12 листопада 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/4020/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулося до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу на загальну суму 68841,13 грн до державного бюджету.
В обґрунтування позовних вимог Головне управління ДПС у Чернівецькій області зазначало, що за відповідачем рахується узгоджений податковий борг на загальну суму 68841,13 грн, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, та військовому збору. Поряд з цим, у зв'язку із непогашенням податкового боргу у встановлені законодавством строки, позивач зауважив, що ним ужито всіх заходів, передбачених Податковим кодексом України, та створено всі можливі умови для забезпечення погашення відповідачем указаної вище заборгованості. Зокрема, на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми «Ф» від 03 квітня 2020 року №31130-50.
Ухвалою суду від 25 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач, не погоджуючись із позовом, подав до суду відзив на позовну заяву. Вказував, що не погоджується з твердженням позивача про наявність зобов'язання зі сплати заборгованості по податках на загальну суму 68841,13 грн, яка нарахована через отримання відповідачем у 2018 році додаткового блага в сумі 257229,81 грн. Проте вказані доводи відповідач вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки з 2007 року по 2017 рік ним своєчасно проводились оплати тіла кредиту відсотків за користування кредитом та інших платежів, які нараховувались по кредитному договору. Проте в подальшому через фінансову кризу відповідач не міг своєчасно та в повному обсязі сплачувати платежі по кредиту, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, відповідач вважає, що сума прощеного боргу це відсотки та штрафні санкції, що нараховуються банком за несплату (несвоєчасну сплату) заборгованості про кредиту, але в жодному разі ця сума не складається з тіла кредиту, тому не може бути додатковим благом і не є підставою для нарахування податків. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Право подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області як платник податків з 18 листопада 1999 року, що підтверджується ідентифікаційними даними платника податку.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за відповідачем рахується заборгованість по:
1) податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 63558,73, борг по якому виник на підставі:
- донарахованого основного платежу за актом перевірки (податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004143304 від 13 березня 2020 року) на суму 46301,37 грн;
- донарахованих штрафних санкцій за актом перевірки (податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004143304 від 13 березня 2020 року) на суму 11745,34 грн;
- нарахованої пені (п.п. 129.1.2 ст. 129 ПКУ) (податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004143304 від 13 березня 2020 року, акт про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №28/24-13-33-04-15/2803113270 від 28 січня 2020 року) на суму 5512,02 грн;
2) військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, який виник на підставі:
- донарахованого основного платежу за актом перевірки (податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004153304 від 13 березня 2020 року) на суму 3858,45 грн;
- донарахованих штрафних санкцій за актом перевірки (податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004153304 від 13 березня 2020 року) на суму 964,61 грн;
- нарахованої пені (п.п. 129.1.2 ст. 129 ПКУ) (податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004153304 від 13 березня 2020 року, акт про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №28/24-13-33-04-15/2803113270 від 28 січня 2020 року) на суму 459,34 грн.
Отже, за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 68841,13 грн.
Оскільки відповідач у добровільному порядку суму податкового боргу у розмірі 68841,13 грн не сплатила, Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до суду з цим позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Статтею 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
До загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито (пункт 9.1 статті 9 Податкового кодексу України).
Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Розділом IV Податкового кодексу України встановлено порядок сплати податку на доходи фізичних осіб.
Так, відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку є, у тому числі фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).
Як встановлено абзацами 1, 2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (підпункт 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).
Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Абзацом другим пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Судом установлено, що Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області було направлено на адресу відповідача податкові повідомлення-рішення №0004133304, №0004143304, №0004153304 від 13 березня 2020 року, прийняті за результатами документальної позапланової перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (акт №28/24-13-33-04-15/2803113270 від 28 січня 2020 року)
Факт направлення зазначених вище рішень підтверджується супровідним листом від 13 березня 2020 року №137/Ф/24-13-33-04, які отримані відповідачем 18 березня 2020 року, що підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
При цьому, судом встановлено, що станом на день розгляду даної справи зазначені вище податкові повідомлення-рішення не оскаржувались, доказів їх оскарження в судовому чи в адміністративному порядку відповідачем не надано.
Крім цього, податковим органом з метою погашення податкового боргу на адресу відповідача (Чернівецька область, Вижницький район, с. Чорногузи) було направлено корінець податкової вимоги форми “Ф” від 03 квітня 2020 року №31130-50 на суму 69021,31 грн.
Вказану податкову вимогу отримано відповідачем 10 квітня 2020 року особисто, що підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
Водночас, вказана податкова вимога не була відкликана.
Поряд з цим, до суду не було подано доказів добровільної сплати наявних у відповідача грошових зобов'язань.
Отже, зазначене податкове зобов'язання є узгодженим.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 68841,13 грн, який виник по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, та військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, то такі не підлягають оцінці судом у межах заявлених Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області позовних вимог, оскільки їх зміст, фактично, зводиться до незгоди відповідача із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішенням, проте такі не є предметом даного позову, а тому правомірність ухвалення таких рішень контролюючим органом не підлягає розгляду в межах цього спору.
Разом з цим, доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи, або ж спростовували доводи позивача, відповідачем суду не подано.
Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов'язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Оскільки заборгованість виникла з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, який відповідно до статті 9 Податкового кодексу України відноситься до загальнодержавних податків, то такий повинен бути стягнуто до державного бюджету.
Крім цього, до державного бюджету підлягає стягненню й заборгованість по військовому збору, оскільки такий сплачується (перераховується) до доходів загального фонду Державного бюджету України згідно з вимогами пункту 1-2 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки під час розгляду даної справи не залучались свідки та не проводились експертизи, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 68841 (шістдесят вісім тисяч вісімсот сорок одна) грн 13 коп. до державного бюджету.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 листопада 2021 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, 58013, код ЄДРПОУ 43143196); відповідач - ОСОБА_1 (Чернівецька область, Вижницький район, с. Чорногузи, РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя О.П. Лелюк