Справа № 909/1028/20 (909/1065/21)
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12.11.2021 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.
розглянувши заяву керуючого реструктуризацією Кепещука Р.Д. арбітражного керуючого Ловаса В.О б/н від 04.11.2021 (вх.№19078/21 від 05.11.2021) про забезпечення позову у справі
за позовом: керуючого реструктуризацією Кепещука Р.Д. арбітражного керуючого Ловаса В.О
вул. Левка Бачинського, 2/2, м. Івано-Франківськ, 76018
до відповідача: ОСОБА_1
АДРЕСА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Софт"
вул. Довга, буд. 39, м. Івано-Франківськ, 76018
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінський Віталій Данилович
вул. Залізнична, 5/1-а, м. Івано-Франківськ, 76000
яка розглядається у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2
АДРЕСА_2
про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна
без повідомлення (виклику) представників сторін
ВСТАНОВИВ: в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .
05.11.2021 до Господарського суду надійшла позовна заява керуючого реструктуризацією ОСОБА_2 арбітражного керуючого Ловаса В.О у справі №909/1028/20 (909/1065/21) про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна.
Разом з позовною заявою, позивачем подано до суду заяву б/н від 04.11.2021 (вх.№19078/21 від 05.11.2021) про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що зареєстроване за: Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТ Софт", код: 40593566, а саме: нежитлове приміщення, літ. А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 1175,2 кв. м, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна: 2167537426240.
Заява мотивована тим, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред"явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Вважає, що виконання в майбутньому судового рішення, у разі задоволення позовних вимог про витребування майна, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач у своїй власності, на момент виконання судового рішення, дане нерухоме майно, а отже застосування заходу забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на витребовуване майно, безпосередньо пов'язано з позовними вимогами про його витребування у відповідача. Також вважає, що станом на даний час відповідач за позовною вимогою про витребування майна - ТОВ "ІТ Софт" має необмежену можливість відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб та розпорядження ним, в тому числі проведення його реконструкції, перепланування, чи навіть його знищення. Вказане, у разі задоволення судом віндикаційного позову, призведе до неможливості виконання судового рішення про витребування майна, що в свою чергу унеможливить або істотно ускладнить повернення майна в ліквідаційну масу боржника та вплине на подальший хід процедури у справі № 909/1028/20 про неплатоспроможність ОСОБА_2 . Також вказує на те, що саме накладенням арешту на майно, як захід забезпечення віндикаційного позову, дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами про витребування майна, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, можливість фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, можливість поновлення порушених майнових прав ОСОБА_2 та його кредиторів.
Пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення відсутні.
З 09.11.2021 по 12.11.2021 суддя Рочняк О.В. перебувала у відпустці.
Розглянувши заяву про забезпечення позову у справі, суд встановив таке.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно зі ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі, або сплаті відповідачу і знаходяться у нього, чи в інших осіб.
Верховний Суд у постанові від 30.07.2020 у справі №910/3836/20 звертає увагу, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. І, як вказує Верховний Суд у постанові від 25.09.2020 у справі №925/77/20, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших (третіх) осіб, а обрані способи забезпечення повинні безпосередньо бути пов'язаними із предметом спору.
Суд відзначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним іноді призводить до незворотних наслідків.
Суд звертає увагу, що заявником у поданій на розгляд суду заяві, обов'язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, відступлення для інших осіб, здійснення його поділу, реконструкції, тощо, з внесенням відповідних відомостей до державних реєстрів та інше. При цьому, якщо заявник буде посилатися тільки на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування, суд не бути вважати це достатньою підставою для задоволення заяви.
Перевіривши зазначені позивачем обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає недоведеною та непідтвердженою необхідність забезпечення позову у обраний заявником спосіб, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В силу приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам при здійсненні судочинства необхідно застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України», засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення ГПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до статті 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Застосовуючи такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на майно, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись майном, а тому може застосуватися у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.
Однак заявником не долучено до заяви жодного доказу, який би підтверджував обставини, на які він покликається.
Тому наведені у заяві припущення, за умови відсутності доказів на їх підтвердження, не дають можливості дійти однозначних висновків щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Саме лише посилання заявника на можливу ймовірність певних обставин, які на його думку, можуть настати в майбутньому, не може слугувати достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Відтак, посилання заявника на те, що перехід права власності до будь-якої третьої особи може відбутися до вирішення даного спору по суті жодним чином не підтверджено.
Таким чином, зазначені заявником обставини, є припущеннями та не свідчать про неможливість виконання рішення суду, у разі задоволення позову саме у даній справі, без застосування відповідних заходів забезпечення позову. Зокрема, заявником документально не підтверджено вжиття відповідачем на даний час будь-яких дій з реалізації нерухомого майна.
Крім того, суд звертає увагу заявника, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову та викладені у позовній заяві доводи не досліджуються, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
В свою чергу, посилання заявника на те, що існує можливість подальшого відчуження спірного об'єкта нерухомого майна, не є достатньою правовою підставою для висновку суду, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому, судом враховано, що правомірність заявлених позивачем вимог належить встановлювати безпосередньо під час вирішення спору, оскільки зазначені позивачем обставини входять до предмету доказування, а відтак, такі обставини не можуть бути єдиною та достатньою підставою для забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що заявником не обґрунтовано та не подано жодних доказів на підтвердження того, яким чином невжиття заходу забезпечення позову в майбутньому, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення. У заяві про забезпечення позову викладені лише припущення заявника щодо ймовірності вчинення відповідачем заходів, які ускладнять або унеможливлять виконання судового рішення, а відтак, в задоволенні заяви керуючого реструктуризацією ОСОБА_2 арбітражного керуючого ОСОБА_3 про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
в задоволенні заяви керуючого реструктуризацією Кепещука Р.Д. арбітражного керуючого Ловаса В.О б/н від 04.11.2021 (вх.№19078/21 від 05.11.2021) про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 12.11.2021 та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Рочняк