ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 листопада 2021 року м. Київ № 640/17852/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Невмержицькій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур,
третя особа Київська міська прокуратура,
про визнання протиправним та скасування рішення,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Постернака О.Г.,
представника відповідача (Офісу генерального прокурора) - Ніколайцевої В.В.,
представника відповідача (Київської міської прокуратури)- Кузьміної К.Г.
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу Генерального прокурора (далі-відповідач 1), П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі- П'ятнадцята кадрова комісія, Кадрова комісія №15, відповідач 2), третя особа - Київська міська прокуратура, в якій просить суд ( із урахуванням уточненої позовної заяви від 01.10.2021):
- визнати протиправним та скасувати повністю рішення п'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №6н від 17.07.2020 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками атестації, мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, що слугує підставою для його скасування. Також вказано, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам Закону України "Про прокуратуру" та є протиправним і необгрунтованим, висновки якого не відповідають фактичним обставинам та прийнято із порушенням принципу рівності перед законом та неупереджено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/17852/20, витребувано від Офісу генерального прокурора у строк до 04.09.2020 належним чином завірені копії: рішення П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 ; протоколу засідання комісії із результатами голосування, проведеного після завершення обговорення результатів співбесіди із ОСОБА_1 ; відомостей щодо отриманої, відповідно до пункту 9 Порядку, кадровою комісією інформації про прокурора ОСОБА_1 та запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів надати відзив на позовну заяву.
Представником Офісу Генерального прокурора подано відзив на позовну заяву, в якому заперечено проти позовних вимог в повному обсязі та вказано, що п'ятнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур 17.07.2020 прийнято рішення про неуспішне проходження позивачем атестації у зв'язку із встановленням обставин, які свідчать про невідповідність прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях підслідних Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві прокуратури міста Києва вимогам професійної компетентності. Під час співбесіди кадровою комісією надавалася оцінка професійної етиці та доброчесності, а також професійної компетенції позивача, що є безпосереднім предметом атестації в силу вимог пп. 2 п. 12 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX. Так, комісією на підставі досліджених матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора під час проведення співбесіди, прийшла до висновку про наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Києві прокуратури міста Києва ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності. Зокрема: під час проведення співбесіди ОСОБА_1 зазначав, що до займаної на теперішній час посади, працював в органах прокуратури міста Запоріжжя та Маріуполя, проте рівень складності справ та навантаження були надто легкими для рівня його фахової підготовки, а досудове розслідування та судовий розгляд, як правило, завершувалися визнанням вини, що не сприяло його професійному розвитку. Такий стан речей мотивував його переведення до прокуратури міста Києва. На думку відповідача 1, ОСОБА_1 , здійснюючи за змістом своїх обов'язків повноваження процесуального керівника, не зміг пояснити, з якого часу виникають права особи, як у підозрюваного. На запитання комісії ОСОБА_1 не дав правильної відповіді, яка згідно з положеннями КПК України, визнається підозрюваним та з якого часу починається перебіг строків розслідування. Отже, беручи до уваги характер повноважень ОСОБА_1 , які за своїм змістом полягають у повсякденному нагляді за досудовим розслідуванням, незнання основоположних процесуальних норм стадії притягнення особи до кримінальної відповідальності свідчить, на переконання комісії про некомпетентність прокурора ОСОБА_1 .
Таким чином, п'ятнадцятою кадровою комісією було вирішено, що прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях підслідних Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві прокуратури міста Києва ОСОБА_1 не відповідає вимогам професійної компетентності.
Вказано, що співбесіда є третім та останнім етапом атестації, метою проведення якої є виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, за підсумками якої приймається рішення про успішне або неуспішне проходження прокурорами атестації. За комісією зберігається право на надання відповідної оцінки прокурорам за результатами цього етапу атестації. Також вказано, що кадрові комісії наділені сукупністю прав та обов'язків, що надають можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою прокурорів.
Позивачем подано відповідь на відзив відповідача 1, в якій наголошено на обгрунтованності позовних вимог та зазначено, що відповідачем не наведено жодних обгрунтувань на підтвердженням мотивів чи підстав ухвалення оспорюваного рішення. Вказано, що під час співбесіди позивачу були поставлені лише теоретичні питання, на які позивачем були надані коректні відповіді. Також позивач вважає, що під час співбесіди не може досліджуватись рівень його знать та умінь у застосуванні закону, оскільки він був досліджений під час попередніх етапів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2021 вирішено здійснити розгляд справи №640/17852/20 за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2021 залучено в якості третьої особи - Київську міську прокуратуру.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2021 прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог в адміністративній справі №640/17852/20.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи №640/21878/20 по суті.
В судовому засідання 08.11.2021 позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача 1 та третьої особи заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Києві, прокуратури міста Києва.
Верховною Радою України прийнято Закон України №113-ІХ, яким передбачено необхідність проходження прокурорами атестації, як обов'язкову передумову для подальшого проходження служби в органах прокуратури.
Наказом Генерального прокурора від 02.06.2020 №257 було створено п'ятнадцяту кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур.
П'ятнадцятою кадровою комісією прийнято Рішення від 17.07.2020 №6н про неуспішне проходження прокурором ( ОСОБА_1 ) атестації.
Позивач вважаючи рішення п'ятнадцятої кадрової комісії від 17.07.2020 №6н протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII (надалі - Закон №1697-VII) визначені правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру".
Пунктом 1 частини першої статті 16 Закону №1697-VII встановлено, що незалежність прокурора забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до приписів частини 3 цієї статті, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
До Закону України "Про прокуратуру", були внесені зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX (діє з 25 вересня 2019 року).
Законом №113-ІХ, по-перше, внесені зміни до Кодексу законів про працю України шляхом доповнення статті 32 частиною п'ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус".
Статтю 40 КЗпП доповнено частиною п'ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42 1, частин першої, другої і третьої статті 49 2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".
По-друге, Законом №113-ІХ внесені зміни до Закону №1697-VII "Про прокуратуру", зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно на "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною п'ятою такого змісту: "5. На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".
Згідно пунктів 6, 7 "Прикінцеві та перехідні положення" з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 цього розділу Закону, встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Відповідно до пункт 19 розділу ІІ Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
Згідно з пунктами 9, 10 Порядку №221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
Заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно).
Заява підписується прокурором особисто.
Згідно з пунктами 2 - 4 Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №221 після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України.
Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Отже, з аналізу підпункту 3 пункту 6 розділу І Порядку №221 слід дійти висновку, що співбесіда із прокурором проводиться лише з метою встановлення дотримання прокурором вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Згідно з пунктами 8-16 розділу IV Порядку №221 співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.
Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).
Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.
Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).
Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання (пункт 12 Порядку №221).
Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії.
Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.
Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.
Наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (Порядок №233).
Відповідно до пункту 12 Порядку №233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.
Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Враховуючи те, що рішення п'ятнадцятої кадрової комісії є, згідно з Законом №113, безальтернативною підставою для прийняття Генеральним прокурором наказу про звільнення позивача з посади, останнє має ознаки рішення суб'єкта владних повноважень, з огляду на що, має відповідати вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, на засіданні п'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, оформленого протоколом від 17.07.2020 №13, прийнято рішення від 17.07.2020 №6н "Про неуспішне проходження прокурора атестації" щодо ОСОБА_1 .
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається наступне: "Під час проведення співбесіди ОСОБА_1 зазначав, що до займаної ним на теперішній час посади, працював в органах прокуратури Запоріжжя та Маріуполя, проте рівень складності справ та навантаження були надто легкими для рівня його фахової підготовки, а досудове розслідування та судовий розгляд, як правило, завершувалися визнанням вини, що не сприяло його професійному розвитку. Такий стан речей мотивував його переведення до прокуратури міста Києва. У той же час, ОСОБА_1 , здійснюючи за змістом своїх обов'язків повноваження процесуального керівника, не зміг пояснити, з якого часу виникають права у особи, як у підозрюваного. На запитання Комісії ОСОБА_1 не дав правильної відповіді, яка особа згідно з положеннями КПК України, визнається підозрюваним та з якого часу починається перебіг строків розслідування. Беручи до уваги характер повноважень ОСОБА_1 , які за своїм змістом полягають у повсякденному нагляді за досудовим розслідуванням, не знання основоположних процесуальних норм стадії притягнення особи до кримінальної відповідальності свідчить, на переконання Комісії, про некомпетентність прокурора ОСОБА_1 . Більш того, ОСОБА_1 не у повній мірі володіє положеннями статті 216 КПК України щодо визначеної у законі підслідності кримінальних правопорушень за органами Державного бюро розслідувань, разом із цим процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях про вказані злочини належить до безпосередніх обов'язків зазначеного прокурора, що також свідчить на думку Комісії про його некомпетентність. Разом із цим, ці пояснення Комісією оцінюються критично та не беруться до уваги, передусім через те, що за змістом частини другої статті 19 Конституції України посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. У прийнятті конкретних рішень прокурор повинен бути самостійним, керуватись вимогами закону, морально-етичними принципами професії, відмежовуватися від будь-яких корисливих та приватних інтересів політичного впливу, тиску з боку громадськості та засобів масової інформації.»
У зв'язку з цим, прокурор другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Києві, прокуратури міста Києва , ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію."
Суд зазначає, що належна мотивація рішення дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура атестації і чи була дотримана процедура його прийняття. Її обсяг і ступінь залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, що доводи/пояснення прокурора взято до уваги. Також необхідно розуміти чим керувалася комісія, коли оцінювала прокурора, виставляючи певну кількість балів, або під час проведення співбесіди, тобто які мотиви ухваленого рішення.
Рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку №221 питань, які мають бути досліджені в рамках атестації прокурора; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура атестації; є посилання на норми права, якими керувалася Комісія. Таке рішення повинно містити обґрунтований висновок Комісії щодо професійної, особистої, соціальної компетентності прокурора, його доброчесності та професійної етики, відтак його здатності на належному рівні здійснювати покладені на нього законом обов'язки на займаній посаді.
Суд звертає увагу, що сумніви комісії щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності є необгрунтованими з огляду на наступне.
Протокол засідання п'ятнадцятої кадрової комісії від 17.07.2020 №13, деталізації підстав прийнятого рішення стосовно позивача не містить.
При цьому, рішення кадрової комісії №15 не містить посилань на перелік документів та доводів, які підтверджують викладене у рішенні.
Разом з тим, відповідачем 1 долучено до матеріалів справи копії: деталі іспиту на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора; відомість про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора; відомість про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; практичне завдання № 6 та власноручно написана позивачем відповідь.
Крім того, як вбачається з протоколу №13 засідання п'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, за пропозицією голови комісії Саєнка С.В. , за проект рішення про успішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 , проголусували: "за" - 2 члени Комісії, "проти" - 4 члени Комісії, тобто не одноголосно.
Як зазначено позивачем, та не заперечено учасниками справи, під час співбесіди позивачеві не ставилися питання відносно професійної етики та доброчесності, а також питання щодо результатів виконаного позивачем завдання.
Під час співбесіди були поставлені теоретичні питання, на які позивачем були надані коректні відповіді.
Однак, на думку відповідача 2 позивач не дав правильної відповіді на питання, а саме: «яка особа згідно з положеннями КПК України, визнається підозрюваним та з якого часу починається перебіг строків розслідування». При цьому в оскаржуваному рішенні не міститься інформації, яка відповідь була надана позивачем і яка на думку кадрової комісії №15 правильна відповідь на вказане запитання.
Також, з оскаржуваного рішення вбачається, що на думку Комісії, володіння не у повній мірі положеннями статті 216 КПУ України щодо визначеної у законі підслідності кримінальних правопорушень за органами Державного розслідувань, свідчить про некомпетентність позивача.
Суд вважає, що прийняття будь-яким суб'єктом владних повноважень певного рішення лише на основі внутрішнього переконання та суб'єктивного ставлення до ситуації/події, проте без належного підкріплення цього рішення підставами для його існування, не може бути легітимізовано посиланням на наявність «обгрунтованого сумніву» та може призвести до можливих зловживань та порушити принципи належного урядування та верховенства права.
Загалом, обгрунтований сумнів - це певний стандарт доведення, що означає, що позиція сторони має бути доведена чи представлена в тій мірі, що у «розсудливої людини» не може лишатися «розумного сумніву», щодо вказаної обставини/позиції.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової оцінки. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб позиція однієї з сторін (тим більше суб'єкта владних повноважень) була лише більш вірогідною. Вказане, в сукупності, свідчить про неможливість застосування стандарту «обґрунтованого сумніву» до процедури атестації позивача, без його належного закріплення у самій процедурі атестації та підкріплення фактами та документами.
Відтак, оскаржуване рішення кадрової комісії стосовно позивача не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки відповідачем не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, а зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією сумніву у компетентності прокурора без наведеного обґрунтування такого висновку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії є протиправним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з положеннями статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи позивача та відповідачів щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення п'ятнадцятої кадрової комісії від 17.07.2020 №6н "Про неуспішне проходження прокурором атестації" відносно ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Повний текст рішення виготовлено 11.11.2021