номер провадження справи 24/112/21
13.10.2021 Справа № 906/552/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/552/21
за позовом: Комунального підприємства “Володимирський ринок” (вул. Антоновича, буд. 115, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 01565129)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажна компанія ВБ” (пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 42143750)
про стягнення 3702,79 грн.
за участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Комунального підприємства “Володимирський ринок” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажна компанія ВБ” про стягнення збитків в усім 3702,79 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2021, наведеній вище позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 906/552/21.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.05.2021 в порядку ст. ст. 27, 31 Господарського процесуального кодексу України, матеріали позовної заяви Комунального підприємства “Володимирський ринок” з доданими до неї документами передані за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.
23.06.2021 на адресу Господарського суду Запорізької області від Господарського суду Житомирської області, разом із супровідним листом від 15.06.2021 № 906/522/21/6059/21, надійшли матеріали позовної заяви Комунального підприємства “Володимирський ринок” з доданими до неї документами.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 25.06.2021 позовну заяву Комунальне підприємство “Володимирський ринок” залишено без руху в порядку п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 02.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 906/552/21 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Присвоєно справі номер провадження 24/112/21. Судове засідання для розгляду справи призначено на 15.09.2021, яке перенесено на 13.10.2021.
11.10.2021 на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 05.10.2021 № 416 про розгляд справи за відсутності представника КП «Володимирський ринок».
З огляду на те, що представники сторін у судове засідання не з'явилися, судове засідання 13.10.2021 проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що на виконання умов договору підряду на виконання робіт по облаштуванню фундаментів № 02/2019/41-Р-19 від 01.03.2019, позивачем були прийняті підрядні роботи на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 року. У грудні 2020 року Північним офісом Державної аудиторської служби України було проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності КП «Володимирський ринок» за період з 01 січня 2016 року по 01 листопада 2020 року. За результатами складеного акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КП «Володимирський ринок» за період з 01.01.2016 по 01.11.2020 від 11.01.2021 № 10-30/7 було встановлено, що при виконанні робіт за вищезазначеним договором Підрядником враховано кошторисний прибуток в розмірі 16.1 замість 6.8, та адміністративні витрати в розмірі 1.6 замість 1.23. Отже позивачу, внаслідок наведеного, завдана матеріальна шкода (збитків) в сумі 3 702,79 грн. На підставі викладеного та Закону України «Про будівельні норми», п.п. 6.2.9, 6.2.6 та п. 6.4.7 Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013), затверджених наказом Мінрегіону України від 05.07.2013 №293 та п.п.5.2.1 та 6.3.3. ДСТУ- Н БД.1.1-3:2013 «Настанова щодо визначення вартості загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва», ст. 11, ч. 1 ст. 626, ст. 628, ч. 1 ст. 837, ч. 2 ст. 845 ЦК України, ст. ст. 193, 224, 226 ГК України, просить суд позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.
У судовому засіданні 13.10.2021 справу розглянуто, ухвалено рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд
01.03 2019 між комунальним підприємством «Володимирський ринок» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно - монтажна компанія ВБ» (Підрядник) укладений договір підряду на виконання робіт по облаштуванню фундаментів № 02/2019/41-Р-19, за умовами якого (п. 1.1.) Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується у межах договірної ціни, на свій ризик, в установлений договором строк виконати роботи з влаштування фундаментів на підставі проектної документації ПС 2017/-1-АР та робочих креслень ВФ 01.0000.00 КМ (Документація).
Відповідно до п. 2.1. договору вартість робіт, що є предметом даного Договору, складає 96 000,00 грн., що підтверджена кошторисною документацією.
Згідно з п. 3.4 договору роботи за даним договором виконуються Підрядником згідно проектної документації, у відповідності до державно - будівельних норм, вимог діючого законодавства.
У пункті 4.2. договору обумовлено, що Підрядник зобов'язаний виконувати роботи по цьому договору в порядку та згідно з вимогами діючого законодавства України, державними нормами та стандартами, після отримання усіх необхідних дозволів та допусків, в протилежному випадку усі негативні наслідки покладаються на Підрядника.
Також, 22.03.2019 між сторонами було укладено Додатковий договір, який є невід'ємним частиною Договору №02/2019 від 01.03.2019, відповідно до положень якого, у зв'язку із збільшенням об'єму робіт з влаштування фундаментів у кількості - 1 (один) фундамент, доповнено розділ договору № 02/2019 від 01.03.2019, « 2.1. Вартість робіт та порядок розрахунків за виконані роботи, п. 2.1.1 Вартість додаткових робіт визначається сторонами на підставі кошторису в сумі 2400,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 400 грн. Оплата загальної вартості робіт здійснюється Замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання Замовником без застережень акту приймання - передачі виконаних робіт в цілому, згідно з рахунком Підрядника».
Відповідно до довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2019 року форми КБ-3 вартість виконаних будівельних робіт становить 98400,00 грн.
Підрядні роботи були прийняті Замовником на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року (форма КБ-2в).
У грудні 2020 року Північним офісом Державної аудиторської служби України було проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Володимирський ринок» за період з 01 січня 2016 року по 01 листопада 2020 року.
За результатами складеного акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КП «Володимирський ринок» за період з 01.01.2016 по 01.11.2020 від 11.01.2021 № 10-30/7 Північним офісом Держаудитслужби було встановлено, що при виконанні робіт за вищезазначеним Договором Підрядником враховано кошторисний прибуток в розмірі 16.1 замість 6.8, та адміністративні витрати в розмірі 1.6 замість 1.23.
Відносини у сфері нормування у будівництві та визначає правові та організаційні засади розроблення, погодження, затвердження, реєстрації і застосування будівельних норм регулюються Законом України «Про будівельні норми» від 95.11.2009.
Вказаним законом визначено, що будівельні норми - нормативний акт технічного характеру, що встановлює обов'язкові вимоги до об'єкта нормування у будівництві.
Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про будівельні норми» застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов'язковим для всіх суб'єктів містобудування.
Будівельні норми, правила іноземних держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Сфера застосування будівельних норм визначається у кожному нормативному акті з урахуванням особливостей об'єкта нормування.
Будівельні норми встановлюють обов'язкові вимоги до об'єкта нормування, що застосовуються при плануванні і забудові територій, проектуванні і будівництві.
Будівельні норми мають містити положення щодо забезпечення виконання основних вимог до споруд та дотримання функціональних параметрів об'єкта нормування під час його експлуатації.
У разі якщо будівельні норми містять посилання на національні стандарти, що стосуються вимог до виготовлення містобудівної, проектної, науково-проектної та робочої документації, методів проектування, процесів виконання будівельних робіт, методів випробувань, конструктивних та інженерних систем, такі стандарти є обов'язковими до застосування.
Відповідно до п. 6.3.3 ДСТУ-Н Б Д.1.1-3 («Настанова щодо визначення вартості загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва»), розмір кошторисного прибутку визначається виходячи з класу наслідків (відповідальності) об'єкта (крім видів робіт, зазначених в пунктах 4, 5, 6 та 7 таблиці Е.1, для яких прибуток визначається на підставі відповідних показників. Пунктом 5.2.1 зазначеної Настанови передбачено, що в інвесторській кошторисній документації кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій визначаються на підставі усереднених показників, що наведено у додатку Д.
По об'єкту будівництва, до складу якого входять будинки, будівлі і споруди, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури різних категорій складності, адміністративні витрати визначаються диференційовано виходячи з категорії складності кожного будинку, будівлі і споруди, лінійного об'єкту інженерно-транспортної інфраструктури (крім робіт, зазначених у пунктах 6-8 таблиці Д. 1 додатку Д, для яких адміністративні витрати визначаються з урахуванням відповідних показників)
Аналогічно відповідно до п. 5.2.1 ДСТУ-Н Б Д. 1.1.-3, адміністративні витрати будівельної організації визначаються на підставі усереднених показників, наведених в Додатку Д, виходячи з класу наслідків (відповідальності) об'єкта (крім видів робіт зазначених у пунктах 4, 5 та 6 таблиці Д. 1 додатку Д, для яких адміністративні витрати визначаються на підставі відповідних показників).
Отже, вищезазначені роботи відносяться до ремонту об'єктів комунального призначення та благоустрою, де кошторисний прибуток складає в розмірі 6.8, а адміністративні витрати -1,23.
На підставі викладеного, Північним офісом Держаудитслужби встановлено, що при виконанні вищенаведеного договору допущено порушення вимог п.п. 6.2.9, 6.2.6 та п. 6.4.7 Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013), затверджених наказом Мінрегіону України від 05.07.2013 №293 та п.п.5.2.1 та 6.3.3. ДСТУ- Н БД.1.1-3:2013 «Настанова щодо визначення вартості загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва», оскільки в акти приймання виконаних будівельних робіт відповідачем - ТОВ «Будівельно - монтажна компанія ВБ», включено розмір кошторисного прибутку та адміністративних витрат у завищених розмірах, на суму 3702,79 грн, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на відповідну суму.
Варто зазначити, що Правила визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013) установлюють основні правила з визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування. ДСТУ Д.1.1-1:2013 носить обов'язковий характер при визначенні вартості будівництва об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії. Застосування ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 обумовлюється договором.
Як зазначалось вище при виконанні договору були допущені порушення Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013), затверджених наказом Мінрегіону України від 05.07.2013 №293, а саме:
- пункту 6.2.9 «розмір прибутку визначається за ДСТУ -Н Б Д.1.1-3»;
- пункту 6.2.6 «загальновиробничі та адміністративні витрати в складі ціни пропозиції підрядника обчислюється на підставі положень ДСТУ -Н Б Д.1.1-3, виходячи зі структури цих витрат, яка склалася в підрядні організації за попередній період з рахуванням потужності будівельної організації-підрядника (з рахуванням трудових витрат робітників, зайнятих на керуванні і обслуговування власних машин та механізмів)»;
- пункту 6.4.7. «незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявленні у кошторисах виконаних робіт (примірні форми №КБ-2в «Акт приймання будівельних робіт» та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», які були оформлені та оплачені у попередні періоди») безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточнення з моменту виявлення зазначених помилок з урахуванням терміну позовної давності згідно з законодавством України».
25.01.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією № 44 щодо відшкодування збитків на суму 3702,79 грн. Відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти не повернув.
3 огляду на викладене, Комунальному підприємству «Володимирський ринок» завдана матеріальна шкода (збитків) в сумі 3702,79 грн, що підтверджується Перерахунком кошторисного прибутку та адміністративних витрат згідно актів виконаних робіт (ф. КБ-2в «Будівельно-монтажна компанія ВБ» від 21.12.2020.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому до вищевказаних відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як встановлено ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного сторонами договору від 01.03.2019 № 02/2019/41-Р-19 відповідачем були виконані роботи, які в свою чергу були прийняті та оплачені позивачем, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року, а також копії платіжних доручення про оплату на загальну суму 98400,00 грн.
Судом встановлено, що станом на момент прийняття робіт за договорами будь-яких зауважень від позивача не надходило, вищевказані документи були підписані уповноваженим представником позивача без заперечень.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем при виконанні умов договору були допущені порушення Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013), затверджених наказом Мінрегіону України від 05.07.2013 №293, а саме: пункту 6.2.9, пункту 6.2.6, пункту 6.4.7., про що зазначалося вище.
Таким чином, шляхом завищення розміру кошторисного прибутку та адміністративних витрат при виконанні робіт за вищевказаним договором відповідачем було безпідставно отримано грошові кошти у розмірі 3702,79 грн.
Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що за вищевказаним договором сторони передбачили обов'язок Підрядника виконувати роботи в порядку та згідно з вимогами діючого законодавства України, державними нормами та стандартами, після отримання усіх необхідних дозволів та допусків, в протилежному випадку усі негативні наслідки покладаються на Підрядника.
Відповідно до ч. 2 ст. 845 ЦК України, якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 2 цієї статті встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 ст. 226 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Суд зазначає, що оплата позивачем завищеної вартості робіт, що підтверджується актом Держаудитслужби №10-30/7, фактично є втраченим майном, оскільки сума завищення сплачена не в рамках домовленостей та за відсутності підстав для даної оплати. При цьому, позивач втратив можливість розпоряджатися даними коштами (оскільки вони фактично перебувають у відповідача).
В даному випадку слід зазначити про наявність всіх чотирьох складових, необхідних для встановлення наявності збитків, а саме: порушення відповідачем своїх обов'язків перед позивачем - ТОВ «Будівельно - монтажна компанія ВБ» зобов'язане було визначити вартість будівельних робіт за договором згідно з Правилами визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013), затверджених наказом Мінрегіону України від 05.07.2013 №293, чого не було зроблено; наявності збитків, завданих відповідачем - ТОВ «Будівельно-монтажна компанія ВБ» завищено вартість будівельних робіт, яка була сплачена КП «Володимирський ринок» на користь відповідача; причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та негативними наслідками, які виявились результатом таких дій (бездіяльності) - саме ТОВ «Будівельно-монтажна компанія ВБ» здійснювало розрахунок та визначення вартості будівельних робіт за договором, а тому саме внаслідок дій відповідача КП «Володимирський ринок» отримано збитки; вини відповідача у настанні негативних наслідків, яка проявилась у будь-якій формі, тобто грубої або звичайної необережності - ТОВ «Будівельно-монтажна компанія ВБ» було здійснено розрахунок та визначення вартості будівельних робіт за договором з порушенням чинного законодавства, чим неправомірно завищено вартості підрядних робіт за договором.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Враховуючи вказані законодавчі положення, а також встановлений судом факт завдання збитків відповідачем, заявлені вимоги про стягнення 3702,79 грн є обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Володимирський ринок" в повному обсязі, з покладенням на відповідача 2270,00 грн судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажна компанія ВБ” (пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 42143750) на користь Комунального підприємства “Володимирський ринок” (вул. Антоновича, буд. 115, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 01565129) - 3702 (три тисячі сімсот дві) грн 79 коп. збитків та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 12.11.2021.
Суддя Т.А. Азізбекян