ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 листопада 2021 року м. Київ № 640/18352/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Бокатової Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД СЕЛ»
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУД СЕЛ» (адреса: 08322, Київська область, с. Проліски, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код - 40258065) (далі - позивач або ТОВ «ФУД СЕЛ») подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДПС у Київській області (адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-А, ідентифікаційний код - 43141377) (надалі - відповідач або ГУ ДПС у Київській області), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Київській області № 0096805105 від 20.05.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
В якості підстав позову позивач зазначає, що застосування штрафних санкцій є незаконним, а рішення ГУ ДПС в Київській області № 0096805105 від 20.05.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску підлягає скасуванню. Позивач пояснює, що несвоєчасна сплата єдиного внеску відбулась внаслідок перерахування коштів на помилковий рахунок, що вказує на відсутність вини позивача та безпідставність застосування штрафних санкцій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/18352/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Відповідач у відзиві зазначив, що ТОВ «ФУД СЕЛ» нараховувало та подавало звітність по ЄСВ до територіального органу доходів і зборів за кодом ДПІ 1004 з червня 2016 року. Нарахування сум ЄСВ по звітам проводилося в інтегрованій картці платника за кодом територіального органу 1004. Так, відповідно до інтегрованої картки ТОВ «ФУД СЕЛ» сплачено за період з червня по 2016 року по березень 2017 року - 8827,32 грн на невідповідний рахунок в зв'язку з чим по коду 71010000 виникла заборгованість, яка була платником сплачена у повному обсязі 03.12.2019. Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідачем прийнято рішення № 0096805105 від 20.05.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску за період з 21.08.2018 по 03.12.2019 на суму 5288,73, в тому числі штраф у розмірі 2585,35 грн та пеня 2703,38 грн. Таким чином відповідач переконаний, що оскаржуване рішення прийнято на підставі та у відповідності до вимог законодавства.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФУД СЕЛ» є платником податків та обліковується в Головному управлінні ДПС у Київській області, Бориспільському управлінні, Бориспільській державні податковій інспекції, ідентифікаційний код органу: 43141377; дата взяття на облік: 05.02.2016; номер взяття на облік: 100416017064.
З відомостей інтегрованої картки платника податків ТОВ «ФУД СЕЛ» щодо єдиного внеску (код 71010000) вбачається, що:
- за червень 2016 року по строку 20.07.2016 нараховано 804,88 грн, сплачено 0,00 грн;
- за липень 2016 року по строку 22.08.2016 нараховано 804,88 грн, сплачено 0,00 грн;
- за серпень 2016 року по строку 20.09.2016 нараховано 804,88 грн, сплачено 0,00 грн;
- за вересень 2016 року по строку 21.10.2016 нараховано 804,88 грн, сплачено 0,00 грн;
- за жовтень 2016 року по строку 21.11.2016 нараховано 1073,16 грн, сплачено 0,00 грн;
- за листопад 2016 року по строку 20.12.2016 нараховано 1073,16 грн, сплачено 0,00 грн;
- за грудень 2016 року по строку 20.01.2017 нараховано 1073,16 грн, сплачено 0,00 грн;
- за січень 2017 року по строку 20.02.2017 нараховано 1315,16 грн, сплачено 0,00 грн;
- за лютий 2017 року по строку 20.03.2017 нараховано 1073,16 грн, сплачено 0,00 грн.
У матеріалах справи наявні квитанцій про сплату єдиного внеску:
№ 118 від 07.07.2016 на суму 804,88 грн з призначенням: «*;101;40258065;єдиний внесок (22%) за червень 2016р;;», отримувач ОДПІ ГУДФС у Київській області, р/р 37193205011004;
№ 218 від 05.08.2016 на суму 804,88 грн з призначенням: «*;101;40258065;єдиний внесок (22%) за липень 2016р;;», отримувач ОДПІ ГУДФС у Київській області, р/р 37193205011004;
№ 342 від 05.09.2016 на суму 804,88 грн з призначенням: «*;101;40258065;єдиний внесок (22%) за серпень 2016р;;», отримувач ОДПІ ГУДФС у Київській області, р/р 37193205011004;
№ 470 від 11.10.2016 на суму 804,88 грн з призначенням: «*;101;40258065;єдиний внесок (22%) за вересень 2016р;;», отримувач ОДПІ ГУДФС у Київській області, р/р 37193205011004;
№ 658 від 07.11.2016 на суму 804,88 грн з призначенням: «*;101;40258065;єдиний внесок (22%) за жовтень 2016р;;», отримувач ОДПІ ГУДФС у Київській області, р/р 37193205011004;
№ 663 від 07.11.2016 на суму 268,28 грн з призначенням: «*;101;40258065;єдиний внесок (22%) за жовтень 2016рдоплата;;», отримувач ОДПІ ГУДФС у Київській області, р/р 37193205011004;
№ 762 від 07.12.2016 на суму 1073,16 грн з призначенням: «*;101;40258065;єдиний внесок (22%) за листопад 2016р;;», отримувач ОДПІ ГУДФС у Київській області, р/р 37193205011004;
№ 972 від 26.12.2016 на суму 1073,16 грн з призначенням: «*;101;40258065;єдиний внесок (22%) за грудень 2016р;;», отримувач ОДПІ ГУДФС у Київській області, р/р 37193205011004;
№ 210 від 07.02.2017 на суму 1315,16 грн з призначенням: «*;101;40258065;єдиний внесок (22%) за січень 2017р;;», отримувач ОДПІ ГУДФС у Київській області, р/р 37193205011004;
№ 438 від 06.03.2017 на суму 1315,16 грн з призначенням: «*;101;40258065;єдиний внесок (22%) за лютий 2017р;;», отримувач ОДПІ ГУДФС у Київській області, р/р 37193205011004.
Отже, впродовж 2016-2017 років ТОВ «ФУД СЕЛ» здійснювало оплату єдиного внеску на рахунок ОДПІ ГУДФС у Київській області - р/р 37193205011004 замість рахунку Бориспільської ДПІ за місцем обліку.
ТОВ «ФУД СЕЛ» звернулося до ГУ ДФС у Київській області з заявою № 168/25 від 02/11.18 у якій просило перерахувати надміру або помилково сплачені кошти у сумі 8559,04 грн з рахунку № 37193205011004, відкритого у ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, на рахунок № 37198201021004 , відкритий у ОДПІ Броварської ГУ ДФС у Київській області.
Відповідно до квитанції № 5567 від 03.12.2019 ТОВ «ФУД СЕЛ» сплачено єдиний внесок за листопад 2019 року на рахунок ГУ ДПС у Київській області, призначення: «*;201;40258065;єдиний соціальний внесок (22%) з працівників 11/2019 р. без ПДВ;;;» на суму 20819,88 грн, р/р: UA 59 899998 0000037198201021004.
Враховуючи наявність недоїмки та порушення термінів сплати єдиного внеску ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення від 20.05.2020 № 0096805105 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску за період з 21.08.2018 по 03.12.2019 на суму 5288,73, в тому числі штраф у розмірі 2585,35 грн та пеня 2703,38 грн.
ТОВ «ФУД СЕЛ» до Державної податкової служби України подано скаргу від 12.06.2020 № 12/06-1, що рішенням від 06.07.2020 № 21020/6/99-00-06-03-01-06 залишена без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням податкового органу, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок, відповідно до статті 7 Закону № 2464-VI нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з частинами сьомою, восьмою статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції Закону від 04.04.2013 № 184-VII) єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до частини десятої цієї статті (у редакції Закону від 04.04.2013 № 184-VII), днем сплати єдиного внеску вважається:
1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду;
2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.
Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч. 13 ст. 9 Закону № 2464-VI, суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зі змісту частини 11 ст. 9 Закону № 2464-VI вбачається, що фінансові санкції застосовуються до платника за його бездіяльність у вигляді несвоєчасної сплати або в неповному обсязі сплати єдиного внеску. Допущення помилки у номері рахунку під час перерахування єдиного внеску має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VІ.
Згідно із частиною десятою статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату платником податків єдиного внеску у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.
Суд зазначає, що штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування грошового зобов'язання до бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Однак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач здійснював сплату єдиного внеску у період з червня 2016 року по лютий 2017 року у повному розмірі, що підтверджується квитанціями № 118 від 07.07.2016, № 218 від 05.08.2016, № 342 від 05.09.2016, № 470 від 11.10.2016, № 658 від 07.11.2016, № 663 від 07.11.2016, № 762 від 07.12.2016, № 972 від 26.12.2016, № 210 від 07.02.2017, № 438 від 06.03.2017, проте на рахунок у ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, в той час як ТОВ «ФУД СЕЛ» перебувало на обліку у Бориспільській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та мало сплачувати відповідні платежі на рахунок № 37198201021004.
Відповідно до пункту 9 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 січня 2016 року № 6, у разі помилкової сплати сум єдиного внеску та/або сум застосованих фінансових санкцій на рахунок 3719 органу доходів і зборів, в якому Платник не перебуває на обліку, розрахунковий документ на перерахування таких Коштів на відповідний рахунок 3719 органу доходів і зборів, у якому Платник перебуває на обліку, оформлюється підрозділом органу доходів і зборів, відповідальним за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня за заявою Платника та передається управлінню (відділенню) Казначейства не пізніше двох робочих днів з дня надходження Висновку.
Таким чином, кошти, вчасно спрямовані позивачем на сплату єдиного внеску, не були своєчасно перераховані на рахунок органу доходів і зборів.
Аналізуючи наведені вище норми та враховуючи встановлені обставини справи суд вважає, що позивачем обов'язок зі сплати єдиного внеску виконано вчасно, у встановлений Законом термін для такої сплати та який зарахований до бюджету.
Перерахування коштів на невідповідний рахунок не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ.
Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.02.2018 справа № 813/1008/16, від 25.04.2018 справа № 812/1611/16, від 25.03.2019 справа №823/567/17.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, згідно частини першої статті 12 Закону № 2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Згідно частини другої статті 12 Закону № 2464-VI центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Проте, контролюючим органом у відповідності до покладених на нього повноважень, не вчинено дій з метою своєчасного виявлення факту перерахування позивачем єдиного внеску до неналежної податкової інспекції, а тому суд зазначає, що ТОВ «ФУД СЕЛ» не повинно нести відповідальність за порушення строків надходження коштів на належний рахунок.
На думку суду, відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0096805105 від 20.05.2020.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФУД СЕЛ» підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з квитанції № 6775 від 16.07.2021, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД СЕЛ» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області № 0096805105 від 20.05.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД СЕЛ» (адреса: 08322, Київська область, с. Проліски, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код - 40258065) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-А, ідентифікаційний код - 43141377) витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні куль копійок).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя К.С. Пащенко