справа № 757/46673/20-ц
провадження № 22-ц/824/13737/2021
10 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
при секретарі Гайворонському В. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката Степової Ольги Василівни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року в складі судді Остапчук Т. В.,
встановив:
21.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що наказом 173/ос від 30.01.2019 ОСОБА_1 був переведений на посаду головного фахівця відділу економічної безпеки та запобігання корупції Департаменту економічної та інформаційної безпеки Одеського регіонального управління AT «Укрзалізниця» з посадовим окладом 11 890 грн.
Наказом № 1897/ос від 18.09.2020 ОСОБА_1 звільнено з 23.09.2020 у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, на підставі п. 6 ч.1 ст. 36 КЗпІІ України.
Вважав вказаний наказ про звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Зазначив, що йому не були запропоновані всі наявні на підприємстві посади, зокрема у новоствореному Апараті директора з економічної та інформаційної безпеки, не враховано його переважне право на залишення на роботі.
21.07.2020 йому було вручено повідомлення про те, що Департамент економічної та інформаційної безпеки AT «Укрзалізниця» ліквідовано, а тому посада, яку він обіймає, підлягає скороченню відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України. Йому було запропоновано переведення на посаду провідного інженера технічного відділу регіонального центру управління рухом регіональної філії "Одеська залізниця" - 9 910 грн та доведено, що у випадку відмови від запропонованої посади можливе розірвання трудового договору на підставі п.1 ст.40 КЗпП.
21.07.2020 йому було вручено повідомлення про зміну істотних умов праці, в якому зазначено, що у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці встановлений інший посадовий оклад - 4 723 грн та запроваджений режим неповного робочого часу, що здійснюватиметься у режимі неповного робочого дня протягом чотирьох годин з 08.00 год. до 12.00 год, з оплатою праці відповідно до відпрацьованого часу.
З вказаним повідомленням він не був згоден, оскільки його не було ознайомлено з рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 14.05.2020 про ліквідацію Департаменту економічної та інформаційної безпеки AT «Укрзалізниця», витягом з протоколу засідання наглядової ради AT «Укрзалізниця» від 25.05.2020 № А-10/16-20 Ком. т., наказом №1184/ос «Про запровадження режиму неповного робочого тижня». Також не було повідомлено, чи відбувалися в Департаменті економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» зміни в організації виробництва та праці: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності чи штату працівників, а також чи були відповідні органи (профспілкова організація, центр зайнятості населення) належним чином повідомлені про масове вивільнення працівників.
Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 1897/ос від 18.09.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного фахівця відділу економічної безпеки та запобігання корупції Одеського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки AT «Укрзалізниця», поновити на вказаній посаді та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Укрзалізниця» № 1897/ос від 18.09.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного фахівця відділу економічної безпеки та запобігання корупції Одеського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки AT «Укрзалізниця» з 23.09.2020 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного фахівця відділу
економічної безпеки та запобігання корупції Одеського регіонального управління
Департаменту економічної та інформаційної безпеки AT «Укрзалізниця».
Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.
В апеляційній скарзі представник АТ «Укрзалізниця» - адвокат Степова О. В. просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаного позову. Судові витрати покласти на позивача.
Вважає висновки суду першої інстанції про зазначення відповідачем різних підстав для припинення трудового договору з позивачем помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Зазначила, що АТ "Укрзалізниця" має право самостійно приймати рішення щодо визначення та зміни організаційної структури товариства, повноважень підрозділів, чисельності штату шляхом прийняття рішень уповноваженими органами управління товариства.
При цьому прийняття рішень про створення та ліквідацію структурних підрозділів товариства належить до компетенції наглядової ради АТ "Укрзалізниця", а організаційна структура та положення про структурний підрозділ затверджуються правлінням товариства.
Наглядова рада товариства, діючи в межах своїх повноважень, на засіданні 25.05.2020 розглянула питання щодо організаційних змін вертикалі безпеки та прийняла рішення про ліквідацію Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця", протокол №А-10/16-10 Ком.т).
Прийняття рішення про ліквідацію Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця", останній позбавився функцій, які він виконував до ліквідації, його працівники не могли бути задіяні у діяльності товариства в тих обсягах, що мали місце до ліквідації.
Ліквідація Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця" призвела до зміни істотних умов праці працівників та зазначеного Департаменту.
АТ "Укрзалізниця" належним чином та у повному обсязі виконало перед працівниками усі зобов'язання, передбачені ст.32,44, 116 КЗпП України, п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, проти чого позивач не заперечує.
Звертає увагу, що повідомлення від 15.07.2020 №285 про скорочення посади позивача не отримало практичної реалізації та вичерпало свою юридичну значимість в момент звільнення позивача у зв'язку з відмовою від продовження роботи в нових умовах за п. 6 ст.36 КЗпП України. Факт вручення цього повідомлення позивачу не має жодного відношення до звільнення позивача за п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України та не свідчить про відсутність підстав та порушення відповідачем порядку звільнення позивача за п.6 ч.1 ст.36 КЗпП. Суд першої інстанції не зазначив в чому саме полягав стан правової невизначеності позивача в контексті зміни істотних умов праці та його звільнення за п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України.
Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні застосовані норми матеріального права, а саме ст. 40, 49-2 КЗпП України, які не підлягали застосуванню для врегулювання спірних правовідносин.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Мінаєв Д. Д. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вказує, що повідомлення про зміну істотних умов праці № ЦПК - 286 від 15.07.2020 року підготовлено на підставі хибних протизаконних даних, які мали на меті ввести в оману позивача.
Звільненню позивача передувало отримання ним двох повідомлень від 15.07.2020 про скорочення посади та про зміну істотних умов праці.
Відповідачем не було надано суду доказів отримання відповідачем відмови позивача від переведення на роботу в іншу місцевість, а також від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем вказані різні підстави для припинення трудового договору у повідомленнях від 15.07.2020, що створювало у позивача стан правової невизначеності, ускладнюючи вибір належного способу захисту свого порушеного права.
В судовому засіданні представник АТ «Укрзалізниця» - адвокат Лазаренко В. В. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мінаєв Д. Д. в судове засідання не з'явились, представник позивача надіслав клопотання з проханням розглядати справу в його відсутність.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом №173/00 від 30.01.2019 ОСОБА_1 переведно на посаду головного фахівця відділу економічної безпеки та запобігання корупції Одеського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця" (а.с. 14 т.1).
На засіданні правління АТ "Укрзалізниця" 14 травня 2020 року прийнято рішення про погодження ліквідації Департаменту економічної та інформаційної безпеки та утворення Апарату директора з економічної та інформаційної безпеки (а.с.93,94 т.1).
На позачерговому засіданні Наглядової ради АТ "Укрзалізниця" 25 травня 2020 року прийнято рішення ліквідувати Департамент економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця", утворити Апарат директора з економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця" (а.с.92 т.1).
21.07.2020 ОСОБА_1 вручено повідомлення, за змістом якого відповідно до вимог ч.3 ст. 32 КЗпП України, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (витяг з протоколу засідання Наглядової ради АТ "Укрзалізниця" від 25.05.2020 №А-10/16-20 Ком.т), з урахуванням наказу від 03.07.2020 №1184/0с "Про запровадження режиму неповного робочого тижня", повідомляється про зміну у встановленому порядку істотних умов праці , а саме: іншого посадового (місячного) окладу у межах, визначених Положенням про оплату праці працівників АТ "Укрзалізниця", - 4 723 грн; режиму неповного робочого дня , що здійснюватиметься у режимі неповного робочого дня протягом чотирьох годин з 8.00 год. до 12.00 год. з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу. У разі відмови від продовження роботи в нових умовах, трудовий договір з ОСОБА_1 буде припинено за п. 6 ст.36 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку на підставі ст. 44 КЗпП України (а.с. 89 т.1).
