"03" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2378/21
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,
розглянувши справу №916/2378/21
за позовом Приватного підприємства "А.Р.К. ТРАНССЕРВІС" (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Краснофлотська, будинок 182; код ЄДРПОУ 37426152)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРІЯ-ЕКСПОРТ ЮГ" (65023, Одеська обл., місто Одеса, вул. Мала Арнаутська, будинок 66; код ЄДРПОУ 33721030)
про стягнення 494 474,85 грн;
представники сторін:
від позивача - Касьянов М.М.;
від відповідача - не з'явився,
Приватне підприємство "А.Р.К. ТРАНССЕРВІС" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРІЯ-ЕКСПОРТ ЮГ" про стягнення 494 474,85 грн, з яких: 374 400,00 грн основного боргу, 90 290,93 грн інфляційних втрат, 29 783,92 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем умов Договору відповідального зберігання майна №02-11/11 від 02.11.2011р. (далі - Договір).
Вказує, що за умовами Договору прийняв від відповідача на відповідальне зберігання майно, за що відповідач як поклажодавець за вказаним Договором мав здійснювати плату за зберігання.
Зазначає, що 27.05.2016 від відповідача надійшов останній платіж в сумі 5 760,00 грн, який був зарахований позивачем як оплата послуг за зберігання майна у січні 2016 року, у зв'язку з чим станом на дату подання позову строк заборгованості відповідача зі сплати послуг за зберігання майна становить 65 місяців (з лютого 2016 року по червень 2021 року).
Таким чином, як вказав позивач, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 374 400,00 грн.
Крім того, посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 90 290,93 грн інфляційних втрат та 29 783,92 грн 3% річних.
Ухвалою від 16.08.2021 прийнято позовну заяву (вх.№2465/21 від 09.08.2021р.) до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2378/21, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін, судове засідання призначено на 08.09.2021, встановлено для сторін строки подачі заяв по суті справи.
Під час розгляду справи судові засідання відкладалися на 20.09.2021 та 28.09.2021.
27.09.2021 до суду надійшла заява представника позивача (вх. №25427/21) про долучення до матеріалів справи копії Договору відповідального зберігання майна №02-11/11 від 02.11.2011р. У заяві представник повідомив, що в ході перемовин з приводу укладення Договору позивач та відповідач обговорювали декілька його варіантів в частині порядку оплати власником майна послуг зберігача. Зазначив, що при формуванні пакету документів для відправлення до суду було помилково зроблено копію першої сторінки одного з непідписаних проектів Договору, в той час як в позовній заяві міститься посилання саме на дійсну (підписану сторонами) редакцію Договору. Вказав, що дійсна копія Договору була долучена до пакету документів, який був відправлений відповідачу та повернувся за закінченням терміну зберігання. Просив залучити до справи дійсну копію Договору саме в узгодженій та підписаній сторонами редакції.
Протокольною ухвалою від 28.09.2021 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 25.10.2021.
Протокольною ухвалою від 25.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2021.
03.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку представника у судові засідання не забезпечив. Про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, які надсилались відповідачу рекомендованими листами, повертались на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім того, на порталі «Судова влада» 26.10.2021 судом було опубліковано оголошення про виклик відповідача до Господарського суду Одеської області у судове засідання, яке було призначено на 03.11.2021.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.
02.11.2011 між позивачем (зберігач) та відповідачем (поклажодавець) було укладено Договір відповідального зберігання майна №02-11/11, за умовами п. 1.1. якого зберігач зобов'язується за плату прийняти на зберігання майно, зазначене в п. 1.2. цього Договору, передане йому поклажодавцем і повернути це майно в цілості.
Згідно з п. 1.2. предметом Договору є зберігання майна, зазначеного в Акті прийому-передачі до цього Договору, який є його невід'ємною частиною.
За умовами п. п. 2.1., 2.3. Договору розрахунок вартості плати за зберігання майна є узгодженим сторонами та складає 4 320,00 грн на місяць, у тому числі ПДВ - 720,00 грн. Оплата послуг зберігання майна здійснюється поклажодавцем щомісячно, не пізніше 7 (семи) календарних днів, наступних за розрахунковим місяцем, незалежно від дати підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (послуг) за попередній місяць.
На підтвердження прийняття майна на зберігання між зберігачем та поклажодавцем підписується Акт прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Договору (п. 3.3. Договору).
Актом приймання-передачі майна на відповідальне зберігання б/н б/д до Договору відповідач передав, а позивач прийняв на відповідальне зберігання майно - техніку (Т. 1, а.с. 15).
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.11.2013 р. (п. 7.2. Договору).
Згідно з п. 7.3. Договору якщо після закінчення терміну дії Договору сторони не мають претензій одна до одної, Договір вважається пролонгованим на той же термін.
Так, після закінчення дії Договору строк його дії був пролонгований за умовами п. 7.3. Договору - в листопаді 2013 та 2015 років.
02.01.2015 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, згідно з якою сторони дійшли згоди змінити п. 2.1. Договору та погодили, що розрахунок вартості плати за зберігання складає 5 760,00 грн.
Актами прийому-передачі майна з відповідального зберігання від 05.12.2013, від 13.12.2013, від 17.12.2013, від 10.02.2014, від 10.02.2014 (Т. 1, а.с. 17-21) позивач передав відповідачу частину майна зі зберігання. При цьому, як свідчать матеріали справи, умови Договору не змінювались.
Як зазначив позивач, 03.11.2015 від відповідача надійшов черговий платіж в сумі 5 760,00 грн за зберігання майна у жовтні 2015 року. Також позивач вказав про сплату відповідачем послуг зберігання 31.03.2016 - 2 платежі по 5 760,00 грн, які були зараховані за надані послуги у листопаді та грудні 2015 року. Також позивач відзначив, що останній платіж від відповідача надійшов 27.05.2016, який був зарахований позивачем як оплата послуг за січень 2016 року.
Листом від 04.01.2017 позивач повідомив відповідача про наявність претензії щодо оплати послуг, припинення Договору зберігання з 01.11.2017 та необхідність забрати майно зі зберігання після спливу строку дії Договору.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
В ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
За приписами ч. ч. 1-3 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Дослідивши матеріали справи, здійснивши ґрунтовний аналіз наданого позивачем розрахунку суми заборгованості, суд встановив наявність заборгованості відповідача за Договором з лютого 2016 року по червень 2021 року. У зв'язку з зазначеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача 374 400,00 грн заборгованості підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 241 ГПК України, суд
1. Позов Приватного підприємства "А.Р.К. ТРАНССЕРВІС" (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Краснофлотська, будинок 182; код ЄДРПОУ 37426152) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРІЯ-ЕКСПОРТ ЮГ" (65023, Одеська обл., місто Одеса, вул. Мала Арнаутська, будинок 66; код ЄДРПОУ 33721030) про стягнення 494 474,85 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРІЯ-ЕКСПОРТ ЮГ" (65023, Одеська обл., місто Одеса, вул. Мала Арнаутська, будинок 66; код ЄДРПОУ 33721030) на користь Приватного підприємства "А.Р.К. ТРАНССЕРВІС" (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Краснофлотська, будинок 182; код ЄДРПОУ 37426152) 374 400,00 грн основного боргу, 90 290,93 грн інфляційних втрат, 29 783,92 грн 3% річних, 7 417,12 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 03 листопада 2021 р. Повний текст рішення складено та підписано 12 листопада 2021 р.
Суддя Р.В. Волков