ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11302/20
провадження № 2/753/331/21
"12" жовтня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Заставенко М.О.
з секретарями судового засідання Долею М.А., Проценко Я.Б.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
представників відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва", про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
У липні 2020 року ОСОБА_7 , в особі представника - адвоката Мілетич О.О., звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та її неповнолітнього сина ОСОБА_8 , за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», в якому просив визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_8 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Квартира АДРЕСА_2 відповідно до Ордеру на житлове приміщення № 26692 серії Б від 21.10.1987 була передана в користування наймачу ОСОБА_9 та членам її родини - ОСОБА_10 (чоловік), ОСОБА_11 (донька), ОСОБА_7 (син). Наймач квартири ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Утримання квартири здійснювалося її чоловіком ОСОБА_10 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 також помер. Після його смерті фактичне утримання квартири та проживання у ній здійснюється позивачем. Позивач та відповідачі перебувають у родинних відносинах. ОСОБА_2 є сестрою позивача, а ОСОБА_3 , ОСОБА_4 племінниками. Вказана квартира перебуває у комунальній власності. Відповідачі квартирою не користуються понад шість місяців без поважних причин. Факт реєстрації відповідачів у квартирі збільшує фактичний розмір виставлених рахунків на квартиру для сплати комунальних послуг позивачем та оскільки відповідачі не підтримують контактів із позивачем на самоусунулися від користування та утримання квартири, для позивача також неможливо змінити договір найму та стати власником особового рахунку і наймачем квартири, оскільки така дія потребує обов'язкової згоди інших зареєстрованих у житлі осіб, що і стало підставою для подання позову.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Цимбал І.К. від 21.07.2020 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 07.12.2020 вказану справу прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Бабенко Ю.С. 02.03.2021 надійшов відзив, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Виїхати з квартири, у якій зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 разом з чоловіком та дітьми були змушені у 1998 році у зв'язку із конфліктами з братом, який був проти їх спільного проживання і всіляко чинив перешкоди спокійному проживанню у квартирі своєю аморальною поведінкою. У 2008 році старша донька - відповідач ОСОБА_4 повернулася проживати до квартири. Згодом у 2009 році народився ОСОБА_8 , який також був зареєстрований у квартирі. У період з 2008 року по 2016 рік ОСОБА_2 регулярно приїжджала до квартири, де проживали її родичі, проте користуватися квартирою тривалий період часу було неможливо у зв'язку з постійними скандалами зі сторони позивача та його дружини, які протягом всього періоду спільного з відповідачами користування квартирою були проти їхнього проживання в квартирі. Вона неодноразово була свідком сварок зі сторони дружини позивача з її донькою, оскільки дружині позивача постійно заважали коляски, дитячі речі малолітнього ОСОБА_12 , та особисті речі ОСОБА_4 . Позивач з дружиною чинили перешкоди у користуванні санвузлами, кухнею, не дозволяли ОСОБА_4 здійснювати прибирання квартири миючими засобами. При цьому самі вони не здійснювали прибирання квартири. У 2016 році через постійні конфлікти із позивачем, який не припиняв всіма способами спокійно реалізовувати своє право на користування житлом, а також враховуючи негативний вплив таких співмешканців, постійних скандалів і дискомфорту для малолітнього сина, ОСОБА_4 разом із сім'єю переїхала жити до квартири чоловіка. У цьому ж році позивач з дружиною змінили замки у квартирі, у зв'язку з чим відповідачі не могли туди потрапити. На прохання надати ключі від нового замка, відповідачі відповіли відмовою.
02.03.2021 та 25.05.2021 до суду надійшли клопотання КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» про розгляд справи без участі його представника, а рішення винести по наявним матеріалам справи та враховуючи норми чинного законодавства.
19.03.2021 надійшла відповідь на відзив.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 та її представники заявлені позовні вимоги не визнали, вказували про те, що позивач чинив перешкоди відповідачам у користуванні квартирою, у зв'язку з чим вони були змушені залишити її.
Відповідач ОСОБА_3 заперечував проти позову. Пояснив, що проживав в спірній квартирі з батьками кілька місяців після народження. Його рідна сестра ОСОБА_13 після закінчення університету проживала в квартирі, а потім одружилась народила дитину та продовжувала проживати в квартирі до 2016 року. При цьому ОСОБА_14 та його дружина своєю поведінкою змусили сестру з родиною поїхати в іншу квартиру.
Відповідач ОСОБА_4 пояснила, що позивач та його дружина проживали в квартирі на постійній основі, а поряд знаходилась також квартира дружини позивача. Протягом періоду проживання ОСОБА_4 , позивач та його дружина створювали нестерпні умови для її проживання разом з дитиною: взимку відкривали двері на балкон і зачинали двері до своєї кімнати, таким чином вона не мала можливості закрити двері на балкон, а в квартирі було через це дуже холодно, був протяг, їй доводилось підкладати речі під двері щоб не було протягу; також ОСОБА_7 та його дружина в певний період часу зайнялись бізнесом з продажу риби, яку вони зберігали, солили та обробляли прямо в квартирі, через що в квартирі був нестерпний сморід, серед кухні стояли великі камери для заморозки риби, була повна антисанітарія; також позивач та дружина завели собаку великого розміру, за якою не дуже добре доглядали: залишали її закритою в кімнаті на довгий час, собака лаяла та скавчала, що могло продовжуватись по декілька днів. Такі умови проживання були нестерпними, ОСОБА_4 та її дитині все це спричиняло сильний дискомфорт, а тому їм довелось переїхати до місця проживання чоловіка ОСОБА_4 .
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином, про причини неявки представника не повідомила.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_8 , допитавши свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
21.10.1987 ОСОБА_9 видано Ордер на житлове приміщення № 26692 серії Б на квартиру АДРЕСА_2 на сім'ю із чотирьох осіб: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (чоловіка), ОСОБА_11 (доньку) та ОСОБА_7 (сина) (а. с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла (а. с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_10 (а. с. 13).
З відповіді КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» від 18.05.2020 за № 17-18-05/2020 вбачається, що уповноваженим власником особового рахунку № НОМЕР_1 , який відкрито для здійснення нарахування та оплати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій по квартирі АДРЕСА_2 являється ОСОБА_10 (а. с. 14).
Відповідно до електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 (а. с. 46).
Судом встановлено, що наймачем житла - квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_10 , а позивач та відповідачі були зареєстровані за вказаною адресою, як члени сім'ї наймача, неповнолітній ОСОБА_8 - вселений до своїх батьків, одночасно з цим набувши рівного з іншими членами сім'ї права користування цим жилим приміщенням, іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням не укладалося. Сторони ОСОБА_7 та ОСОБА_2 проживали разом за вказаною адресою щонайменше з часу отримання ордеру на вказану квартиру та реєстрації у передбаченому законом порядку.
Статтями 47, 48 Конституції України гарантоване кожному право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їх діти, батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Статтею 65 ЖК Української РСР передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.
За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Як роз'яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 № 2 зі змінами, у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).
Необхідно зазначити, що статтею 71 ЖК УРСР визначено умови відповідно до яких особу, може бути визнано такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Аналіз статті 71 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутністю поважних причин для такого не проживання.
Відтак, на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні, а на відповідача довести, що така відсутність обумовлена поважними причинами.
При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Вказаний висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 24.10. 2018 у справі № 490/12384/16-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 755/16152/16-ц.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано акти про кількість фактично проживаючих осіб від 03.03.2017, 05.01.2018, 05.06.2018, 05.01.2019, 05.07.2019 та 05.12.2019 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , там не проживають понад шість місяців (а. с. 15, 16, 17, 18,19,20).
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 , яка являється дружиною позивача, вказала про те, що після укладення шлюбу вона проживає у квартирі АДРЕСА_3 , при цьому має у власності кв. АДРЕСА_4 в цьому ж будинку де проживала до шлюбу. Відповідач ОСОБА_2 проживала у квартирі до 1998 року, тобто десь через рік після смерті матері вона вийшла заміж, народила сина ОСОБА_3 та переїхала жити до свого чоловіка ОСОБА_15 . ОСОБА_16 приїхала проживати до квартири десь у 2008 -2009 році, потім з'явився її наречений, вони одружилися, у них народилася дитина. Одного разу ОСОБА_16 запропонувала купити їм з позивачем однокімнатну квартиру, однак запропонована квартира не підійшла. У 2016 році ОСОБА_16 з родиною з'їхали з квартири. Вона з позивачем в той час були у відпустці, а коли повернулися сусіди повідомили, що ОСОБА_16 з чоловіком купили собі квартиру, продали меблі та виїхали. Замки в квартирі ніхто не змінював. Був випадок коли у ОСОБА_17 в замкові зламався ключ, тому вони були змушені змінити замок. Комунальні платежі відповідачі не платять.
Свідок ОСОБА_18 , яка являється сусідкою сторін про справі та проживає у квартирі АДРЕСА_5 пояснила, що років 15 не бачила відповідачів ОСОБА_19 та ОСОБА_3 , а ОСОБА_21 не бачила в будинку років п'ять, відколи вона продала меблі її сестрі та виїхала з квартири.
Судом встановлено, що відповідачі у спірній квартирі не проживають, що підтверджено показами свідків та актами про не проживання.
На обґрунтування заперечень відповідач ОСОБА_2 надала копії квитанцій на оплату утримання будинку та прибудинкової території, за централізоване опалення, централізоване постачання гарячої води, відповідно яких частково проводиться оплата вказаних послуг до 2016 року (т. 1 а.с. 96-115)
Допитаний в якості свідка ОСОБА_22 , який являється чоловіком відповідача ОСОБА_2 пояснив, що у 1998 році разом з дружиною та сином проживав місяців шість у спірній квартирі, потім змінили місце проживання у зв'язку з конфліктом, який виник з братом дружини, позивачем по справі. Однак дружина постійно відвідувала квартиру. Потім у ту квартиру переїхали проживати ОСОБА_16 , її чоловік, у них народився син. ОСОБА_29 з ОСОБА_3 не давали спокійно там проживати, шантажували. ОСОБА_16 в квартирі проживала з 2006 по 2016 рік. За період проживання вони з чоловіком зробили у квартирі ремонт, замінили вікна, переклеїли шпалери.
Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила, що з 1990-2000 проживала в квартирі за адресою: АДРЕСА_6 , оскільки ОСОБА_24 взяла над нами с братом опіку. Після її смерті в 1995 році опікуном став ОСОБА_25 . ОСОБА_14 постійно конфліктував з її братом, тому як тільки появилась можливість вони переїхали жити окремо. При цьому свідок дружила з відповідачем ОСОБА_26 та дуже часто її відвідувала. Пояснила, що неодноразово була очевидцем того, як взимку з кімнати ОСОБА_3 тягнуло холодом, оскільки він залишав балкон відкритим, а двері від кімнати зачиняв на ключ та йшов до дружини в її квартиру. Від цього в квартирі було нестерпно холодно, що робило неможливим проживання. Був період коли, родина ОСОБА_27 зберігала в квартирі велику кількість риби, в великих контейнерах, від якої був сильний запах. Були випадки, коли ОСОБА_3 закривав в кімнаті собаку, сам йшов, собака лаяла та скулила. На зауваження ОСОБА_3 не реагував. ОСОБА_13 постійно скаржилась їй на те, що ОСОБА_3 та його дружина навмисно вчиняють дії, щоб зробити її проживання неможливим. Після переїзду ОСОБА_28 до іншого житла, вона приїжджала з нею до квартири забрати речі, але в квартиру не змогли увійти оскільки в двері були замінені замки.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд приймає до уваги пояснення відповідача ОСОБА_4 про неможливість мешкання з дитиною у спірній квартирі через неналежні умови проживання, оскільки ці доводи підтверджуються поясненням свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_22 .
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним той факт, що відповідачі ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 шосе більш ніж понад шість місяців не проживають, добровільно змінили місце свого проживання, а тому їх слід визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Належних доказів того, що їм чинилися перешкоди у користуванні вказаною квартирою, суду не надано.
Що стосується позовних вимог про визнання ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_8 такими, що втратили право користування житловим приміщення, то суд вважає у їх задоволенні відмовити, оскільки в судовому засіданні достеменно встановлено що їм чинилися перешкоди у користуванні квартирою, створювалися неналежні умови проживання, у зв'язку з чим вони були вимушені залишити вказану квартиру.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачі ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_8 набули права власності або права постійного користування іншим житлом позивачем не надано.
За викладених обставин суд вважає, що позов у частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_8 не підлягає задоволенню у зв'язку з недоведеністю факту неповажності причин не проживання у спірній квартирі.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем за подання позову за чотири немайнові вимоги сплачено судовий збір 840,80*4= 3363 грн. Також позивачем понесені витрати на правничу допомогу в розмірі гонорару адвокату 3 000 грн відповідно до Договору про надання правової допомоги від 28.04.2020, додаткової угоди до договору від 16.03.2021, що підтверджується актом-приймання-передачі від 16.03.2021 (а.с.140-144)
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме дві вимоги, з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі (3363+3000) / 4 = 1590,80 грн з кожного.
Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 158, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 судові витрати у сумі 1 590,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 судові витрати у сумі 1 590,80 грн.
Позивач - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації АДРЕСА_7 , адреса проживання АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації АДРЕСА_7 , РНОКПП невідомий.
Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації АДРЕСА_7 , РНОКПП невідомий.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 09.11.2021.