Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
11 листопада 2021 р. № 520/12095/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Лозова, Кегичівський район, Харківська область, 64011) до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07.04.2021 №1663-СГ, від 10.03.2021 №1130-СГ, якими відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, площею 8.4444 га, кадастровий номер 6323182000:01:000:0477, із цільовим призначенцям для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та наданні цієї земельної ділянки у власність;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області затвердити проект землеустрою в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність, розташованої за межами населених пунктів на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, площею 8.4444 га, кадастровий номер 6323182000:01:000:0477, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та наданні цієї земельної ділянки у власність.
В обґрунтування позову зазначив, що відмови позивача у затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки протиправні, оскільки при отриманні погодженого проекту землеустрою відповідач не має повноважень і підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та переданні земельної ділянки у власність, тому що законодавством України встановлено лише один правомірний варіант поведінки відповідача у даному випадку - затвердити проект землеустрою та надати земельну ділянку у власність. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача наголосив на тому, що в представленому на розгляд примірнику проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутні відомості щодо вартості ріллі у складі земельної частки (паю) члена АФ "Лозівська". Всупереч вимогам статті 198 Земельного кодексу України межі земельної ділянки не погоджені з суміжним землекористувачем. В представленому примірнику проекту землеустрою матеріали геодезичних вишукувань представлені не в повному обсязі та не відповідають вимогам пунктів 4.4.16, 7.4.13,12.8, 12.9 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА - 2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.04.1998 року №56, що зареєстрований в Мінюсті 22.06.1998 року №392/2833. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 31.10.2019 р. № 11144-СГ позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, площею 8.4444 га, кадастровий номер 6323182000:01:000:0477, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та наданні цієї земельної ділянки у власність.
ОСОБА_1 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів па території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.
Проект землеустрою був погоджений, про що зазначено в п. 10 Висновку про розгляд документації із землеустрою від 19.10.2020 року за №21557/82-20. У п. 8 зазначеного Висновку вказано, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої за межами населених пунктів на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.
Позивач звернувся до посадових осіб відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 8.4444 га сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої за межами населених пунктів на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 10.03.2021 №1130-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, площею 8.4444 га, кадастровий номер 6323182000:01:000:0477, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та наданні цієї земельної ділянки у власність з такої підстави: в заяві, до якої доданий проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, зазначене цільове призначення земельної ділянки не відповідає представленим матеріалам.
Після усунення зазначених недоліків позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про затвердження проекту землеустрою, але наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 07.04.2021 №1663-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" позивачу вдруге відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, площею 8.4444 га, кадастровий номер 6323182000:01:000:0477, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та наданні цієї земельної ділянки у власність, з таких підстав: в представленому на розгляд примірнику проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутні відомості щодо вартості ріллі у складі земельної частки (паю) члена АФ "Лозівська"; всупереч вимогам ст. 198 Земельного кодексу України межі земельної ділянки не погоджені з суміжним землекористувачем; в представленому на розгляд примірнику проекту землеустрою матеріали геодезичних вишукувань представлені не в повному обсязі та не відповідають вимогам пунктів 4.4.16. 7.4.13. 12.8. 12.9 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА - 2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при КМУ від 09.04.98 №56, що зареєстрований Мінюсті 22.06.1998 за №392/2833.
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Суд зазначає, що набуття права на землю громадянами врегульовано главою 19 Земельного кодексу України, яка, зокрема, визначає підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності (стаття 116), порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами (стаття 118), норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам (стаття 121 Земельного кодексу України), повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування (стаття 122 Земельного кодексу України).
Як передбачено положеннями ч.1 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Як передбачено положеннями ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України, органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Згідно із ч. 7 ст. 186-1 Земельного кодексу України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.
Відповідно до частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідним органом виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. У разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність.
При цьому, відповідно до положень абз.1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 2, 3 ст.116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Як встановлено з матеріалів справи, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу складений та винесено висновок про розгляд документації із землеустрою експертом державної експертизи згідно якого - зауваження та пропозиції до проекту землеустрою відсутні.
Крім того, суд зауважує, що судовим розглядом не встановлено та відповідачем не надано до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що на момент розгляду спірної заяви позивача, вказаний висновок про погодження проекту землеустрою був скасований.
При цьому доцільно зауважити, що в силу положень частини сьомої статті 186-1 Земельного кодексу України питання відповідності проекту землеустрою вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій" підлягають з'ясуванню компетентним органом саме на стадії погодження відповідного проекту землеустрою та за наявності позитивного рішення про погодження такого проекту не може заперечуватись іншим органом Держгеокадастру.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що доводи відповідача про невідповідність проекту землеустрою вимогам статті Закону України "Про землеустрій" є необґрунтованими з огляду на наявність у справі позитивного висновку про погодження відповідного проекту землеустрою.
Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
При цьому, відповідно до ч.10 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що законодавцем визначено певний порядок дій задля здійснення безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян.
В той же час, а саме з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Суд зазначає, що інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, положеннями статті 118 Земельного кодексу України не передбачено.
Суд наголошує, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.10.2018 року по справі №820/4852/17.
Суд зазначає, що положеннями ч. 3 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що вищенаведеною нормою не передбачено надання для затвердження проекту землеустрою матеріалів геодезичних вишукувань саме відповідно до вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах, затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при КМУ № 56 від 09.04.1998 року.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до преамбули вказаної Інструкції остання є обов'язковою для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, які виконують топографічні знімання у масштабах.
Згідно із положеннями п.107 "Порядку ведення Державного земельного кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книга на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07.04.2021 №1663-СГ, від 10.03.2021 №1130-СГ, якими відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, площею 8.4444 га, кадастровий номер 6323182000:01:000:0477, із цільовим призначенцям для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та наданні цієї земельної ділянки у власність є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовної вимоги зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області затвердити проект землеустрою в частині відведення позивачу земельної ділянки у власність, розташованої за межами населених пунктів на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, площею 8.4444 га, кадастровий номер 6323182000:01:000:0477, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та наданні цієї земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.
У рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у постанові від 19.02.2020 у справі № 591/5935/17 Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача (у подібних правовідносинах) є зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою земельної ділянки та передати її у власність.
Виходячи із фактичних обставин у справі, приписів частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України та правового висновку Верховного Суду, суд визнає, що у цій справі повноваження відповідача не є дискреційними та у відповідача є лише один варіант поведінки - затвердити проект землеустрою, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатні, беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності його дій.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Лозова, Кегичівський район, Харківська область, 64011) до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07.04.2021 №1663-СГ, від 10.03.2021 №1130-СГ, якими відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, площею 8.4444 га, кадастровий номер 6323182000:01:000:0477, із цільовим призначенцям для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та наданні цієї земельної ділянки у власність.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області затвердити проект землеустрою в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність, розташованої за межами населених пунктів на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, площею 8.4444 га, кадастровий номер 6323182000:01:000:0477, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та наданні цієї земельної ділянки у власність.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Лозова, Кегичівський район, Харківська область, 64011) суму судового збору у розмірі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11 листопада 2021 року.
Суддя Н.А. Полях