Номер провадження 2-о/754/574/21
Справа №754/13206/21
Іменем України
20 жовтня 2021 року Деснянський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Гринчак О.І.
за участю секретаря судових засідань Чехун Ю.В.,
заявниці ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Деснянська районна філія Київського міського центру зайнятості про встановлення факту припинення трудових відносин,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт припинення трудових відносин. Вимоги заяви мотивовані тим, що заявниця працювала на посаді фельдшера виїзної бригади з 01.01.2006 по 04.08.2014 в м. Шахтарськ, Донецької області. 05.08.2014 була змушена виїхати з зони АТО. З того часу заявниця мешкає у м. Києві. У зв'язку з частими обстрілами та небезпекою знаходження на робочому місці заявниця не мала можливості офіційно звільнитись, а тому на сьогоднішній день трудові відносини з попереднім роботодавцем юридично дійсні, хоча фактично вона припинила роботу. Починаючи з 20.08.2014 по теперішній час заявниця працює на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів у Комунальному некомерційному підприємстві «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Деснянська районна філія Київського міського центру зайнятості про встановлення факту припинення трудових відносин, судове засідання призначено на 20.10.2021.
19.10.2021 від заінтересованої особи - Деснянської районної філії Київського міського центру зайнятості, надійшло клопотання, в якому представник заінтересованої особи просить суд розглядати справи без її участі, та не заперечує щодо встановлення факту припинення трудових відносин.
У судове засідання 20.10.2021 заявниця з'явилася та просила суд вимоги заяви задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення заявниці, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив таке.
З матеріалів справи вбачається, що з 01.01.2006 ОСОБА_1 працювала в м. Шахтарськ, Донецької області на посаді фельдшера станції швидкої допомоги Шахтарської центральної міської лікарні, останнє місце роботи станція швидкої медичної допомоги м. Торез - відокремлений структурний підрозділ комунального лікувально-профілактичного закладу «Обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф», що підтверджується копією трудової книжки.
Починаючи з 20.08.2014 та по теперішній час заявниця працює на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів у Комунальному некомерційному підприємстві «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що підтверджується довідкою (а.с. 21).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08 червня 2001 року «Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою» та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за № 554/5745, зняття з реєстрації у центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин. У разі виникнення трудового спору між сторонами трудових відносин: фізичною особою - роботодавцем та найманим працівником, а також у разі відсутності однієї зі сторін у центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення дії трудового договору.
Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).
Відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), УДППЗ «Укрпошта» не здійснюється пересилання пошти на окремі території Донецької та Луганської областей.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» м. Шахтарськ, Донецької області знаходиться на території, де органи державної влади не здійснюють на даний час свої повноваження, в тому числі і поштові служби.
Таким чином, ОСОБА_1 , не мала можливості подати поштовим відправленням заяву про припинення трудових відносин, оскільки такі відправлення на вказану територію не приймаються.
Відповідно до статей 3, 221, 231 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в порядку передбаченому главою ХV цього Кодексу, підглядають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності, у тому числі членів кооперативів, їх об'єднань, членів кооперативних сільськогосподарських підприємств, членів інших громадських організацій, які перебувають з ними в трудових відносинах, членів селянських (фермерських) господарств, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.
У статті 232 КЗпП України визначено категорії трудових спорів, які розглядаються в судах.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Аналогічні положення містяться в Європейській соціальній хартії (переглянута) від 03.05.1996 (ратифікована Україною 14.09.2006).
Так, ст. 1 Хартії визначає, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на працю сторони зобов'язуються: визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов'язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості; ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає; створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування; забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм.
Заявниця посилається на те, що встановлення факту припинення трудових відносин необхідно для подальшого її працевлаштування за новим місцем роботи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Разом з тим, положеннями ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено гарантії прав і свобод громадян України, які виїхали за межі тимчасово окупованої території, та визначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Оскільки установа, в якій працювала заявниця знаходиться на непідконтрольній Україні території, вбачається, що у заявниці відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, окрім звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З огляду на викладене, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилається заявниця, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами дослідженими в судовому засіданні, враховуючи, що заявниця з об'єктивних причин не може підтвердити у позасудовому порядку факт припинення нею трудових відносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог ОСОБА_1 про встановлення факту припинення трудових відносин в певний час.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 315-319, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Деснянська районна філія Київського міського центру зайнятості про встановлення факту припинення трудових відносин задовольнити.
Встановити факт припинення трудових відносин ОСОБА_1 зі станцією швидкої медичної допомоги м. Торез - відокремленим структурним підрозділом комунального лікувально-профілактичного закладу «Обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф», код ЄДРПОУ 38653835, починаючи з 19 серпня 2014 року.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Деснянська районна філія Київського міського центру зайнятості, місце знаходження: м. Київ, вул. Каштанова, 7.
Повний текст рішення складено 12.11.2021 (після виходу судді з лікарняного).
Суддя Деснянського районного
суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК