Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
12 листопада 2021 року № 638/3329/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до оперуповноваженого Управління захисту економіки в Харківської області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Самохвалова Максима Ігоровича, Управління захисту економіки в Харківської області Департамент захисту економіки Національної поліції України (вул. Весніна, буд.14, 1-й під'їзд, м. Харків, 61023) про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень
Позивач звернувся з позовом, до Дзержинського районного суду м. Харкова в якому просить визнати протиправними дії оперуповноваженого Управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Самохвалова Максима Ігоровича зі складення протоколу про адміністративне правопорушення №37 від 28.10.2016 року та з внесення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. 23.02.2018 року позивач надав заяву про зміну предмету позову та просить визнати протиправними дії оперуповноваженого УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП Самохвалова Максима Ігоровича зі складення протоколу про адміністративне правопорушення №37 від 28.10.2016 року та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, що вчинили корупційні правопорушення; встановити відсутність компетенції (повноважень) оперуповноваженого УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП Самохвалова М.І., як суб'єкта владних повноважень на складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача, як особи, яка не являлась суб'єктом адміністративного правопорушення згідно примітки до статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Свої позовни вимоги обґрунтовує тим, що 28.10.2016 року оперуповновадений в Управлінні захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Самохвалов М.І. пред'явив заздалегідь виготовлений проект протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП, при цьому не надав можливості підготувати письмові пояснення з приводу складеного протоколу. Своїми діями відповідач виявив упереджене ставлення до позивача з порушенням презумпції невинуватості, чим порушив ч.1,2 ст.7 Закону України «Про національну поліцію». Відповідач, заздалегідь виготовляючи проект протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП, виходив з того, що наявність наказу про звільнення особи з роботи, беззаперечно свідчить про виникнення у неї обов'язку подати електронну декларацію у відповідності до положень ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, відповідачем всупереч презумпції невинуватості внесено відносно позивача відомості до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.04.2021 року по справі залучено у якості співвідповідача - Управління захисту економіки в Харківської області Департамент захисту економіки Національної поліції України.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова, від 01.06.2021року адміністративну справу - направлено за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.
По справі відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ними.
Матеріали справи містять заперечення на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 , якими він просить у позові відмовити
Відповідач Управління захисту економіки в Харківської області Департамент захисту економіки Національної поліції України не надав відзив на позов.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом у якому просить визнати протиправними дії оперуповноваженого Управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Самохвалов М.І., який 28.10.2016 року пред'явив заздалегідь виготовлений проект протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП, при цьому не надав можливості підготувати письмові пояснення з приводу складеного протоколу. Своїми діями відповідач виявив упереджене ставлення до позивача з порушенням презумпції невинуватості, чим порушив ч.1,2 ст.7 Закону України «Про національну поліцію». Відповідач, виходив з того, що наявність наказу про звільнення особи з роботи, беззаперечно свідчить про виникнення у неї обов'язку подати електронну декларацію у відповідності до положень ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, відповідачем всупереч презумпції невинуватості внесено відносно позивача відомості до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
Постановою Київського районного суду м.Харкова від 07.12.2016 року позивача визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. Згідно вказаної постанови в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАП,тобто несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, яке підтверджене зібраними по справі доказами, а саме: протоколом № 37 про адміністративне правопорушення від 28.10.2016 року, листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 44-5395 від 13.10.2016; листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 44-5460 від 17.10.2016; наказом № 154 від 16.08.2004; наказом № 62 від 27.04.2016; наказом № 120 від 08.09.2016; повідомленням ОСОБА_1 № 37-4887 від 09.09.2016; рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення; копія присяги державного службовця; листом від 04.10.2016 року адресованим ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області щодо подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2016 р. по 08.09.2016 року з копією декларації та поштою відміткою щодо відправлення 02.11.2016 року.
Постановою апеляційного суду Харківської області від 29.03.2017 року, постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 07.12.2016 року у відношенні ОСОБА_1 змінено. Виключено з мотивувальної частини вказаної постанови посилання на рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3. В мотивувальній частині вказаної постанови після посилань на положення статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» доповнено посиланнями на ч. 2 розділу ХIII Прикінцевих положень цього Закону та абзац 2 частини 1ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». В решті вказану постанову залишено без змін.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м.Харкова Грищенко І.О. від 09.03.2017 року по справі відкрито провадження.
26.05.2017 року відповідачем подано заперечення на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки протокол складено правомірно. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 29.03.2017 року у справі №640/16866/16-п постанова Київського районного суду м.Харкова від 07.12.2016 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1726 КУпАП, залишено без змін.
23.02.2018 року позивач надав заяву про зміну предмету позову та просить визнати протиправними дії оперуповноваженого УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП Самохвалова Максима Ігоровича зі складення протоколу про адміністративне правопорушення №37 від 28.10.2016 року та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, що вчинили корупційні правопорушення; встановити відсутність компетенції (повноважень) оперуповноваженого УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП Самохвалова М.І., як суб'єкта владних повноважень на складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача, як особи, яка не являлась суб'єктом адміністративного правопорушення згідно примітки до статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Разом з тим, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положеньстатті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так, позивач вважає дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення протиправними.
Постановою Дзержинського районного суда м.Харкова від 01.06.2021 зазначено, що постановою Київського районного суду м.Харкова від 07.12.2016 року та постановою апеляційного суду Харківської області від 29.03.2017 року надано оцінку складеному відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення. Судом зазначено, що оскарження дій відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та й скасування його в судах взагалі не оскаржується окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності. Згідно з п. 1 ч. 1ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Оскільки, за висновком Верховного Суду відповідні вимоги не підлягають розгляду в судах, судом не роз'яснено право звернення до іншого суду.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій оперуповноваженого УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП ОСОБА_2 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, що вчинили корупційні правопорушення, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктами 1, 2, 7 частини 1статті 4 Кодексу адміністративного судочинства Україниадміністративна справа - передана на вирішення адміністративного суду є публічно-правовим спором.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Частиною 1ст. 20 КАС України, визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, в переліку справ, які розглядаються місцевими загальними судами, як адміністративними судами.
Відповідно ч.2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Так, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, що вчинили корупційні правопорушення.При цьому, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику (частина 1статті 4 Закону України "Про запобігання корупції".
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.04.2021року по справі залученоу якості співвідповідача Управління захисту економіки в Харківській області Департамент захисту економікм Національної поліції України.
Позивач вважає, що дії відповідача в частині здійснення перевірки щодо несвоєчасної подачі до офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції декларації позивачем як особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік є неправомірними у зв'язку з відсутністю компетенції у відповідача як суб'єкта владних повноважень для здійснення контролю та перевірки, за результатами якої відповідач незаконно склав протокол від 29.11.2018 № 280 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, за частиною першою статті 172-6 КУпАП, не отримавши відповіді з Національного агентства з питань запобігання корупції на запит від 22.11.2018 № 8859/39/111/01-2018.
На думку позивача, відповідач, виявивши можливе порушення, повинен був про це повідомити Національне агентство, яке, в свою чергу, повинно було здійснити контроль, перевірку можливої не своєчасної подачі декларації та повідомити про результати контролю і перевірки спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції, які на підставі повідомлення Національного агентства вже мали право скласти відповідний протокол.
Таким чином, здійснення контролю щодо не своєчасності подачі Декларації та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, достовірності і повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції та відповідно відповідач, здійснивши самостійно контроль щодо своєчасності подачі Декларації, без здійснення контролю та перевірки вказаних обставин Національним агентством з питань запобігань корупції, діяв з виходом за межі власних повноважень з порушенням норм чинних Законів України «Про запобіганню корупції» та «;Про Національну поліцію».
Відповідач позов не визнав, на адресу суду надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю .
Відповідно до преамбули Закону України «Про запобігання корупції» далі - Закон № 1700) ним визначаються правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Статтею 1 Закону № 1700 встановлено, що спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.
Відповідно до статті 11 Закону № 1700 виключно агентству з питань запобігання корупції належать повноваження, зокрема, проведення аналізу стану запобігання та протидії корупції в Україні, діяльності державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції; здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Так, відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, правопорушень, припиняє виявлені кримінальні правопорушення, здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону.
Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, Національна поліція для виконання покладених на неї завдань має право одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 07.11.2015 № 81, Департамент є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність.
Одним із основних завдань Департаменту згідно з Положенням є боротьба з корупцією й хабарництвом у сферах, які мають стратегічне значення для економіки держави, та серед посадових осіб органів державної влади і самоврядування, протидія корупційним правопорушенням і правопорушенням, пов'язаним з корупцією.
Судом встановлено, що Регіональне відділеня Фонду держмайна по Харківській області листом від 13.10.2016року за №44-5395 звернулося до Управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України стосовно порушення колишнім працівником ОСОБА_1 вимог антикорупційного законодавства. Зазначений лист був доручений до виконання ОСОБА_2 .. Позивач до дня звільнення обіймав посаду спеціаліста відділу правового забезпечення Регіонального відділеня, тоб то мав посаду категорії «В» та 9 ранг державного службовця. В постанові Апеляційний суду Харківській області від 29.03.2017року,за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , зазначено, що категорія осіб, та строки подання ними декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, які визначені у ч. 1 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» таким же самим чином визначені і в ч. ч. 1 та 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції». Крім того зазначив, що апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , будучи особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завчасно, а саме 14.09.2016 року будучи обізнаним про необхідність подати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 01.01.2016 року по 08.09.2016 року, і не маючи для цього жодних перешкод, несвоєчасно, а саме 02.11.2016 року, вже після складання 28.10.2016 року стосовно нього протоколу № 37, подав таку декларацію, чим винив передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП правопорушення.
Статтею 1 Закону № 1700 визначено, що правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до статті 65 Закону № 1700-VII за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) встановлено адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до примітки цієї статті Кодексу, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону № 1700 зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 2 Порядку перевірки факту подання суб'єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, затвердженого рішенням Національного агентства від 06.09.2016 року № 19, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.11.2016 року за № 1479/29609, припиненням діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування є день видачі трудової книжки суб'єкту декларування, із зазначенням підстав такого припинення.
Рішенням Національного з агентства від 10.06.2016 року № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 року за № 959/29089, затверджено форму декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Статтею 254 КУпАП встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно із статтею 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними, зокрема, в статті 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи, зокрема, органів внутрішніх справ (Національної поліції), у тому числі за статтею 172-6 Кодексу.
Враховуючи вимоги статті 258 КУпАП, складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, є обов'язковим.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII).
Статтею 11 Закону № 1700-VII встановлено, що виключно Національному агентству з питань запобігання корупції належать повноваження щодо: проведення аналізу стану запобігання та протидії корупції в Україні, діяльності державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції; здійснення моніторингу, координації та оцінки ефективності виконання Антикорупційної стратегії; здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань, зокрема, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб; здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з ст. 12 Закону № № 1700-VII для виконання своїх повноважень, у тому числі й зазначених вище, Національному агентству з питань запобігання корупції надано ряд прав, зокрема: одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань; проводити перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, зокрема щодо підготовки та виконання антикорупційних програм; отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, щодо достовірності відомостей, зазначених у деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю, як зокрема, щодо своєчасності подання. Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством (п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 48 Закону 1700-VII).
Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 09.02.2018року за №166. зазначається, що реєстр - електронна база даних, яка містить відомості про осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, та про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення.
3. Реєстр ведеться з метою:
1) забезпечення єдиного обліку осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, та юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення;
2) забезпечення в установленому порядку проведення спеціальної перевірки відомостей стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком;
3) аналізу відомостей про осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, з метою визначення сфер державної політики та посад, пов'язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, з найбільш корупційними ризиками, а також формування та реалізації державної антикорупційної політики;
4) аналізу відомостей про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення.
4. Держатель та Адміністратор Реєстру - Національне агентство.
5. Національне агентство розробляє нормативно-правову базу для функціонування Реєстру, затверджує методичні рекомендації щодо його ведення, здійснює безпосередній контроль за створенням нормативно-правової бази для функціонування Реєстру та дотриманням вимог цього Положення.
6. Національне агентство забезпечує програмно-технічне супроводження програмного забезпечення Реєстру, надання реєстраторам доступу до нього, збереження і захист даних, що містяться у Реєстрі, навчання реєстраторів щодо наповнення та користування Реєстром, а також виконує інші функції, передбачені цим Положенням.
Отже оперуповноважений управління захисту економіки в Харківській області Департаменту Національної поліції Україн як суб'єкт складання протоколу про вчинення адміністративного корупційного правопорушення не є суб'єктом, уповноваженним на внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, оскільки відповідно до зазначених вище вимог законодавства ці повноваження належать Національному агентству з питань запобігання корупції.Тому позовна вимога щодо визнання противправними дії про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення не може бути звернуто на ОСОБА_2 .
Отже, аналіз норм права, якими визначено правовий статус Департаменту захисту економіки Національної поліції України і порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення, та аналіз матеріалів адміністративного провадження відносно , вказують на те, що відповідач здійснював покладені на нього обовязки уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за наявності підстав, в межах реалізації наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність в діях відповідача порушень, на які вказує ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення адміністративного позову без задоволення
Відповідно до положень статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до оперуповноваженого Управління захисту економіки в Харківської області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Самохвалова Максима Ігоровича, Управління захисту економіки в Харківської області Департамент захисту економіки Національної поліції України (вул.Весніна, буд.14, 1-й під'їзд м.Харків, 61023) про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.