Справа № 666/5063/15-ц
н/п 2/766/5585/21
11 жовтня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.,
за участю секретаря Романенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Перша Херсонська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право власності за законом,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 31.08.2015 року звернулася до суду з позовом ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, свої вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 . Після його смерті залишилась спадщина, яка складається із 1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який він успадкував разом з братом - відповідачем за справою ОСОБА_2 за законом після батьків, але не оформив свої спадкові права. Позивач в шестимісячний строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видач свідоцтва про право на спадщину, оскільки не надані правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності померлого на вказаний житловий будинок, оскільки оригінал правовстановлюючого документу на спірний житловий будинок у спадкоємця відсутній, позивач звернулась до суду з даним позовом та просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона від 14.09.2015 року відкрито провадження за справою та призначено до судового розгляду.
14.10.2015 року відповідач подав до суду заперечення проти позову, згідно яких просить у задоволенні позову відмовити, зазначив, що спадкоємцями першої черги після смерті батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є їх діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Позивачем до первісного позову не додано доказів того, що її чоловік - ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті батьків, а тому позивач не довела свого права набуття у власність у порядку спадкування 1/2 частини спірного житлового будинку після смерті чоловіка ОСОБА_3 .
Відповідач подав до суду зустрічний позов від 20.10.2015 року до ОСОБА_1 про визнання права власності, свої вимоги обґрунтував тим, що померли його батьки ОСОБА_4 у 1994 році та ОСОБА_5 у 1998 році, після їх смерті відкрилась спадщина на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить з 1970 року на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 26.01.1970 року, виданого Виконавчим комітетом Антонівської селищної ради, ОСОБА_4 . Позивач за зустрічним позовом у зв'язку з інвалідністю батька та тим, що мати була прикута до ліжка здійснював за батьками догляд та з моменту смерті батька до моменту смерті матері проживав у спірному будинку з батьками. З урахуванням положень ст.549 ЦК УРСР, яка діяла на момент смерті батька, позивач за зустрічним позовом та його мати фактично прийняли спадщину після померлого ОСОБА_4 у рівних частках, однак не оформили своїх спадкових прав та не отримали свідоцтва про право на спадщину. Інші спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не прийняли спадщину після померлого батька, ані шляхом вступу у володіння або управління спадковим майном, ані шляхом подання заяви про прийняття спадщини. У зв'язку з викладеним, позивач за зустрічним позовом просить визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 20.10.2015 року зустрічний позов ОСОБА_6 прийнято до провадження та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 .
У зв'язку з ліквідацією Суворовського, Дніпровського, Комсомольського районних судів м.Херсона та утворенням Херсонського міського суду Херсонської області відповідно до Указу Президента України від 19 січня 2016 року № 15/2016 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів», цивільна справа №666/5063/15-ц передана до Херсонського міського суду Херсонської області.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2016 року цивільну справу розподілено судді Майдан С.І.
Ухвалою суду від 29.11.2016 року зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позову.
13.12.2017 року представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_7 уточнила заявлені зустрічні позовні вимоги та виклала їх у наступній редакції: просить визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину спадкового майна, яке складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та грошового вкладу з відсотками та нарахованими компенсаціями, що знаходиться в ТВБВ 10021 АТ «Державний ощадний банк України» м.Херсона на рахунках ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_3; ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_4 після смерті батька - ОСОБА_4 . Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 березня 2014 року, зареєстроване в реєстрі за №1-375 (№1-397), на грошовий вклад з відповідними відсотками та нарахованими компенсаціями, що знаходиться в ТВБВ 10021 АТ «Державний ощадний банк України» м.Херсона на рахунках ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_3; ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_4, видане ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 13.12.2017 року за заявою представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 - ОСОБА_7 залишені без розгляду зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом на усе майно, спадкування на яке він був позбавлений у той або інший спосіб, після смерті своїх батьків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 31.05.2018 року призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 24.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_8 підтримала заявлені позовні вимоги за первісним позовом, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Зустрічні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення. В останнє судове засідання представник позивача за первісним позовом не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, просила їх задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічного позову. Крім цього, позивач була допитана в якості свідка, підтвердила обставини, викладені в первісному позові. В останнє судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила.
В судовому засіданні представники відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_9 проти задоволенні первісних позовних вимог заперечували, просили відмовити у їх задоволенні. Зустрічні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, зазначених у зустрічному позові. В подальшому в судові засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_6 та його представники ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 надавали до суду заяви про відкладення розгляд справи неодноразово. В подальшому у зв'язку із заміною представника відповідача за первісним позовом, новий представник ОСОБА_11 надав заяву про відкладення розгляду справи.
Суд, з урахуванням приписів ст.223 ЦПК України та тієї обставини, що первісний та зустрічний позови сторонами підтримані, надано пояснення сторонами, вважає неявку відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_9 та його представників такою, що не перешкоджає розгляду справи.
Представник третьої особи Першої Херсонської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, при вирішення спору покладався на розсуд суду.
Зважаючи на те, що сторони за справою в судове засідання не з'явились, відповідно до ч.2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на будівництво від 26.01.1970 року житловий будинок АДРЕСА_4 належав на праві власності ОСОБА_4 . Право власності на зазначений житловий будинок зареєстровано в Херсонському БТІ. Зазначену обставину підтверджують також матеріали дослідженої судом інвентарної справи.
Рішенням від 05.10.1977 року №138/19 Антонівської селищної ради присвоєно новий номер АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 .
Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 02.09.2019 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області 20 липня 1950 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_13 .
Згідно актового запису про народження №32, складеного 10.09.1948 року, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
З паспорту громадянина України ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 , виданого 27.05.2002 року Дніпровським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області, вбачається що його зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно актового запису про народження №55 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно актового запису про укладення шлюбу №116, зробленого 20.02.1990 року Дніпровським райвідділом РАЦС м.Херсона, 20.02.1990 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 , після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_13 .
Згідно актового запису про смерть №134, зробленого 11.10.1994 року Антонівською селищною радою Дніпровського району м.Херсона, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Спадкова справа щодо майна ОСОБА_4 не заводилась до 26.10.2015 року.
Згідно актового запису про смерть №161, зробленого 04.11.1998 року Дніпровським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Херсона, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Зі спадкової справи №103/1999, заведеної після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що на момент смерті вона мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , до складу спадщини увійшов спірний житловий будинок. До Першої Херсонської державної нотаріальної контори в установленому законом порядку із заявами 17.02.1999 року про прийняття спадщини звертались її сини: ОСОБА_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_3 , та 30.04.1999 року ОСОБА_3 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Свідоцтв про прийняття спадщини не видавалось.
Відповідно до положень ст.549 ЦК УРСР 1963 року, яка діяла на момент прийняття спадщини, згідно якої встановлювалось, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є такими, що прийняли спадщині в рівних частках, що вбачається з наступних підстав.
На день смерті спадкодавця ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 10.09.1993 року. За зазначеною адресою мав зареєстроване місце проживання його син ОСОБА_3 (з 10.09.1993 року), що вбачається з будинкової книги на житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с.94-96 т.1).
Згідно актового запису про смерть №505, складеного 02.07.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зі спадкової справи №624/2013, заведеної Першою Херсонською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що із заявою про прийняття спадщини за законом зверталась його дружина - позивач за справою ОСОБА_1 .
Згідно листа Першої Херсонської державної нотаріальної контори від 09.04.2014 року №301/02-14 в Першій Херсонській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа №624/2013, єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_3 є його дружина - ОСОБА_1 .
Заявою від 10.01.2014 року ОСОБА_1 просила Першу Херсонську державну нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,0574 га, що розташована по АДРЕСА_2 .
10.01.2014 року державним нотаріусом Першої Херсонської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , на земельну ділянку площею 0,0574 га, розташовану: АДРЕСА_2 .
Заявою від 20.03.2014 року ОСОБА_1 просила Першу Херсонську державну нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 на грошові заощадження.
Довідкою Філії-Херсонське облуправління АТ «Державний ощадний банк» від 21.02.2014 року №16/3-11/77 повідомлено, що на ім'я ОСОБА_4 , 1917 р.н., в ТВБВ 10021 відкрито рахунки: ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_3 на суму 50,36 гривень; ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_4 на суму 2419,68 гривень. Заповідальне розпорядження по вказаним рахункам не складено.
20.03.2014 року державним нотаріусом Першої Херсонської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на спадкове майно, що складається з грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться в ТВБВ 10021 АТ «Державний ощадний банк України» м.Херсона на рахунках: рахунки вкладені після 02.1992 року: ТВБВ 10021 відкрито рахунки: ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_3 на суму 50,36 гривень; компенсаційні рахунки, які були нараховані згідно закону України від 21.11.1996 року №537/96-ВР «Про Державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»: ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_4 на суму 2419,68 гривень. У свідоцтві зазначено, що вказане спадкове майно належало ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якого був його син ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав згідно довідки №16/3-11/11, виданої 21.02.2014 року Філією-Херсонське облуправління АТ «Державний ощадний банк» м.Херсона.
Відповідно до листа від 30.12.2013 року вих.№1078/02-14 Першої Херсонської державної нотаріальної контори роз'яснено, що оскільки документів, які підтверджують належність спадкодавцю спадкового майна, а саме: правовстановлюючих документів на житловий будинок під АДРЕСА_1 , спадкоємцем надано не було, то виходячи з цього нотаріус не вправі вчинити таку нотаріальну дію, як видача свідоцтва про право на спадщину за законом на таке майно. У зв'язку з чим, для вирішення даного питання ОСОБА_1 необхідно звернутися до суду.
Листом Першої Херсонської державної нотаріальної контори від 15.06.2015 року ОСОБА_1 роз'яснено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно після смерті ОСОБА_3 , оскільки вона не надала право установчі документи на нього (а.с.93 т.1).
Зі спадкової справи №626/15, заведеної 26.10.2015 року Першою Херсонською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається, що 26.10.2015 року із заявою про прийняття спадщини, яка складається із 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , звертався його син ОСОБА_2 , а також 08.12.2015 року із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 , яка зазначила, що її чоловік, син спадкодавця, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично прийняв спадщину у вигляді частини житлового будинку, так як проживав разом з померлим на момент смерті, сплачував рахунки та управляв майном, але не оформив своїх спадкових прав, яку вона в свою чергу прийняла після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 у заяві про прийняття спадщини зазначив, що спадкове майно він прийняв, так як на час відкриття спадщини постійно проживав зі спадкодавцем, на підтвердження зазначеного надав акт Антонівської сільської ради від 09.10.2015 року, довідку Антонівської сільської ради від 19.10.2015 року.
З матеріалів зазначеної спадкової справи вбачається, що ОСОБА_3 , як спадкоємець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 сплатив земельний податок за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .
Свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям ОСОБА_4 не видавалось, у зв'язку з розглядом судом спору щодо визнання права власності.
На час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004р., правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.
Статтею 529 ЦК УРСР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Згідно ст.548 ЦК УРСР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК УРСР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1)якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2)якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У п.3.3 розділу 1 ч.II Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя від 29.01.2009 зазначається, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Тобто, до спадщини, яка відкрилася до 01.01.2004 року, допускається фактичний вступ у володіння нею, а тому за наявності документів, що підтверджують фактичне прийняття спадщини, нотаріусом може бути видане свідоцтво про право на спадщину. При цьому спадкоємець, який фактично вступив у володіння й управління спадщиною до 01.01.2004 року, не обмежений строком у праві на отримання свідоцтва про право на спадщину.
З витягу з будинкової книги вбачається, що ОСОБА_3 та його батько ОСОБА_4 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , зазначене зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 мав на момент смерті.
З довідки Виконавчого комітету Антонівської селищної ради м.Херсона Херсонської області від 24.11.2015 року вбачається, що ОСОБА_4 безперервно проживав у своєму будинку за адресою: АДРЕСА_1 до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , що також підтверджується актом Виконавчого комітету Антонівської селищної ради м.Херсона Херсонської області від 20.11.2015 року.
З довідки Виконкому Антонівської селищної ради м.Херсона Херсонської області від 19.10.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 з моменту смерті батька ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) фактично проживав за необхідності за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір'ю ОСОБА_5 , утримував будинок, вів спільне господарство, розпоряджався майном, доглядав за хворою (лежачою) матір'ю до її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що також зазначено в акті від 09.10.2015 року квартального комітету №8 Органу самоорганізації населення Дніпровського району м.Херсона.
Згідно акту Квартального комітету №8 Антонівської селищної ради від 09.10.2015 року ОСОБА_2 з моменту смерті свого батька ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) ОСОБА_4 в подальшому проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_15 . Утримував будинок, вів господарство та розпоряджався майном, доглядав за матір'ю до її смерті (а.с.30 т.1).
Також згідно акту Виконавчого комітету Антонівської селищної ради м.Херсона Херсонської області від 17.11.2015 року ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_1 з 1994 року по 1998 рік (доглядав хвору матір до моменту її смерті) у будинку з пічним опаленням, скрапленим газом не користувався та до дня видачі акту будинок не газифіковано, тобто пічне опалення (а.с.109 т.1).
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд не приймає до уваги покази допитаних в судовому засіданні в якості свідків позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_16 , який є сином позивача за первісним позовом, які зазначили, що до 1994 року проживали в будинку АДРЕСА_1 , відповідач за первісним позовом разом з батьками не проживав, участі в їх догляді не приймав, оскільки ці покази спростовуються актами та довідками Херсонської міської ради.
Щодо первісним позовних вимог та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину спадкового майна: спірного житлового будинку та грошові вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» передбачена можливість розгляду судами справ про визнання права власності на майно.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом.
В ході судового розгляду справи судом встановлені обставини щодо реєстрації місця проживання чоловіка позивача за первісним позовом ОСОБА_3 разом зі спадкодавцем - його батьком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 на день смерті останнього, сплати земельного податку за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , на якій розташований спадковий будинок, після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , а тому прийняв спадщину після смерті батька на 1/3 частину спадкового майна, до складу якого входив спірний будинок АДРЕСА_1 та грошові вклади, проте свої спадкові права він не оформив у встановленому законом порядку.
Крім нього спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 були його дружина ОСОБА_5 та його син ОСОБА_2 .
Також судом встановлені обставини щодо проживання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 протягом шести місяців після смерті батька ОСОБА_4 у спадковому житловому будинку АДРЕСА_1 , його утримання та догляд за матір'ю ОСОБА_5 , а тому після смерті батька ОСОБА_2 прийняв спадщину на 1/3 частину спадкового майна, до складу якого входив спірний будинок АДРЕСА_1 та грошові вклади, проте свої спадкові права він не оформив у встановленому законом порядку.
Разом з цим, ОСОБА_5 також прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини спадкового майна, до складу якого входив спірний будинок АДРЕСА_1 та грошові кошти, з тих підстав, що вона проживала у спадковому житловому будинку на день смерті спадкодавця, утримувала його, що не заперечувалось сторонами за справою, проте свої спадкові права вона не оформила у встановленому законом порядку. Крім того, ОСОБА_5 не зверталась із заявою про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку як власник майна, набутого у шлюбі.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 із заявами про прийняття спадщини звертались її сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте свідоцтва про прийняття спадщини не видавались.
Згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність особи припиняється в момент її смерті, відповідно на ім'я ОСОБА_5 не може бути виданий правовстановлюючий документ.
А відтак ОСОБА_3 та ОСОБА_2 успадкували після смерті батька по 1/3 частині спадкового майна та після смерті матері по 1/6 частині від належній їй 1/3 частини майна, а всього після смерті батьків вони успадкували по 3/6 частині (бо 1/2 частині) спадкового майна.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволенні первісного позову та зустрічного позову щодо визнання права власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , по 1/2 частині житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо вимог зустрічного позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 березня 2014 року, зареєстроване в реєстрі за №1-375 (№1-397), на грошовий вклад з відповідними відсотками та нарахованими компенсаціями, що знаходиться в ТВБВ 10021 АТ «Державний ощадний банк України» м.Херсона на рахунках ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_3; ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_4, видане ОСОБА_1 , суд прийшов до наступних висновків.
Згідно зі ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину - це процесуальний нотаріальний акт, який засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців. Якщо успадковане майно підлягає обов'язковій державній реєстрації, то свідоцтво про право на спадщину є для спадкоємців основним правовстановлюючим документом.
Свідоцтво про право на спадщину не створює ніяких нових прав у спадкоємців на майно, а тільки підтверджує вже існуюче право на нього, оскільки право на спадкове майно у них виникає з моменту відкриття спадщини.
За змістом ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 « Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
У зв'язку з видачею ОСОБА_1 20.03.2014 року свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 на грошові вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться в ТВБВ 10021 АТ «Державний ощадний банк України» м.Херсона на рахунках: рахунки вкладені після 02.1992 року: ТВБВ 10021 відкрито рахунки: ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_3 на суму 50,36 гривень; компенсаційні рахунки, які були нараховані згідно закону України від 21.11.1996 року №537/96-ВР «Про Державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»: ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_4 на суму 2419,68 гривень, які належали ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , було порушено право позивача за зустрічним позовом на спадщину за законом, та з метою захисту прав ОСОБА_2 , який, будучи спадкоємцем померлого ОСОБА_4 у встановленому порядку прийняв спадщину, але позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки, внести зміни відповідно до вимог ЦК України у свідоцтво про право на спадщину без згоди спадкоємця, якому видано це свідоцтво, неможливо, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 20.03.2014 року ОСОБА_1 на спадщину після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті зустрічні позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину спадкового майна, яке складається з грошового вкладу з відсотками та нарахованими компенсаціями, що знаходиться в ТВБВ 10021 АТ «Державний ощадний банк України» м.Херсона на рахунках ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_3; ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_4 після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , задоволенню не підлягають у зв'язку з тим, що спадкові права на грошовий вклад на 1/2 його частину ОСОБА_2 має можливість отримати в нотаріальній конторі та перешкод для цього не має.
Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-284, 355 ЦПК України, ст.ст.25, 328, 1301 ЦК України, ст.ст.529, 548, 549 ЦК УРСР 1963 року, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Перша Херсонська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право власності за законом задовольнити частково.
Визнати право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 березня 2014 року, зареєстроване в реєстрі за №1-375 (№1-397), на грошовий вклад з відповідними відсотками та нарахованими компенсаціями, що знаходиться в ТВБВ 10021 АТ «Державний ощадний банк України» м.Херсона на рахунках ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_3; ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_4, видане ОСОБА_1 .
В решті зустрічних позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину спадкового майна, яке складається з грошового вкладу з відсотками та нарахованими компенсаціями, що знаходиться в ТВБВ 10021 АТ «Державний ощадний банк України» м.Херсона на рахунках ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_3; ТВБВ НОМЕР_2 НОМЕР_4 після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.І.Майдан
Повний текст рішення суду виготовлений 22.10.2021 року.
Суддя: С.І.Майдан