ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 листопада 2021 року м. Київ № 640/31058/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нортекс Кемікал» до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Нортекс Кемікал» (далі - позивач або ТОВ «Нортекс Кемікал») з позовом до Волинської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби від 28.07.2020 № UA205050/2020/000071/2 про коригування митної вартості товарів;
- стягнути з відповідача сплачені позивачем митні платежі в сумі 220 883,94 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2021 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нортекс Кемікал» задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 28.07.2020 № UA205050/2020/000071/2.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нортекс Кемікал» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Державної митної служби України судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).
Проте, судом не було вирішено питання про стягнення на корить позивача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки представником позивача в позовній заяві було зазначено, що докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення по справі.
29.09.2021 на адресу суду надійшла заява представника позивача адвоката Ратушняка П.В. про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 892,00 грн.
Відповідно до положень статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення з питань стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15.
При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Представником позивача адвокатом Ратушняком П.В. заявлені до відшкодування витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, отриманою позивачем від адвоката в рамках адміністративної справи № 640/31058/20 у суді в розмірі 16 892,00 грн.
Дослідивши матеріали справи та докази, додані до заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає таке.
Так, в матеріалах справи міститься договір надання правової допомоги від 12.08.2020 №12/2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нортекс Кемікал» (Клієнт) та Адвокатським бюро Ратушняка Володимира «Лігалконсалтинг» в особі керуючого бюро адвоката Ратушняка Володимира Вікторовича (Повірений), за умовами якого повірений зобов'язується надавати клієнту професійну правничу допомогу по представництву інтересів клієнта та захисту його інтересів та інші юридичні послуги за його запитом, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані повіреним послуги.
Згідно з пунктами 3.1 - 3.4 даного договору вартість послуг повіреного клієнту визначається шляхом множення кількості часу, витраченого повіреним па надання послуг, на відповідні погодинні ставки узгоджені в цьому договорі.
Протягом 5 (п'яти) днів з дати підписання цього договору клієнт зобов'язується здійснити узгоджений сторонами авансовий платіж, у випадку якщо такий платіж передбачений умовами цього Договору.
Погодинні ставки повіреного складають: для адвоката - 3100,00 грн.; для помічника адвоката - 1875,00 грн.; для адміністративного персоналу - 699,00 грн.
Незважаючи на викладене сторони можуть узгодити фіксований або граничний розмір вартості послуг (надалі - Бюджет) стосовно певних послуг, що надаються повіреним за цим договором. В такому випадку, узгоджений таким чином бюджет є обов'язковим, і вартість послуг підлягає сплаті в межах узгодженого бюджету. Фіксування відбувається в рахунках, або актах, або додаткових угодах.
У додатковій угоді №2 до договору №12/2020 від 12.08.2020 про надання професійної правничої допомоги сторони вирішили встановити фіксовану вартість послуг повіреного за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції щодо оскарження рішення про коригування митної вартості товарів № UА 205050/2020/000071/2 від 28.07.2020 (далі - Рішення) згідно митної Декларації UА 205050/2020, а саме: підготовка позовної заяви та додатків; подання позовної заяви до суду (в тому числі засобами Укрпошти); вивчення відзиву, підготовка відповіді на відзив; підготовка пояснень та інших процесуальних документів; представництво в суді першої інстанції; участь у судових засіданнях;
Сторони дійшли згоди встановити фіксовану вартість надання правової допомоги по вказаному спору (згідно п.1) в суді першої інстанції встановивши її в сумі 16 892, 00 грн. без ПДВ. Вказана сума є фіксованою та не підлягає коригуванню. Сплачена сума не підлягає поверненню. Клієнт самостійно сплачує судовий збір.
Отже, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 892,00 грн. є встановленим у фіксованій сумі та не залежить від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
До заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката надано договір надання професійної правничої допомоги від 12.08.2020 №12/2020, додаткову угоду №2 до договору №12/2020 від 12.08.2020 надання професійної правничої допомоги, рахунок №2020/3 від 26.11.2020 на суму 16 892,00 грн., платіжне доручення від 30.11.2020 № 284 на суму 16 892,00 грн., акт виконаних робіт від 24.09.2021 б/н, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №00896, ордер серії АА від 1063811.
При вирішенні питання про відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що витрати позивача на правову допомогу в сумі 16 892,00 грн. пов'язані з розглядом даної справи, їх розмір є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В той же час, відповідачем письмових заперечень щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у даній справі суду не надано.
За таких обставин, з огляду на недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, а також врахування судом факту задоволення позову в повному обсязі, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.
Суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №520/2915/19.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 252, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нортекс Кемікал» - адвоката Ратушняка П.В. про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
2. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нортекс Кемікал» (ідентифікаційний код 43391039) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 16 892 (шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Державної митної служби України (ідентифікаційний код 43350888).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Суддя Т.П. Балась