01 листопада 2021 року Справа № 915/971/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,
за участю сторін:
прокурор - Дзюбан О.В.
від позивача (представника позивача) - Стасюк О.Д.,
від відповідача (представника відповідача) в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва,
54003, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 02910048;
в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях,
65048, вул. Велика Арнаутська, 15, м. Одеса, код ЄДРПОУ 43015722;
до відповідача: фізичної особи-підприємця Попової Ілони Віталіївни,
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
про: розірвання договору оренди, повернення майна та стягнення 41693,43 грн.
18.06.2021 керівник Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №51-4009вих-21 від 18.06.2021, в якій просить суд:
- стягнути з фізичної особи-підприємця Попової Ілони Віталіївни на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях кошти у сумі 41693,43 грн., із яких орендна плата - 36903,61 грн., пеня - 4789,82 грн.;
- розірвати договір оренди нежитлового приміщення площею 57,3 кв.м., реєстрований номер 39394238.1.ИГБУЯ0171, розташованого по вул. Чкалова, 199, оф. 1 в м. Миколаєві, укладеного 09.01.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ФОП Поповою І.В.;
- зобов'язати фізичну особу-підприємця Попову Ілону Віталіївну повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях нежитлове приміщення площею 57,3 кв.м., реєстрований номер 39394238.1.ИГБУЯ0171, розташоване по вул. Чкалова, 199, оф. 1 в м. Миколаєві, загальною вартістю 175770 грн.;
- стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, код ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській областях (наразі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) з фізичною особою-підприємцем Поповою Ілоною Віталіївною 09.01.2019 укладено договір оренди державного нерухомого майна №РОФ-1674. ФОП Попова І.В. не виконує обов'язок щодо своєчасної оплати орендних платежів, унаслідок чого перед державним бюджетом у відповідача утворилась заборгованість із орендної плати за період з жовтня 2019 року по квітень 2021 року у сумі 36903,61 грн. Зазначене свідчить про істотне порушення орендарем такої умови договору оренди майна, як внесення орендної плати та є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди та повернення визначеного майна в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/971/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.07.2021, запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.
Відповідач відзив по суті позовних вимог до суду не надав; поштове відправлення з ухвалою від 23.06.2021 про відкриття провадження у справі, направлене на адресу відповідача, повернено до суду відділенням зв?язку з позначкою “Адресат відсутній за вказаною адресою”, проте суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, так як ухвалу від 23.06.2021 направлено на адресу, за якою фізична особа-підприємець Попова Ілона Віталіївна зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ? Реєстр).
Ухвалою суду від 22.07.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 25.08.2021.
Ухвалою суду від 25.08.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 05.10.2021.
Ухвалою суду від 05.10.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.11.2021.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
09.01.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Поповою Ілоною Віталіїною (орендар) було укладено Договір №РОФ-1674 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 199, оф. 1, що перебуває на балансі ДП “Державний центр сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції” (далі - Договір), у відповідності до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 57,3 кв.м., реєстровий номер 39394238.1.ИГБУЯ0171 (далі - майно), згідно з планом розміщення орендованого майна (додаток 1 до договору оренди), розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 199, оф. 1, що перебуває на балансі ДП “Державний центр сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції” (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 30.11.2018 і становить за незалежною оцінкою 175770,00 грн. без ПДВ (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна.
Згідно п. 2.2 Договору, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Орендна плата визначена на підставі “Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2018 року) 2636,55 грн. (п. 3.1 Договору).
У відповідності до п. 3.3 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендар самостійно розподіляє кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до державного бюджету (на рахунки, визначені фінансовими органами) та балансоутримувачу (п. 3.6 Договору).
У відповідності до п. 3.7 Договору, орендна плата, перерахована до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім, відповідно до пропорцій розподілу, установлених методикою розрахунку і чинним на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі, не меншому, ніж орендна плата за три місяці оренди, який вноситься в рахунок орендної плати за останні три місяці оренди (п. 3.9 Договору).
У відповідності до п.п. 5.1, 5.3, 5.9, 5.10 Договору, орендар зобов'язується, зокрема, використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору; своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується “Призначення платежу” за зразком, який надає орендодавець листом при укладанні договору оренди); на вимогу орендодавця та балансоутримувача проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння; у разі припинення або розірвання Договору оренди повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Згідно п.п. 7.1, 7.3, 7.4 Договору, орендодавець зобов'язується: передати орендарю в оренду майно згідно з цим Договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим Договором; у разі якщо орендар не сплачує розмір орендної плати (повністю або частково), яка підлягає перерахуванню до державного бюджету, протягом трьох місяців підряд, вживати заходів відповідно до вимог законодавства щодо розірвання Договору та стягнення заборгованості; по закінченню строку дії договору оренди здійснити зарахування внесеного орендарем завдатку, передбаченого п. 3.9 цього Договору, в рахунок орендної плати за останні три місяці оренди з урахуванням індексу інфляції.
Стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій, передбачених цим Договором, проводяться на підставі рішення суду та/або в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 9.4 Договору).
Сторонами погоджено, що цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 09.01.2019 до 08.12.2021 включно. Зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Пропозиції розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною. Усі зміни та доповнення до цього Договору вносяться в такій самій формі, що й цей Договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлене законом. Сторони погоджуються, що цей Договір буде достроково розірвано на вимогу орендодавця, якщо орендар: користується майном не відповідно до умов цього Договору; погіршує стан майна; не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд; не робить згідно з умовами цього Договору поточний ремонт майна; перешкоджає співробітника орендодавця та/або уповноваженого органу управління здійснювати контроль за використанням майна, виконанням умов цього Договору. У разі припинення або розірвання цього Договору, майно протягом трьох робочих днів орендар повертає орендодавця/балансоутримувачу. Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.п. 10.1, 10.3, 10.7, 10.9, 10.10 Договору).
09.01.2021 сторонами складено акт приймання-передавання, у відповідності до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 57,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 199, оф. 1, що знаходиться на балансі ДП “Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції”, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 30.11.2018 і становить за незалежною оцінкою 175770 грн. без ПДВ. Технічний стан майна - задовільний. Фізичний знос - 39 %. Майно потребує ремонту (а.с. 18).
Крім того, сторонами складено розрахунок орендної плати за базовий місяць, що є Додатком 3 Договору, який містить: назву та місцезнаходження об'єкта оренди; площу об'єкта оренди; вартість об'єкта за незалежною оцінкою на 30.11.2018; застосування величини (індексі інфляції, орендна ставка); орендна плата за базовий місяць оренди (місяць, орендна плата без ПДВ) (а.с. 19).
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулось до відповідача: 1) з претензією від 26.10.2020 №18-07-04840 про стягнення 20517,23 грн. основного боргу з орендної плати та 1847,19 грн. пені (а.с. 22-23) 2) пропозицією від 26.10.2020 №18-07-04841 про розірвання договору оренди від 09.01.2019 №РОФ-1674 (а.с. 24-25);
Заборгованість відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях з даним позовом до суду.
Щодо звернення прокурора за захистом інтересів держави, то слід зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)”, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII “Про прокуратуру”, який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18.
Так, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях листом №10-07-05464 від 01.12.2020 звернулось до Миколаївської обласної прокуратури, в якому враховуючи обмеження кошторисних призначень Регіонального відділення для сплати судового збору пропонує вирішити питання щодо здійснення представництва інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях у суді шляхом подання позову про стягнення з ФОП Попової І.В. заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди №РОВ-1674 від 09.01.2019.
У відповідь на вказаний лист, заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 листом №32/1-173вих-21 від 14.01.2021 повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про те, що лише відсутність коштів на сплату судового збору може не бути визнано достатньою підставою для здійснення прокурором представництва інтересів відповідного органу. Просив повідомити про вжиті заходи, окрім направлення претензії боржнику, щодо стягнення заборгованості з орендної плати у судовому порядку та надати інформацію про актуальну заборгованість станом на січень 2021 року. А також, повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, що у разі невжиття заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати з ФОП Попова І.В., відповідні заходи реагування будуть вжиті прокурором.
Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 листом №32/1-289вих-21 від 21.01.2021 повторно повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, що у разі невжиття заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати з ФОП Попова І.В., відповідні заходи реагування будуть вжиті прокурором.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях листом №10-07-01208 від 16.03.2021 повідомило Миколаївську обласну прокуратура та Миколаївську місцеву прокуратуру №2, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях підготовлено запит до Фонду державного майна України з пропозицією збільшення Регіональному відділенню кошторисних призначень для сплати судового збору. Окремий запит для збільшення видатків на сплату судового збору по конкретній справі Регіональне відділення до ФДМУ не готувало. Регіональним відділенням позовну заяву про стягнення боргу з ФОП Попова І.В, до суду не подано, виконавчий напис нотаріуса не вчинено.
Виконувач обов'язків заступника керівника Окружної прокуратура міста Миколаєва листом №51-3370вих-21 від 08.06.2021 повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, що враховуючи те, що Регіональне відділення є уповноваженим органом у сфері оренди державного майна та на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, що позов про стягнення з ФОП Попової І.В. 41693,43 грн. за договором оренди державного майна, його розірвання та повернення майна вартістю 175770,00 грн. буде пред'явлено до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
На підставі ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості з орендної плати до Державного бюджету, заборгованість відповідача становить 36903,61 грн., із яких:
- за жовтень 2019 року - 986,87 грн.;
- за листопад 2019 року - 1939,64 грн.;
- за грудень 2019 року - 1935,77 грн.;
- за січень 2020 року - 1939,64 грн.;
- за лютий 2020 року - 1933,82 грн.;
- за березень 2020 року - 1949,29 грн.;
- за квітень 2020 року - 1964,89 грн.;
- за травень 2020 року - 1970,78 грн.;
- за червень 2020 року - 1974,72 грн.;
- за липень 2020 року - 1962,87 грн.;
- за серпень 2020 року - 1958,94 грн.;
- за вересень 2020 року - 1968,74 грн.;
- за жовтень 2020 року - 1988,42 грн.;
- за листопад 2020 року - 2014,27 грн.;
- за грудень 2020 року - 2032,40 грн.;
- за січень 2021 року - 2058,82 грн.;
- за лютий 2021 року - 2079,41 грн.;
- за березень 2021 року - 2114,76 грн.;
- за квітень 2021 року - 2129,56 грн.
Доказів оплати вказаної заборгованості або доказів на спростування наявності вказаної заборгованості відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2019 року по квітень 2021 року в сумі 36903,61 грн. є обґрунтованою.
Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 4789,82 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначено вище, відповідно до п. 3.7 Договору, орендна плата, перерахована до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім, відповідно до пропорцій розподілу, установлених методикою розрахунку і чинним на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Позивачем нараховано пеню за період 17.04.2019-20.05.2021 в загальній сумі 4789,82 грн.
Судом встановлено, що позивачем не вірно визначено періоди нарахування пені, а саме, за грошове зобов'язання за жовтень 2019 року заборгованість зі сплати починається з 16 листопада 2019 року.
Судом за допомогою програми “IpLex” здійснено перерахунок пені за загальний період 16.11.2019-20.05.2021, по кожному грошовому зобов'язанню окремо в межах шестимісячного терміну, розмір пені склав 2224,24 грн.
Отже, належний до стягнення розмір пені становить 2224,24 грн. У задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 2565,58 грн. (4789,82 грн. - 2224,24 грн.) слід відмовити.
Щодо вимог про розірвання Договору та повернення нежитлового приміщення, слід зазначити наступне.
Згідно чинного законодавства України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 188 ГК України, ст. ст. 651, 652 ЦК України). Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема у разі істотного порушення договору другою стороною.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення до суду з позовом, сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору, відповідач порушив умови п. 3.6 Договору, в частині здійснення необхідних відрахувань до державного бюджету, у зв'язку з чим виникла заборгованість з орендної плати.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ФОП Поповою І.В. допущені істотні порушення умов Договору та вимоги чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини, тому Договір №РОФ-1674 від 09.01.2019 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 199, оф. 1, що перебуває на балансі ДП “Державний центр сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції” укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та фізичною особою-підприємцем Поповою Ілоною Віталіїною, підлягає достроковому розірванню.
Згідно ст. 25 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у разі припинення договору оренди орендар зобов?язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
У разі припинення або розірвання цього Договору, майно протягом трьох робочих днів орендар повертає орендодавця/балансоутримувачу. Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.п. 10.9-10.10 Договору).
Позовні вимоги про зобов'язання фізичної особи - підприємця Попової Ілони Віталіївни повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях нежитлового приміщення площею 57,3 кв.м., реєстрований номер 39394238.1.ИГБУЯ0171, розташоване по вул. Чкалова, 199, оф. 1 в м. Миколаєві підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Попової Ілони Віталіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, вул. Велика Арнаутська, 15, м. Одеса, код ЄДРПОУ 43015722) 36903,61 грн. - основний борг; 2224,24 грн. - пеня.
3. Розірвати договір №РОФ-1674 від 09.01.2019 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 199, оф. 1, що перебуває на балансі ДП “Державний центр сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції”, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та фізичною особою-підприємцем Поповою Ілоною Віталіївною.
4. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Попову Ілону Віталіївну повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях нежитлове приміщення площею 57,3 кв.м., реєстрований номер 39394238.1.ИГБУЯ0171, розташоване по вул. Чкалова, 199, оф. 1 в м. Миколаєві, загальною вартістю 175770 грн.
5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Попової Ілони Віталіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, код ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову у сумі 6673,80 грн.
6. В інший частині позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.11.2021.
Суддя Н.О. Семенчук