ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 листопада 2021 року м. Київ № 640/24280/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Бокатової Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СП Оіл Трейд»
доДержавної податкової служби України Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СП Оіл Трейд» (надалі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (надалі - відповідач-1), Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 1313619/41708627 від 23.10.2019, № 1318001/41708627 від 30.10.2019, № 1318000/41708627 від 30.10.2019;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 156 від 22.07.2019, № 49 від 05.07.2019, № 50 від 05.07.2019.
В якості підстав позову позивач зазначив, що по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_1 та ПП «Комерційна фірма «Укр-Петроль» позивачем було складено та надіслано на реєстрацію податкові накладні № 156 від 22.07.2019, № 49 від 05.07.2019, № 50 від 05.07.2019; реєстрацію вказаних податкових накладних було зупинено із посиланням на п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку; позивач надав контролюючому органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій; проте відповідачем-2 протиправно та необґрунтовано відмовлено у реєстрації податкових накладних; дії відповідача протирічать положенням ст. 201 ПК України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ № 1246 від 29.12.2010 та Порядку зупинення реєстрації податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ № 117 від 21.02.2018.
Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Васильченко І.П.
12.12.2019 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/24280/19; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
23.01.2020 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 проти позову заперечує. В обґрунтування своєї позиції відповідач-1 зазначив, що Порядок зупинення реєстрації податкової накладної (далі - Порядок) затверджено постановою КМУ № 117 від 21.02.2018; відповідно до п. 7 Порядку в разі, коли за результатами моніторингу податкова накладна відповідає критеріям ризиковості здійснення операцій, реєстрація такої податкової накладної зупиняється; в п. 14 Порядку наведено вичерпний перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної; за результатами розгляду поданих позивачем документів було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної; таке рішення прийнято фіскальним органом згідно із п. 20 Порядку.
23.01.2020 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просить суд в задоволенні позову відмовити з підстав, аналогічних викладеним у відзиві на позовну заяву відповідача-1.
07.02.2020 до суду від представника позивача надійшов розрахунок судових витрат, в якому зазначено, що позивач поніс витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 121,50 грн.
12.02.2020 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що позивачем були подані всі необхідні документи для здійснення реєстрації спірних податкових накладних; в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначено, якому саме критерію із викладеного в п. 1.6. переліку відповідає платник податків; критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій не є нормативно-правовим актом та не були затверджені відповідним наказом.
06.03.2020 до суду від відповідача-2 надійшли заперечення щодо розрахунку судових витрат, в яких відповідач-2 зазначає, що розмір правової допомоги є необґрунтованим та таким, що не відповідає принципу співмірності.
Ухвалою від 25.05.2020 суд витребував у позивача належним чином завірені копії: квитанції №1 про зупинення реєстрації податкової накладної № 50 від 05.07.2019, квитанції № 1 про зупинення реєстрації податкової накладної № 156 від 22.07.2019, рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 156 від 22.07.2019, пояснення, що надавалися до контролюючого органу щодо надання первинних документів для підтвердження господарської операції за податковою накладною № 156 від 22.07.2019, доказів оплати контрагентом товару по податковій накладній № 49 від 05.07.2019 та № 156 від 22.07.2019.
22.06.2020 позивач на виконання вимог ухвали суду надав витребувані судом документи.
Розпорядженням Керівника апарату суду № 500 від 06.10.2020 справу № 640/24280/19 було передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями. Справу відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями було передано судді Пащенку К.С.
Ухвалою від 19.10.2020 суддя Пащенко К.С. прийняв справу № 640/24280/19 до свого провадження; ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
13.11.2020 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2, посилаючись на положення Порядку зупинення реєстрації податкової накладної, затвердженого постановою КМУ № 117 від 21.02.2018, заперечує проти позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
20.02.2018 між Компанією SP Gaz Trading Kft. (продавець) та ТОВ «СП Оіл Трейд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу вуглеводневих скраплених газів, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти скраплений вуглеводневий газ на умовах, вказаних в додатку до договору (Інкотермс-2010).
Сторонами було також підписано додаток № 23 до вказаного договору, яким визначено, що кількість газу, що підлягає поставці, становить 500 т., а загальна вартість - 265 000,00 дол. США.
В подальшому придбаний у Компанії SP Gaz Trading Kft. газ позивач поставив ПП «Комерційна фірма «Укр-Петроль».
Так, 13.02.2019 між ТОВ «СП Оіл Трейд» (постачальник) та ПП «Комерційна фірма «Укр-Петроль» (покупець) укладено договір поставки № 13/02-1, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 2.1., 2.2., 2.3, 2.7. якого постачальник зобов'язується впродовж строку даного договору за замовленням покупця передавати у власність покупця газ вуглеводневий скраплений (пропан-бутан технічний та/або пропан технічний та/або бутан технічний та/або фракція пропанова марки Б), інші нафтопродукти (дизельне паливо, бензин та інше), що далі іменується товар, а покупець зобов'язується приймати товар і здійснювати його оплату постачальнику згідно із умовами даного договору; найменування, кількість, якість, ціна товару, строк поставки пункт (місце) поставки обумовлюються сторонами у додатках до даного договору (специфікаціях), які є його невід'ємною частиною; поставка товару здійснюється постачальником на підставі підписаних сторонами додатків до договору (специфікацій), які складаються на підставі заявок покупця, які направляються покупцем постачальнику електронною поштою; обмін електронними документами між сторонами вважається належним, якщо він здійснюється через електронні адреси, зазначені у розділі 9 договору; ціна товару визначається в національній валюті України (гривні) за одну тону товару, включає в себе ПДВ та фіксується у додатках до договору (специфікаціях), видаткових/накладних та/або рахунках на оплату, виставлених постачальником; ціна товару включає в себе вартість поставки товару; пунктом (місцем) завантаження товару у транспорт (автоцистерни) постачальника, від якого розраховується відстань до пункту (місця) вивантаження товару, вважається з баз зберігання компанії (ГНС, НПЗ, нафтобаз); оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.
05.07.2019 позивач поставив, а ПП «Комерційна фірма «Укр-Петроль» прийняло газ вуглеводний зріджений (пропан-бутан) вагою 2,632 т на суму 57 769,55 грн., в т.ч. ПДВ 9 628,26 грн., що підтверджується видатковою накладною № 964.
05.07.2019 позивач поставив, а ПП «Комерційна фірма «Укр-Петроль» прийняло газ вуглеводний зріджений (пропан-бутан технічний) вагою 3,524 т на суму 77 344,78 грн., в т.ч. ПДВ 12 890,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 965.
Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 05.07.2019.
09.07.2019 ПП «Комерційна фірма «Укр-Петроль» оплатило придбаний товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку позивача.
За вказаними господарськими операціями позивачем було складено податкові накладні № 49 від 05.07.2019 та № 50 від 05.07.2019, які надіслано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкові накладні прийнято ДПС, реєстрацію податкових накладних зупинено, оскільки податкові накладні відповідають вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач звернувся до контролюючого органу із поясненнями щодо господарських операцій з постачання товару, та надав первинні документи (договори поставки, видаткові накладні, тощо), що підтверджують факт проведення господарських операцій, по яким було оформлено податкові накладні № 49 від 05.07.2019 та № 50 від 05.07.2019. В письмових поясненнях позивач, серед іншого зазначив, що транспортування скрапленого газу здійснювалось ТОВ «СП Євротранс» на підставі договору № 3 від 03.09.2018, про що свідчить акт наданих послуг № 193 від 07.07.2019.
Відповідачем-2 були прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних № 1318000/41708627 від 30.10.2019 та № 1318001/41708627 від 30.10.2019.
Підставою відмови у вказаних рішеннях зазначено: «ненадання платником податку копій документів: «первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні».
Також 26.02.2018 між ТОВ «СП Оіл Трейд» (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки № 26/02-18, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 2.1., 2.2., 2.3, 2.7. якого постачальник зобов'язується впродовж строку даного договору за замовленням покупця передавати у власність покупця газ вуглеводневий скраплений (пропан-бутан технічний та/або пропан технічний та/або бутан технічний та/або фракція пропанова марки Б), інші нафтопродукти (дизельне паливо, бензин та інше), що далі іменується товар, а покупець зобов'язується приймати товар і здійснювати його оплату постачальнику згідно із умовами даного договору; найменування, кількість, якість, ціна товару, строк поставки пункт (місце) поставки обумовлюються сторонами у додатках до даного договору (специфікаціях), які є його невід'ємною частиною; поставка товару здійснюється постачальником на підставі підписаних сторонами додатків до договору (специфікацій), які складаються на підставі заявок покупця, які направляються покупцем постачальнику електронною поштою; обмін електронними документами між сторонами вважається належним, якщо він здійснюється через електронні адреси, зазначені у розділі 9 договору; ціна товару визначається в національній валюті України (гривні) за одну тону товару, включає в себе ПДВ та фіксується у додатках до договору (специфікаціях), видаткових/накладних та/або рахунках на оплату, виставлених постачальником; ціна товару включає в себе вартість поставки товару; пунктом (місцем) завантаження товару у транспорт (автоцистерни) постачальника, від якого розраховується відстань до пункту (місця) вивантаження товару, вважається з баз зберігання компанії (ГНС, НПЗ, нафтобаз); оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.
21.07.2019 позивач виставив ФОП ОСОБА_1 рахунок на оплату № 482 на суму 64 206,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 701,00 грн.
22.07.2019 ФОП ОСОБА_1 оплатив вказаний рахунок, що підтверджується банківської випискою по особовому рахунку позивача.
За вказаною господарською операцією позивачем було складено податкову накладну № 156 22.07.2019, яку надіслано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкову накладну прийнято ДПС, реєстрацію податкової накладної зупинено, оскільки податкова накладна відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач звернувся до контролюючого органу із поясненнями щодо господарської операції з постачання товару, та надав первинні документи (договори поставки, видаткові накладні, тощо), що підтверджують факт проведення господарської операції, по якій було оформлено податкову накладну № 156 від 22.07.2019.
Відповідачем-2 було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 1313619/41708627 від 23.10.2019.
Підставою відмови у вказаних рішеннях зазначено: «ненадання платником податку копій документів: «первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні».
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача-2, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.
Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Відповідно до п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).
Згідно із п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Пунктом 14 Порядку № 1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок № 117), згідно із п. 5 якого податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (п. 6 Порядку № 117).
Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;
2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;
3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкових накладних, наданих позивачем, була зупинена у зв'язку з відповідністю податкових накладних підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податків».
Відповідно до підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:
- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);
- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;
- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);
- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;
- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;
- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;
- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.
Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.
Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.
У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.
У той же час, згідно із п. 14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Аналіз наведених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що рішення Комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.
Незважаючи на те, що рішення про зупинення реєстрації податкових накладних № 156 від 22.07.2019, № 49 від 05.07.2019, № 50 від 05.07.2019 не є предметом розгляду в рамках даного спору, суд вважає за необхідне відзначити, що такі рішення фіскального органу не містять в собі визначення конкретного критерію ризиковості платника податку, а містить лише посилання на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, який є доволі змістовним. До того ж, рішення про зупинення реєстрації податкових накладних не містять вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків.
Тим не менше, позивачем були подані до контролюючого органу пояснення і первинні документи для підтвердження реальності вчинення господарських операцій, копії яких наявні в матеріалах справи.
Так, на підтвердження реальності господарської операції із контрагентом ПП «Комерційна фірма «Укр-Петроль», позивачем було подано до контролюючого органу:
- копію договору поставки№ 13/02-1 від 13.02.2019;
- копію видаткової накладної № 964 від 05.07.2019;
- копію видаткової накладної № 965 від 05.07.2019;
- копію товарно-транспортної накладної від 05.07.2019;
- копію банківської виписки по рахунку;
- копію договору № SP Gaz-4 купівлі-продажу газу вуглеводного скрапленого від 20.02.2018;
- копію змін № 2 від 01.03.2019 до договору № SP Gaz-4 купівлі-продажу газу вуглеводного скрапленого від 20.02.2018;
- копію додатку № 23 до договору № SP Gaz-4 купівлі-продажу газу вуглеводного скрапленого від 20.02.2018;
- копію вантажно-митної декларації про імпорт газу;
- копію рахунку № 100590 від 30.06.2019;
- копію договору про надання послуг зберігання № 9/1/з від 16.06.2019;
- копію додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг зберігання № 9/1/з від 16.06.2019;
- копію акту № 1 інвентаризації скрапленого газу, що належить ТОВ «СП Оіл Трейд», станом на 31.07.2019;
- копі актів приймання-передачі СВГ на зберігання від 31.07.2019;
- копію заявки-доручення на відвантаження з відповідального зберігання № 3 від 03.07.2019;
- копію товарно-транспортної накладної від 03.07.2019;
- копію банківської виписки по рахунку;
- копію договору № 3 про надання транспортних послуг від 03.09.2018;
- копію акту наданих послуг № 193 від 07.07.2019;
- копію банківської виписки по рахунку;
- копію договору поставки № 26/02-18 від 26.02.2018;
- копію рахунку № 482 від 01.08.2019;
- копію банківської виписки по рахунку.
Пунктом 21 Порядку № 117 встановлено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Таким чином, незважаючи на подання позивачем копій первинних документів на підтвердження факту господарських операцій, відповідачем-2 були прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних. При цьому, причиною відмови відповідач-2 зазначив: «ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні».
За таких обставин є можливим дійти висновку, що в даному випадку відповідач-2 жодним чином не здійснював аналіз наданих позивачем документів на предмет їх належності, а в рішенні про відмову в реєстрації податкових накладних не конкретизував, які саме документи не надані платником податків.
Суд зазначає, що рішення відповідача-2 є актом індивідуальної дії.
Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжують їх неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано покладений на нього обов'язок щодо складання та направлення на реєстрацію податкових накладних та надання копій документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; зворотного відповідачами в процесі розгляду даної адміністративної справи не доведено.
Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідачі покладений на них приписами ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень не виконали та не надали суду жодних доказів на обґрунтування законності вчинених дій щодо відмови у реєстрації спірних податкових накладних.
До того ж суд звертає увагу, що Критерії ризиковості платника податку, на які посилається відповідач-2 в квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних, встановлені листом ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.
Втім, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до ст. 7 КАС України.
Наведеної позиції притримується і Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 по справі № 822/1878/18 (адміністративне провадження № К/9901/4668/19).
Отже, оцінюючи вищевикладені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є протиправними, внаслідок чого позовні вимоги про скасування таких рішень підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію податкових накладних № 156 від 22.07.2019, № 49 від 05.07.2019, № 50 від 05.07.2019, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).
Аналогічні за змістом норми містяться і в пункті 28 Порядку №117, відповідно до якого податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;
- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому що втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини підлягає застосуванню судами як джерело права.
Згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
При цьому, суд застосовує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01.07.2003 по справі «Суомінен проти Фінляндії», відповідно до яких, саме орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Крім того, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
В даному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Державної податковох служби України здійснити реєстрацію спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 1313619/41708627 від 23.10.2019, № 1318001/41708627 від 30.10.2019, № 1318000/41708627 від 30.10.2019, а також позовні вимоги про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 156 від 22.07.2019, № 49 від 05.07.2019, № 50 від 05.07.2019, подані позивачем, є доведеними і обґрунтованими, а відтак - підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору, підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Стосовно вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, поміж іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвокату за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Частиною другою ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини при розгляді справ «Баришевський проти України» від 26.02.2015, «Двойних проти України» від 12.10.2006, «Меріт проти України» від 30.03.2004 зазначав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
За результатами аналізу наведених положень КАС України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд доходить висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Із матеріалів справи слідує, що 18.11.2019 між ТОВ «СП Оіл Трейд» (клієнт) та адвокатом Подорожнім А.С. було укладено договір про надання правової допомоги № 18/11, згідно із п. 1.1., 4.1., 4.2. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором; вартість наданих юридичних послуг адвокат визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги; сторони дійшли згоди, що вартість послуг буде визначена в рахунку та акті наданих послуг, по результату роботи адвоката; оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвоката; такий рахунок за вибором адвоката може бути надіслано поштовою кореспонденцією та/або електронним листом на електронну поштову скриньку клієнта; рахунок вважається отриманим клієнтом з моменту його надходження до поштового відділення, яке обслуговує адресу проживання (реєстрації) клієнта та/або з моменту надходження електронного листа на електронну поштову скриньку клієнта.
В рамках співробітництва з вказаним договором адвокат надав, а клієнт прийняв такі послуги:
- надання юридичних консультацій щодо звернення до суду, 1 год., вартість 4 054,00 грн.;
- вивчення, дослідження та аналіз документів по податковим накладним № № 156, 49, 50 та інших господарських документів по даним накладним, 3 год, вартість 3 040,50 грн.;
- аналіз нормативно-правових актів, судової практики для підготовки правової позиції, 1 год, вартість 4 054,00 грн.;
- написання позовної заяви, 2 год, вартість 2027,00 грн.;
- підготовка позовної заяви та додатків для подачі до суду по податковим накладним, 2 год, вартість 2027,00 грн.
Факт приймання-передачі послуг підтверджується Актом наданих послуг № 05/20 за договором про надання правової допомоги № 18/11 від 18.11.2019.
На виконання умов договору адвокат виставив позивачу рахунок-фактуру № 05/20 на загальну суму 9 121,50 грн., а позивач оплатив вказаних рахунок, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 05/20 від 15.01.2020.
Натомість суд зазначає, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише три епізоди спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу нормативно-правових актів та фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а тому суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору є розмір витрат на правничу допомогу в сумі 6 081 грн., тобто із розрахунку 6 годин робочого часу адвоката.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Оіл Трейд» - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати Рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 30.10.2019 № 1318001/41708627 про відмову в реєстрації податкової накладної № 49 від 05.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
3. Визнати протиправним і скасувати Рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 30.10.2019 № 1318000/41708627 про відмову в реєстрації податкової накладної № 50 від 05.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
4. Визнати протиправним і скасувати Рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 30.10.2019 № 1313619/41708627 про відмову в реєстрації податкової накладної № 156 від 22.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
5. Зобов'язати Державну податкову службу України (ідентифікаційний код 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 49 від 05.07.2019, № 50 від 05.07.2019, № 156 від 22.07.2019, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «СП Оіл Трейд» (ідентифікаційний код 41708627, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5, оф. 1).
6. Стягнути з Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««СП Оіл Трейд» (ідентифікаційний код 41708627, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5, оф. 1), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
7. Стягнути з Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««СП Оіл Трейд» (ідентифікаційний код 41708627, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5, оф. 1), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 081 грн. (шість тисяч вісімдесят одна гривня) 00 коп.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко