02 листопада 2021 року справа № 580/4382/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді Бабич А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Мельник Т.В.,
представника позивача - Коханія О.В.(згідно з ордером),
представника відповідача 1 - Осадчого В.А. (згідно з ордером)
відповідача 2 - Бодяненко І.І. (особисто),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом адвоката Коханія О.В. від імені ОСОБА_1 до САГУНІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ, Голови САГУНІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ Бодяненко Ірини Іванівни про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,
29.06.2021 адвокат Коханій О.В. (18016, м.Черкаси, вул.Припортова, 22-а, офіс 301) подав від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) у Черкаський окружний адміністративний суд позов до САГУНІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (19644, Черкаська обл., Черкаський р-н, село Сагунівка, вулиця Лесі Українки, будинок 77/4; код ЄДРПОУ 26324415) (далі - відповідач-1), Голови САГУНІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - відповідач-2) про:
визнання протиправним і скасування рішення відповідача-1 від 27.05.2021 №13-4/VIII "Про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень секретаря Сагунівської сільської ради ОСОБА_1 ";
визнання протиправним і скасування розпорядження відповідача-2 від 31.05.2021 №46 “Про дострокове припинення повноважень секретаря Сагунівської сільської ради ОСОБА_1 ”;
поновлення його на посаді секретаря Сагунівської сільської ради;
стягнення з відповідача-1 на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.05.2021 і до дати винесення судом рішення з розрахунку 523,92 грн за один робочий день;
стягнення з відповідача-1 на його користь моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень);
стягнення з відповідача-2 на його користь моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень).
Додатково просив:
допустити рішення про поновлення його на посаді секретаря Сагунівської сільської ради до негайного виконання;
понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу стягнути з відповідачів з кожного по 15000,00грн (п'ятнадцять тисяч гривень) (усього 30000,00грн).
В обґрунтування позову зазначено, що спірні рішення прийняті всупереч вимог законодавства за відсутності мотивованих висновків. Вказує, що добросовісно та належним чином виконував свої повноваження.
Ухвалою суду від 05.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правилами спрощеного провадження.
02.08.2021 від представника відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи зазначив, що спірні рішення винесені з дотриманням вимог закону і-за скарг жителів територіальної громади та на підставі подання депутатів про систематичне невиконання позивачем службових обов'язків та неетичну поведінку. Закон прямо не передбачає обов'язок зазначати в рішенні органу місцевого самоврядування про дострокове припинення повноважень всі конкретні факти, що зумовили його ухвалення. Повноваження ради щодо припинення повноважень секретаря є дискреційним, у зв'язку з чим суд може перевірити лише дотримання процедури його ухвалення. Позивач вчиняв дії, що призводили до затягування проведення сесій, намагався їх зривати, ображав на сесіях присутніх. Також був присутній з іншим депутатом під час вимагання за укладення мирової угоди хабаря у керівника СТОВ «Ломовате» ОСОБА_3 , який про це заявив на сесії. Крім того двічі скликав сесії в селах Боровиця та Топилівка без згоди сільського голови. Часто депутати на сесію ішли не знаючи порядку денного, бо секретар дописував питання перед сесією, не узгодивши ані з головою, ані з комісією. З іншим депутатом цієї ради в робочий час їхали додому та викликали поліцію, повідомивши про викрадення сільським головою службового автомобіля. Із 17.05.2021 до 26.05.2021 позивач перебував на лікарняному, у зв'язку з чим доведення до відома про сесії забезпечувалося іншими працівниками на дошці оголошень. Під час вирішення питання на сесії щодо звільнення позивача він був особисто присутній і мав можливість надати пояснення, спростувати твердження про порушення, на які вказували скаржники.
09.08.2021 суд постановив ухвалу про перехід зі спрощеного до загального позовного провадження, термін підготовчого провадження продовжив на 30 днів.
10.08.2021 на адресу суду надійшла письмова відповідь позивача, підписана адвокатом Коханієм О.В., в якій просив задовольнити позов. Стверджує, що у заявлених спірних правовідносинах відсутні дискреційні повноваження відповідачів. Підстави, з яких достроково припинено службу, повинні існувати та мають бути доведені.
Відповідач-2 правом надати письмовий відзив не скористався.
Під час підготовчого провадження суд долучив всі подані сторонами докази, задовольнив клопотання відповідачів про допит свідків, а саме депутатів, які розглядали питання дотримання позивачем етичної поведінки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Крім того за ініціативою суду допитано відповідача-2.
У відкритих судових засіданнях сторони підтримали власні правові позиції у спорі. Відповідач 2 подав клопотання про зменшення судових витрат у зв'язку з відсутністю детального опису виконаних адвокатом позивача робіт та відомостями договору, щодо розміру професійної правничої допомоги, обчисленої в суді першої інстанції, в інших установах і судах.
Заслухавши сторін, дослідивши письмові докази, допитавши свідків, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №878428 підтверджується, що позивачу 20.02.2018 встановлена ІІ група інвалідності.
Позивач є пенсіонером з інвалідності 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням від 23.10.2018 серії НОМЕР_3 .
Відповідно до посвідчення серіє НОМЕР_4 позивач є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
20.11.2020 позивач прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування.
Рішенням І сесії VIII скликання Сагунівської сільської ради від 20.11.2020 №1-2 VIII вирішено:
обрати на посаду секретаря вказаної сільської ради на строк її повноважень, а саме позивача - депутата Сагунівської сільської ради, обраного у 5 виборчому окрузі;
доручити секретарю Сагунівської сільської ради здійснювати повноваження, а саме секретаря виконавчого комітету Сагунівської сільської ради.
Розподіл обов'язків між сільським головою та секретарем затверджено рішенням виконавчого комітету Сагунівської сільської ради від 12.01.2021 №1/VIII. Вказані у ньому повноваження відповідають редакціям ст.42, ст.50, 79 Закону «Про місцеве самоврядування».
17.05.2021 комісія в складі депутатів ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 склали акт про те, що перевіривши та проаналізувавши порушення етичної поведінки секретарем Сагунівської сільської ради ОСОБА_1 , доводять, що він порушує Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджені наказом НАДС від 05.08.2016 №158. Зокрема, часто відсутній на робочому місці з невідомих причин, чим порушує порядок роботи сільської ради з населенням громади. Голова сільської ради призначає дати проведення сесій, але він саботує її рішення і проводить сесії в інший день і час, де головування не бере на себе.
18.05.2021 депутати Сагунівської сільської ради звернулися зі скаргою до сільського голови Бодяненко І.І., в якій зазначили про порушення їх прав та інтересів секретарем Сагунівської сілької ради ОСОБА_1 у зв'язку з систематичним порушенням ч.3 ст.50, п.2, п.4, п.7, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та запропонували вжити належні заходи для ліквідації таких порушень, як нехтування виконання обов'язків секретаря та недотримання загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, які ґрунтуються на положеннях Конституції України, законодавства про державну службу в органах місцевого самоврядування, Законах України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та «Про запобігання корупції». Зазначили, що асоціальна поведінка позивача: усні образи, звинувачення, погрози, невміння вести діалог, вживання ненормативної лексики, нетолерантне ставлення до присутніх на сесії, схильність до проявів девіацій, неадекватні способи реагування на зауваження сільського голови тощо,- негативно впливають на роботу сесій Сагунівської сільської ради. Тому просили: провести службове розслідування або перевірку щодо систематичних порушень секретарем Сагунівської сільської ради та її виконавчого комітету ОСОБА_1 вказаних вище Законів України, повідомити їх письмово; у разі виявлення порушень вжити заходи щодо припинення виявлених порушень, усунення їх наслідків та притягнення винних осіб до відповідальності, а у випадку виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення проінформувати спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції і достроково припинити повноваження позивача, та обрати нового секретаря Сагунівської сільської ради та її виконавчого комітету.
Того ж дня депутати звернулися до сільського голови Сагунівської сільської ради із поданням, в якому просили:
скликати сесію та включити питання про недовіру секретарю ОСОБА_1 ;
достроково припинити його повноваження;
обрати нового секретаря Сагунівської сільської ради та її виконавчого комітету у порядку, визначеному чинним законодавством.
20.05.2021 сільський голова Сагунівської сільської ради ОСОБА_2 видала розпорядження (по основній діяльності) №41, яким зобов'язала скликати 13 сесію вказаної сільської ради на 27 травня 2021 року о 15 год. 00хв. в залі засідань ради Будинку культури (адреса: вул. Лесі Українки, 77/3, с.Сагунівка, другий поверх) з порядком денним: «Про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень секретаря Сагунівської сільської ради та виконавчого комітету Сагунівської сільської ради ОСОБА_1 »; «Про обрання секретаря Сагунівської сільської ради».
Табелем обліку робочого часу відповідача-1 за травень 2021 року підтверджується, що позивач у вказаному періоді (17.05.2021-26.07.2021) був відсутній на робочому місці із-за тимчасової непрацездатності.
Протоколом Постійної комісії з питань правопорядку, регламенту, депутатської діяльності, етики місцевого самоврядування, культури молоді та спорту від 26.05.2021 підтверджується проведення засідання вказаної комісії, на якому вирішили:
на сесії Сагунівської сільської ради розглянути питання про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень секретаря Сагунівської сільської ради та винести вказане питання на голосування;
провести таємне голосування на 13 сесії 8-го скликання;
затвердити зразок бюлетеня для голосування від 27.05.2021 про «Висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень секретаря Сагунівської сільської ради ОСОБА_1 ».
Відповідач-1 провів пленарне засідання сесії 27.05.2021, про що складено протокол №15, підписаний виключно відповідачем-2, як сільським головою, та із зазначенням секретарем ОСОБА_5 . З його даних установлено, що в засіданні брав участь 21 депутат, у т.ч. позивач. До порядку денного серед інших питань за ініціативи голови сільської ради більшістю присутніх включено питання висловлення позивачу недовіри, як секретарю судового засідання, дострокове припинення його повноважень, обрання лічильної комісії в складі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Під час обговорення вказаних питань виступили:
голова постійної комісії з питань правопорядку, регламенту, депутатської діяльності, етики місцевого самоврядування, культури молоді та спору ОСОБА_4 , який повідомив про надходження до комісії скарги та подання від частини депутатів про порушення правил етичної поведінки, отримання неодноразових скарг жителів села, у результаті чого комісія прийняла рішення висловити недовіру секретарю ОСОБА_1 та рекомендує достроково припинити його повноваження;
ОСОБА_10 , яка повідомила, що відбулося засідання лічильної комісії, розподілені обов'язки між членами, пояснила, які позначки необхідно робити в бюлетні щодо волевиявлення депутата. Також повідомила про таємність голосування.
Відомості про обговорення конкретних фактів порушення позивачем своїх посадових обов'язків, у т.ч. з'ясування достовірності фактів, з'ясування причин, що могли стати їх підставою, надання можливості позивачу виступити на засіданні вказаний протокол №15 не містить. Водночас в ньому зазначено про прийняття більшістю голосів оспорюваного рішення від 27.05.2021 №13-4/VIII щодо висловленої недовіри, дострокового припинення повноважень, винесення на розгляд та прийняття більшістю голосів рішення про обрання новим секретарем сільської ради ОСОБА_5 .
У рішенні від 27.05.2021 №13-4/VIII «Про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень секретаря Сагунівської сільської ради ОСОБА_1 » (далі - спірне рішення) зазначено, що у зв'язку з неналежним здійсненням позивачем повноважень секретаря Сагунівської сільської ради, порушенням ним п.п.4, 6, 9 ч.3 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до п.4 ч.1 ст.26, ч.5 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Регламенту Сагунівської сільської ради вирішила:
висловити недовіру секретарю Сагунівської сільської ради ОСОБА_1 ;
достроково припинити його повноваження, як секретаря Сагунівської сільської ради;
виключити його зі складу виконавчого комітету Сагунівської сільської ради;
звільнити у перший робочий день згідно з графіком роботи після закінчення його тимчасової непрацездатності;
контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію з питань правопорядку, регламенту, депутатської діяльності, етики місцевого самоврядування, культури, молоді та спорту.
Того ж дня відповідач-1 ухвалив рішення №13-5/VIII про обрання секретарем Сагунівської сільської ради ОСОБА_5 та доручення їй виконувати такі обов'язки.
31.05.2021 відповідач 2 видаларозпорядження (по особовому складу) №46 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Сагунівської сільської ради ОСОБА_1 » (далі - спірне розпорядження), в якому зазначила, що відповідно до п.20 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України від 22.10.1993 №3551 (із змінами) «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.72-2 Кодексу законів про працю України, ст.16-2 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки», на підставі рішення від 27.05.2021 №13-4/VIII «Про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень секретаря Сагунівської сільської ради ОСОБА_1 » доручила:
звільнити позивача з посади секретаря Сагунівської сільської ради з 27.05.2021;
зробити перерахунок виплаченої заробітної плати за травень 2021 року;
виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за фактично відпрацьований час 15 календарних днів;
виплатити компенсацію за додаткову відпустку за 14 календарних днів, як ветерану війни інваліду війни 2 групи;
контроль за виконанням розпорядження залишила за собою.
Тому позивач звернувся в суд з позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Україна є демократичною, правовою державою, в якій визнається і гарантується місцеве самоврядування, що є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (статті 1, 7, частина перша статті 140 Конституції України).
Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Конституції України).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. Отже, органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.
Частина перша ст.143 Конституції України встановлює, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), законами України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - ЗУ №280/97-ВР) та від 7 червня 2001 року №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - ЗУ №2493-III), Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).
Стаття 3 ЗУ №2493-III встановлює наступні посади в органах місцевого самоврядування є:
виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах;
виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;
посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Згідно зі ст.7 ЗУ №2493-III правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.
Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до ст.8 ЗУ №2493-III є:
додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;
додержання прав та свобод людини і громадянина;
збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню;
постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації;
сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, ініціативність і творчість у роботі;
шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування;
недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.
Щодо процедури звільнення позивача з посади.
Оскільки позивач ніс службу органі місцевого самоврядування, суд врахував ст.4 ЗУ №280/97-ВР, яка встановлює такі принципи його здійснення в Україні:
народовладдя;
законності;
гласності;
колегіальності;
поєднання місцевих і державних інтересів;
виборності;
правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами;
підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;
державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;
судового захисту прав місцевого самоврядування.
Згідно зі ст.25 ЗУ №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада відповідно до ч.1 ст.46 ЗУ №280/97-ВР проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Відповідно до ч.12 ст.46 ЗУ №280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Згідно з ч.17 ст.46 ЗУ №280/97-ВР сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Пунктом 4 частини першої ст.26 ЗУ №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання про обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом.
Вказаної норми відповідач-1 дотримався, що підтверджується згаданим вище протоколом.
За рішенням відповідної ради відповідно до ч.5 ст.50 ЗУ №280/97-ВР повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені.
Оскільки обставинам висловлення позивачу недовіри передував розгляд скарги на його роботу зазначеною вище постійною комісією відповідача 2, суд врахував положення ст.47 ЗУ №280/97-ВР, що регулює питання роботи постійних комісій ради.
Так, постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією.
До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники.
Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань.
Постійні комісії за дорученням ради, голови, відповідно заступника голови районної у місті, районної ради чи першого заступника, заступника голови обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради або за власною ініціативою вивчають діяльність підзвітних і підконтрольних раді та виконавчому комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради органів, а також з питань, віднесених до відання ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності та їх посадових осіб, подають за результатами перевірки рекомендації на розгляд їх керівників, а в необхідних випадках - на розгляд ради або виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради; здійснюють контроль за виконанням рішень ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради.
Постійні комісії у питаннях, які належать до їх відання, та в порядку, визначеному законом, мають право отримувати від керівників органів, підприємств, установ, організацій та їх філіалів і відділень необхідні матеріали і документи.
Організація роботи постійної комісії ради покладається на голову комісії. Голова комісії скликає і веде засідання комісії, дає доручення членам комісії, представляє комісію у відносинах з іншими органами, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами, організує роботу по реалізації висновків і рекомендацій комісії. У разі відсутності голови комісії або неможливості ним виконувати свої повноваження з інших причин його функції здійснює заступник голови комісії або секретар комісії.
Засідання постійної комісії скликається в міру необхідності і є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як половина від загального складу комісії.
За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.
Постійна комісія для вивчення питань, розробки проектів рішень ради може створювати підготовчі комісії і робочі групи з залученням представників громадськості, вчених і спеціалістів. Питання, які належать до відання кількох постійних комісій, можуть за ініціативою комісій, а також за дорученням ради, її голови, відповідно заступника голови районної у місті, районної ради чи першого заступника, заступника голови обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради розглядатися постійними комісіями спільно. Висновки і рекомендації, прийняті постійними комісіями на їх спільних засіданнях, підписуються головами відповідних постійних комісій.
Питання роботи постійних комісії та її види у відповідача-2 визначені статтями 17-20, 65-66, Регламенту його роботи, затвердженим рішенням від 14.12.2020 №2-4/VIII (далі - Регламент), Положенням про постійні комісії Сагунівської сільської ради, затвердженим рішенням від 15.03.2021 №7-60/ VIII (далі - Положення №7-60/ VIII).
Згідно з п.4.1 ст.4 Положення №7-60/VIII за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії ради готують висновки і рекомендації, що ухвалюються більшістю голосів від загального складу комісії.
Відповідно до п.17.1 ст.17 розділу 4 глави ІІ Регламенту постійні комісії ради є її органами, що утворюються для попереднього розгляду та підготовки питань, які належать до її відання, а також здійснення контрольних повноважень щодо виконання рішень ради, діяльності виконавчих органів ради у сфері компетенції комісії.
У заявлених спірних правовідносинах ані висновку, ані рекомендації постійна комісія відповідача-2 щодо діяльності позивача не ухвалювала. Водночас зміст протоколу її засідання від 26.05.2021 підтверджує розгляд подання частини депутатів, що скаржилися на позивача, виключно з питання наслідку, а саме висловлення недовіри та дострокового припинення повноважень секретаря, проведення таємного голосування щодо цього, затвердження форми бюлетеня. Відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази повідомлення про конкретні факти (а не суб'єктивну оцінку) та події, пов'язані з перебуванням позивача на посаді секретаря сільської ради, безпосереднього встановлення, розгляду питань виконання/невиконання позивачем конкретних посадових обов'язків, з'ясування фактів неетичної поведінки, у т.ч. тому причин. Не підтверджено жодним доказом детальне обговорення вказаних питань для з'ясування дійсності фактів та подій для підтвердження обгрунтованості скарги.
Стаття 37 Регламенту встановлює, що заявлена попередньо або на пленарному засіданні ради та підтримана радою вимога депутата до посадових осіб ради і її органів, Сагунівського сільського голови, керівників підприємств, установ і організації незалежно від форми власності, які розташовані або зареєстровані на відповідній території, з питань, які віднесені до відання ради, є депутатським запитом. Він не підлягає включенню до порядку денного пленарного засідання ради. Водночас оголошується на пленарному засіданні та повинен містити і коротку характеристику фактичного стану справи, що є предметом запитом, також проблеми, що виникає з цього стану та суть вимоги щодо дій особи, до якої звернено запит. Пунктом 6 вказаної статті передбачено, що якщо запит оголошено на пленарному засіданні, на якому присутня особа, до якої звернено запит, вона може надати обґрунтовану відповідь на цьому ж засіданні.
Крім того, положення ст.43 Регламенту встановлюють гарантоване право виступу депутата з питання порядку денного чи пропозиції, які мають ставитися на голосування.
Зазначених норм відповідачі не виконали.
Табелем обліку робочого часу відповідача 1 за травень 2021 року підтверджується, що позивач у періоді з 17.05.2021 до 26.05.2021 включно не працював, оскільки мав тимчасову непрацездатність. Тобто, у періоді надходження і розгляду скарги, подання, оспореного рішення відповідача-1 щодо позивача, останній був відсутній з поважних причин.
Для розгляду подання та скарг на засідання постійної комісії не запрошено та на сесії відповідача-2 не надано можливість позивачу виступити зі вказаних питань, перевірки викладених у скарзі, акті чи поданні депутатів тверджень. Як протокол сесії, так і протокол постійної комісії не містять відомостей про обговорення діяльності позивача на посаді в контексті конкретних випадків і обставин. Натомість обговорення стосувалося єдиного рішення - висловити недовіру та достроково звільнити з посади без права на надання позивачем пояснень. Такий спосіб не узгоджується з принципом верховенства права, обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, а процедура притягнення до відповідальності не виглядала справедливою.
У спірних правовідносинах відповідачі допустили порушення абзацу дев'ятого ст.9 ЗУ №2493-III, згідно з яким посадова особа місцевого самоврядування має право вимагати проведення службового розслідування з метою спростування безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри щодо неї.
Щодо підстав спірних рішень.
Відповідно до ст.74 ЗУ №280/97-ВР органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі ст.75 ЗУ №280/97-ВР органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальними громадами. Вони періодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність.
Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень.
Порядок і випадки дострокового припинення повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування територіальними громадами визначаються цим та іншими законами.
Отже, загальними підставами дострокового припинення повноважень посадової особи місцевого самоврядування є порушення Конституції України чи законів, обмеження прав і свобод громадян, не забезпечення здійснення наданих їм повноважень
Водночас ст.71 ЗУ №280/97-ВР встановлює гарантії місцевого самоврядування, його органів та посадових осіб.
Зокрема, територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.
Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Згідно з ч.3 ст.50 ЗУ №280/97-ВР секретар сільської, селищної, міської ради:
1) у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови;
2) скликає сесії ради у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону; повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради;
3) веде засідання ради та підписує її рішення у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону;
4) організує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на розгляд ради, забезпечує оприлюднення проектів рішень ради відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" та інших законів;
5) забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організує контроль за їх виконанням, забезпечує оприлюднення рішень ради відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", забезпечує офіційне оприлюднення рішень ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, а також документів, підготовлених у процесі здійснення радою регуляторної діяльності, та інформації про здійснення радою регуляторної діяльності;
6) за дорученням сільського, селищного, міського голови координує діяльність постійних та інших комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;
7) сприяє депутатам ради у здійсненні їх повноважень;
8) організує за дорученням ради відповідно до законодавства здійснення заходів, пов'язаних з підготовкою і проведенням референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого самоврядування;
9) забезпечує зберігання у відповідних органах місцевого самоврядування офіційних документів, пов'язаних з місцевим самоврядуванням відповідної територіальної громади, забезпечує доступ до них осіб, яким це право надано у встановленому порядку;
10) вирішує за дорученням сільського, селищного, міського голови або відповідної ради інші питання, пов'язані з діяльністю ради та її органів.
Секретар сільської ради відповідно до ч.4 ст.50 ЗУ №280/97-ВР може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.
Оскільки конкретних фактів і подій, за які позивача звільнено, спірні рішення не містять, суд врахував, що в оспореному рішенні відповідача-1 вказано, що підставами прийняття стало порушення позивачем вимог пунктів 4, 6 та 9 ч.3 ст.50 ЗУ №280/97-ВР. Як зазначено вище, ці норми стосуються:
організації підготовки сесій ради, питань, що вносяться на розгляд ради, забезпечення оприлюднення проектів рішень ради відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" та інших законів;
за дорученням сільського, селищного, міського голови координація діяльності постійних та інших комісій ради, надання їм доручень, сприяння організації виконання їх рекомендацій;
забезпечення зберігання у відповідних органах місцевого самоврядування офіційних документів, пов'язаних з місцевим самоврядуванням відповідної територіальної громади, забезпечує доступ до них осіб, яким це право надано у встановленому порядку
Під час судового розгляду цієї справи не підтверджено належними та достовірними доказами ані надання позивачу головою сільської ради конкретного доручення, ані невиконання позивачем визначеної трудової функції. Про такі обставини відсутні повідомлення голови та розгляд на сесіях згідно з протоколами за період перебування позивача на посаді секретаря.
З приводу організації проведення сесії відповідачі не встановили конкретних дат, щодо яких би не відбулися засідання за пропозицією голови сільської ради, конкретних депутатів, яким не було повідомлено. Допитом в якості свідків вказаних вище депутатів також такі обставини не встановлено. Зауважень з цього приводу протоколи засідань сесій не містять.
Публікація оголошень до сесій відповідача-1 проведена на сайті вчасно. Суд врахував, що законом не покладено безпосереднього обов'язку секретаря сільської ради робити таку публікацію. Натомість редакція п.п.3-4 ч.3 ст.50 ЗУ №280/97-ВР викладена в контексті організаційних дій секретаря.
Пунктом 7 ст.23 розділу ІІІ Регламенту встановлено, що про скликання чергової сесії Ради доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачають внести на розгляд Ради.
Стаття 31 Регламенту передбачає, що засідання сесії ради проводиться в залі засідань сільської ради. При необхідності можуть проводитися виїзні засідання в будинках культури у с.Топилівці або в с.Боровиці.
Отже, проведення сесій відповідача-1 в інших селах, що відносяться до його територіальної громади, окрім с.Сагунівка, не заборонено. Протоколи таких засідань підтверджують участь переважної більшості депутатів, розгляд винесених на засідання питань та одночасно безпосередню відмову відповідача-2, яка перебувала на них, від головування.
Наступні сесії ради згідно з ч.4 ст.46 ЗУ №280/97-ВР скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.
Відповідно до ч.6 ст.46 ЗУ №280/97-ВР у разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради - відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради.
У цих випадках сесія скликається:
1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Законом;
2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті.
Відповідно до ч.7 ст.46 ЗУ №280/97-ВР сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.
Згідно з ч.9 ст. 46 ЗУ №280/97-ВР у разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій та шостій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб'єктів, зазначених у частині сьомій цієї статті, або у разі якщо такі посади є вакантними сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради.
Отже, за загальним правилом скликання сесії є безпосереднім повноваженням голови відповідної ради. Секретар набуває такого повноваження виключно у разі немотивованої відмови голови скликати сесію або її неможливістю це вчинити.
Рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті відповідно до ч.10 ст.46 ЗУ №280/97-ВР доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.
Зазначена норма не вказує посадової особи, яка виконує безпосередній обов'язок доведення до відома депутатів про ініцативу скликати сесію з інформацією про час, місце та питання.
Відповідно до ч.11 ст.46 ЗУ №280/97-ВР сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради.
Тобто, повноваження відкрити та вести сесію секретар набуває у разі, якщо вона скликана ним із-за немотивованої відмови голови її скликати або неможливості скликання саме головою.
Відповідно до ч.13 ст.46 ЗУ №280/97-ВР пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Згідно з ч.16 ст.46 ЗУ №280/97-ВР протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.
Статею 74 Регламенту визначено, що на засіданні промовець не повинен вживати образливих висловлювань, непристойних та лайливих слів, закликати до незаконних і насильницьких дій. Головуючий на засіданні має право попередити про неприпустимість таких виловлювань і закликів або припинити його виступ, а у разі повторного порушення - позбавити його права на наступному засіданні. Якщо головуючий на засіданні звертається до промовця, останній повинен негайно зупинити свій виступ, інакше головуючий на засіданні може припинити його виступ. Якщо виступає без дозволу головуючого на засіданні, мікрофон може бути вимкнено без попередження. Якщо промовець перевищує час, відведений для виступу, або висловлюється не з обговорюваного питання, або виступає не з тих підстав, з яких йому надано слово, головуючий на засіданні після двох попереджень позбавляє його слова. Частина виступу промовця, виголошена після позбавлення його слова, не включається до запису та протоколу засідання.
Крім того в ст.75 Регламенту передбачено, якщо депутат своєю поведінкою заважає проведенню засідання ради, головуючий на засіданні попереджає його персонально і закликає до порядку. Після повторного попередження протягом дня процедурним рішенням рада може запропонувати депутату залишити зал, головуючий на засіданні припиняє засідання до виконання депутатом вимоги головуючого.
У разі грубого порушення дисципліни або перешкод у проведенні засідання головуючий на засіданні може оголосити перерву або закрити засідання.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.77 Регламенту засідання ради протоколюється. Ведення протоколу здійснює посадова особа, якій рада доручає ці обов'язки. Протокол засідання підписує головуючий на засіданні. У ньому фіксуються хід і результати пленарного засідання ради.
Протоколи засідань сесії відповідача-1 підписані позивачем та не містять відомостей про зауваження до виконання ним своїх службових повноважень. У жодному з них не вказано про виступи відповідача-2 або інших посадових осіб із зауваженнями на неетичну поведінку позивача, невиконанням ним конкретного службового обов'язку, доручення, допущення прогулів тощо, заяви конкретних фізичних осіб на його дії.
Складання протоколів засідань сесії з упущенням фактичних подій суд не встановив, а підписи на них голови сільської ради без будь-яких зауважень підтверджують, що вони складалися відповідно до фактичних обставин.
Табелі обліку робочого часу за період служби позивача спростовують твердження відповідачів щодо допущення ним прогулів робочого часу.
Щодо твердження відповідачів про затягування та зрив позивачем роботи сесій суд врахував.
Відповідно до ч.2 ст.49 ЗУ №280/97-ВР депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов'язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради.
Згідно з ч.4 ст.49 ЗУ №280/97-ВР депутат зобов'язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.
Частина 6 ст.49 ЗУ №280/97-ВР встановлює право депутата ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.
Відповідно до ч.9 ст.49 ЗУ №280/97-ВР пропозиції і зауваження, висловлені депутатами на сесії ради, або передані в письмовій формі головуючому на сесії, розглядаються радою чи за її дорученням постійними комісіями ради або надсилаються на розгляд підзвітним і підконтрольним їй органам та посадовим особам, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і зауваження у строки, встановлені радою, і про вжиті заходи повідомити депутатові та раді.
Отже, кожен депутат має право мати власну думку щодо питань, які виносяться на вирішення сесії ради, та відстоювати її у незаборонений законом спосіб.
Зазначене обумовлене статусом ради, порядком ухвалення рішень сесії згідно з ЗУ №280/97-ВР та вимогами ст.4 ЗУ №2493-III, згідно з якою служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах:
служіння територіальній громаді;
поєднання місцевих і державних інтересів;
верховенства права, демократизму і законності;
гуманізму і соціальної справедливості;
гласності;
пріоритету прав та свобод людини і громадянина;
рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки;
професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;
підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов'язків;
дотримання прав місцевого самоврядування;
правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування;
захисту інтересів відповідної територіальної громади;
фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету;
самостійності кадрової політики в територіальній громаді.
Долученими до матеріалів судової справи протоколами сесій відповідача-1 підтверджується участь позивача та ведення обговорення робочих питань сесії. Жодних зауважень як щодо поведінки, так і до лексики висловлювань позивача під час таких сесій протоколи не містять. Натомість їх зміст доводить, що позивач відстоював особисту думку з робочих питань, яка іноді не узгоджувалася з думкою більшості депутатів, що у подальшому голосували.
Відмови позивача від виготовлення чи підписання протоколів засідання сесії судовим провадженням не встановлено. Відомостями офіційного веб-сайту спростовуються доводи відповідачів щодо відсутності або несвоєчасної публікації оголошень, рішень та порядків денних сесії.
Крім того, відповідачами не встановлено конкретних обставин втрати депутатського посвідчення, про яке зазначили в поясненнях суду, а допитом свідків у суді встановлено, що таке посвідчення депутатом, який мав намір скласти повноваження, безпосередньо передано відповідачу-2. Жодним належним, допустимим доказом отримання його позивачем та подальшого знищення або втрати не підтверджено. Перевірка таких обставин у досудовому порядку не проведене. Отже, притягувати за це до відповідальності саме позивача передчасно.
Твердження позивачів про повідомлення на сесії керівником СТОВ «Ломовате» ОСОБА_3 щодо вимагання в нього іншим депутатом в присутності позивача хабаря повинно було бути перевіреним та оціненим уповноваженими правоохоронними органами, позаяк йшла мова про вчинення злочину. Однак жодним належним доказом вчинення позивачем кримінального правопорушення не підтверджено. Відсутні докази детального з'ясування таких обставин відповідачами, у зв'язку з чим врахування ними повідомлення керівника підприємства передчасне та необґрунтоване відповідно до вимог ст.62 Конституції України, яка встановлює:
«Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.»
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд встановив, що в результаті розгляду скарги від 18.05.2021 депутатів Сагунівської сільської ради до сільського голови, які просили провести службове розслідування або перевірку щодо систематичних порушень секретарем Сагунівської сільської ради та її виконавчого комітету ОСОБА_1 вказаних вимог закону й у разі виявлення порушень вжити заходи щодо припинення виявлених порушень, усунення їх наслідків та притягнення винних осіб до відповідальності, а у випадку виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення проінформувати спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції і достроково припинити повноваження позивача, та обрати нового секретаря, службове розслідування або перевірка стверджуваних порушень не проводилася, що підтверджується відсутністю висновку з таких питань та відсутністю встановлення відповідачами конкретних фактів (дат, місця, подій, учасників тощо) подібних правовідносин. Всі подані сторонами документи та оспорювані рішення не містять таких відомостей.
Відповідно до ст.20 ЗУ №2493-III крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі:
порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;
порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);
виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);
досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).
Посадові особи місцевого самоврядування, крім посадових осіб, зазначених у частині другій цієї статті, яких притягнуто до відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією або стосовно яких набрало законної сили рішення суду щодо визнання їх активів або активів, набутих за їх дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, підлягають звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.
Перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їх секретаріатів, крім працівників патронатної служби.
Спірні рішення відповідачів не містить жодних посилань на застосування вказаної статті 20 Закону.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 16 квітня 2020 року в справі №495/5105/17 щодо подібних правовідносин (обставини дострокового припинення повноважень секретаря сільської ради за умов відсутності в рішенні про припинення повноважень секретаря міської ради достатніх підстав або мотивів дострокового припинення повноважень: не вказано в чому саме проявилося невиконання чи неналежне виконання нею як секретарем ради службових обов'язків, що могло бути підставою для визнання її роботи незадовільною, не зазначено жодної передбаченої статтею 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" підстави припинення публічної служби, яка би давала можливість прийняти обґрунтоване рішення про дострокове припинення повноважень секретаря ради) зазначив наступне.
По-перше, приписи ЗУ №2493-III є спеціальними до спірних правовідносин, які виникли з приводу проходження особою публічної служби, а тому мають пріоритетне застосування. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
По-друге, вказаний у ст.20 ЗУ №2493-III перелік підстав припинення служби в органах місцевого самоврядування, який не є виключним, має бути юридичною підставою для прийняття відповідного рішення ради про дострокове припинення повноважень секретаря ради.
Посада секретаря ради є виборною, на яку особа обирається міською радою. Тому при визначенні підстав і критеріїв, як обрання на посаду, так і звільнення з неї (дострокового припинення повноважень) відповідна рада має певну дискрецію (розсуд) у вирішенні цих питань.
При цьому, здійснення таких дискреційних повноважень, як дострокове припинення повноважень Секретаря ради, має відбуватися в рамках встановленої процедури дострокового припинення повноважень з дотриманням критеріїв правової (справедливої) процедури, як складової принципу верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) і принципу законності (частина друга статті 19 Конституції України).
Правова (справедлива) процедура, яка спрямована на справедливе ставлення суб'єкта владних повноважень до особи, якраз передбачає вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. У разі відсутності таких вимог, які й власне виступають критеріями правомірності дій суб'єкта владних повноважень у спеціальних законах, такими критеріями якраз можуть виступати приписи частини другої статті 2 КАС України, які спрямовані на обмеження дискреції суб'єкта владних повноважень.
Вказані приписи передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Саме обґрунтоване рішення спрямоване на захист особи від свавілля, тобто орган повинен зазначити причини його прийняття, навести підстави та достатні аргументи для його прийняття. Обґрунтоване рішення - показати стороні, що її дійсно почули, а також воно дає можливість особі оскаржити його, що й визначає справедливе ставлення суб'єкта владних повноважень до особи.
По-третє, Верховний Суд не погодився, що норми спеціального закону частини п'ятої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачають виникнення будь-яких умов (наявність або відсутність дисциплінарного порушення, тощо), як на підставу для дострокового припинення повноважень. Тому дійшов висновку про протиправність дій суб'єкта владних повноважень, якщо вирішуючи питання про дострокове припинення повноважень секретаря ради та приймаючи відповідне рішення не наведено достатніх підстав дострокового припинення повноважень секретаря ради.
Керуючись вказаними в ст.2 КАС України критеріями, суд дійшов висновку, що рішення про дострокове припинення повноважень позивача, як секретаря ради, прийняті необґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.ч.1-5 ст.59 ЗУ №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
У заявлених правовідносинах обговорення на пленарній сесії питання дотримання позивачем своїх службових обов'язків, з приводу яких надішла скарга частини депутатів, акту постійної комісії, не підтверджено жодним доказом. Отже, не доведено дотримання вказаної вище норми закону.
Частина 11 ст.59 ЗУ №280/97-ВР встановлює, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом.
Згідно з ч.12 ст.59 ЗУ №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до ст.9 ЗУ №280/97-ВР члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.
Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.
Рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади.
Щодо спірного розпорядження відповідача-2 суд урахував ст.12 ЗУ №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
Відповідно до ч.8 ст.59 ЗУ №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Повноваження сільського, селищного, міського голови передбачені в ст.42 ЗУ №280/97-ВР.
Зокрема, повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.
Сільський, селищний, міський голова:
1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;
2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;
3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;
4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради;
5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради;
6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України;
7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;
8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;
9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання;
10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру";
11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання;
11-1) вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правової допомоги;
11-2) вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника установи з надання безоплатної первинної правової допомоги;
12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету;
13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою;
14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства;
15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів;
16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради;
17) веде особистий прийом громадян;
18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань;
18-1) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";
19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів;
20) видає розпорядження у межах своїх повноважень.
Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
При здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. Сільський, селищний, міський голова щорічно звітує відповідно сільській, селищній, міській раді про здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності виконавчими органами відповідної ради.
Безумовного погодження (затвердження) головою сільської ради питань порядку денного, що пропонується на розгляд сесії, не передбачено законом. Водночас з огляду на її керівні та координаційні повноваження, вона має право пропонувати їх перелік. Зважаючи на встановлений законом колективний розгляд та вирішення таких питань, саме рада наділена повноваженням затвердити весь порядок денний її роботи. То ж пропозиція депутатів, у т.ч. секретарем доповнення запропонованих головою сільської ради питань порядку денного роботи сесії не суперечить закону.
Оскільки відповідач-2 зобов'язана виконувати рішення сесії, реалізація нею рішення про дострокове припинення повноважень посадової особи місцевого самоврядування по особовому складу не повинна йому суперечити. Натомість, приймаючи спірне розпорядження, не враховано вказаний в спірному рішенні відповідача-1 обов'язок звільнити позивача з посади у перший робочий день після припинення його тимчасової непрацездатності.
Зокрема, відповідно до табеля обліку робочого часу за травень 2021 року таким днем є 27 травня 2021 року, що позивачем повністю відпрацьовано та нараховано йому заробітну плату. Спірне розпорядження видане 31.05.2021 щодо звільнення позивача з 27.05.2021, тобто «заднім числом» за відпрацьований день.
Оскільки службове розслідування, про яке просили депутати у згаданій вище скарзі від 18.05.2021, не проведене, не створено позивачу відповідачами реальних умов для реалізації права надати відповідь, пояснити щодо питань про його діяльність від конкретних фізичних осіб, не перевірено та не з'ясовано конкретних фактів порушень трудових функцій позивача, а процедура притягнення його до відповідальності (висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень) відбулася без обговорення конкретних фактів порушень, суд дійшов висновку, що відповідачі не довели, що у спірних правовідносинах діяли з дотриманням встановленої законом процедури та правових підстав для ухвалення оспорених рішень. Отже, доводи позивача про прийняття відповідачами спірних рішень з порушенням вимог закону обґрунтовані.
Тому суд дійшов висновку, що спірні рішення протиправні та підлягають скасуванню у повному обсязі.
Абзац перший ст.235 КЗпП встановлює, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді, з якої його протиправно звільнили відповідачі спірними рішеннями. Однак датою такого поновлення є наступний робочий день після незаконного звільнення, що відповідно до відомостей табеля обліку робочого часу за травень 2021 року є 31.05.2021. Вказана позивачем дата звільнення - 27.05.2021 не обґрунтована, оскільки в цей день його обліковано на робочому місці та оплачено згідно з довідками про нараховану йому заробітну плату.
Абзац другий ст.235 КЗпП визначає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до окремих положеннях п.2 розділу II Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку.
Зважаючи на відомості табеля обліку робочого часу відповідача 1 та дату звільнення позивача, до розрахунку для обчислення коштів вимушеного прогулу позивача включається дохід за березень і квітень 2021 року.
Відповідно до п.3 розділу III Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.
При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до п.4 вказаного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:
а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);
б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);
в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);
г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);
д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;
е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;
є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;
ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;
з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;
и) виплати, пов'язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;
і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;
ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);
й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;
л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати;
м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму;
н) винагороди державним виконавцям;
о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків.
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Отже, виплачена позивачу в квітні сума допомоги за тимчасову непрацездатність не підлягає врахуванню для обчислення суми за вимушений прогул.
Згідно з п.5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.
Згідно з п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Дотримуючи зазначених норм суд врахував.
Довідкою про доходи позивача підтверджується, що за березень-квітень 2021 року йому нараховано суму заробітної плати 18940,56грн+16735,00грн - 2966,24грн (лікарняні) = 32709,32грн. Згідно з відомістю табеля обліку робочого часу за вказаний період відпрацьовано 21+22=43 робочі дні. Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить: 32709,32/43=760,68грн, а вказана позивачем середньоденна заробітна плата в розмірі 523,29грн не підтверджена.
Період вимушеного прогулу позивача у 2021 році з 31.05.2021 (перший неробочий та неоплачений, на відміну від 28.05.2021) робочий день і до 02.11.2021 (дата судового вирішення спору ухваленням рішення по суті позовних вимог) становить 108 робочих днів: травень - 1, червень - 20, липень - 22, серпень - 21, вересень - 22, жовтень - 20, листопад - 2. Отже, сума коштів за вимушений прогул становить: 108*760,68грн = 82153,44грн.
Щодо позовної вимоги стягнути моральну шкоду.
Згідно з ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, позовна вимога про відшкодування шкоди в адміністративному судочинстві є похідною позовною вимогою від публічного спору. Тому суд має з'ясувати безпосередній причинний зв'язок факту завдання моральної шкоди від дій, рішень чи бездіяльності суб'єктом владних повноважень, які заявлені (об'єднані) предметом у відповідному спорі.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Позивач не обґрунтував наявності факту заподіяння йому моральної шкоди, в чому вона полягає, визначення її розміру, не надав жодного доказу з таких приводів.
Оскільки розрахункову величину для обчислення заявленого розміру моральної шкоди позивач не пояснив, з огляду на встановлені обставини спору, невелику тривалість перебування позивача на посаді, з якої його звільнено спірними рішеннями, тривалу періодичність перебування позивача на лікарняному, що підтверджується відомостями табелів обліку робочого часу за весь період перебування ним на посаді секретаря сільської ради та розмір місячного доходу, що нарахований за виконану роботу, суд дійшов висновку, що заявлений розмір моральної шкоди не відповідає принципу розумності та справедливості.
Депутатські повноваження позивача не були припинені спірними рішеннями. Тож захист прав територіальної громади та його виборців він має право здійснювати. Водночас не доведено завдання моральної шкоди позивачу спірними рішеннями.
Тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди з відповідачів не доведена, не обґрунтована та не підлягає задоволенню.
При частковому задоволенні позову судові витрати відповідно до ч.3 ст.139 КАС України покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, відсутні підстави для стягнення всього розміру понесених позивачем судових витрат. Зважаючи на кількість заявлених і задоволених позовних вимог їх пропорція становить 1/3 (оскарження рішень про звільнення позивача, поновлення на посаді (як похідна) з іншої дати, аніж просив позивач, стягнення коштів за вимушений прогул, розмір якого позивачем не розраховано).
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд згідно з ч.9 ст.139 КАС України враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Судовий збір позивач не сплачував, оскільки звільнений відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір», як особа з інвалідністю. Водночас платіжними дорученнями підтверджується оплата професійної правничої допомоги адвоката, який представляв його інтереси у всіх засіданнях суду на підставі договору на ордеру, у розмірі 30000,00грн. Щодо таких витрат заперечували відповідачі.
Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд урахував, що інтереси позивача у цій справі представляв адвокат Коханій О.В. на підставі договору від 10.06.2021 №10/2021, додаткової угоди №1 до нього від 15.06.2021, ордеру №1012954.
Безпосередня його участь підтверджується підписаними заявами до суду в цій справі, присутністю в усіх засіданнях суду в цій справі.
Щодо їх надання складено акт №ОК-0000024 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 30000,00грн.
Зважаючи на характер спірних правовідносин, значення предмета спору для учасників, кількість зібраних доказів, вказана сума коштів для оплати роботи адвоката обґрунтована.
Оплата наданих позивачу послуг адвоката відповідно до рахунку-фактури №ОК-0000022 від 16.06.2021 та від 05.08.2021 № ОК-0000024, кожен на суму 15000,00грн, підтверджується квитанціями до прибутково-касових ордерів від 18.06.2021 №22 та від 06.08.2021 №24, виписаних до вказаних угод.
Зазначені витрати вчинені в межах предмету вказаних договору та додаткової угоди, що відповідають змісту виконаних доручень представництва у Черкаському окружному адміністративному суді.
Зважаючи на пропорційність задоволених позовних вимог, відшкодуванню на користь позивача підлягає третина таких витрат.
Абзац перший ч.1 ст.139 КАС України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на пропорційність задоволених позовних вимог, послуги на професійну правничу допомогу підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань саме відповідача 1 у розмірі 10000,00грн. В іншій частині ці витрати не підлягають розподілу.
Судові рішення щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби відповідно до пунктів 2-3 ч.1 ст.371 КАС України виконуються негайно.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 122-123, 132-139, 191, 295, 370, 382 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення САГУНІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ від 27.05.2021 №13-4/VIII "Про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень секретаря Сагунівської сільської ради ОСОБА_1 " та розпорядження Голови САГУНІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ Бодяненко Ірини Іванівни від 31.05.2021 №46 “Про дострокове припинення повноважень секретаря Сагунівської сільської ради ОСОБА_1 ”.
Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 31.05.2021 на посаді секретаря Сагунівської сільської ради.
Стягнути з САГУНІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (19644, Черкаська обл., Черкаський р-н, село Сагунівка, вулиця Лесі Українки, будинок 77/4; код ЄДРПОУ 26324415) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.05.2021 до 02.11.2021 у сумі 82153,44грн (вісімдесят дві тисячі сто п'ятдесят три гривні сорок чотири гривні).
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Стягнути з САГУНІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (19644, Черкаська обл., Черкаський р-н, село Сагунівка, вулиця Лесі Українки, будинок 77/4; код ЄДРПОУ 26324415) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) частину понесених судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката Коханія О.В., у розмірі 10000,00грн (десять тисяч гривень нуль копійок). У задоволенні іншої частини таких витрат відмовити.
3. Копії рішення направити учасникам справи.
4. Рішення у частині поновлення на посаді та стягнення суми коштів за вимушений прогул у розмірі за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Повний текст рішення виготовлений і підписаний у повному обсязі 12.11.2021.