майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"04" листопада 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1368/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
секретар судового засідання: Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Бай С.Е. ордер №892699 від 03.11.2021
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівське сільськогосподарське підприємство №1"
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Баранівське сільськогосподарське підприємство-1"
про стягнення 170 777,31 грн та повернення транспортних засобів
Державне підприємство дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівське сільськогосподарське підприємство №1" в якому просить:
1. Стягнути з заборгованість згідно із договором оренди транспортних засобів від 06 березня 2018 року в загальному розмірі 170 777,31 грн, що складається із основного боргу (орендної плати) у сумі 88 451,61грн, неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування транспортними засобами за час прострочення їх повернення у сумі 68 361,29грн, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 9 374,74грн, інфляційних у сумі 2 133,87 грн, 3% річних у сумі 2 455,80 грн;
2. Усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом повернення наступних транспортних засобів та документів до них, а саме повернути:
- транспортний засіб, реєстраційний (державний) номер НОМЕР_1 , екскаватор ЄО 2621 ЮМЗ-6, рік випуску 1989, № машини НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 , № шасі НОМЕР_4 , та оригінал свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_5 від 25.02.2002 року до нього;
- транспортний засіб, реєстраційний (державний) номер НОМЕР_6 , трактор МТЗ-82, рік випуску 1982, № машини -, № двигуна НОМЕР_7 , № шасі НОМЕР_8 , та оригінал свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_9 від 25.02.2002 року до нього;
- транспортний засіб, реєстраційний (державний) номер НОМЕР_10 , причеп 2ПТС 785А, рік випуску 1980, № шасі НОМЕР_11 , та оригінал свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_12 від 25.02.2002 року до нього, які були передані ТОВ "Баранівське сільськогосподарське підприємство №1" згідно із договором оренди транспортних засобів від 06 березня 2018 року.
Ухвалою суду від 30.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
20.01.2021 від позивача до суду надійшла заява, у якій просить вирішити справу за наявними у суду матеріалами. Позовні вимоги підтримує.
Також, 20.01.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представників.
26.01.2021 ухвалою суду строк підготовчого провадження продовжено.
01.03.2021 до суду повторно надійшло клопотання від позивача про розгляд справи за відсутністю позивача.
03.03.2021 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення по справі, у яких зазначено, що транспортні засоби, які є предметом договору оренди, були передані відповідачу в незадовільному стані. У зв'язку з чим, керуючись п. 3.1 договору оренди транспортних засобів від 06.03.2018 відповідачем неоднаразово до 01.12.2018 пропонувалось позивачу забрати транспортні засоби, по вартості (залишковою) за якою було передано транспортні засоби, але позивач залишив такі пропозиції без відповіді та задоволення.
Також, відповідач просить застосувати строк позовної давності щодо неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування транспортними засобами за час прострочення їх повернення у сумі 68 361,29 грн, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 9 374,74 грн. Крім того, просить застосувати до позовних вимог як спеціальну так і загальну позовну давність та повністю відмовити у позовних вимогах.
01.07.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення співвідповідача по справі № 906/1368/20 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Баранівське сільськогосподарське підприємство-1". В даному, клопотанні відповідач, вказує, що з 07.03.2018р. р. транспортні засоби перебувають в користуванні іншого суб'єкта господарювання відповідно до договору суборенди транспортних засобів від 07.03.2018р. без/н.
Ухвалою суду від 01.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення співвідповідача у справі та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Товариство з обмеженою відповідальністю" Баранівське сільськогосподарське підприємство-1".
21.09.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Представники відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Ухвали, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:" адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час, день і місце розгляду справи.
Представник третьої особи також в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідом, хоча був належним чином повідомлений про час, день, та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд
06.03.2018 між Філія "Житомирський виробничий експлуатаційно-технічний вузол дорожнього зв'язку " Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорз'язок" (позивач/орендодавець) та ТОВ "Баранівське сільськогосподарське підприємство №1" (відповідач/орендар) укладено договір оренди транспортних засобів.
Згідно п. 1.1 договору орендодавець передає в платне користування, а орендар приймає в строкове платне користування транспортні засоби визначені п. 1.2 та зобов'язується здійснити їх оплату та відновлення відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору предметом оренди є транспортні засоби:
1) реєстраційний (державний) номер НОМЕР_1 , екскаватор ЄО 2621 ЮМЗ-6, рік випуску 1989, № машини НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 , № шасі НОМЕР_4 ( свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_5 від 25.02.2002 року);
2) реєстраційний (державний) номер НОМЕР_6 , трактор МТЗ-82, рік випуску 1982, № машини -, № двигуна НОМЕР_7 , № шасі НОМЕР_8 (свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_9 від 25.02.2002 року);
3) реєстраційний (державний) номер НОМЕР_10 , причеп 2ПТС 785 А, рік випуску 1980, № шасі НОМЕР_11 (свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_12 від 25.02.2002 року).
Цільове призначення предмета оренди: використання в господарських цілях ( п. 1.3 договору).
Пунктом 2.2 договору передбачено, що орендодавець має право:
- контролювати технічний стан та цільове використання предмета оренди;
- відмовитись від договору оренди і вимагати повернення предмету оренди у випадку коли орендар використовує предмет оренди не за цільовим призначенням, передбаченим п. 1.3 даного договору.
Передача предмета оренди орендарю та його повернення орендодавцю здійснюється на підставі акту приймання передачі орендованого майна, який складається орендарем та підписується сторонами у 5-денний строк з моменту фактичної передачі орендованого майна ( п. 2.3 договору).
У п. 3.1 сторони домовились, що орендар має право :
- поліпшити предмет оренди для його використання за цільовим призначенням передбаченим цим договором. В цьому випадку орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат та відтермінування початку здійснення орендної плати відповідно до умов цього договору;
- передавати предмети оренди в суборенду, в користування третіх осіб ( в тому числі для проведення ремонтних робіт предметів оренди);
- повернути предмет оренди до початку строку оплати передбаченого п. 4.2 цього договору.
Згідно п. 3.2 договору, орендар зобов'язаний, зокрема, у разі припинення договору оренди повернути орендодавцю предмет оренди протягом 5 днів в отриманому технічному стані, з урахуванням нормального зносу.
Відповідно до п. 4.1 договору за користування предметом оренди орендар сплачує орендну плату в розмірі 6 000,00 (шість тисяч) гривень, в т.ч. ПДВ 1 000,00 грн.
Орендна плата визначена в пункті 4.1. цього договору сплачується за кожний повний місяць або пропорційно кількості днів в місяці починаючи з 01 березня 2019 року ( п. 4.2 договору).
Оплата за цим договором здійснюється щоквартально до 20 числа кожного наступного кварталу, що є наступним за кварталом, з якого встановлена оплата (п.4.3. договору).
Згідно п. 5.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022р.
На виконання умов договору відповідно до акту приймання-передачі від 06.03.2018 позивачем передано, а відповідачем прийнято в оренду :
1) транспортний засіб, реєстраційний (державний) номер НОМЕР_1 , екскаватор ЄО 2621 ЮМЗ-6, рік випуску 1989, № машини НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 , № шасі НОМЕР_4 ( свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_5 від 25.02.2002 року). Транспортний засіб знаходиться в технічно несправному стані. Залишкова вартість 8 355,00 грн ;
2) транспортний засіб, реєстраційний (державний) номер НОМЕР_6 , трактор МТЗ-82, рік випуску 1982, № машини -, № двигуна НОМЕР_7 , № шасі НОМЕР_8 (свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_9 від 25.02.2002 року). Транспортний засіб знаходиться в технічно несправному стані. Залишкова вартість 4 880,00 грн;
3) транспортний засіб, реєстраційний (державний) номер НОМЕР_10 , причеп 2ПТС 785 А, рік випуску 1980, № шасі НОМЕР_11 (свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_12 від 25.02.2002 року). Транспортний засіб знаходиться в технічно несправному стані. Залишкова вартість 2 038,60 грн.
Однак, орендар в порушення умов договору не виконує своїх зобов'язань щодо здійснення орендної плати починаючи з березня 2019 по травень 2020.
В результаті заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період з орендної плати становить 88 451,61 грн.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі (частина 1 статті 799 ЦК України).
Частиною 1 статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Орендарю (відповідачу) неодноразово надсилалися листи (звернення): вих. №6 від 06 лютого 2019 року, вих. №16 від 11 липня 2019 року, вих. №4 від 05 лютого 2020 року, у яких орендарю повідомлялися банківські реквізити для сплати орендної плати за користування транспортними засобами та наголошувалося про необхідність виконання орендарем обов'язку щодо здійснення ним орендної плати.
Однак, свої договірні зобов'язання щодо здійснення орендної плати відповідач до не виконав, вказані листи залишені без відповіді та задоволення.
Заперечення відповідача на те, що передані транспортні засоби були в незадовільному стані спростовується умовами договору згідно яких орендар зобов'язується здійснити їх оплату та відновлення. Крім того, про стан транспортних засобів відповідачу було відомо в момент їх передачі в оренду, про що зазначено в акті приймання-передачі транспортних засобів від 06.03.2018.
Щодо посилання відповідача на те, що він неодноразово звертався до позивача з пропозицією забрати транспортні засоби, то на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано суду жодних доказів.
Таким чином, викладені відповідачем заперечення не звільняють його від обов'язку сплачувати оренду плату у порядку та розмірі передбаченому договором оренди від 06.03.2018.
Доказів здійснення оплати заборгованості відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення 88 451,61 грн орендної плати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 9 374,74 грн за період з 21.04.2019 по 18.11.2020.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний у випадку стягнення її судом.
Сплата відповідачем пені передбачена п.5.3 договору, відповідно до якого орендар несе відповідальність за цим договором, в тому числі, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.
Як вбачається з розрахунку позивача при нарахуванні пені ним враховувалась подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня та строк нарахування передбачений ч.6 ст. 232 ГК України.
Перевіривши наданий розрахунок пені, суд вважає його правильним та обґрунтованим.
Відповідач у своїх запереченнях на позов заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.
Частиною першою статті 223 ГК України унормовано, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Частиною 1 статті 259 ЦК України унормовано що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідного договору про збільшення позовної давності між сторонами укладено не було.
Таким чином, враховуючи, що позов до суду позивачем було подано 18.11.2020, а строк позовної давності для стягнення пені сплив 17.11.2019, то суд відмовляє в задоволенні вимоги в частині стягнення пені нарахованої за період з 21.04.2019 по 17.11.2019.
Отже, задоволенню підлягає вимога про стягнення пені нарахованої у межах строку позовної давності розмір якої становить 5 993,05 грн.
Крім того, позивачем нараховано відповідачу 2 455,80 грн 3% річних за період з 21.04.2019 по 18.11.2020 та 2 133,87 грн інфляційних.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до здійсненого судом власного розрахунку розмір 3% річних в межах визначеного позивачем періоду нарахувань становить 2 450,57 грн, а не 2 455,80 грн, як зазначено у розрахунку позивача.
Отже, обґрунтованим розміром до стягнення 3% річних є 2 450,57 грн.
Перевіривши наданий розрахунок позивача щодо нарахування 2 133,87 грн інфляційних, суд вважає його правильним, обґрунтованим, а заявлену вимогу такою. що підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем направлено відповідачу повідомлення від 30.04.2020 про відмову від договору оренди транспортних засобів від 06.03.2018 у зв'язку з несплатою орендної плати та використанням предмету оренди не за призначенням.
При цьому позивачем вказано, що відповідачем укладено з третьою особою договір суборенди транспортних засобів, предметом якого є транспортні засоби передані позивачем в оренду відповідача. Передача таких транспортних засобів в суборенду, не відповідає господарським цілям товариства, а тому дані транспортні засоби підлягають негайному поверненню орендодавцеві. Вказане повідомлення було одержане відповідачем (Орендарем) 23 травня 2020 року, що підтверджується інформацією з офіційного Інтернет-сайту Укрпошти.
Посилаючись на те, що відповідач в порушення п. 3.2 договору, не повернув орендодавцеві транспортні засоби протягом 5 днів з моменту одержання повідомлення про відмову від договору, позивачем нараховано відповідачу 68 361,29 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування транспортними засобами відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 29.05.2020 по 18.11.2020.
Також, відповідач просить усунути перешкоди у здійснені права користування та розпорядження майном шляхом повернення йому відповідачем транспортних засобів, що є предметом оренди.
Згідно із частинами 3 та 4 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд,
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Згідно п. 5.1 договір оренди набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022р.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що орендодавець має право, в тому числі, відмовитись від договору оренди і вимагати повернення предмету оренди у випадку коли орендар використовує предмет оренди не за цільовим призначенням, передбаченим п. 1.3 даного договору.
Згідно п. 1.3 договору цільове призначення предмета оренди: використання в господарських цілях.
У п. 3.1 сторони домовились, що орендар має право, зокрема, передавати предмети оренди в суборенду, в користування третіх осіб ( в тому числі для проведення ремонтних робіт предметів оренди).
Як вбачається з матеріалів справи 07.03.2018 між ТОВ "Баранівське сільськогосподарське підприємство №1" (відповідач) та ТОВ "Баранівське сільськогосподарське підприємство - 1" (третя особа) укладено договір суборенди спірних транспортних засобів строком до 31.12.2022.
Також між відповідачем та третьою особою підписано акт приймання-передачі транспортних засобів від 07.03.2018.
Цільове призначення предмета оренди відповідно до п. 1.4 договору суборенди, використання в господарських цілях.
Отже, відповідачем не було порушено умови договору оренди щодо використання предмета оренди за його цільовим призначенням, а також, не було обмежено право відповідача на передачу предмета оренди в суборенду.
Таким чином, суд вважає, що у позивача не було підстав відмовлятись від договору оренди відповідно до п. 2.2 договору та застосовувати до відповідача передбачену ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойку.
Інших підстав односторонньої відмови умовами договору оренди не передбачено.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 68 361,29 грн подвійної орендної плати за користування транспортними засобами.
Крім того, оскільки дія договору оренди передбачена у п. 5.1 не закінчилась, суд також відмовляє у задоволенні позовної вимоги про усунути перешкоди у здійснені права користування та розпорядження майном шляхом повернення йому відповідачем транспортних засобів.
Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог в частині стягнення 88 451,61 грн основного боргу, 5 993,05 грн пені, 2 450,57 грн 3% річних, 2 133,87 грн інфляційних та відмови в іншій частині позову.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівське Сільськогосподарське підприємство №1" (12700, Житомирська область, Баранівський район, м. Баранівка, вул. Звягельська, буд. 118, код ЄДРПОУ 37572970) на користь Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" (03179, м. Київ, вул. Михайла Чалого, буд. 3, код ЄДРПОУ 05422987) - 88 451,61 грн основної заборгованості, 5 993,05 грн пені, 2 450,57 грн 3% річних, 2 133,87 грн інфляційних, 1 485,44 грн судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 12.11.21
Суддя Маріщенко Л.О.
Віддрукувати:
1- в справу
2,3 - сторонам (рек.)
4- третій особі - (рек.) Товариство з обмеженою відповідальністю " Баранівське сільськогосподарське підприємство-1", (:01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 6, кв.44)