Справа № 33/824/3637/2021 Головуючий суддя у суді першоїінстанції: Сирбул О.Ф.
18 жовтня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М., за участю захисника Монько О.В., потерпілої ОСОБА_1 , її представника Лунгол С.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року, -
Постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №135503 від 31.05.2021 року, ОСОБА_2 31.05.2021 року о 16 год. 00 хв., , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 , по Бориспільському шосе у м. Києві, під час зміні напрямку руху не переконався у безпечності руху, внаслідок чого не надав дорогу транспортному засобу «Nissan» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по тій смузі, на яку ОСОБА_2 мав намір перелаштуватися, чим порушив вимоги п.п. 10.1, 10.3 ПДР України, що призвело до зіткнення автомобілів, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження та травмування ОСОБА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою Дарницького районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову Дарницького районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року в частині накладення адміністративного стягнення, замінивши позбавлення права керування транспортними засобами на штраф.
В обґрунтування наведеного апелянт посилається на те, що суд першої інстанції проігнорував такі пом'якшуючі відповідальність обставини як визнання вини, щире каяття, заподіяна незначна матеріальна шкода. Крім того, позбавлення права керування транспортними засобами негативно вплине на матеріальне становище його сім'ї, оскільки його діяльність, якою він заробляє на життя, пов'язана із використанням транспортного засобу; він має на утриманні дружину і малолітню дитину.
Разом з цим, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду як такий, що пропущений з поважних причин, зокрема апелянт вказує на те, що він не був обізнаний про результати судового розгляду, про існування постанови дізнався лише 15 липня 2021 року.
Розглянувши клопотання ОСОБА_2 , з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд уважає за необхідне поновити йому строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин і матеріали справи не містять доказів на спростування вказаних ним обставин.
У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Монько О.В., потерпілої ОСОБА_1 , її представника Лунгол С.І., які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серій ААБ №135503 від 31.05.2021 року, 31.05.2021 року о 16 год. 00 хв., ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 , по Бориспільському шосе у м. Києві, під час зміни напрямку руху не переконався у безпечності руху, внаслідок чого не надав дорогу транспортному засобу «Nissan» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по тій смузі, на яку ОСОБА_2 мав намір перелаштуватися, чим порушив вимоги п.п. 10.1, 10.3 ПДР України, що призвело до зіткнення автомобілів, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження та травмування ОСОБА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник пояснила, що суд першої інстанції, визначаючи вид адміністративного стягнення, не врахував, що ОСОБА_2 вперше притягується до адміністративної відповідальності, його майновий стан, діяльність, якою він заробляє на життя, пов'язана з безпосереднім використанням транспортного засобу, має на утриманні дитину та дружину, яка не працює.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження. Крім того, її малолітня дитина, яка знаходилась разом з нею в салоні автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, отримала психологічну травму, наслідком якої є погіршення якості життя дитини.
Санкцією статті 124 КУпАП передбачено альтернативні види стягнень: штраф і позбавлення права керування на строк від шести місяців до одного року.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 30 КУпАП позбавлення наданого права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
В даному випадку, на переконання суду апеляційної інстанції, мало місце саме грубе порушення права керування транспортними засобами, оскільки відповідно до адміністративних матеріалів потерпіла отримала легкі тілесні ушкодження, а тому стягнення накладене судом першої інстанції на ОСОБА_2 за своїм видом і розміром є тією мірою відповідальності, яка відповідає меті адміністративного стягнення у розумінні ст. 23 КУпАП.
Доводи захисника про наявність підстав для призначення більш м'якого виду адміністративного стягнення - штрафу - є безпідставними, оскільки в адміністративних матеріалах відсутні і захисником не надано будь-які докази на підтвердження тих обставин, на які посилається апелянт.
Переконливих доводів, які спростовували би висновки суду першої інстанції і були підставами для зміни чи скасування постанови Дарницького районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року, апелянтом не наведено та при розгляді справи в апеляційній інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року як законну та обґрунтовану - без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,-
Клопотання ОСОБА_2 задовольнити. Строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року - поновити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду О.М. Сітайло