ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 вересня 2021 року м. Київ № 640/1346/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Літвінової А.В., Шулежка В.П., при секретарі судового засідання Ніколайчук А.В.розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Міністерство розвитку громад та територій України
про визнання протиправною та нечинною постанови від 23 грудня 2020 року №1340 "Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду"
за участі представників сторін:
від позивача - Куца І.В.,
від відповідача - Полеця Д.М.,
від третьої особи - Різника В.С.,
На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 вересня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови від 23 грудня 2020 року № 1340 "Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду".
Позов обґрунтовано тим, що позивач з 06.05.2020 року обіймав посаду Голови Державної інспекції містобудування України.
30 грудня 2020 року в газеті «Урядовий кур'єр» було опубліковано постанову Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 року № № 1340 "Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду", якою ліквідовано Державну інспекцію містобудування України.
На думку позивача, оскаржувана постанова є такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, без дотримання вимог Регламенту Кабінету Міністрів України, Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в підготовче засідання.
Під час розгляду справи, судом до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство розвитку громад та територій України.
25 лютого 2021 року представником Кабінету Міністрів України подано до суд відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
Відзив обґрунтовано тим, що при прийнятті постанови від 23 грудня 2020 року № 1340 "Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду" Уряд діяв в межах повноважень та спосіб визначений чинним законодавством.
У поданих до суду письмових поясненнях, Міністерство розвитку громад та територій України проти задоволення адміністративного позову заперечувало та просило відмовити в його задоволенні.
Зокрема, Міністерство розвитку громад та територій України звертало увагу, що доводи, покладені позивачем в обґрунтування позовної заяви не підтверджують порушення відповідачем положень ст. 19 Конституції України під час прийняття оскаржуваного акту, а тому на його думку, наявні підстави для відмови у задоволені позову.
У поданій до суду відповіді на пояснення третьої особи, позивач не погоджувався з його доводами та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
24 червня 2021 року судом закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
13 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», відповідно до пунктів 1, 2 якої ліквідовано Державну архітектурно-будівельну інспекцію та утворено Державну сервісну службу містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій.
При цьому, у пункті 4 зазначеної постанови вказано, що Державна архітектурно-будівельна інспекція продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування.
Згідно пункту 5 цієї постанови утворено комісію з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції та затверджено головою зазначеної комісії заступника начальника відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції Федоренка Богдана Олександровича.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року №422 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду» Уряд погодився з пропозицією Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо ліквідації її територіальних органів як структурних підрозділів апарату Інспекції за переліком згідно з додатком 1, до якого входить у тому числі Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві.
В подальшому, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 23 грудня 2020 року № 1340 "Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду", відповідно до якої утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду та ліквідовано, зокрема, Державну інспекцію містобудування.
Незгода позивача з даною постановою обумовила його на звернення до суду з даним позовом.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
З наведеного вбачається, що право оскаржити має право особа, щодо якої певний нормативно-правовий акт безпосередньо застосований або буде застосований, а не лише із власного розуміння особи щодо незгоди з положеннями певного нормативно-правовий акт.
При цьому, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Обов'язковою умовою визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів рішенням суб'єкта владних повноважень.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає , що спірний пункт рішення начебто впливає на його правове становище. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок.
Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Правова позиція щодо обов'язкової умови надання правового захисту судом, як то наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.12.2015 року у справі №21-5361а15 та від 01.12.2015 року у справі №21-3222а15.
Судом встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.05.2020 року № 488-р ОСОБА_1 призначено Головою Державної інспекції містобудування України.
Відповідно до даного розпорядження, позивача призначено Головою Державної інспекції містобудування України з дати початку фактичного виконання посадових обов'язків на зазначеній посаді строком на п'ять років з урахуванням часу призначення на посаду згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2020 року №279 з оплатою праці відповідно до законодавства, встановивши випробувальний термін строком на три місяці.
Відповідно до листа Мінрегіону №1/23/10438-20 від 22.07.2020 року, адресованого Кабінету Міністрів України, ОСОБА_1 успішно пройшов випробування.
В подальшому, 22 жовтня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження № 1294-р «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державної інспекції містобудування України», про що Державною інспекцією містобудування України видано відповідний наказ від 26.10.2020 року № №57-ОС.
Таким чином, обґрунтовуючи протиправність постанови від 23 грудня 2020 року № 1340 "Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду", позивач по суті незгоден з його звільненням з посади Голови Державної інспекції містобудування України.
У той же час, суд звертає увагу, що визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340 "Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду", якою було утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду та ліквідовано, зокрема, Державну інспекцію містобудування, у спірних правовідносинах, не буде мати на меті поновлення прав позивача, який він вважає порушеними.
На переконання суду належним способом захисту прав, які вважає порушеними позивач, є пред'явлення ним вимог до Державної інспекції містобудування України про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2020 року № 1294-р «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державної інспекції містобудування України».
Як вбачається з Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивачем подано до Окружного адміністративного суду м. Києва адміністративний позов до Кабінету Міністрів України, Державної інспекції містобудування України про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабміну від 22.10.2020 №1294-р «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державної інспекції містобудування України» та стягнення з ДІМ України середню заробітну плату за час відсторонення від виконання посадових обов'язків голови ДІМ України.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2021 року по справі № 640/26865/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з Державної інспекції містобудування України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час відсторонення від виконання посадових обов'язків у розмірі 184 005,84 грн.
Станом на час розгляду даної справи, рішення суду не набрало законної сили, у зв'язку з подачею на нього ОСОБА_1 апеляційної скарги.
У той же час, на час подачі адміністративного позову у даній справі, ОСОБА_1 не був законним представником Державної інспекції містобудування України, щодо якого відповідачем видано оскаржувану постанову, відповідної посади Голови Державної інспекції містобудування України не обіймав, а відтак, не може діяти в інтересах відповідної юридичної особи публічного права у спірних правовідносинах.
Зважаючи на викладене вище, а також враховуючи те, що на час розгляду та вирішення справи позивачем у спірних правовідносинах обрано неналежний спосіб судового захисту, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного ОСОБА_1 .
Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя І.М. Погрібніченко
Судді: А.В. Літвінова
В.П. Шулежко
Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.11.2021 року.