20 жовтня 2021 року
справа №760/7022/20
провадження № 22-ц/824/8206/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Олійника В.І.,
при секретарі: Русинчук І.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року, ухваленого під головуванням судді Букіної О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про поділ майна подружжя,
У березні 2020 року позивач звернулася із вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором про поділ майна подружжя від 24.10.2019 року в розмірі 705 233,00 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 30000,00 грн та судовий збір.
Вимоги мотивувала тим, що 07.07.2017 року між нею та відповідачем укладено шлюб. Крім того, 24.10.2019 року між сторонами укладено Договір про поділ майна подружжя. Вказує, що згідно п. 6 умов Договору відповідач зобов'язався компенсувати позивачу половину вартості спільного майна, що перейшло у його власність у строк до 23.10.2022, рівними частинами щомісяця в сумі 20 733 гривні, що є еквівалентом 833 долара США за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на момент укладення даного Договору, не пізніше 15 числа місяця, що є наступним місяцем, за який нараховується грошова компенсація на підставі даного Договору. Грошова компенсація повинна сплачуватися в гривнях за курсом НБУ, встановленим на дату здійснення платежу. Після розірвання шлюбу відповідач перерахував на рахунок позивача декілька платежів для виконання п. 6 умов Договору від 24.10.2019 р., а саме: 14.11.2019 р. - 12 000 грн; 15.11.2019 р. - 8 731 грн; 11.12.2019 р.- 5 000 грн; 11.12.2019 р. - 14 798 грн. Вказує, що у зв'язку з невиконанням умов Договору від 24.10.2019 р., позивач письмово звернулася до відповідача з вимогою-повідомленням від 25.01.2020 р. про погашення заборгованості за договором та дострокового (повного) повернення залишку коштів по Договору про поділ майна подружжя від 24.10.2019 р. Вказана вимога відповідачем отримана, однак відповіді чи платежів від останнього не надходило. Стверджує, що у зв'язку із простроченням відповідачем сплати чергового щомісячного платежу, у позивача в силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 2 ст. 1050 ЦК України виникло право на дострокове стягнення заборгованості у розмірі 28 334,00 доларів США.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про поділ майна подружжя задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про поділ майна від 24.10.2019 року у розмірі 324 558,13 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 22 500,00 грн, судовий збір у розмірі 3245, 58 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить просить частково скасувати рішення суду та стягнути з ОСОБА_2 суму в розмірі 1666 доларів США, що є еквівалентом 41 466,74 грн, згідно офіційного курсу НБУ на момент укладення договору.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 просила стягнути суму коштів за договором за офіційним валютним курсом НБУ на день укладення договору, однак суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та здійснив розрахунок за офіційним валютним курсом НБУ на день винесення рішення суду у справі.
В мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд прийшов до висновку про стягнення заборгованості за договором за прострочення виконання взятих зобов'язань по сплаті грошової компенсації за період із грудня 2020 року по січень 2021 року. Апелянт вважає, що сума за означений період складає 41 466,00 грн, однак судом стягнуто із відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 324 558,18 грн.
Апелянт також посилається на те, що основним видом діяльності відповідача є торгівля, однак з 12.03.2021 року на території України введено карантин, який згідно із законодавством відноситься до форс-мажорних обставин. Зазначене призвело до погіршення майнового стану відповідача, та як наслідок унеможливило виконання зобов'язань за договором.
Крім того, судом стягнуто із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 22 500, 00 грн. Відповідач не погоджується із розміром стягнутих витрат на правову допомогу, вказує, що справа є незначної складності, та вважає що визначений адвокатом час у 3 години на попереднє опрацювання документів та у 6 годин на підготовку процесуальних документів є необґрунтованим, а розмір витрат є завищеним.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Посилається на те, що наявність форс-мажорних обставин не звільняють відповідача від зобов'язань за договором, відповідач не повідомляв позивача про наявність таких обставин та не звертався із проханням переглянути умови або строки сплати платежів чи відтермінування виконання зобов'язань за договором.
Заперечення відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, понесених позивачем, позивач вважає надуманими та такими, що є виключно суб'єктивною думкою відповідача.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідач оспорює рішення суду в частині задоволення позовних вимог, а тому апеляційним судом рішення суду в іншій частині не переглядається.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено порушення виконання зобов'язання впродовж 14 місяців та виходив із розрахунку розміру заборгованості станом на день ухвалення рішення у справі, застосувавши офіційний валютний курс НБУ станом на 17.02.2021 у розмірі 27,8304 грн. за 1 долар США.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 24 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір щодо поділу майна подружжя, який був посвідченим приватним нотаріусом КМНО Семащуком С.В. (а.с. 8).
Відповідно до п. 1 Договору щодо поділу майна подружжя від 24.10.2019 р., ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за взаємною згодою за даним договором здійснили поділ набутого ними під час перебування у зареєстрованому шлюбі у спільну сумісну власність. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на момент укладення даного договору перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу НОМЕР_1 , видане Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Київській обл. від 07.07.2017.
Згідно із п. 2 Договору щодо поділу майна подружжя від 24.10.2019 р. за час перебування у зареєстрованому шлюбі у спільну власність набуте наступне майно:
2.1.Автомобіль марки AUDI, модель А6, тип транспортного засобу - загальний легковий - загальний седан - В, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , набутий на ім'я ОСОБА_2 (належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого ТСЦ 8043 17.07.2019 року);
2.2.Автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, тип транспортного засобу - загальний легковий універсал - В, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , набутий на ім'я ОСОБА_1 (належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданого ТСЦ 8046 17.11.2017 року);
2.3.Інше майно, що відноситься до спільного майна подружжя (побутові речі та інше дрібне майно), яке сторони оцінили на загальну суму 1 493 400 (один мільйон чотириста дев'яносто три тисячі чотириста) гривень, що є еквівалентом 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на момент укладення договору.
Пунктом 4 договору передбачено, що за домовленістю сторін за даним договором в особисту приватну власність ОСОБА_2 переходить: Автомобіль марки AUDI, модель А6, тип транспортного засобу - загальний легковий - загальний седан - В, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , набутий на ім'я ОСОБА_2 (належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого ТСЦ 8043 17.07.2019 року); все інше майно, що відноситься до спільного майна подружжя (побутові речі та інше дрібне майно), яке сторони оцінили на загальну суму 1 493 400 гривень, що є еквівалентом 60 000 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на момент укладення договору.
Пунктом 5 договору передбачено, що за домовленістю сторін за даним договором в особисту приватну власність ОСОБА_1 переходить Автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, тип транспортного засобу - загальний легковий універсал - В, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , набутий на ім'я ОСОБА_1 (належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданого ТСЦ 8046 17.11.2017 року).
Пунктом 6 договору встановлено, що у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 переходить у власність все інше майно подружжя (побутові речі та інше дрібне майно), що було набуте у спільну сумісну власність за весь період шлюбу, яке сторони оцінили на загальну суму 1 493 400 гривень, що є еквівалентом 60 000 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на момент укладення даного договору, ОСОБА_2 зобов'язується компенсувати ОСОБА_1 половину вартості вищезгаданого спільного майна, у строк до 23.10.2022 року, рівними частинами щомісяця в сумі 20 733,00 грн., що є еквівалентом 833 доларів США за офіційним валютним курсом НБУ, встановленим на момент укладення даного договору, не пізніше 15 числа місяця, що є наступним місяцем, за який нараховується грошова компенсація, на підставі даного договору.
Грошова компенсація буде сплачуватися у гривнях за курсом НБУ, встановленим на дату здійснення платежу.
ОСОБА_2 має право достроково сплатити всю суму вищезгаданої грошової компенсації, а саме: 776 700,00 грн., що є еквівалентом 30 000,00 доларів США за офіційним валютним курсом НБУ, встановленим на момент укладення даного договору.
Пунктом 7 Договору встановлено, що сторони підтверджують, що жодна з них не поставлена цим договором у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
Відповідно до п. 9 Договору, сторони підтверджують, що домовилися і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов даного договору.
Як встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалося відповідачем, ОСОБА_2 на виконання умов Договору щодо поділу майна подружжя від 24.10.2019 перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 731,00 грн у листопаді 2019 року та 19 798,00 грн. у грудні 2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідач порушив зобов'язання за договором про поділ майна подружжя та здійснив платежі лише за 2 місяці.
Так встановлено, що 24 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір щодо поділу майна подружжя.
Умовами договору встановлено обов'язок ОСОБА_2 компенсувати ОСОБА_1 половину вартості спільного майна, у строк до 23.10.2022 року, рівними частинами щомісяця в сумі 20 733,00 грн., що є еквівалентом 833 доларів США за офіційним валютним курсом НБУ, встановленим на момент укладення даного договору. Також визначено, що грошова компенсація буде сплачуватися у гривнях за курсом НБУ, встановленим на дату здійснення платежу
Договір про поділ майна подружжясторонами не оспорювався, та недійсним такий договір не визнавався.
Сторонами визнається сплата відповідачем грошових коштів у розмірі 20 731,00 грн у листопаді 2019 року та 19 798,00 грн. у грудні 2019 року.
Доказів на підтвердження сплати відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань в повному обсязі станом на момент постановлення рішення судом першої інстанції матеріали справи не містять.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що відповідачем допущено порушення виконання зобов'язання протягом 14 місяців, а саме з січня 2020 року по день постановлення рішення суду першої інстанції - лютий 2021 року, та необхідності розрахунку розміру заборгованості станом на день ухвалення рішення у справі та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 324 558,13 грн., а саме: 27,8304 грн х 833 доларів США х 14 місяців просторечення = 324 558,13 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість за договором має стягуватись за офіційним валютним курсом НБУ, встановленим на момент укладення даного договору спростовується п. 6 Договору, в якому встановлено сплату грошової компенсації у гривнях за курсом НБУ, встановленим на дату здійснення платежу. Офіційний курс НБУ на момент укладення договору враховувався лише при зазначенні еквіваленту в гривневій валюті щомісячного платежу - 833 Долари США.
Посилання апелянта на скрутне матеріальне становище, у зв'язку із введенням на території України карантинних обмежень, не підтверджено належними доказами та вказана обставина не звільняє боржника від виконання взятих на себе зобов'язань. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Стороною позивача надано належні докази на підтвердження понесених витрат, а саме: копію Угоди (договору) про надання правової допомоги від 14.01.2020 року, копію Додаткової угоди № 1 від 02.03.2020 року до договору про надання правової допомоги від 14.01.2020, попередній розрахунок витраченого часу адвокатом від 04.03.2020 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 07 від 02.03.2020 року на суму 30 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується із стягнутими судом першої інстанції витратами на правничу допомогу у розмірі 22 500,00 грн та вважає, що такий розмір відшкодування відповідає критеріям співмірності складності справи та обсягу виконаної представником роботи та наданих послуг.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді