12.11.2021 Справа № 914/3306/21
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І.
розглянув заяву ОСОБА_1 , Волинська область, Горохівський район, місто Горохів,
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , м. Львів, заборгованості в сумі 6 111,51 грн. по договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 20/07/2020 від 20.07.2020.
04.11.2021 до Господарського суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , м. Львів, заборгованості в сумі 6 111,51 грн. по договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 20/07/2020 від 20.07.2020.
Розглянувши подану заяву, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення у зв'язку з таким.
Так, згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. До заяви про видачу судового наказу додаються, серед іншого, документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту заяви, така підписана в системі «Електронний суд» ОСОБА_3 . До заяви долучено довіреність від 11.08.2021, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_3 представляти його інтереси в судах України.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами як, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою. Разом з тим є ще й інше положення - у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі, він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Проте, суд зазначає, що подана довіреність не містить даних про її підписання ЕЦП як самостійного документа, а також не є нотаріально посвідченою. Тому відсутні докази підтвердження повноважень Богоноса І.М. на подання заяви про видачу судового наказу від імені ОСОБА_1
За наведених обставин і відповідно до ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Одночасно суд звертає увагу, що наслідки відмови у видачі судового наказу передбачені ст. 153 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. ст. 147, 148, 150, 151, 152, 153 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , м. Львів, заборгованості в сумі 6 111,51 грн. по договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 20/07/2020 від 20.07.2020 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в апеляційному порядку, визначеному ст. ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Матвіїв Р.І.