Справа № 369/6433/20 Головуючий 1 інстанція - Усатов Д.Д.
Провадження № 22-ц/824/8163/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.
іменем України
03 листопада 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді: Суханової Є.М.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Мостової Г.І.,
за участю секретаря: Карпенка В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та трьох процентів річних від простроченої суми,-
У травні 2020 року позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та трьох процентів річних від простроченої суми.
Разом з позовом, представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовує тим, що 11 січня 2018 року ОСОБА_2 надав у позику ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 566 576 гривень 26 копійок, що на момент укладання договору позики за узгодженим сторонами курсом (28,328813 гривні за 1 долар США) становить 20 000 доларів США 00 центів, що підтверджується договором позики від 16.04.2018, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Переверзевою Г.О. за реєстровим № 36 та відповідною розпискою про отримання грошових коштів.
У зв'язку з вищевикладеним зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, що відповідачі в подальшому можуть здійснити відчуження нерухомого майна, що унеможливить виконання рішення суду у справі.
Просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 12/25 будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 22144235, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна - 12/25 будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 22144235, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року заяву адвоката Бабенка В'ячеслава Васильовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та трьох процентів річних від простроченої суми - задоволено.
В якості забезпечення позову накладено арешт на 12/25 будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 22144235, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна - 12/25 будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 22144235, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, апелянт відповідач ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановлену з порушенням норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції постановити нову, якою відмовити у її задоволені.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено ні доказів, ні обставин, з якими суд першої інстанції пов'язував необхідність вжиття заходів забезпечення позову та відповідні посилання чи обґрунтовані припущення про те, що вжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист їх порушених прав та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідачі в подальшому можуть здійснити відчуження нерухомого майна, що унеможливить виконання рішення суду в майбутньому.
З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. У відповідності до пункту 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до вимог статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно з частиною першою статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, що 11 січня 2018 року ОСОБА_2 надав у позику ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 566 576 гривень 26 копійок, що на момент укладання договору позики за узгодженим сторонами курсом (28,328813 гривні за 1 долар США) становить 20 000 доларів США 00 центів, що підтверджується договором позики від 16.04.2018, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Переверзевою Г.О. за реєстровим № 36 та відповідною розпискою про отримання грошових коштів.
Таким чином, враховуючи, що між сторонами виник спір і потреба в застосуванні заходів забезпечення позову у даній справі не відпала, та у зв'язку, з цимвідповідачі в подальшому можуть здійснити відчуження нерухомого майна, що може утруднити чи зробити неможливим взагалі виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки предметом позову є значне стягнення коштів.
Колегія суддів вважає, що при розгляді вказаної заяви суд першої інстанції дійшов вірного висновку про забезпечення заяви, так, як обраний спосіб забезпечення позову відповідає позовним вимогам та є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду й вирішення цивільної справи з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є спів мірними з обраними заходами забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги, апелянта не наводять жодних аргументів та не дають жодного доказу на підтвердження того, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, а також того, що накладення арешту на 12/25 будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,, будь-яким чином порушує права ОСОБА_1 .
Крім того, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ЕТБ N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Також, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постановлену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування постановленої ухвали суду.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 12 листопада 2021 року.
Головуючий: Є.М. Суханова
Судді: Д.Р. Гаращенко
Г.І. Мостова