про залишення позовної заяви без руху
08 листопада 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/6754/21
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
03.11.2021 року Військова частина НОМЕР_1 (надалі - позивач, ВЧ НОМЕР_1 ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач), в якому просить :
- визнати протиправною бездіяльність колишнього командира 2 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 )
- стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 майнову шкоду в розмірі 8 309,18 грн.
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.
Ознайомившись з позовом та доданими до нього документами, суддею встановлено наступне.
Як встановлено суддею, 03.11.2021 року позивачем надано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що ВЧ АЗ 137 залучена до виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, а також запровадженням на всій території України карантину, що унеможливило представнику військової частини зібрати необхідні документи для підготовки позовної заяви до суду, в свою чергу інші посадові особи військової частини не мали змогу надати необхідні документи так як вся документація знаходилися та зберігалися у пункті постійної дислокації військової частини АЗ 137.
Відповідно до ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Відтак, початок тримісячного строку визначено альтернативно - це день, коли суб'єкт владних повноважень дізнався або повинен був дізнатися про виникнення певних підтсав, які дають йому право на пред'явлення до суду певних вимог.
Як вбачається зі змісту позову, підставою звернення до суду з даним позовом є результати планового внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_3 за період з 01.11.2017 по 29.02.2020 рік, який оформлено актом від 22.04.2020 року № 234/1/31/17, під час якого була виявлена переплата грошового забезпечення у військовій частині АЗ 137 на суму 8 309,18 грн., яка виникла внаслідок безвідповідальності, недбалого ставлення до своїх посадових обов'язків колишнім командиром 2 мотопіхотної роти військової частини АЗ 137 капітаном ОСОБА_1 , а також наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.08.2020 року № 99 " Про результати службового розслідування".
З огляду на вказане, початком обчислення тримісячного строку є 01.08.2020 року, тобто дата, з якої у позивача виникли підстави для звернення до суду з даним позовом, який закінчився 01.11.2020 року.
Натомість, позивач звернувся до суду 03.11.2021 р., тобто через рік, що є значним строком пропуску звернення до суду.
При цьому, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Аналогічний висновок міситься у постанові Верховного Суду України від 03.10.2019 року по справі №577/3931/16-а.
Отже поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Слід також зазначити, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Позивач як поважну причину для поновлення строку звернення до суду вказує на загально відомі факти виконання військовою частиною основного обов'язку по забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганських областях, однак перелічені обставини не обґрунтовують річний пропуск строку звернення до суду, оскільки вказані події мають місце з 2014 року.
Щодо посилання позивача на факт впровадження на території України карантину з метою запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, то відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Отже, правовий аналіз п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України свідчить, що поновлення процесуальних строків можливе, якщо причини їх пропуску зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Однак, посилання ВЧ НОМЕР_1 лише на заборону використання громадського транспорту у червоній зоні також не обґрунтовують річний пропуск строку звернення до суду.
Частиною 1 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, позивач повинен надати суду інші докази поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частини 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України " Про судовий збір " від 08.07.2011 року № 3674-VI ( далі Закон №3674-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 6 цього Закону передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що в 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2021 року становить 2 270 гривні.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду з вимогами майнового та немайнового характеру, тому загальна суму судового збору складає 4 540,00 гривень. ( 2270 *2).
Разом з тим матеріали позовної заяви не містять доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову.
Натомість, позивачем надано заяву про відстрочення сплати судового збору, яка обґрунтована фінансуванням військової частини за рахунок державного бюджету і на даний час кошти на сплату судового збору відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень ст.8 Закону України Про судовий збір, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі № 0940/2276/18.
З огляду на викладене, відсутні підстави для відстрочення або розстрочення сплати судового збору військовій частині НОМЕР_1 .
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 160 КАС України, у позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Позивачем в супереч вказаних вимог не надано обґрунтованого розрахунку суми, що стягується.
Отже, наведене вище свідчить про недотримання позивачем вимог КАС України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, позовна заява відповідно до ч.1 ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 4, 122, 123, 161, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
ухвалила:
У задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, шляхом надання
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати інші обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів;
- платіжний документ про сплату судового збору в сумі 4 540,00 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- обґрунтованого розрахунку суми, що стягується.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/6754/21 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя В.А. Дубровна