10 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/10429/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправною відмови щодо перерахунку та виплати щорічної допомоги до 05 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів у сумі 7354,00 грн; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щорічну допомогу до 05 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів у сумі 7354,00 грн та надати довідку розрахунок нарахування та виплати щорічної допомоги до 05 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має пільги, що визначені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та 29 квітня 2021 року за місцем одержання грошового забезпечення отримав, як учасник бойових дій, щорічну разову допомогу до 05 травня 2021 року у розмірі 1491 гривень.
Позивач 11 серпня 2021 року звернувся до відповідача з проханням провести йому перерахунок та виплату щорічної допомоги до 05 травня 2021 року виходячи розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених коштів, як це передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 25 грудня 1998 року №367-XIV, чинний станом на 2021 рік), однак Управління відмовило у проведенні перерахунку та виплаті вказаної допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з тих мотивів, що законодавством України не передбачено нарахування та виплату щорічної допомоги до 05 травня 2021 року у більшому розмірі, ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова №325).
Натомість, позивач зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №З-р/2020 було визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві і та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної ради України, 1993 № 45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому з 27 лютого 2020 року він набув суб'єктивне право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Уважає, що норми будь-яких підзаконних нормативно- правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України не можуть змінювати приписів Закону України та Управління соціального захисту населення Ковельської міської ради зобов'язане здійснити перерахунок та доплату щорічної допомоги до 05 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів, а саме 7354,00 грн. (1769,00 грн мінімальна пенсія за віком станом на 01січня 2021 року х 5 = 8845,00 грн, 8845,00 грн. - 1491,00 грн (виплачена допомога у 2021 році) = 7354, 00 грн).
З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 21).
Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 27 вересня 2021 року відповідач отримав 30 вересня 2021 року, що підтверджується що підтверджується повідомленням про доставлення ухвали на його електронну адресу (арк. спр. 25), однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, про причини такого неподання суду не повідомив.
У зв'язку із ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, керуючись вимогами частини шостої статті 162 КАС України, дійшов висновку про можливість розгляду даного спору за наявними у справі матеріалами.
Суд, перевіривши доводи позивача у заяві по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням від 12 квітня 2019 року серії НОМЕР_1 (арк. спр. 11).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу, як учаснику бойових дій, відповідно до Постанови №325 у 2021 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснено у розмірі 1491,00 грн.
Позивач звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради із заявою від 11 серпня 2021 року, в якій просив провести перерахунок та виплатити невиплачену частину одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 7354,00 грн, що складає п'ять і мінімальних пенсій за віком у 2021 році відповідно до рішення Конституційного Суду України під 27 лютого 2020 року №З-р/2629 (арк. спр. 16-18).
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 02 вересня 2021 року №347/6.22 повідомив, що відповідно до Постанови №325 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у 2021 році у розмірі 1491,00 грн, позивач отримав у квітні місяці 2021 року через відділення AT «Ощадбанку» в повному обсязі, як це передбачено чинним законодавством. На адресу управління надходять вже сформовані списки осіб на виплату одноразової допомоги до 05 травня від Пенсійного Фонду та від Міноборони із зазначенням розміру допомоги та Управління здійснює лише звірку інформації, зазначеної у поданих списках, в частині наявного статусу пільговика з інформацією з бази даних Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та надсилає їх в м. Луцьк, комунальну установу «Центр по здійсненню соціальних виплат» для формування виплатних відомостей. Після отримання сформованих Центром відомостей, управління проводить виплату уже нарахованої до 05 травня допомоги, як це передбачено в частині першій статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (арк. спр. 12-13).
Незгода позивача із розміром виплат та непроведення відповідачем перерахунку допомоги у розмірі, визначеному статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стали підставою для звернення до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII). Згідно із преамбулою Закону №3551-ХІІ цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Законом України від 25 грудня 1998 року №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №367-ХІV), який набрав чинність 01 січня 1999 року, статтю 12 Закону №3551-ХІІ доповнено частиною такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону №3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону №3551-ХІІ застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №3551-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі - БК України).
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2-2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційним Судом України в рішенні від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з дня ухвалення цього Рішення.
Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, у Постанові №325, яка набрала чинності 09 квітня 2021 року визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій 1491,00 грн, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 цього Закону.
Отже, на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-ХІІ та Постанова №325.
Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій необхідно застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону №367-ХІV. Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 січня 2021 року в розмірі 1769,00 грн.
Отже, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2020 році становить 8845,00 грн (1769,00 грн х 5). Сума недоотриманих позивачем коштів становить 7354,00 грн. Виплата позивачу у 2021 році разової грошової допомоги у сумі 1491,00 грн не відповідає статті 12 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
При цьому суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у зразковій справі №440/2722/20, які відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України підлягають застосуванню при ухваленні рішення у розглядуваній справі.
Крім того, у судових рішеннях Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 висловлена правова позиція про те, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги; відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом №3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном; доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України», заява №63134/00).
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати довідку-розрахунок нарахування та виплати щорічної допомоги до 05 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів, суд зазначає, що в матеріалах справи і у позовній заяві відсутні будь-які обґрунтування та письмові докази щодо даних обставин. Тому ця вимога є безпідставною, отже задоволенню не підлягає.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, висновків Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень та оскільки позивач фактично оскаржує бездіяльність відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.
При вирішенні спору суд врахував спосіб захисту порушеного права, застосований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 29 вересня 2020 року у зразковій справі №440/2722/20, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 263, 291, 295 КАС України, на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 148, ідентифікаційний код юридичної особи 03191974) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2021 року.