ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 листопада 2021 року м. Київ № 640/23638/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, що оформлена листами від 17.12.2020 року та від 08.04.2021 року, щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 12.03.2020 року у відсотковому відношенні до суддівської винагороди, зазначеної у довідці Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 07.07.2020 №128/08/21-20, та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач з 19.02.2020 року має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи як із загальної суми суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді. Разом з тим, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок і виплати щомісячного грошового довічного утримання судді згідно довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Верховного Суду України, однак, відповідачем листом від 07.12.2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
08.10.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві через канцелярію суду подано копію довідки Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячної довічного грошового утримання суддів у відставці від 07.07.2020 року №128/08/21-20.
27.10.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві через канцелярію суду подано Відзив на позов.
Відзив обґрунтовано тим, що довідка Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці 07.07.2020 року №128/08/21-20 підписана особою, яка відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не має права підпису документів від імені Верховного Суду України.
Поряд з цим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві звернуто увагу, що оскільки подана позивачем довідка, видана станом 12.03.2020, остання не може бути підставою для проведення відповідного перерахунку.
24.09.2021 року та 12.10.2021 року позивачем подано через канцелярію суду заяви про пришвидшення розгляду справи.
На вищевказані заяви, судом надано відповідь за підписом судді.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 27.11.2020 року про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої було додано довідку Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 07.07.2020 року №128/08/21-20.
Листом від 07.12.2020 року №2600-0306-8/173256 Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії на підставі вказаної вище довідки з огляду на те, що з 21 червня 2018 року Верховний Суд України перебуває у стані припинення, а довідка від 07.07.2020 року №128/08/21-20 підписана в.о. голови Верховного Суду України, а не Головою ліквідаційної комісії Верховного Суду України.
В свою чергу позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою від 12.03.2021 року про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.
Однак, листом від 08.04.2021 року №8820-7278/С-02/8-2600/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві відмовлено позивачу та зазначено, що оскільки подана довідка від 07.07.2020 року, видана станом на 12.03.2020 року, то остання не може слугувати підставою для проведення відповідного перерахунку.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
02.06.2016 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» №1401-VIII та новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII (далі Закон від 02.06.2016 року або Закон №1402-VIII), які набрали чинності 30.09.2016 року.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 142 Закону №1402-VIII, визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина п'ята статті 142 Закону №1402-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону №1402-VIII).
Частина третя цієї ж статті встановлює базові розміри посадового окладу суддів судів різних інстанцій, розрахунковою величиною яких є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, зокрема для судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону №1402-VIII).
Аналіз норм діючого законодавства України, що регулює питання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці дозволяє суду дійти висновку про те, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував, що щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування. Неможливо звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, і відповідно, матеріального та соціального забезпечення. Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів (рішення від 24.06.1999 року №6-рп/99, від 20.03.2002 року №5-рп/2002; від 01.12.2004 року №19-рп/2004; від 11.10.2005 року №8-рп/2005; від 18.06.2007 року №4-рп/2007; від 22.05.2008 року №10-рп/2008; рішення №3-рп/2013 від 03.06.2013 року, від 08.06.2016 року №4-рп/2016; від 27.02.2018 року № 1-р/2018).
Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
Водночас, у Розділі XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачено певні особливості визначення розміру суддівського винагороди та, відповідно, розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
А саме, пункт 25 передбачає, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Так, частиною третьою статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI (Закон втратив чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу XII Закону №1402-VIII від 02.06.2016 року, на підставі Закону №1402-VIII) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат" (частина третя статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року з урахуванням Рішення КСУ №11-р/2018 від 04.12.2018 року). При цьому, посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: судді апеляційного суду - 1,1 (пункт 1 частини четвертої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року).
Аналіз пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення дозволяє виділити дві категорії суддів з різними умовами отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:
(а) судді, які: пройшли кваліфікаційне оцінювання; за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після 30.09.2016 року; пропрацювали на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо них відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
На цих суддів поширюється дія Закону від 02.06.2016 року і вони мають право (набудуть після настання усіх передбачених Законом умов) на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років додатково два відсотки грошового утримання судді.
(б) судді, які вийшли у відставку після набрання чинності Законом від 02.06.2016 року, тобто після 30.09.2016 року.
Для цих суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону від 07.07.2010 року. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Фактично розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Разом з тим, суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 року положення пункту 25 розділу ХІІ Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
При цьому, Конституційний Суд України вказав, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Частиною другою статті152 Конституції України закріплено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Пунктом 3 резолютивної частини вказаного рішення визначено, що положення Закону №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (опубліковано в Офіційному віснику України від 24.03.2020 - 2020 р., № 23, стор.306, стаття 901).
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Таким чином, аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що саме з 19.02.2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
Як встановлено матеріалами справи, відповідачем листом від 07.12.2020 року позивачу відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання з огляду на те, що, зокрема, довідку Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 07.07.2020 року №128/0/21-20 підписано не головою ліквідаційної комісії Верховного Суду України Соловйовою Л.В., а в.о. Голови Верховного Суду України В.І. Гуменюком.
Беручи до уваги викладене, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Додатком 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затверджено форму довідки для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
За результатом аналізу наявної в матеріалах справи копії довідки Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 07.07.2020 року №128/0/21-20 встановлено, що така довідка відповідає нормам Додатку 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 7 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону №1402-VI з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов'язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Конституційним Судом України 18.02.2020 року прийнято рішення №2р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, яким визнано неконституційним, зокрема, пункт 7 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону №1402-VI щодо ліквідації Верховного Суду України.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Гуменюк Василь Іванович є в.о. Голови Верховного Суду України.
З урахуванням викладеного, на думку суду, довідка Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 07.07.2020 року №128/0/21-20, яка підписана в.о. голови Верховного Суду України Гуменюком В.І., є довідкою, яка підписана уповноваженою особою.
Суд також зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2020 року №4-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):
- частину першу статті 37, частину першу статті 94, пункт 3 частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX;
- пункти 4, 5, 6, 7, 9, 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX;
- частину третю статті 24, статтю 28-1, частину восьму статті 31, частину першу статті 42, частину третю статті 47, частину четверту статті 48 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX.
Згадуваним рішенням Конституційного Суду України визначено, що положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX втратили чинність 11 березня 2020 року.
Поряд з цим, суд зазначає, що з урахуванням дат винесення рішень Конституційним Судом України, а саме: рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 та від 11.03.2020 №4-р/2020, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу має бути проведений з врахуванням двох довідок про розмір суддівської винагороди. Зокрема, за наслідками рішення Конституційного Суду України від 11.03.2020 №4-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду, з 12.03.2020 відповідно збільшився розмір суддівської винагороди судді Верховного Суду, оскільки збільшилась база для його обрахування з 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, до 75. Відповідно, з 12.03.2020 збільшився і розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Тому у відповідача виник обов'язок в автоматичному перерахуванні розміру такого утримання. Зазначений висновок слідує з п.16 зазначеного рішення Конституційного Суду України від 11.03.2020 №4-р/20.
Таким чином, довідка Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 07.07.2020 року №128/0/21-20 не позбавляє позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі такої довідки.
Таким чином, зважаючи на приписи частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 07.07.2020 року №128/0/21-20 діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що вимога позивача про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, що оформлена листами від 17.12.2020 року та від 08.04.2021 року, щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 12.03.2020 року у відсотковому відношенні до суддівської винагороди, зазначеної у довідці Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 07.07.2020 №128/08/21-20, та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з квитанціями від 18.08.2021 року №50289 та від 18.08.2021 року №50368 позивачем сплачено судовий збір в сумі 1816,00 грн. Відтак, з огляду на задоволення позову повністю, суд дійшов висновку про присудження на користь позивача суми сплаченого ним судового збору у розмірі 1816,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139-143, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, що оформлена листами від 17.12.2020 року та від 08.04.2021 року, щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 12.03.2020 року у відсотковому відношенні до суддівської винагороди, зазначеної у довідці Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 07.07.2020 №128/08/21-20, та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.
5. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Повне судове рішення складено 11.11.2021 року.
Суддя Л.О. Маруліна