ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
11 листопада 2021 року м. Київ№ 200/5528/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом до треті особиОСОБА_1 Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської рада (Київської міської державної адміністрації), Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 ОСОБА_3
про скасування запису про право власності,
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №200/5528/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської рада (Київської міської державної адміністрації), Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить суд:
- визнати недійсними у відомостях реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер майна: 4556056, тип майна: нежитлова будівля, кооперативна будівля торгівлі та громадського харчування, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , загальна площа: 548,50 (кв.м.), матеріали стін: шлакоблок/цегла, площа земельної ділянки: 2500 (кв.м.), відсоток зносу 32%, загальна вартість нерухомого майна: 40 189,28 (грн.), номер запису: 570.
- зобов'язати держреєстратора скасувати запис 570 з реєстру прав власності на нерухоме майно.
- скасувати запис в відомостях з реєстру речових прав власності на нерухому майно, відомості про об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер майна: 4557911, тип майна: не житлова будівля, будівля пиріжкової з ринковими павільйонами та приміщеннями для зберігання техніки, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , загальна площа: 609, 90 (кв.м.). матеріали стін: цегла, площа земельної ділянки: 2500,00 (кв.м.), відсоток зносу 20% на підставі рішення Старобешівського районного суду Донецької області №2-145/2011 від 27.11.2012 в зв'язку зі зміною власників.
Іншою ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2021 адміністративну справу №200/5528/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської рада (Київської міської державної адміністрації), Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування запису про право власності передано на розгляд до Окружному адміністративному суду міста Києва за підсудністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2021 прийнято адміністративну справу №200/5528/21 до свого провадження та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Так, як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , рішенням Старобешівського районного суду Донецької області по справі №2-145/2011 від 27.11.2012, яке набрало законної сили 07.12.2012, суд задовольнив вимоги позивача та визнав - за ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 право власності за кожним 1/2 будинку АДРЕСА_1 , а також; за ОСОБА_2 право власності на телевізор Juc; за ОСОБА_2 право власності на пральну машину «Gorenie»; за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «Волга» ГАЗ-2402 ЗІІГ номер НОМЕР_1 1984 року випуску.
Зазначено нерухоме майно було зареєстровано в Єдиному державному реєстру речових прав на нерухоме майно на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак, при подачі декларації на майно відповідно до вимог чинного законодавства сином позивача ОСОБА_3 , з'ясувалось що передане за рішенням суду нерухоме майно за адресою: будинок АДРЕСА_1 на ім'я позивача запис в реєстрі нерухомого майна не тільки не скасований Реєстраційною службою Старобешівського районного управління юстиції Донецької області, а має признаки дублювання під однією датою, але під різними реєстраційними номерами.
Саме тому позивач вважає, що в внаслідок неуважності або службової недбалості посадових осіб Реєстраційної служби Старобешівського районного управління юстиції Донецької області відомості при формуванні електронної бази даних з паперових носіїв інформації на електронні про нерухоме майно та внесення коректувань запис № 4556056 не була скасована.
На підставі рішення Старобешіського районного суду Донецької області №2-145/2012 від 27.11.2012, 24.11.2020 справа №55315564 позивач звернувся до державного реєстратора прав нерухомості Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація) м. Київ з штрих кодом в зв'язку з тим, що Реєстраційна служба Старобешівського районного управління юстиції Донецької області знаходиться на тимчасово окупованій території, про скасування запису 4556056 на право власності №570 в книзі: додаток 5 сторінка 24 від 30.01.2004 відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У відповіді держреєстратора скасування запису 4556056 з реєстру позивачу було відмовлено, і також зазначено, що в рішенні суду №2-145/2011 від 27.11.2012 відсутні відомості про скасування чи визнання не дійсною реєстрацію на право власності.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглянувши матеріали справи та додані до неї матеріали, суд встановив наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 2 пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно - владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно - правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Суд зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлено незгодою позивача з відмовою Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської рада (Київської міської державної адміністрації) у скасуванні запису 4556056 на право власності №570 в книзі: додаток 5 сторінка 24 від 30.01.2004 відомостях з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Суд звертає увагу, що позовні вимоги ОСОБА_1 саме на поновлення порушеного цивільного (майнового) права.
Враховуючи те, що позовні вимоги в даній справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Тобто, предметом спору у даній справі є саме питання скасування запису на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.
З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із договірних відносин щодо права користування об'єктом нерухомого майна.
Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, за твердженнями позивача, права власності на спірні приміщення внаслідок припинення реєстрації такого права у позивача та реєстрації права користування цим майном за іншою особою.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно - правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо - розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №813/1362/16, від 28 листопада 2018 року у справі №825/642/18, від 29 січня 2019 року у справі №803/1589/17, від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17.
Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункту 24 свого рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.
З аналізу вищевикладеного суд приходить до висновку, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 вищезгаданої Конвенції.
Отже, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер спірних правовідносин у даній справі суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, суд вбачає наявними підстави для закриття провадження у справі.
Також, на виконання вимоги, зазначеної у частині першій статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, є необхідним роз'яснити позивачу, що розгляд позовної заяви останнього має здійснюватися у відповідному місцевому загальному суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Закрити провадження у справі №200/5528/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської рада (Київської міської державної адміністрації), Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування запису про право власності.
2. Наголосити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили негайно, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.