Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення
05 листопада 2021 року № 520/3711/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Білової О.В.,
за участі секретаря судового засіданні - Гриньків В.О.,
за участі: представника позивача - Острицького А. О.,
розглянувши у місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні заяву про зміну порядку і способу виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
26.10.2021 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій заявник просить суд:
- змінити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/3711/19 від 20.01.2020 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нараховану, проте невиплачену пенсію за період з 01.01.2016 по 23.12.2019 у розмірі 33655,20 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем після набрання законної сили рішенням суду 20.01.2020 отримано виконавчий лист № 520/3711/19 від 22.11.2019.
На підставі виконавчого листа 11.02.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіоновою О.В. було відкрито виконавче провадження № 61161880.
Заявник просить змінити спосіб виконання рішення та визначити його шляхом стягнення сум нарахованих, проте невиплачених сум заборгованості за період з 01.01.2016 по 23.12.2019 у розмірі 33655,20 грн відповідно до довідки, наданої боржником.
Представник позивача адвокат Острицький А.О. в судовому засіданні підтримав заяву державного виконавця.
Державний виконавець в поданій заяві просив розглянути її без його участі.
Позивач та представник відповідача - до суду не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Надаючи правову оцінку поданій державним виконавцем заяві, суд виходить з такого.
З матеріалів виконавчого провадження, поданих заявником разом з заявою, судом встановлено, що відповідачем на вимогу державного виконавця направлено лист від 07.10.2021 № 2000-0309-8/126428, в якому відповідач повідомив, що на виконання зазначеного рішення суду позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 у розмірі 80% грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, зазначених у довідці Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 21.03.2018 № 100/34338-2003013131. 3а період з 01.01.2016 по 31.01.2020 нараховано різницю в пенсії у розмірі 33655,20 грн. Виплату різниці в пенсії, нараховану за період з 01.01.2016 по 23.12.2020 у розмірі 33655,20 грн, буде проведено за наявності виділення коштів на цю мету з Державного бюджету України. Різницю в пенсії, нараховану за період з 24.12.2019 по січень 2020 у розмірі 886,86 грн внесено до виплатної відомості та профінансовано у лютому 2020 року, з 01.02.2020 пенсія виплачується з урахуванням рішення суду.
Згідно з ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі є обов'язковим до виконання на всій території України для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, у разі невиконання рішення суду, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).
Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Частиною 3 ст. 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тобто, в розумінні наведеної ст. 378 КАС України при вирішенні заяв про відстрочення чи розстрочення, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Отже, наведена норма пов'язує можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.
Під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду боржником, зазначення настання обставин, що дозволяють виконати рішення суду протягом визначеного терміну. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.
Тобто, для зміни способу і порядку виконання необхідні обставини, які роблять виконання неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, можна дійти висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
В ході розгляду поданої заяви судом встановлено, що рішення суду виконано в частині проведення перерахунку пенсії позивачу - в повному обсязі, а в частині виплати різниці пенсії - різницю в пенсії, нараховану за період з 24.12.2019 по січень 2020 в розмірі 886,86 грн виплачено у лютому 2020 року, решта розрахованої доплати за період з 01.01.2016 по 31.01.2020 у розмірі 33655,20 грн не виплачена.
Як вбачається з листа ГУ ПФУ в Харківській області від 07.10.2021 № 2000-0309-8/126428, кошти, нараховані на виконання рішення суду, будуть виплачені за наявності виділення коштів на цю мету з Державного бюджету України.
Отже, оцінивши докази у їх сукупності відповідно до положень ст. 76 КАС України, суд дійшов висновку, що зазначені заявником обставини, які обумовили подання вказаної заяви, не є винятковими, які б вказували про ускладнення або неможливість виконання судового рішення.
При цьому державний виконавець при зверненні до суду посилається, зокрема, на ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якою визначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
У зв'язку з цим суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. Терміни в цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України і Законі України "Про виконавче провадження".
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема державний орган.
Отже, гарантії, передбачені вказаним Законом, розповсюджуються як на судові рішення, якими задоволено вимоги зобов'язального характеру (про зобов'язання вчинити певні дії), так і про стягнення коштів.
Суд зазначає, що інститут зміни порядку та способу виконання рішення суду має своєю метою саме забезпечення завершення судової процедури та отримання стягувачем реального судового захисту у інший, ніж визначений у рішенні суду, спосіб, за умови існування перешкод для виконання судового рішення.
Будь-яких доказів наявності або виділення відповідних коштів для здійснення виплати позивачу в разі зміни порядку та способу виконання рішення суду до поданої державним виконавцем заяви не надано.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що надання гарантій держави при виконанні судових рішень, боржником за якими є державний орган, не залежить від визначеного судом способу виконання такого рішення, подана заява не підлягає задоволенню, як така, що не доводить можливість реального виконання рішення суду в разі зміни порядку та способу його виконання.
Керуючись ст.ст. 248, 370, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву державного виконавця про зміну порядку та способу виконання судового рішення - залишити без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 12 листопада 2021 року
Суддя Білова О.В.