ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 листопада 2021 року м. Київ № 640/11832/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до про Департаменту патрульної поліції зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та сплатити ОСОБА_1 невиплачену частину премії за 2017 рік у розмірі 15737,20 грн;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та сплатити ОСОБА_1 невиплачену частину грошової допомоги за 2019 рік у розмірі 3201,25 грн;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та сплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені по день фактичного розрахунку у розмірі: 1282,92 грн за кожний день такого прострочення, починаючи з 29.02.2020 по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказами Департаменту патрульної поліції (далі - Департамент, відповідач) про його призначення на посаду та переведення було встановлено премію в розмірі 27%. Разом з тим позивач зазначає, що відповідачем замінено оригінальні версії наказів про преміювання за квітень-грудень 2017 року на інші версії наказів із зменшеним розміром премії, а саме: з 27% до 10,717% - 12,08%, що суперечить приписам, вказаним в наказах №142 о/с та №208 о/с, з огляду на що відповідачем не виплачено частину премії в розмірі 15737,20 грн.
Крім того, всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" Департаментом грошова допомога у січні 2019 року (разом із наданням частини щорічної відпустки), на думку позивача, була нарахована з порушенням норм вищевказаної постанови та виплачена в меншому розмірі, ніж мала бути за цей місяць, з врахуванням двох календарних місяців, які передували виплаті, і з запізненням у два місяці, що призвело до утворення заборгованості в сумі 3201,25 грн.
Також позивач зазначає, що його заява з приводу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік від 10.02.2020 з резолюцією Першого заступника начальника Департаменту Білошицького О.Г. "до виконання", в порушення статті 54 Закону України "Про державну службу" відповідачем виконана не була, матеріальна допомога не виплачена, хоча кошти на виплату таких допомог були, і такі допомоги в цей період виплачувалися іншим працівникам.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 640/11832/20 та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
23.07.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову. Зокрема відповідач зазначив, що розмір преміювання працівникам Департаменту патрульної поліції у 2017 році визначався відповідно до затверджених наказами начальника Департаменту граничних розмірів грошового забезпечення та заробітної плати, щомісячних наказів про встановлення преміювання працівникам та в межах виділених асигнувань на визначені цілі. З урахуванням встановлених розмірів преміювання, викладених в наказах Департаменту патрульної поліції протягом квітня-грудня 2017 року, заробітна плата ОСОБА_1 становила 11980,00 грн у розрахунку за повний місяць, та була виплачена в повному обсязі. Щодо виплати позивачеві грошової допомоги за 2019 рік, відповідач повідомив, що розмір допомоги розраховано за останні два календарні місяці, які передували виплаті в березні 2019 році, після надходження асигнувань, а саме за січень та лютий 2019 року та становив 14896,15 грн. Стосовно доводів позивача, про ненадання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, відповідач вказав на відсутність бюджетних асигнувань у лютому 2020 року. Враховуючи повний розрахунок з позивачем при звільненні, у відповідача відсутня перед ним заборгованість.
11.09.2021 позивачем надано пояснення, у яких останній звертав увагу суду, що відповідачем не спростовано факт виготовлення "заднім числом" наказу від 14.04.2017 № 1932 про преміювання працівників Департаменту за квітень 2017 року з прізвищем ОСОБА_1 , оскільки на вказану дату позивач був працівником Державної фіскальної служби України, а на посаду головного спеціаліста Департаменту патрульної поліції призначений 24.04.2017, тобто лише через 10 днів після видачі вищевказаного наказу.
Також позивач не згоден з позицією відповідача, що якщо грошова допомога була би виплачена у січні 2019 року (разом із наданням частини основної щорічної відпустки, як того вимагає стаття 57 Закону України "Про державну службу"), то її розмір становив би 14782,61 грн, тобто менший, ніж був фактично виплачений при нарахуванні її у березні 2019 року (14896,15 грн), що підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_1 . Оскільки довідка про доходи видана на підставі розрахункового листа за листопад та грудень 2018 року, згідно якого за два місяці, які повинні передувати виплаті, у грудні 2018 року виплачена щомісячна премія у розмірі 2030,77 грн. та річна премія 5173,91 грн. А згідно вимог підпункту б пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, на який посилається відповідач, 2/12 частини річної премії повинні входити до розрахунку грошової допомоги, яка мала би бути виплачена у січні 2019 року, а не в березні 2019 року. Отже, на думку позивача, розрахунковий лист за грудень 2018 року не відповідає дійсності, оскільки наказом Департаменту патрульної поліції від 21.12.2018 № 5625 встановлено розмір щомісячної (а не річної) премії за цей місяць в розмірі - 56,842 процентів.
У частині посилання відповідача на відсутність коштів у лютому 2020 року на виплату матеріальної допомоги, позивач зазначив, що вказане спростовується виплатою позивачу грошової допомоги за 2020 рік на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 25.04.2017 по 28.02.2020 проходив державну службу в Департаменті патрульної поліції на посаді головного спеціаліста.
Так, наказом Департаменту від 24.04.2017 №142 о/с ОСОБА_1 , який прибув за переведенням з Державної фіскальної служби України, призначено на посаду головного спеціаліста відділу моніторингу управління моніторингу та аналітичного забезпечення з 25.04.2017 із встановленням йому посадового окладу в розмірі 5900 грн на місяць, надбавки за інтенсивність праці в розмірі 75 %, надбавки за виконання особливо важливої роботи в розмірі 20% та премії в розмірі 27% й присвоєно 5-й ранг державного службовця.
Наказом Департаменту від 12.06.2017 №208 о/с позивача призначено в порядку переведення головним спеціалістом відділу проведення службових розслідувань та контролю управління моніторингу та аналітичного забезпечення із встановленням посадового окладу в розмірі 5900 грн на місяць, надбавки за інтенсивність праці в розмірі 75 %, надбавки за виконання особливо важливої роботи в розмірі 20% та премії в розмірі 27%.
На підставі, у тому числі, постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 "Питання оплати працівників державних органів", наказами Департаменту працівника Департаменту установлено розміри премій згідно з додатками, відповідно до яких позивачу з квітня 2017 року по грудень 2017 року було встановлено розмір премії: № 1932 від 14.04.2017 - 334,90 грн (12,081%), № 2409 від 22.05.2017 - 1590,77 грн (12,081%), № 2916 від 20.06.2017 - 1590,77 грн (12,081%), № 3501 від 21.07.2017 - 1590,77 грн (12,081%), № 3906 від 17.08.2017 - 1229,23 грн (12,081%), № 4476 від 18.09.2017 - 1474,57 грн (11,199%), № 5061 від 17.10.2017 - 1474,57 грн (11,199%), № 5679 від 20.11.2017 - 1229,23 грн (12,081%), № 6213 від 19.12.2017 - 8869,44 грн (67,361%).
Згідно розрахункових листів, у 2017 році позивачеві було нараховано та виплачено грошове забезпечення, у тому числі, премії: квітень: щомісячна ВН - 334,90 грн (12,081%); травень: щомісячна ВН - 1590,77 грн (12,081%); червень: щомісячна ВН - 1590,77 грн (12,081%); липень: щомісячна ВН - 1590,77 грн (12,081%); серпень: щомісячна ВН - 1229,23 грн (12,081%); вересень: щомісячна ВН - 1474,57 грн (11,199%); жовтень: щомісячна ВН - 1474,57 грн (11,199%); листопад: щомісячна ВН - 1229,23 грн (11,199%); грудень: щомісячна ВН - 1411,05 грн (10,717%).
Наказом відповідача від 25.02.2020 № 163 о/с ОСОБА_1 звільнено з державної служби відповідно до частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу" з 28.02.2020 з виплатою грошової компенсації за 15 календарних днів невикористаної основної та додаткової за стаж державної служби щорічних оплачуваних відпусток (1 день - основної відпустки за робочий рік з 25.04.2017 по 24.04.2018, 2 дні - основної за робочий рік з 25.04.2018 по 24.04.2019, 3 дні - додаткової відпустки за стаж державної служби понад 7 років, 4 дні - за стаж понад 8 років, 5 днів - за стаж понад 9 років) та з відрахуванням із заробітної плати за 2 календарних дні щорічної основної відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року з 25.04.2019 по 24.04.2020.
Отримавши після звільнення від відповідача копії наказів та розрахункових листів, не погоджуючись з сумами виплачених премій за 2017 рік, не доплаченою частиною грошової допомоги за 2019 рік та не виплатою матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Згідно частини другої статті 50 Закону № 889-VIII (у редакції, чинній до 25.09.2019) заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).
