м. Вінниця
08 листопада 2021 р. Справа № 120/8228/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просила
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 нарахованої індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2008 по 31.12.2014, не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 23.08.2018;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 нараховану індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2008 по 31.12.2014, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 23.08.2018.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.08.20218 року №165 позивача було звільнено із військової служби.
25.06.2021 позивач звернулась із запитом до відповідача з метою отримання інформації про нараховану та виплачену індексацію її грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018. Однак, за результатами розгляду її запиту відповідачем відмовлено у задоволенні звернення.
Позивач у березні 2021 звернулась на адресу військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач) із заявою про нарахування та виплату індексації.
У відповідь відповідач надав довідку розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 23.08.2018 та повідомив, що нарахування та виплата індексації не здійснювалась в наслідок відсутності фінансування.
Згідно запитів позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період 2008 по 2015 включно було отримано наступні відповіді: відповідач надав довідку розрахунок, що за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 було здійснено нарахування та виплату індексації; відповідно до даних архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, вбачається, що ОСОБА_1 лише здійснено нарахування індексації грошового забезпечення за період з 2008 по 2014 роки, виплати не проводились.
Отримавши зазначені відповіді, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 28.07.2021 відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім, того 7 встановлено 15 - ти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали від 28.07.2021 відповідачем отримано, на електронну поштову адресу, що підтверджується довідкою від 02.08.2021, яка міститься в матеріалах справи. Тому, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї адміністративної справи. Однак своїм правом на подання відзиву не скористався.
Як зазначено у ч.6 ст.162 КАС України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.08.20218 року №165 позивача було звільнено із військової служби.
25.06.2021 позивач звернулась із запитом до відповідача з метою отримання інформації про нараховану та виплачену індексацію її грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Однак, за результатами розгляду його запиту відповідачем відмовлено у задоволенні звернення.
Позивач у березні 2021 також, звертався на адресу військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату індексації.
У відповідь відповідач надав довідку розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 23.08.2018 та повідомив, що нарахування та виплата індексації не здійснювалась в наслідок відсутності фінансування.
Згідно запитів позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період 2008 по 2015 роки включно було отримано наступні відповіді: відповідач надав довідку розрахунок, що за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 було здійснено нарахування та виплату індексації; відповідно до даних архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, вбачається, що ОСОБА_1 лише здійснено нарахування індексації грошового забезпечення за період з 2008 по 2014 роки, виплати не проводились.
Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо не проведення індексації протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.91 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.91 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.91 № 1282-XII (далі - Закон від 03.07.91 № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст. 1 Закону від 03.07.91 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону від 03.07.91 № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону від 03.07.91 № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст. 6 Закону від 03.07.91 № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас в силу вимог ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III, індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує тим, що згідно з роз'ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 за № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 за № 252/10/136-16, від 08.08.2017 за № 78/0/66-17 та від 08.08.2017 за № 15966/0/2-17/16 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не передбачено.
Суд не приймає до уваги зазначені посилання з огляду на те, що подібні роз'яснення мають суто інформаційний характер, не є нормативно-правовими актами та не можуть змінювати нормативного регулювання правовідносин щодо порядку проведення індексації грошового забезпечення.
Оцінюючи підстави не нарахування та невиплати індексації позивачці суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2005 року).
У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17.
Отже, відсутність у відповідача фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення, не може впливати на зміст та обсяг права позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов'язком роботодавця.
Суд звертає увагу, що позивачкою строку звернення до суду не порушено, адже суми індексації є складовою грошового забезпечення, нарахування та виплата якої, вказані процесуальні строки не поширюються.
У зв'язку з цим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 нарахованої індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2008 по 31.12.2014, не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 23.08.2018 та зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за вищезазначені періоди проходження військової служби.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.
У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Стаття 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, суд вважає, що він має право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення), у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь період затримки виплати з 01.01.2008 року по 31.12.2014 рік та на суму не нарахованої та не виплаченої компенсації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.
Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу суду надано: Ордер Серії АВ №175050 від 07.07.2021, Свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №548, договір про надання правової допомоги №02/03 від 02.03.2021, додаток №1 до договору про надання правової допомоги №02/03 від 02.03.2021, орієнтовний розрахунок витрат, Квитанція до прибуткового касового ордеру №20 від 01.07.2021, що підтверджує сплату 5700 грн. Відповідно до вказаних доказів визначено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5700,00 грн.
Проте суд зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На переконання суду, зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Відтак, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд робить висновок, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Водночас суд, при визначені суми витрат на правничу допомогу зважає наявність подібних спорів між сторонами, які є предметом розгляду в суді та подані одним і тим самим адвокатом до того ж самого відповідача, що безпосередньо впливає на час, який необхідно витрати на оформлення позовної заяви та заяв по суті позову.
З огляду на викладене суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 5700,00 грн є неспівмірним зі складністю справи, а показники часу на оформлення позову та заяв по суті справи, які зазначені адвокатом 6 годин, є завищеними.
Відтак, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 2000 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши аргументи відповідача на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Питання про розподіл судових витрат вирішується судом відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 нарахованої індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2008 по 31.12.2014; не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 23.08.2018.
3обов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 нараховану індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2008 по 31.12.2014 включно; нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 23.08.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації грошового забезпечення за весь період затримки виплати з 01.01.2008 по 31.12.2014 включно та на суму не нарахованої та не виплаченої компенсації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн (дві тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя
Секретар