Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
12 листопада 2021 року № 520/13522/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495), про скасування рішення, -
Позивач звернулась з позовом до суду про скасування рішення ГУ ДПС у Харківській області від 31.05.2021 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску на суму 17 275,01 гривень.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив що здійснює підприємницьку діяльність та перебуває на обліку у відповідача на загальній системі оподаткування з 05.03.2003року у м. Ізюм Харківської області..03.06.2021року отримав рішення ГУ ДПС у Харківській області про застосування штрафних санкцій та нарахуванню пені за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до якого йому нараховано штраф за період з 10.02.2018 по 29.05.2020року в сумі 17275,01гривень. Позивач зазначив, що він веде підприємницьку діяльність на території проведення антитерористичної операції в м. Ізюм Харківської області, а тому згідно з п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на час проведення антитерористичної операції до її закінчення звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у вказаний період до нього не застосовуються.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.
Відповідач надав відзив на позов у якому зазначив, що платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон №2464) . Позивач перебував на податковому обліку на загальній системі оподаткування з 05.05.2003 по 11.01.2019. Протягом ведення підприємницької діяльності позивачем порушивались терміни сплати єдиного внеску, а саме: сплата єдиного внеску з 09.02.2018р.(нарахування за 2017рік) по 24.01.2020року (дата подання ліквідаційного Звіту за 2019рік) відбулася лише 29.05.2020році у сумі 19194,78грн., тому до нього було применшено штрафні санкції. Доводи позивача, про те, що м. Ізюм входить до Переліку населених пунктів, на територіі яких здійснюється антитерористична операція, а тому він вважає відсутнім обов'язок сплачувати внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є безпідставним, а тому просять в позові відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, позивач перебував на податковому обліку на загальній системі оподаткування з 05.05.2003р. по 11.01.2019року. 03.06.2021року ОСОБА_1 отримав рішення ГУ ДПС у Харківській області про застосування штрафних санкцій та нарахуванню пені за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до якого йому нараховані штраф за період з 10.02.2018 по 29.05.2020 в сумі 17275,01гривень. До рішення наданий розрахунок штрафної санкції.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території населеного пункту (м. ІзюмХарківській області), включеного до переліку, що зазначений у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата на підставі відповідного Указу Президента України. Позивач, вважаючи рішення ГУ ДПС у Харківській області протиправним, оскільки звільнений від виконання обовязків платника єдиного внеску, що визначені ч. 2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка визначає платників єдиного внеску, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з ч. 2 ст. 6 вказаного Закону платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частинами 8 та 9 ст. 9 вказаного Закону визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Орган Державної податкової служби також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Аналогічні положення передбачені щодо рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів та пені, яке також є виконавчим документом (ч.ч. 14 та 15 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Разом з вказаними нормами суд враховує наступне.
14.04.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року №405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
15.10.2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон від 02.09.2014 року № 1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобовязань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобовязаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Пунктом 4 ст. 11 вказаного Закону внесено зміни до певних законів України, зокрема розділ VІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 9-3 такого змісту:
«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах Державної податкової служби, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.»
Відповідно до п.п. 101.1 та 101.5 ст. 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Недоїмка позивача з єдиного внеску, що виникла за спірний період, відповідачем не списувалася через те, що, на думку органу доходів і зборів, підстави для звільнення позивача від сплати сум єдиного внеску відсутні.
13.03.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці», яким до розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" внесено такі зміни: «пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII вважати пунктом 9-4».
Відповідно до ч.ч. 1 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон, зокрема втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.
Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» надано визначення термінів:
територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014;
період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.09.2014 року №1053-р, дію якого зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р.
Вказаний Перелік втратив чинність у звязку з набранням чинності Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р.
До вказаних Переліків внесено, зокрема м. Ізюм Харківської області, де зареєстрований та здійснював свою господарську діяльність позивач.
На час виникнення спірних правовідносин Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президент України не приймав, тобто, період проведення антитерористичної операції ще тривав.
Отже, термін, протягом якого платник єдиного внеску має право звернутись до органу доходів і зборів з відповідною заявою про звільнення від виконання своїх обов'язків (п. 9-4 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування»), ще не закінчився.
Таким правом позивач не скористався, однак це не позбавляє його права на звернення протягом встановленого терміну.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Сертифікати щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) згідно зі ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати видають за зверненнями субєктів господарювання, якими відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України є юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Законодавство не містить вимог щодо дати отримання сертифікату про настання обставин непереборної сили, а чітко визначає, що такий сертифікат є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань протягом терміну дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Відповідний сертифікат про настання обставин непереборної сили, який є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, позивач не отримав.
Між тим, отримання сертифікату про настання обставин непереборної сили в спірних правовідносинах не є обовязковим, оскільки субєкт господарювання (позивач) в силу закону звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що автоматично звільняє його від відповідальності за невиконання вказаних зобов'язань протягом терміну дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
З огляду на наведене посилання представника відповідача на не підтвердження позивачем належним чином настання обставин непереборної сили є неприйнятними.
Враховуючи наведене, оскільки позивач протягом спірного періоду перебував на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території населеного пункту, де проводиться антитерористична операція, та здійснював свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, період проведення якої тривав, тому на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції він звільнений від сплати сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції, що передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, у виключно вказаний період до нього не застосовуються.
Положення цієї норми не застосовуються до платників єдиного внеску за невиконання обов'язків, які виникли до 14 квітня 2014 року та/або після закінчення антитерористичної операції.
Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в постанові Верховного Суду від 30.03.2018 року в справі № 812/292/18 (провадження №Пз/9901/22/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі ВАТ «Нефтяная компания ЮКОС» проти РФ (заява №14092/04, п. 559 рішення ЄСПЛ), зазначив, що перша і сама важлива вимога статті 1 Протоколу №2 до Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в безперешкодне користування власністю повинне бути законним, тобто втручання має відповідати національному законодавству і бути достатньо зрозумілим, щоб дозволити заявнику передбачати наслідки своїх дій.
У спірних правовідносинах втручання субєкта владних повноважень щодо періоду з 2017 року не відповідало національному законодавству.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування рішення - задовольнити.
Скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, б. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) про застосування штрафних санкцій та нарахуванню пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 31.05.2021 щодо нарахуванню ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), штрафу та пені за період з 10.02.2018 по 29.05.2020, на загальну суму 17 275,01 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Харківській області ( вул. Пушкінська, б. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.