ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 листопада 2021 року м. Київ № 826/17795/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., при секретарі судового засідання Моренко О.В., розглянувши у судовому засіданні заяву представника Офісу Генерального прокурора про зміну порядку виконання судового рішення в адміністративній справі:
за позовом ОСОБА_1
доОфісу Генерального прокурора
про скасування наказу про звільнення, поновлення на публічній службі, та зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Вовк І.Р.
У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу про звільнення, поновлення на публічній службі, та зобов'язати вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23.10.2014 року №2505-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24.10.2014 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 474 636,37 грн., зобов'язано Офіс Генерального прокурора України вчинити дії щодо інформування Міністерства юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Через відділ документального обігу, розгляду та звернень громадян (канцелярія) від Офісу Генерального прокурора надійшла заява про зміну способу виконання судового рішення в адміністративній справі, шляхом поновлення ОСОБА_1 , на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України з 24.10.2014, тобто на посаді, з якої його було звільнено.
Так, заява обґрунтована тим, що відповідачем було поновлено позивача на вищевказаній посаді та виплачено позивачу грошові кошти, що присуджені судовим рішенням, однак державний виконавець, у зв'язку з відсутністю фактичного виконання в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом не закриває виконавче провадження, що фактично унеможливлює виконання судового рішення по суті та стало підставою для звернення заявника із даною заявою до суду. Крім того, у своїй заяві, Офіс Генерального прокурора вказав на неможливість поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора без проходження останнім успішної атестації на знання законодавства та співбесіди на визначення професійних та морально-ділових якостей, згідно вимог ст. 39 Закону України "Про прокуратуру".
Позивач проти задоволення вказаної заяви заперечив, посилаючись на те, що дані обставини вже були оцінені в апеляційному порядку, що також не заперечувалося заявником, крім того, норми ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають право звернення боржника із заявою про зміну способу виконання судового рішення.
У судовому засідання представник заявника вказав, що звертається у порядку ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", нормами якої передбачено право боржника звернутися до суду із заявою про зміну порядку виконання судового рішення.
Розглянувши вказану вище заяву, заслухавши пояснення та заперечення сторін, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно частини 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
З аналізу наведених норм вбачається, що встановлення або зміна способу або порядку виконання судового рішення може мати місце виключно за умови існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим виключно з підстав, що передбачені нормами Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
В свою чергу, Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює особливості виконання судових рішень про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником в яких є, зокрема державний орган.
Тобто, умови, визначені частиною 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» не поширюються на правовідносини, що виникли з публічно-правового спору, пов'язаного із поновленням на посаді, а відтак, у суду відсутні достатні правові підстави для застосування процесуального інституту зміни порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі, -
У задоволенні заяви представника Офісу Генерального прокурора про зміну порядку виконання судового рішення в адміністративній справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295- 297 цього ж Кодексу
Суддя А.С. Мазур