Головуючий у І інстанції Висоцька Г.В.
Провадження № 22-ц/824/11206/2021 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
Іменем України
12 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Гуля В.В., Верланова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 , третя особа: ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», про стягнення заборгованості,
У жовтні 2020 року ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 400929559 від 01.01.2019 року в розмірі 204 291 грн. 90 коп. та понесені по справі судові витрати.
21 січня 2021 року представником позивача подана заява про зміну предмета позову, в якій він просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 400929559 від 01 січня 2019 року в розмірі 82 654 грн. 93 коп.
Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилався на те, що ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» є електропостачальником та отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 року № 429.
Відповідач ОСОБА_1 до 01.01.2019 року, тобто до дня запровадження нового ринку електричної енергії, купувала електричну енергію у вертикально інтегрованого суб'єкта господарювання - ПрАТ «Київобленерго».
На виконання постанови НКРЕКП від 26.10.2018 року № 1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території», ПрАТ «Київобленерго» були передані ТОВ «Київська обласна ЕК» дані про споживача, у форматі «xls», а також інформацію про поточне споживання.
В силу п.13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про ринок електричної енергії» та п. 8 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, враховуючи факт споживання електричної енергії, між ОСОБА_1 та ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №400929559 від 01.01.2019 року, шляхом приєднання до умов публічного договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Пунктом 1.2.15. ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Отже, договір між позивачем та відповідачем укладено шляхом приєднання відповідача до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого на веб-сайті позивача, шляхом фактичного споживання відповідачем електричної енергії, а приєднавшись до договору, відповідач взяв на себе договірні зобов'язання, зокрема, здійснювати оплату вартості електричної енергії.
Відповідно до п 2.1. Договору, - за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7. Договору). Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).
Відповідно до п. 6.2. Договору, - Споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконує в повному обсязі та постачає (продає) Відповідачу електричну енергію. Разом з тим, відповідач порушує свої обов'язки щодо оплати цих послуг та всупереч п.1 ч. 3 ст. 58 ЗУ «Про ринок електричної енергії», п. 5.5.5. ПРРЕЕ, а також умовам укладеного між сторонами Договору не виконує належним чином свої зобов'язання, не оплачуючи спожиті послуги, в зв'язку із чим у неї перед позивачем за спожиту електроенергію виникла заборгованість у період з травня 2020 року по листопад 2020 року на суму 82 654,93 грн., яку і просив стягнути позивач на свою користь.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2021 рокупозов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 400929559 від 01.01.2019 року в розмірі 82 654 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обгрунтовуючи скаргу, відповідач посилалась на те, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що позивач ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» є електропостачальником та отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.06.2018 року № 429, але набув повноважень постачати електричну енергію лише з 2019 року.
Крім того, відповідач у скарзі посилалась на те, що у неї не було підключення до електричної мережі з початку 2015 року і саме ця обставина є підтвердженням відсутності постачання електричної енергії. Рахунки на оплату спожитої електроенергії дорівнювали 0 до травня 2020 року. Оператор розподілу не направляв листи про відключення відповідача від постачання електричної енергії та не звертався і не нараховував споживання по середньому значенню.
При виїзді на місце підключення представник оператора розподілу зафіксував факт відсутності підключення до електричної мережі абонента ОСОБА_1 .
Зважаючи на наведене, рахунки, які оформлені оператором розподілу, не відповідають дійсності, а фіксують покази лічильника на дату відключення відповідача від постачання електричної енергії, яке відбулось у 2015 році.
Також відповідач заперечувала щодо споживання електричної енергії і зверталася із запереченням, про що свідчать надані нею скріншоти про відповідні звернення.
Однак, суд першої інстанції вибірково оцінив докази, надані відповідачем, оцінивши відомості про відсутність підключення до мережі протягом декількох років, як відсутність електропостачання певний період.
На думку відповідача, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги наявність заперечень відповідача щодо можливості постачання електричної енергії на підставі відключення від споживання електричної енергії. Ці заперечення фактично є запереченнями щодо договору приєднання, тому такий договір не може вважатись укладеним на підставі факту спожитої електроенергії у зв'язку з фактичною відсутністю можливості постачання відключеному абоненту.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» - адвоката Сєргєєвої В.О., остання проти задоволення скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача ТОВ «Київська обласна ЕК» представник останнього - адвокат Гончар М.С., заперечив проти задоволення скарги відповідача, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, як законне та обґрунтоване.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі (82 654 грн. 93 коп.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію за договором постачання, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» є електропостачальником та отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 року № 429.
Відносини, пов'язані з розподілом, купівлею-продажем та постачанням електричної енергії споживачам регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 року №2019-YІІІ. Закон також визначає організаційні засади функціонування ринку електричної енергії в Україні.
Пунктом 1.2.15. ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
З матеріалів справи вбачається, що договір між позивачем та відповідачем укладено шляхом приєднання відповідача до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого на веб-сайті позивача, шляхом фактичного споживання відповідачем електричної енергії, а після приєднання до договору, відповідач взяла на себе договірні зобов'язання, зокрема, здійснювати оплату вартості спожитої нею електричної енергії.
Цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього Договору. Умови цього Договору є однаковими для всіх споживачів. Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» за посиланням: http://koec.com.ua/page?root=18&id=19.
Відповідно до п 2.1. Договору, - за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7. Договору). Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).
Відповідно до п. 6.2. Договору, - Споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконує в повному обсязі та постачає (продає) відповідачу електричну енергію. Натомість, відповідач, всупереч п.1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 5.5.5. ПРРЕЕ, а також умовам укладеного між сторонами договору не виконує належним чином свої зобов'язання за договором в частині оплати наданих їй послуг.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 21-89-VІІІ індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Суд першої інстанції, визначаючи характер спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність між сторонами договірних відносин з приводу постачання електричної енергії на умовах, що відображені у вищезазначених договорах та документах, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вказана послуга надавалася відповідачу в період часу із травня по листопад 2020 року за адресою: б/н, СТ «Луговий», с. Плюти, Обухівського району, Київської області.
Верховний Суд України в своїй постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 з цього приводу зазначив, що: «у частині першій статті 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Поряд із цим вказаний обов'язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Отже, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення.
Наявними у матеріалах справи доказами, проаналізованими судом, підтверджується факт користування відповідачем наданими їй позивачем послугами, що, зокрема, вбачається з наступного.
Згідно довідки ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 12.10.2020 року (а.с.29-33), для споживача ОСОБА_1 за точкою доступу 6223902465436850 за період з 05.2020 року по 09.2020 р. нарахований наступний обсяг розподіленої електричної енергії (48480+46880+48440+48440+15600). Із цієї ж довідки вбачається, що в період з 01.2019 року по 05.2020 року обсяг розподіленої енергії дорівнював 0, що узгоджується з поясненнями відповідача про ненадання їй у певний період часу електричної енергії.
Оскільки наявними у матеріалах справи доказами, неспростованими відповідачем, підтверджується факт перебування сторін у договірних відносинах з приводу постачання електричної енергії та факт невиконання відповідачем її обов'язку по оплаті за надані їй та спожиті нею послуги, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилася заборгованість, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення цієї заборгованості з відповідача на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що їй не надавались послуги з електропостачання з 2015 року, не спростовують обгрунтованості висновків суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що послуги з постачання електричної енергії ОСОБА_1 дійсно не надавались у період з січня 2019 року по травень 2020 року, у зв'язку із чим позивачем було проведено перерахунок та зменшено розмір позовних вимог. Разом з тим, з травня 2020 року по листопад 2020 року відповідач отримувала від позивача послуги з постачання електричної енергії, що підтверджується: поясненнями деталей рахунків, вибірка з яких зроблена за червень-серпень 2015 року, грудень 2015 - 2016 - лютий 2017 років, травень-серпень 2018 року, травень, вересень, листопад 2020 року, які засвідчують споживання відповідачем електричної енергії у зазначені періоди (а.с.188-196); актом № 248697 контрольного огляду від 02.11.2020 року, фактичні показники існуючого лічильника в якому повністю відповідають обсягу споживання електричної енергії, вказаному в поясненні деталей рахунків за вересень-листопад 2020 року (а.с.197). Даний акт був складений в присутності відповідача, як споживача, та підписаний нею; витягом з системи реєстрації САП - Центр взаємодії з клієнтами - з якого вбачається, що електроенергія у споживача активна.
При цьому, вищевказаний Акт № 248697 від 02.11.2020, на який посилається відповідач у апеляційній скарзі, не встановлює факт відсутності напруги, а фіксує фактичні показники лічильника. А сама по собі відсутність напруги на час складання акту не свідчить про відсутність можливості споживання електроенергії у зазначений в позові період. Крім того, питання відсутності напруги в кабельній лінії регулюються договором про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладений між відповідачем та Оператором системи розподілу - ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі».
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність факту споживання нею електроенергії у зв'язку з фактичним відключенням мереж постачання з 2015 року, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідачем на їх підтвердження не надано жодного документального доказу.
Доводи апеляційної скарги про незгоду з розрахунком заборгованості законності та обґрунтованості висновків суду не спростовують, оскільки відповідачем на спростування даного розрахунку суду не було надано жодних доказів, а згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідач зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти позову.
Інші аргументи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди відповідача з висновками суду щодо їх оцінки. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: