ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.11.2021Справа № 910/10045/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський бекон"
до Акціонерного товариства "Банк "Український капітал"
про стягнення 1 174 550,26 грн
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Трегуб О.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Малинський бекон» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Банк «Український капітал» про стягнення 1 174 550,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач отримав від позивача кошти у розмірі 1 048 497,74 грн на виконання Договору №731 від 29.04.2016 року, право вимоги за яким було передано відповідачу відповідно до Договору купівлі-продажу від 24.02.2020, який в свою чергу, відповідно до ст. 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемним, а тому, на переконання позивача, кошти у розмірі 1 048 497,74 грн мають бути повернуті ТОВ «Малинський бекон» відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, а також, відповідач має сплатити на користь позивача 96918,03 грн інфляційних втрат та 29134,49 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинський бекон» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати до суду відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; надати суду якісну (читабельну) копію Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 29.04.2015; надати докази, що підтверджують надіслання відповідачу копії квитанції про сплату судового збору №0.0.2156078890.1 від 10.06.2021 листом з описом вкладення; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
06.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, зважаючи на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про розгляд справи № 910/10045/21 в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 03.08.2021.
03.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив та заява про зупинення провадження у справі.
У підготовче засідання 03.08.2021 прибули представники сторін.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 03.08.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 28.09.2021.
16.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
27.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на заяву про зупинення провадження у справі.
У підготовче засідання 28.09.2021 прибули представники сторін.
Розглянувши в підготовчому засіданні заяву відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.
Так, обґрунтовуючи заяву про зупинення провадження у справі, відповідач зазначає, що у провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа № 906/398/21 за позовом ТОВ «Малинський бекон» до АТ «Банк «Український капітал» та Державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Ватульєва Максима Володимировича про визнання дій незаконними та скасування рішень державного реєстратора. У даній справі ТОВ «Малинський бекон» оскаржує дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності за Банком на майно, яке було предметом іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №731 від 29.04.2016 року. Таким чином, відповідач стверджує, що справа № 910/10045/21 щодо повернення грошових коштів є пов'язаною зі справою № 906/396/21, у якій предметом дослідження, зокрема, є встановлення обставин щодо зміни кредитора та обсягу прав Банку за Договором про відкриття кредитної лінії №731 від 29.04.2016 року та договорами забезпечення, укладеними до нього. З огляду на викладене, існує необхідність зупинення провадження у справі № 910/10045/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 906/398/21.
Позивач проти задоволення заяви про зупинення провадження у справі № 910/10045/21 заперечує та зазначає, що ним в межах розгляду даної справи було подано всі документи, необхідні для вирішення спору, зокрема, копії договорів, документи, які свідчать про перерахування коштів в погашення боргу та документи, які свідчать про нікчемність договору, на підставі якого такі кошти були перераховані, тобто, у даному випадку відсутня об'єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 906/398/21.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.
Проаналізувавши доводи сторін щодо наявності/відсутності підстав для зупинення провадження у даній справі, суд прийшов до висновку, що з огляду на предмет та підстави заявлених позовних вимог, об'єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 906/398/21 - відсутня, відтак, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі № 910/10045/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 906/398/21.
У підготовчому засіданні 28.09.2021 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 02.11.2021.
01.11.2021 електронною поштою до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 02.11.2021 прибув представник відповідача, представники позивача в судове засідання не прибули.
Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що позивачем не надано належного та достатнього обґрунтування саме об'єктивної неможливості забезпечення явки представника у судове засідання 02.11.2021, відтак, у задоволенні клопотання позивача судом відмовлено.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 02.11.2021, за відсутності представників позивача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
У судовому засіданні 02.11.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, суд
03.06.2013 між Публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Малинський Бекон» (Позичальник) укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 731, відповідно до п. 1.1 якого Банк відкриває Позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію у розмірі 2 000 000,00 грн, терміном до 29 квітня 2016 року, на поповнення обігових коштів, а саме: для придбання комбікормів. Зменшення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно, починаючи з липня 2013 року, в сумі 58 825,00 грн, остаточне погашення кредитної заборгованості в сумі 58 775,00 грн здійснюється не пізніше 29.04.2016.
Пунктом 2.1 Договору № 731 від 03.06.2013 визначено, що забезпеченням виконання Позичальником своїх зобов'язань перед Банком за цим договором є застава власного майна Позичальника (іпотечний договір від 03.06.2013 р.). Позичальник зобов'язується в термін до 07.06.2013 р. передати в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань перед Банком, нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Малинський район, село Малинівка, провулок Леніна 1-Б, В, Г, Д, Ж, З, И, Ї, К, Л, М, Н, П, Р, С. Позичальник погоджується з відкладальною умовою про те, що кредитні ресурси будуть йому надані лише після прийняття Банком в забезпечення вище зазначеного нерухомого майна.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 29 квітня 2016 року, а в частині виконання зобов'язань Позичальника - до повного та належного їх виконання.
На забезпечення виконання зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 731 укладено Іпотечний договір б/н зареєстрований за № 1161, Іпотечний договір б/н зареєстрований за № 2378, Договір застави майна № 731-6, Договір поруки № 731-3, Договір поруки № 731-7.
У подальшому, 29.04.2015 між ПАТ "УПБ" (продавець) та ПАТ "Банк "Український капітал" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., зареєстрований в реєстрі за №1253, (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого продавець погоджується продати права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.
Пунктом 1 Договору купівлі-продажу визначено, що правами вимоги є всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.
Сторони погодили, що права вимоги переходять від провадця до покупця в день підписання цього договору, при цьому обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання-передачі прав вимоги (п. 2.3 Договору купівлі-продажу).
Відповідно до Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 29 квітня 2015 року, серед переліку договорів, права вимоги за якими передаються, зазначено Кредитний договір №731 (позичальник - ТОВ "Малинський Бекон"; заборгованість за кредитом та проценти).
З наявних в матеріалах справи копій банківських виписок вбачається, що протягом червня - жовтня 2015 року на виконання зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 731 позивачем здійснювалося перерахування новому кредитору (відповідачу) грошових коштів на погашення кредиту та процентів.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.05.2015 №348 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 №107 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "УПБ", згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ".
Наказом тимчасової адміністрації ПАТ "УПБ" №243/Та від 28.08.2015, у зв'язку з виявленням нікчемних правочинів - Договору купівлі-продажу прав вимоги від 29.04.2015, акту приймання-передачі прав вимоги за Договором купівлі-продажу прав вимоги від 29.04.2015 наказано: 1) поновити в операційних системах ПАТ "УПБ" бухгалтерського обліку за рахунками з обліку кредиту за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії №710 від 20.02.2013; 2) відновити нарахування процентів з 30.04.2015 за користування кредитом.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.08.2015 №562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.08.2015 №158 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно яким з 31.08.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "УПБ" та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "УПБ", визначені статтями 37 та 38, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіній Любові Олександрівні.
Листом від 28.09.2015 №01-10/5090 ПАТ "УПБ" повідомило ПАТ "Банк "Український капітал" про нікчемність Договору купівлі-продажу та вимагало повернути всі документи, отримані новим кредитором за вказаним нікчемним договором.
Листом від 05.10.2015 № 01-10/3087 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" повідомила ТОВ "Малинський бекон", що Договір купівлі-продажу прав вимоги від 29.04.2015 є нікчемним і ТОВ "Малинський бекон" має виконувати свої зобов'язання за Договором про відкриття кредитної лінії № 731 перед ПАТ "Український професійний банк".
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, отриманих за нікчемним правочином. Однак, як зазначає позивач, грошові кошти відповідачем повернуті не були.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач отримав від позивача кошти у розмірі 1 048 497,74 грн на виконання Договору №731 від 29.04.2016 року, право вимоги за яким було передано відповідачу відповідно до Договору купівлі-продажу від 24.02.2020, який в свою чергу, відповідно до ст. 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемним, а тому, на переконання позивача, кошти у розмірі 1 048 497,74 грн мають бути повернуті ТОВ «Малинський бекон» відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, а також, відповідач має сплатити на користь позивача 96918,03 грн інфляційних втрат та 29134,49 грн 3% річних.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що Договір купівлі-продажу прав вимоги від 29.04.2015 недійсним не визнаний і його презумпція правомірності не спростована; позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту переказу грошових коштів відповідачу та не надано жодних доказів відкликання платежів, які він вважає помилковими та безпідставними. Також, відповідач просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, оскільки, про обставини, на які посилається позивач як на підставу для заявлення позовних вимог у даній справі, були відомі йому ще у 2015 році.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом, 03.06.2013 між Публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Малинський Бекон» (Позичальник) укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 731.
Поряд з цим, судом було встановлено, що 29.04.2015 між ПАТ "УПБ" (продавець) та ПАТ "Банк "Український капітал" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., зареєстрований в реєстрі за №1253, відповідно до умов якого продавець погоджується продати права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 29 квітня 2015 року, серед переліку договорів, права вимоги за якими передаються, зазначено Кредитний договір №731 (позичальник - ТОВ "Малинський Бекон"; заборгованість за кредитом та проценти).
Судом було встановлено, що листом від 05.10.2015 № 01-10/3087 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" повідомила ТОВ "Малинський бекон", що Договір купівлі-продажу прав вимоги від 29.04.2015 є нікчемним і ТОВ "Малинський бекон" має виконувати свої зобов'язання за Договором про відкриття кредитної лінії № 731 перед ПАТ "Український професійний банк".
Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини 2 статті 215 ЦК України та частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/24198/16, від 04.07.2018 у справі №819/353/16, від 05.12.2018 у справі №826/23064/15, від 27.02.2019 у справі №826/8273/16).
Отже, сам по собі факт існування листа уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" щодо повідомлення про нікчемність Договору купівлі-продажу, як і будь-якого іншого внутрішнього документу Фонду чи ПАТ "УПБ" з цього приводу не може слугувати правовою підставою для висновку про нікчемність такого правочину, адже такий правочин може бути нікчемним виключно в силу Закону.
Зазначеним вище спростовуються доводи позивача про те, що лист уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" є належним та безумовним підтвердженням нікчемності спірного договору.
Що ж стосується посилань позивача на постанову Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №826/24227/15 як на підтвердження факту законності рішення уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" щодо нікчемності Договору купівлі-продажу, суд зазначає наступне.
Так, предметом спору у справі № 826/24227/15 було оскарження ПАТ "Банк "Український капітал" рішення уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" щодо визнання нікчемним Договору купівлі-продажу, однак таким судовим рішенням Верховного Суду провадження у справі №826/24227/15 закрито з підстав неналежності спору до юрисдикції адміністративних судів, у зв'язку з чим і скасовано рішення судів попередніх інстанцій.
Тобто, в межах розгляду справи №826/24227/15 судами не вирішено спору відносно законності рішення уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" щодо нікчемності Договору купівлі-продажу, а тим більше не підтверджено чи спростовано обставини нікчемності Договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим посилання позивача на постанову Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №826/24227/15 в розрізі встановлення нею законності дій уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" щодо визнання нікчемним Договору купівлі-продажу є безпідставними.
Суд звертає увагу, що доведення наявності обставин з якими положення Закону передбачають віднесення відповідного правочину до нікчемних, в т.ч. задля застосування наслідків нікчемного правочину, за наявності відповідного спору покладається саме на зацікавлену особу, якою ініційовано пов'язаний з цим спір, позаяк за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (вказане узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
В межах розгляду даної справи про застосування наслідків нікчемного правочину підлягають юридичній оцінці доводи учасників справи щодо нікчемності укладеного між сторонами договору купівлі-продажу прав вимоги від 29.04.2015, які ґрунтуються на приписах ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено ряд критеріїв, за наявності яких правочин є нікчемним - зокрема у разі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 даного Закону).
У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Однак, всупереч вищезазначеним положенням чинного законодавства, позивачем, як зацікавленою особою, якою ініційовано спір у даній справі, не доведено наявності правових підстав для віднесення у відповідності до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Договору купівлі-продажу до нікчемних.
Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що з укладенням Договору купівлі-продажу, ПАТ "УПБ" безоплатно здійснило відчуження майна, прийняло на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій або відмовилося від власних майнових вимог; позивачем не надано доказів на підтвердження обставин того, що укладенням Договору купівлі-продажу, ПАТ "УПБ" взяло на себе зобов'язання, внаслідок чого воно стало неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; позивачем не доведено наявності у АТ "Банк "Український капітал" статусу кредитора ПАТ "УПБ" станом на момент укладання спірного договору та відповідно надання АТ "Банк "Український капітал" переваг (пільг), що прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку, внаслідок укладання такого договору.
Відтак, оскільки позивач, який в силу ст. 13 ГПК України повинен доводити обставини, що мають значення для справи, не довів та навіть не намагався довести (із застосуванням передбачених процесуальним законом інструментів) наявності правових підстав, визначених Цивільним кодексом України та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" для віднесення спірного договору до нікчемних, зважаючи на те, що судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, не вправі перебирати на себе тягар доказування замість сторони у справі, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування наслідків нікчемного правочину, а відтак, вимоги про стягнення з відповідача 1 048 497,74 грн заборгованості, а також 96918,03 грн інфляційних втрат та 29134,49 грн 3% річних, які мають похідний характер від основного зобов'язання, задоволенню не підлягають.
Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
З наведеного вбачається, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Відтак, оскільки, у даній справі суд прийшов до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 130, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 12.11.2021
Суддя Ю.В. Картавцева