Номер провадження 2/754/3259/21
Справа №754/2105/21
Іменем України
04 листопада 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
судді Саламон О.Б.
з участю секретаря судового засідання Крутікової-Вільховченко І.І.
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Вишгороденергобудтранс» про встановлення факту, що має юридичне значення та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеною заявою та відповідно до заявлених позовних вимог просить:
- встановити факт, що Приватне акціонерне товариство «Вишгороденергобудтранс» (далі - ПрАТ «Вишгороденергобудтранс») є правонаступником Вишгородського Автотранспортного Виробничого Об'єднання «Південатоменергобудтранс) (далі - АТВО «Південатоменергобудтранс);
- зобов'язати ПрАТ «Вишгороденергобудтранс» зробити перерахунок заробітної плати за червень 1996 року у відповідності з законодавчими актами СРСР та УРСР про оплату праці у зоні відчуження в 1986-1987 р.р. та видати довідку відповідного зразка для ГУ ПФ України в м. Києві на ім'я позивача;
- зобов'язати ПрАТ «Вишгороденергобудтранс» відшкодувати позивачу збитки у розмірі 90 317,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у червні 1986 року. За період роботи у червні 1986 року йому було видано довідку про розмір нарахованої та виплаченої йому у зазначений період часу заробітної плати. Наприкінці 2019 року позивачу стало відомо, що розрахунок та виплата йому заробітної плати за червень 1986 року зроблено невірно, без врахування рішень Уряду, з яких знято гриф «Таємно» та «Для службового користування», які регламентували порядок оплати праці у 30-ти км зоні відчуження, а саме: Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, Президії ВР СРСР, ВЦРПС від 07.05.1986 за № 524-156; Постанови Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 07.05.1986 року за № 153/10-43; Постанови РМ УРСР від 08.05.1986 № 168-5; пояснення Держкомпраці, Міністерства енергетики та електрифікації СРСР від 26.05.1986; Постанови РМ УРСР від 30.05.1986 № 523; Постанови РМ СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195; Постанови РМ УРСР та Української ради профспілок від 10.06.1986 № 207-7. 28.12.2019 позивач звернувся за роз'ясненнями до Міністерства соціальної політики України, яке повідомило заявника, що у разі неправильного нарахування заробітної плати особам, які брали участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження в 1986-1987 роках, підприємство, установа, організація на підставі первинних документів має провести перерахунок заробітної плати згідно з законодавством і видати нову довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження для проведення перерахунку розміру пенсії. Відповідач звернувся до відповідача ПрАТ «Вишгороденергобудтранс» з заявою щодо видачі довідки про підвищену заробітну плату, на що останній відповів позивачу відмовою.
Виходячи з положень наведених вище рішень Уряду колишнього СРСР та Української РСР, позивач обчислив розмір заробітної плати за період своєї роботи у червні 1986 року з урахуванням підвищеної на 100% тарифної ставки, премії у розмірі 60 % та премії у розмірі 400 крб. та відповідно до визначеного ним розміру заробітної плати визначив розмір своєї пенсії за період березень - грудень 2020 року та січень-лютий 2021 року, який за підрахунком позивача, мав становити 199 638,98 грн. Різниця між сумою фактично отриманої ним пенсії за вказаний період часу та сумою нарахованої пенсійним органом пенсії становить 90 317,67 грн. та є згідно наведених заявником вимог збитками, завданими йому у результаті порушення його цивільних прав. Одночасно позивач зазначає, що відмовою відповідача у видачі довідки йому було заподіяно моральної шкоди, яка полягає у фізичних та моральних стражданнях, приниженні його честі та гідності.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2021 вказана цивільна справа розприділена судді Саламон О.Б.
15.02.2021 по справі відкрито провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
23.06.2021 судом ухвалено здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, у заяві від 28.04.2021 розгляд справи просив проводити у його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Згідно зі ст.ст. 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього кодексу, тобто тягар доказування покладається на сторін цивільно-правового спору.
Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Судом встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (1 категорія) та є інвалідом ІІ групи, внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с. 25-26, 28, 34)
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07.06.2018 (справа № 754/2166/18) встановлено факт того, що ОСОБА_1 був залучений до складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 06 червня 1986 року по 25 червня 1986 року.
24.07.2018 Деснянським управлінням праці та соціального захисту населення м. Києва видано позивачу посвідчення серії НОМЕР_1 , відповідно до якого останній має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 35)
У червні 1986 року позивач працював автоелектриком у Чорнобильській філії Автотранспортного виробничого об'єднання «Південатоменергобудтранс» (АТВО «Південатоменергобудтранс»), яка являлась структурним підрозділом зазначеного об'єднання.
Наказом ВБМО «УЕБ» (Виробниче будівельно-монтажне об'єднання «Укренергобуд») від 25.10.1988 № 17 АТВО «Південатоменергобудтранс» реорганізовано в АТВО «Укренергобудтранс» (Автотранспортне виробниче об'єднання «Укренергобудтранс» (а.с. 29, 30, 32-33)
Наказом Виробничого будівельно-монтажного об'єднання «Укренергобуд» (ВБМО
«УЕБ») від 03.07.1989 № 102 Чорнобильську філію реорганізовано у Чорнобильську автоколону та передано у відання Київського автотранспортного підприємства Автотранспортного виробничого об'єднання «Укренергобудтранс» (Київське АТП АТВО «Укренергобудтранс» (а.с. 22)
Наказом ВБМО «Укренергобуд» від 30.05.1991 № 38 Київське АТП виділено з складу АТВО «Укренергобудтранс» та підпорядковано тресту «Київенергобуд». У пункті 3.1 зазначеного наказу визначено передати тресту «Київенергобуд» станом на 01.06.1991 Київське АТП та Чорнобильську автоколону (а.с.44)
У подальшому АТВО « Укренергобудтранс» змінило форму власності з державної на приватну, змінило назву на ВАТ «Вишгороденергобудтранс» та на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 20.04.2011 перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Вишгороденергобудтранс» (ПрАТ «Вишгороденергобудтранс») (а.с. 32-33, 54-55)
10.06.1996 ВАТ «Вишгороденергобудтранс» видано позивачу довідку за № 55 про розмір виплаченої йому заробітної плати за період роботи в зоні відчуження у Чорнобильському філіалі АТВО на посаді автоелектрика з 06 червня по 25 червня 1986 року (а.с.30).
10.12.1996 ВАТ «Вишгороденергобудтранс» видано позивачу довідку за № 161, з якої вбачається, що його заробіток за червень 1986 року у 30-ти км зоні відчуження вахтовим методом склав 1595,83 крб. (а.с. 31)
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримував пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призначену за нормами Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка була обчислена із заробітної плати за роботу в зоні відчуження у червні 1986 року на підставі довідки про заробіток від 10.12.1996 № 161 (далі - довідка № 161), виданої ВАТ «Вишгороденергобудтранс» та яка знаходиться у матеріалах пенсійної справи позивача (а.с.31,57)
Листом від 01.09.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві
повідомило позивача про неможливість проведення перевірки достовірності видачі довідки про заробітну плату № 161 за період роботи в зоні відчуження первинними документами та про здійснення з 01.09.2020 розрахунку його пенсії по інвалідності ІІ групи в розмірі фактичних збитків, обчисленої відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно постанови КМ України від 28 липня 2010 року № 656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій» без урахування заробітної плати, отриманої за роботу в зоні відчуження (а.с. 58)
11.02.2020 позивач звертався до Голови Правління ПрАТ «Вишгороденергобудтранс» із заявою, в якій просив надати розпорядження про проведення перерахунку його заробітної плати за червень 1996 року з урахуванням наведених вище рішень Уряду колишнього СРСР та Української РСР, а саме застосувати для обрахунку заробітної плати тарифну ставку збільшену на 100%, встановити розмір премії 60% підвищеної тарифної ставки, провести доплату за роботу у понадурочний час у вихідні дні та додати до його заробітної плати премію у розмірі 400 крб., враховуючи великі обсяги робіт, якісне та своєчасне їх виконання (а.с. 40-42)
Листами від 25.02.2020 № 06 та від 04.03.2020 № 09 ПрАТ «Вишгороденергобудтранс» повідомило позивача про неможливість видачі йому довідки про підвищену заробітну плату за період роботи з 06 по 25 червня 1986 року у Чорнобильському АТП з причини відсутності первинних документів, а саме особових рахунків по нарахуванню заробітної плати та табелів обліку робочого часу та про відсутність підстав для проведення перерахунку про підвищену оплату праці. Також позивача повідомлено, що ПрАТ «Вишгороденергобудтранс» не є правонаступником Чорнобильського філіалу та про необхідність звернення з питань отримання довідок до тресту «Київенергобуд» або Київського АТП (а.с.43,46)
Відповідно до архівної довідки Деснянської РДА в м. Києві від 10.03.2020 № 181 вбачається, що документи з кадрових питань (особового складу) ВАТ «Київенергобуд» (Управління будівництва Чорнобильської АЕС), ліквідованого як банкрут, за 1985-2012 роки були прийняті на зберігання до архівного відділу Деснянської РДА в м. Києві відповідно до акту № 278 від 17.02.2014. Повнота переданого архівного фонду незадовільна. Документи про шкідливі умови праці на зберігання до архівного відділу не надходили. Також відсутні табелі обліку робочого часу працівників, задіяних на роботах зі шкідливими умовами праці (а.с. 48).
Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Обчислення пенсій відповідно до Закону здійснюється на підставі довідок про заробітну плату, які відповідно до статті 15 вказаного Закону видаються установами та організаціями на підставі первинних документів (особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату). Підставою для проведення розрахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження являються первинні документи про нараховану заробітну плату та фактичну тривалість роботи безпосередньо в зоні відчуження.
Листом Міністерства соціальної політики України (Мінсоцполітики) від 27.01.2020 № 26/0199-20/312 позивача повідомлено про те, що в разі неправильного нарахування заробітної плати особам, які брали участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження в 1986-1987 роках, підприємство, установа, організація на підставі первинних документів має провести перерахунок заробітної плати згідно із законодавством і видати нову довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження для проведення перерахунку розміру пенсії. Розрахована таким чином заробітна плата не індексується і не виплачується (а.с. 36-39)
Після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці
осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа «таємно» та для «службового користування» стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативних документів: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964; постанова Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 № 1031; постанова Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року № 655-195; постанова Ради Міністрів Української РСР від 10 червня 1986 № 207-7 та інші.
У зазначених нормативно-правових актах йдеться про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь на роботах пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які у 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Пунктом 1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» установлено надати право керівникам підприємств і організацій проводити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, за підвищеними до 100 відсотків тарифними ставками (відрядними розцінками) та посадовими окладами.
Постановою Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 05 червня 1986 року № 665-195 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і попередженням забруднення навколишнього середовища» надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964.
Розпорядженнями Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати» дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих на роботах у III, II, I зонах небезпеки у 5, 4, 3 кратному розмірах.
Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (абзац 4 підпункту 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 № 207/7), провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 відсотків тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи. Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.
Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно з постановою Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156.
Вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 07 травня 1986 року № 524-156.
Зазначений висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 539/2282/16-ц.
З наявної у матеріалах справи копії довідки № 55 від 10.06.1996, виданої ВАТ «Вишгороденергобудтранс» вбачається, що заробітна плата позивача за роботу в зоні відчуження (зона ІІ) з 06.06.1986 по 25.06.1986 нарахована кратному розмірі (кратність 4) та здійснено доплату за роботу в надурочний час, вихідні та святкові дні. З вказаної довідки також вбачається, що фактична заробітна плата позивача за роботу в зоні відчуження, із якої визначається пенсія обрахована з урахуванням розміру премії за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження (а.с.30).
Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні Чорнобильської АЕС виплачувалася відповідно до чинного на підприємстві (в організації) положення про преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 процентів тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7).
Отже, розмір премії встановлювався для кожного працівника окремо відповідно до чинного на підприємстві (в організації) положення про преміювання. Зазначеними вище постановами не встановлювалось підвищення на 60% розмірів премії кожному працівнику.
Відповідно до пп.3 п.1 постанови Ради Міністрів Української РСР і Укрпрофради від 10.06.86 р. N 207-7 для заохочення працівників підприємств, організацій й установ (незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості), що безпосередньо брали участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в розпорядження Міністерства енергетики та електрифікації СРСР виділялися кошти в розмірі 1 млн. крб. на місяць до повного завершення цих робіт.
Відповідно до п.6 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України від 23.11.2011 № 1210 в усіх випадках премія, передбачена пп.3 п.1 постанови Ради Міністрів Української РСР і Укрпрофради від 10.06.86 р. N 207-7 не мала перевищувати 400 крб. на місяць.
Що стосується врахування премії у розмірі 400 крб., то Верховний Суд розглядав справи з подібними правовідносинами і у постанові від 03.10.2019 у справі №357/566/17 дійшов висновку, що згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією.
Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період. При цьому, розмір отриманої заробітної плати, що зазначається у довідці, має відповідати та видається на підставі первинних документів.
Матеріали справи не містять доказів, які б вказували на встановлення позивачу граничного розміру премії (60%) та призначення йому премії у розмірі 400 крб. відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 та пп.3 п.1 постанови Ради Міністрів Української РСР і Укрпрофради від 10.06.86 р. N 207-7.
Встановлені судом обставини та проаналізовані докази у їх сукупності не свідчать про неправильне нарахування позивачу заробітної плати за період його роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження в червні 1986 року та наявність обгрунтованих підстав для зобов'язання ПрАТ «Вишгороденергобудтранс», як правонаступника АТВО «Південатоменергобудтранс», зробити позивачу перерахунок його заробітної плати за червень 1996 року у відповідності з законодавчими актами СРСР та УРСР про оплату праці у зоні відчуження в 1986-1987.
Відповідно до вищенаведеного, суд приходить до висновку про необгрунтованість належними та достатніми доказами посилання позивача щодо невірного нарахування йому заробітної плати за період роботи у зоні відчуження червні 1986 року, заподіяння йому збитків та моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 12,19, 77-81, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Вишгороденергобудтранс» про встановлення факту, що має юридичне значення та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.
Повний текст рішення суду складено 12.11.2021.
Суддя