Частиною третьою статті 50 наведеного Закону (у редакції, чинній до 25.09.2019) встановлено, що за результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать: 1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; 2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.
Згідно частини п'ятої статті 52 Закону № 889-VIII (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
Типове положення про преміювання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).
Відповідно до частини шостої статті 52 наведеного Закону (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) фонд преміювання державного органу встановлюється у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 13.06.2016 № 646, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2016 за № 903/29033, затверджено Типове положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів).
Відповідно до пункту 2 Розділу І наведеного Типового положення преміювання державних службовців проводиться з метою матеріального стимулювання високопродуктивної та ініціативної праці, підвищення її ефективності, якості, заінтересованості у досягненні її кінцевого результату та посилення персональної відповідальності державних службовців за доручену роботу або поставлені завдання.
Згідно пункту 3 Розділу І вказаного Типового положення державним службовцям можуть встановлюватись такі види премій: 1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; 2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи державного органу.
Вид преміювання, передбаченого підпунктом 2 цього пункту, визначає керівник державної служби у державному органі залежно від особливостей виконання функцій і завдань державного органу.
Пунктом 4 Розділу І зазначеного Типового положення визначено, що встановлення премій державним службовцям проводиться керівником державної служби в державному органі відповідно до затвердженого ним положення про преміювання, розробленого згідно з цим Типовим положенням і погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).
Відповідно до пункту 5 Розділу І Типового положення розмір премії державного службовця встановлюється керівником державної служби в державному органі шляхом видання відповідного наказу (розпорядження).
Згідно пункту 6 Розділу І Типового положення загальний розмір премій, передбачених підпунктом 2 пункту 3 цього розділу, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.
Фонд преміювання державного органу встановлюється в розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці (п. 7 Розділу І Типового положення).
Пунктом 1 Розділу ІІ Типового положення визначено, що порядок розрахунку та розподілу фонду преміювання в державному органі визначається у положенні про преміювання відповідного державного органу.
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Типового положення розмір місячної або квартальної премії державного службовця залежить від його особистого внеску в загальний результат роботи державного органу з урахуванням таких критеріїв:
1) ініціативність у роботі;
2) якість виконання завдань, визначених положеннями про державний орган, самостійний структурний підрозділ, у якому працює державний службовець, його посадовою інструкцією, а також дорученнями керівництва відповідного державного органу та безпосереднього керівника державного службовця;
3) терміновість виконання завдань;
4) виконання додаткового обсягу завдань (участь у провадженні національних реформ, роботі комісій, робочих груп тощо).
Таким чином, виходячи з норм Закону № 889-VIII та Типового положення розмір премії залежить від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу та визначається наказами (розпорядженнями) керівника.
Так, наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.12.2015 № 60 затверджено Положення про преміювання поліцейських, керівних працівників, спеціалістів, службовців, фахівців, працівників Департаменту патрульної поліції (далі - Положення № 60).
Згідно підпункту 1.3. пункту 1 Положення про преміювання поліцейських, керівних працівників, спеціалістів, службовців, фахівців, працівників Департаменту патрульної поліції та структурних підрозділів патрульної поліції (додаток 2) нарахування премії працівникам проводиться у відсотках від заробітної плати, яка складається з посадового окладу, надбавки за ранг державних службовців, щомісячних надбавок та доплат, які мають систематичний характер.
Додаткові види надбавок та доплат, які носять разовий характер, до складових заробітної плати для нарахування премії не враховуються.
Пунктами 4 - 6 наведеного Положення визначені умови встановлення розміру премії, умови зменшення або позбавлення розміру премії та умови збільшення розміру премії.
Згідно пункту 7.1. наведеного Положення наказ про встановлення розміру премії керівним працівникам, спеціалістам і службовцям готує Управління кадрового забезпечення Департаменту патрульної поліції на підставі поданих списків, які погоджуються із заступником начальника Департаменту, відповідно до розподілу функціональних обов'язків та підписуються начальником структурного підрозділу Департаменту, терміном до 25-го числа місяця. Проект наказу про преміювання погоджується з Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, яке перевіряє дотримання фонду преміювання виділеним асигнуванням. Після підписання наказ подається до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту для нарахування премії. Нарахування премій без наказу начальника Департаменту забороняється.
Відповідно до пункту 7.2. зазначеного Положення премія керівним працівникам, спеціалістам і службовцям виплачується з того дня, з якого вони приступили до виконання обов'язків за посадами (у тому силі до тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).
Виплата премії проводиться в поточному місяці в день виплати заробітної плати за другу половину місяця.
Суд погоджується з позивачем, що наказами відповідача від 24.04.2017 № 142 о/с та від 12.06.2017 № 208 о/с позивачу встановлено премію в розмірі 27%.
Проте, виходячи з призначення та визначення премії, закріплених у положеннях Закону № 889-VIII та Типовому положенні, така премія у розмірі 27% ОСОБА_1 встановлена лише у квітні 2017 року та у червні 2017 року.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з наказів від 24.04.2017 № 142 о/с та від 12.06.2017 № 208 о/с, посадовий оклад ОСОБА_1 встановлено у 2017 році у розмірі 5900,00 грн; надбавка за інтенсивність праці у розмірі 75% (від посадового окладу - 4425,00 грн); надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі 20% (від посадового окладу - 1180,00 грн); також йому присвоєно 5 ранг державного службовця та визначено стаж державної служби станом на 24.04.2017 - 06 років 02 місяці 08 днів.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Як уже зазначалось, стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 24.04.2017 - 06 років 02 місяці 08 днів.
Таким чином, позивач має право на встановлення надбавки за вислугу років у розмірі 18% посадового окладу, що становить 1062,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 "Питання оплати праці працівників державних органів" затверджено розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців, відповідно до якого надбавка за 5 ранг державного службовця становить 600,00 грн.
Отже, заробітна плата позивача без урахування премії становила у квітні 2017 року - 13167,00 грн (5900+4425+1180+1062+600).
Разом з тим, позивач призначений на посаду з 25 квітня 2017 року, отже, кількість робочих днів останнього у даному місяці становила 4 дні.
При цьому, виходячи з норм Закону № 889-VIII та Типового положення розмір премії встановлюється відносно посадового окладу державного службовця, а не заробітної плати.
Посилання позивача на підпункт 1.3. пункту 1 Положення № 60, затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.12.2015, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки з 01.05.2016 набрав чинності Закон № 889-VIII, а з 30.06.2016 Типове положення, які граничний розмір премії пов'язують саме з посадовим окладом державного службовця.
У квітні 2017 року кількість робочих днів становила - 19.
Середньоденний посадовий оклад ОСОБА_1 у квітні 2017 року становив 310,53 грн (5900:19).
За 4 робочих дні посадовий оклад ОСОБА_1 становив 1242,12 грн (310,53 х 4).
Таким чином, розмір премії ОСОБА_1 за квітень 2017 року мав становити 335,37 грн (1242,12 х 27%).
З наданого позивачем розрахункового листа за травень 2017 року вбачається, що позивачу за квітень 2017 року нараховано премію у розмірі 334,90 грн, тобто, фактично у розмірі 27%, різниця становить 0,47 грн.
При цьому суд погоджується з позивачем, що останнього не могло бути включено до наказу від 14.04.2017 № 1932 "Про встановлення премії працівникам Департаменту", позаяк ОСОБА_1 станом на дату винесення такого наказу у відповідача не працював.
Разом з тим, нарахований розмір премії ОСОБА_1 , за винятком 0,47 грн, відповідає визначеному у наказі від 24.04.2017 № 142 о/с розміру, а саме - 27%.
З наданого позивачем розрахункового листа за червень 2017 року вбачається, що позивачу за червень 2017 року нараховано премію у розмірі 1590,77 грн.
27% від посадового окладу (5900,00 грн) = 1593,00 грн, отже премія ОСОБА_1 за червень повинна була становити саме 1593,00 грн. Різниця становить - 2,23 грн.
Що ж стосується інших місяців 2017 року, а саме: травня, липня, серпня, вересня, жовтня, листопада та грудня - розміри нарахованої премії відповідають розмірам, визначеним у зазначених вище наказах, а саме: № 2409 від 22.05.2017 - 1590,77 грн (12,081%), № 3501 від 21.07.2017 - 1590,77 грн (12,081%), № 3906 від 17.08.2017 - 1229,23 грн (12,081%), № 4476 від 18.09.2017 - 1474,57 грн (11,199%), № 5061 від 17.10.2017 - 1474,57 грн (11,199%), № 5679 від 20.11.2017 - 1229,23 грн (12,081%), № 6213 від 19.12.2017 - 8869,44 грн (67,361%).
При цьому, застосовуючи саме такий відсотковий розмір премії, відповідач нараховував її з усієї заробітної плати позивача.
Так, розмір заробітної плати ОСОБА_1 без урахування премії, становив - 13167,00 грн (5900+4425+1180+1062+600).
13167,00 грн х 12,081% (за травень) = 1590,71 грн.
Згідно розрахункового листа за травень 2017 року ОСОБА_1 нараховано премію у розмірі 1590,77 грн.
Здійснений же позивачем розрахунок премій, що належить йому до виплати за вказані місяці, судом до уваги не може бути взятий саме з огляду на положення зазначених вище норм Закону № 889-VIII та Типового положення, оскільки позивачем проведено розрахунок 27% премії не з посадового окладу, а з його заробітної плати, а суд дійшов висновку, що премія у розмірі 27% повинна була бути виплачена позивачу лише у квітні та червні 2017 року згідно з наказами від 24.04.2017 № 142 о/с та від 12.06.2017 № 208 о/с та саме з посадового окладу.
Так, зокрема, позивач вирахував розмір премії за травень 2017 року у сумі 3555,09 грн.
Як уже зазначалось, заробітна плата позивача без урахування премії становить - 13167,00 грн (5900+4425+1180+1062+600).
13167,00 грн х 27% = 3555,09 грн.
Аналогічно, виходячи з 27% премії саме з заробітної плати, позивач розраховував і інші місяці 2017 року.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.
При цьому, суд звертає увагу на безпідставність посилання відповідача на наказ Департаменту від 25.11.2016 № 4377 "Про затвердження граничних розмірів виплати грошового забезпечення та заробітної плати працівникам Департаменту патрульної поліції", оскільки ні з вказаного наказу, ні з Додатку № 1 до цього наказу взагалі не вбачається затвердження граничного розміру саме премій.
У частині позовних вимог про зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та сплатити ОСОБА_1 невиплачену частину грошової допомоги за 2019 рік у розмірі 3201,25 грн, суд дійшов наступних висновків.
28.12.2018 ОСОБА_1 звернувся з заявами до відповідача про надання щорічної відпустки тривалістю 14 календарних днів з 08.01.20219 та надання йому допомоги на оздоровлення відповідно до статті 57 Закону України "Про державну службу".
Наказом відповідача від 28.12.2018 № 1246 о/с ОСОБА_1 надана відпустка тривалістю 14 календарних днів з 08 по 21 січня 2021 року.
При цьому, виплата вказаної грошової допомоги відбулась лише у березні 2019 року та розраховуючи її відповідач виходив з середньомісячної заробітної плати позивача за січень та лютий 2019 року, у той час як, за твердженням позивача, повинен був виходити з середньомісячної заробітної плати за грудень та листопад 2018 року, що і призвело до зменшення такої допомоги.
Відповідач, не заперечуючи проти обставини виплати такої допомоги у березні 2019 року, зазначає, що таке не призвело до її зменшення, позаяк при нарахуванні такої допомоги у січні 2019 року її розмір становив би 14782,61 грн, а нарахувавши її, виходячи з виплат за останні 2 місяці, що передували виплаті (за січень та лютий 2019 року), така становила 14896,15 грн.
Відповідно до статті 57 Закону № 889-VIII державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Згідно пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 100), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до абз. 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абз. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку № 100).
Згідно пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік (абз. 2 п. 3 розділу ІІІ Порядку № 100).
Як вбачається з розрахункового листа за грудень 2018 року ОСОБА_1 у цьому місяці нараховано річну премію у розмірі 5173,91 грн.
Оскільки річна премія нарахована та виплачена у 2018 році, а позивачу надана відпустка у 2019 році, то не виконується умова, встановлена абз. 2 п. 3 Порядку № 100 і така не бере участі під час розрахунку середньої заробітної плати для розрахунку відпускних.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що порядок обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки визначається саме абз. 1 п. 2 розділу ІІ Порядку № 100 та провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Так, нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за 2018 рік становила: січень - 14937,49 грн; лютий - 28502,55 грн; березень - 29515,54 грн; квітень - 14757,77 грн; травень - 14757,77 грн; червень - 16024,84 грн; липень - 14782,61 грн; серпень - 16844,69 грн; вересень - 14043,48 грн; жовтень - 16024,85 грн; листопад - 10079,05 грн та грудень - 25292,17 грн, всього - 215562,81 грн.
Згідно пп. б абз. 1 пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Так, у зв'язку з наданням позивачу відпустки у 2018 році, останньому у лютому та березні 2018 року виплачена матеріальна допомога у розмірах 14757,77 грн.
Отже, нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за 2018 рік за виключенням матеріальної допомоги становила 186047,72 грн (215562,81 - 14757,77 - 14757,77).
Відповідно до наказу від 28.12.2018 № 1246 о/с, ОСОБА_1 надано відпустку тривалістю 14 календарних днів з 08 по 21 січня 2019 року.
На вказаний період припадає 4 неробочих дні (10, 11, 17, 18 січня 2019 року).
365 к.дн. у 2018 році - 4 к.н.дні у період відпустки = 361.
186047,72 грн : 361 = 515,36 грн - середньоденна заробітна плата.
515,36 х 14 днів відпустки = 7215,04 грн - сума заробітної плати за 14 днів відпустки ОСОБА_1
7215,04 + 7215,04 (грошова допомога) = 14430,08 грн.
Таким чином, навіть з урахуванням виплаченої річної премії ОСОБА_1 у грудні 2018 року у розмірі 5173,91 грн, сума його допомоги згідно розрахунку суду становить 14430,08 грн.
Як уже зазначалось та підтверджується розрахунковим листом за березень 2019 року, ОСОБА_1 виплачена матеріальна допомога у зв'язку з відпусткою у розмірі 14896,15 грн.
З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 у даній частині визнаються судом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та сплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, суд встановив наступне.
10.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до начальника Департаменту патрульної поліції з заявою, у якій просив надати йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячного заробітку відповідно до статті 54 Закону України "Про державну службу", зазначаючи, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей та дружина, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років.
На вказаній заяві першим заступником начальника Департаменту патрульної поліції Білошицьким О.Г. проставлено резолюцію: " ОСОБА_2 до виконання".
Наказом відповідача від 25.02.2020 № 163 о/с ОСОБА_1 звільнено з 28.02.2020 відповідно до частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу" (за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення). Проте при звільненні така допомога позивачу не була виплачена, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Частиною другою статті 54 Закону № 889-VIII передбачено, що державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Порядок надання та розмір такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 № 500, державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви.
Рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці.
Наведене дає підстави суду для висновку, що таке рішення приймається у формі відповідного наказу.
Відповідач у цій частині позовних вимог посилається на відсутність бюджетних асигнувань на виплату таких коштів.
На підтвердження своєї позиції відповідачем надано копію листа з додатками на адресу Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 18.02.2020 № 3116/41/5/05-2020, відповідно до якої Департамент патрульної поліції надає розрахунки додаткової потреби в коштах на оплату праці у лютому 2020 року, у тому числі:
за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у загальній сумі 1075,06 тис. грн, з урахуванням податків для виплати:
- заробітної плати - 49,64 тис. грн;
- середньої заробітної плати мобілізованим працівникам на час мобілізації - 35,37 тис. грн;
- матеріальної допомоги на оздоровлення - 445,34 тис. грн;
- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань - 545,01 тис. грн.
Частиною другою статті 50 Закону № 889-VIII (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) визначено, що заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).
Таким чином, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов'язковою виплатою й її виплата відбувається в межах затвердженого фонду оплати праці.
Таким чином, лише за наявності коштів фонду оплати праці на виплату допомоги для вирішення соціально-побутових питань, така допомога може бути виплачена.
З огляду на надані відповідачем докази, у тому числі, лист від 18.02.2020 № 3116/41/5/05-2020, а також визначення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та порядку її надання, закріплених у статті 54 Закону № 889-VIII та Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 № 500, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення і даної позовної вимоги.
При цьому судом не враховуються доводи позивача, зазначені у поясненнях, що надійшли до суду 11.09.2020, у частині виплати позивачу допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у лютому 2020 року, оскільки вказані допомоги мають різний характер та різне правове регулювання.
Оскільки вимога про зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені по день фактичного розрахунку у розмірі: 1282,92 грн за кожний день такого прострочення, починаючи з 29.02.2020 по день фактичного розрахунку, є похідною позовною вимогою, а суд дійшов висновку про відмову у задоволенні основних позовних вимог, така також задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.П. Катющенко