Крім цього, 21.07.2020 ОСОБА_1 вручено повідомлення, за змістом якого відповідно рішення правління АТ "Укрзалізниця" від 14 травня 2020 року (протокол №Ц-45/43 Ком.т. засідання правління АТ "Укрзалізниця" від 14.05.2020) рішення Наглядової ради АТ "Укрзалізниця" (№А-10/16-20 Ком.т) та змін до штатного розпису апарату управління АТ "Укрзалізниця" від 30.06.2020 №91, Департамент економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця" ліквідовано та посада, яку він обіймає, підлягає скороченню відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України. Запропоновано іншу роботу, а саме переведення на посаду провідного інженера технічного відділу регіонального центру управління рухом регіональної філії "Одеська залізниця" - 9 910 грн. У разі відмови від запропонованої посади можливе розірвання трудового договору на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.15 т.1).
23 вересня 2020 року, згідно наказу № 1897/ос від 18.09.2020, ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв'язку з відмовою від продовження роботи в істотних умовах праці, п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України (а.с.13 т.1).
Ухвалюючи рішення про визнання незаконним та скасування наказу АТ «Укрзалізниця» № 1897/ос від 18.09.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного фахівця відділу економічної безпеки та запобігання корупції Одеського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки AT «Укрзалізниця» на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України та поновлення його на вказаній посаді, суд першої інстанції виходив з того, що зміна істотних умов праці, передбачена ч.3 ст.32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв'язку зі зміною організації виробництва праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Звільнення позивача за п.6 ч.1 ст. 36 КЗпП України відбулося з порушенням вимог закону, оскільки не було вирішено питання щодо звільнення за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Визначення відповідачем різних підстав для припинення трудового договору створило у позивача стан правової невизначеності.
Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Стаття 36 КЗпП України визначає підстави припинення трудового договору, кожна з яких є самостійною.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Пунктами третім та четвертим статті 32 КЗпП України встановлено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше, ніж за два місяці. Якщо колишні (попередні) істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи на нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 частини першої статті 36 цього Кодексу.
Припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9).
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України, Верховним Судом України у постанові від 04 липня 2012 року № 6-59цс12 викладено правовий висновок про те, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки у тому випадку, якщо буде доведено наявність змін в організації виробництва і праці.
Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.
Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, в тому числі перехід на бригадну форму організації праці і впровадження передових методів тощо.
Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв'язку із зміною організації виробництва праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.
Аналогічна правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року № 6-2748цс15.
Судом встановлено, що вданому випадку мало місце обумовлені ліквідацією Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця" зміни в організації виробництва і праці, які потягли зміни до штатного розпису апарату управління АТ "Укрзалізниця" та скорочення, в тому числі й посади головного фахівця відділу економічної безпеки та запобігання корупції Одеського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця", яку займав позивач.
Факт скорочення посади сам по собі виключає звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України обставини. Про визначену частиною третьою статті 32 КЗпП України зміну істотних умов праці та, відповідно, припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України можливо говорити тоді, коли посада працівника не скорочується, а лише змінюються істотні умови праці за цією посадою.
Таким чином, правові підстави для припинення з ОСОБА_1 трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України були відсутні.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Врахувавши вище зазначене, суди першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, зробив обґрунтований висновок, що звільнення позивача з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, проведено всупереч вимогам чинного трудового законодавства, отже, наказ про його звільнення є незаконним, а позивач підлягає поновленню на роботі.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік (частина третя статті 235 КЗпП України).
Питання про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішено судом першої інстанції в додатковому рішенні від 03 серпня 2021 року, яке не є предметом даного апеляційного розгляду.
Посилання відповідачем на дотримання роботодавцем встановленого трудовим законодавством порядку звільнення позивача спростовуються матеріалами справи.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, а також до неправильного тлумачення вимог трудового законодавства та нерозуміння того, що для звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України необхідна його відмова від продовження перебування на тій самій посаді, проте зі зміненими істотними умовами праці. Оскільки посада позивача була ліквідована, а йому запропонована інша посада, передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України обставини відсутні, як і були відсутні правові підстави для наступного звільнення позивача на підставі норми трудового законодавства, вказаної в наказі про його звільнення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції судове рішення не змінює та не ухвалює нове рішення, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката Степової Ольги Василівни залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 листопада 2021 року.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк