ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 листопада 2021 року м. Київ № 640/11075/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві про скасування рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - позивач та/або ПАТ «Промінвестбанк») з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі - відповідач та/або Головне управління) та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №7 від 05.06.2019 року про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує про протиправність рішення №7 від 05.06.2019 року про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, стверджує про складення відповідачем акту не за уніфікованою формою, відсутність повноважень в Головного управління на здійснення позапланового заходу щодо гуртожитків, які знаходять в приватній власності. Також ПАТ «Промінвестбанк» вказує на процедурні порушення оформлення направлення на здійснення позапланового заходу, що унеможливило встановити щодо якого об'єкту здійснюється відповідний захід та зазначає, що разом з вимогою про надання документів Головним управлінням не надано копії службових посвідчень осіб, які підписали останню.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В свою чергу представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, а представником позивача заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.
На підставі наказу від 11.04.2019 року №1865, направлення від 11.04.2019 року №1511 відповідачем проведено перевірку дотримання Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, за наслідком якої складено акт №1865-10 від 25.04.2019 року (далі - акт перевірки).
В акті перевірки зафіксовано створення позивачем перешкод для виконання покладених на уповноважені органи функцій, при здійсненні планової перевірки, що є порушення вимог пункту 1 частини 4 статті 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» та статті 188-3 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» (далі - висновки акту).
На підставі висновків акту Головним управлінням в м. Києві прийнято рішення №7 від 05.06.2019 року про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, яким до застосовано до ПАТ «Промінвестбанк» штраф у розмірі 3400,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877-V).
Статтею 1 вказаного закону визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Відповідно до частини 11 статті 4 Закону №877-V плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.
Згідно із частиною 1 статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом.
Відповідно до частин 1-6 статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Так позивач у позовній заяві зазначає про незрозумілість за якою саме адресою необхідно здійснити захід щодо дотримання порядку формування тарифу на послуги, оскільки у позивача у власності знаходиться багато приміщень.
Суд критично ставиться до наведених тверджень мотивуючи це наступним.
Судом встановлено, що листом Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 02.04.2019 року №603-163-7/5189 надіслала на адресу відповідача лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.03.2019 року №3805-05/13455-03 щодо погодження проведення позапланової перевірки Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», з питань дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за колективною скаргою гр. ОСОБА_1 та інших мешканців гуртожитку, що надійшло до Держспоживслужби (реєстраційний номер №КО-11398 від 06.03.2019 року).
З урахуванням наведеного Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві видано наказ від 11.04.2019 року №1865 «Про проведення позапланового заходу (перевірки), предмет заходу: дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за колективною скаргою гр. ОСОБА_1 та інших мешканців (з проведенням відеофіксації). У направленні на проведення заходу від 11.04.2019 року №1511 предмет здійснення заходу є аналогічним предмету заходу визначеному у наказі №1865.
Суд вказує, що зазначення як в наказі №1865 так і в направленні на проведення заходу №1511 адреси: м. Київ, провулок Шевченка, б. 12 не свідчить про те, що захід стосується безпосередньо дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за цією адресою. Вказана адреса є адресою місцезнаходження суб'єкта господарювання, а предметом заходу є дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій безпосередньо для мешканців гуртожитку за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, б. 34-В .
Отже, на переконання суду доводи позивача в цій частині є безпідставними, а наявні документи в матеріалах справи в повній мірі дають можливість ідентифікувати об'єкт щодо його здійснюється перевірка дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Окрім цього при вирішення спору по суті суд вважає необґрунтованими твердження ПАТ «Промінвестбанк» про не надіслання разом із вимогою копій службових посвідчень осіб на підтвердження повноважень службових осіб відповідача на здійснення позапланово заходу з огляду на таке.
Як зазначено відповідачем 15.04.2019 року головний спеціаліст відділу контролю за регульованими цінами Бондаренко О.І. прибув за адресою: м. Київ, провулок Шевченка, б. 12 для проведення позапланового заходу та вручення розпорядчих документів, однак у зв'язку із неможливістю їх вручення скеровано на адресу ПАТ «Промінвестбанк» запит від 17.04.2019 року про надання інформації, зокрема запитуваних документів у строк до 22.04.2019 року.
Суд наголошує, що позивач не заперечує обставин отримання вказаного запиту, як і документів, що стали підставою для здійснення позапланового заходу.
За правилами частини 3 статті 7 Закону №877-V у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, серед іншого, перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові.
У направленні №1511 вказано посадові особи Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, які беруть участь у здійсненні заходу, а саме: головний спеціаліст відділу контролю за регульованими цінами ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві Кривенда Олексій Петрович, головний спеціаліст відділу контролю за регульованими цінами ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві Бондаренко Ігор Олегович.
Судом встановлено, що запит про надання інформації від 17.04.2019 року складено та підписано Ігорем Бондаренком, тобто посадовою особою, яке бере участь у здійсненні заходу згідно із направленням №1511. Більше того, Законом №877-V не визначено обов'язків посадової особи органу державного нагляду (контролю) надсилати суб'єкту перевірки копію службового посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю). Отже, доводи ПАТ «Промінвестбанк» в цій частині, як підстави для задоволення позовних вимог суд відхиляє.
Щодо тверджень позивача в частині не використання відповідачем уніфікованої форми акту суд зверне увагу на наступне.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №965 від 14.08.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.08.2013 року за № 1461/23993 затверджено уніфіковану форми акта перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (далі - Наказ №965).
Варто відмітити, що акт №1865-10 від 25.04.2019 року відповідає формі, яка встановлено Наказом №965. Разом з цим акт про створення перешкод посадовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у проведенні перевірки, на переконання суду є службовим документом, який складається Головним управлінням для фіксування такого порушення як створення перешкод.
За таких обставин суд вважає твердження ПАТ «Промінвестбанк» в цій частині безпідставними.
Крім цього судом встановлено, що на запит відповідача від 17.04.2019 року позивач листом від 24.04.2019 року №09-1-7/418 повідомив про те, що із отриманих ним не документів не можливо встановити якого саме будинку або споруди та/або якої саме прибудинкової території стосується захід, а також не вказані реквізити (дата, номер) колективного звернення та всі автори колективного звернення.
Суд критично ставиться до вказаних тверджень позивача, оскільки як вже було вказано судом вище, всі документи, у тому числі колективна скарга була надіслана відповідачем ПАТ «Промінвестбанк» та отримана ним, що безпосередньо підтверджується долученням відповідних документів до матеріалів справи.
Також у листі позивач вказує, що до компетенції відповідача не належить державне регулювання тарифів на проживання в гуртожитках, які є приватною власністю.
З приводу наведеного суд вважає за необхідне вказати про наступне.
Основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначає Закон України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 року №5007-VI (далі - Закон №5007-VI).
Згідно із положеннями частини 1 статті 2, частини 1 статті 3 Закону №5007-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Дія цього Закону не поширюється на встановлення тарифів на медичні послуги та лікарські засоби в межах програми медичних гарантій згідно із Законом України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення".
Законодавство про ціни і ціноутворення ґрунтується на Конституції України та складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, законів України "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Частиною 1 статті 4 Закону №5007-VI регламентовано, що державна цінова політика є складовою частиною державної економічної та соціальної політики і спрямована на забезпечення: 1) розвитку національної економіки та підприємницької діяльності; 2) протидії зловживанню монопольним (домінуючим) становищем у сфері ціноутворення; 3) розширення сфери застосування вільних цін; 4) збалансованості ринку товарів та підвищення їх якості; 5) соціальних гарантій населенню в разі зростання цін; 6) необхідних економічних гарантій для виробників; 7) орієнтації цін внутрішнього ринку товарів на рівень цін світового ринку.
Реалізація державної цінової політики, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін, розроблення та внесення пропозицій щодо формування та реалізації державної цінової політики здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну цінову політику (ч. 1 ст. 7 Закону №5007-VI).
Згідно із статтею 16 Закону №5007-VI органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.
Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №5007-VI основними функціями уповноважених органів є: 1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.
Уповноважені органи мають право проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін; наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб; одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки; одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб'єктами господарювання на їх вимогу; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (п.п 1, 2, 3, 6 ч. 1 ст. 18 Закону №5007-VI).
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 20 Закону №5007-VI до суб'єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 10 частини 4 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.04.2017 року №209 (далі - Положення), Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в місті Києві, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує, реалізацію державної політики, зокрема, у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Таким чином, Держпродспоживслужба України та її територіальні органи, зокрема, Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві як органи, які реалізують державну політику у сфері ціноутворення, здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 року №498 затверджено Примірне положення про користування гуртожитками, яке визначає порядок користування гуртожитками: жилою площею, жилими та іншими приміщеннями в них (далі - Положення №498). Вказане положення поширюється на всі гуртожитки незалежно від форми власності.
Пунктом 7 Положення №498 регламентовано, що користування жилою площею здійснюється:
у гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера;
у гуртожитках, що були включені до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, - за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера, або на підставі договору оренди житла.
Відповідно до пункту 15 Положення №498 особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору.
Плата за проживання у гуртожитку включає:
витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами);
інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі).
Аналіз наведеного дає суду підстави діти до висновку, що мешканці гуртожитків (як для проживання окремих осіб, так і для проживання сімей) оплачують вартість комунальних послуг, послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також інші послуги (якщо вони надаються за згодою мешканців гуртожитку та оплачуються на договірних засадах).
Між тим відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, - є предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII).
Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону № 2189-VIII).
Згідно із пунктами 2, 5, 6, 13 частини 1 статті 1 Закону № 2189-VIII виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Аналіз вказаного дає суду підстави діти до висновку, що позивач є виконавцем комунальних послуг та має надавати комунальні послуги споживачу (особам, які проживають у гуртожитку) на підставі укладеного договору відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Отже, суд не погоджується із твердженням ПАТ «Промінвестбанк» про те, що до компетенції відповідача не належить державне регулювання тарифів на проживання в гуртожитках, які є приватною власністю.
Відповідно до статті 11 Закону №877-V суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.
Судом встановлено, що Бондаренком О.І. , Кривендою О.П. складено акт про створення перешкод посадовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у проведенні перевірки №б/н від 25.04.2019 року (далі - акт про створення перешкод).
Таким чином, беручи до уваги наведене, на переконання суду надаючи відповідь на запит Головного управління, без додавання відповідних документів, довідок, відомостей та матеріалів з питань визначених у запиті та направленні, ПАТ «Промінвестбанк» створив перешкоди посадовим особам органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами, у виконанні покладених на них обов'язків, що стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Водночас суд вважає за необхідне наголосити, що складання акту про створення перешкод було обумовлено не неможливістю вручення розпорядчих документів під час виходу службовими особами для здійснення позапланового заходу за місцезнаходження позивача, а обумовлено не наданням ПАТ «Промінвестбанк» запитуваних Головним управлінням документів на виконання запиту на отримання документів від 17.04.2019 року.
У зв'язку із цим доводи та міркування позивача щодо не виходу уповноважених осіб відповідача 15.04.2019 року за адресою місцезнаходження ПАТ «Промінвестбанк» суд вважає не підтвердженими належними та достатніми доказами та такими, що безумовно не впливають на вирішення спору по суті.
Крім цього суд акцентує увагу на тому, що всі акти складені відповідачем, за наслідком здійснення позапланового заходу позивача, складені в межах строків проведення такого заходу. Відсутність підпису особи - ОСОБА_4 безпосередньо в акті про створення перешкод не свідчить про відсутність таких обставин, оскільки, як вже було вказано вище останні полягають у фактичній відмові ПАТ «Промінвестбанк» у наданні запитуваної Головним управлінням інформації та документів (лист ПАТ «Промінвестбанк» від 24.04.2019 року №09-1-7/148 за підписом ОСОБА_4 ).
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про відповідність спірного рішенням критеріям, які встановленні частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір.
Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, провулок Шевченка, б. 12, код ЄДРПОУ 00039002) до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (03151, м. Київ, вул. Волинська, б. 12, код ЄДРПОУ 40414833) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда