12.11.2021 Єдиний унікальний № 371/1150/18
12 листопада 2021 року м. Миронівка
ЄУН 371/1150/18
Провадження № 2/371/361/21
Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Капшук Л.О.,
за участі секретаря судових засідань Сахненко О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 12 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем, шляхом підписання заяви б/н, було укладено кредитний договір, згідно з яким відповідачу надано кредит у розмірі 15000 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року, та «Тарифами Банку», які викладені на офіційному банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Банк свої зобов?язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач своєчасно не надала банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, чим порушила взяті на себе зобов?язання.
Станом на 31 травня 2018 року, заборгованість за кредитом становить 10796,46 грн., заборгованість за відсотками, за період з 12 квітня 2010 року по 30 травня 2017 року, становить 101468,50 грн., всього розмір заборгованості складає 112264,96 грн.
Оскільки відповідач у добровільному порядку зобов?язання за кредитним договором б/н від 12 квітня 2010 року не виконує, просив в судовому порядку стягнути з неї заборгованість за кредитом у розмірі 10796,46 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 101468,50 грн., всього стягнути заборгованість у розмірі 112264,96 грн. та судові витрати в розмірі 1762,00 грн.
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 3 грудня 2018 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
03 грудня 2019 року відповідачу направлено копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.
26 грудня 2019 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками вручено відповідачу.
Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку.
Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.
Відповідно до положень статті 274 ЦПК України, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
4 січня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач підтвердила факт підписання 12 квітня 2010 року Анкети - заяви з АТ КБ «Приватбанк», згідно з якою банк зобов?язався надати їй грошові кошти у розмірі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2.5% на місяць на суму залишку заборгованості та надати кредитну картку за умовами «Універсальна 55 днів пільгового періоду». Вона зобов?язалася повертати кредит шляхом сплати щомісячного обов?язкового платежу у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 гривень, а також у разі порушення своїх зобов?язань сплачувати штраф у розмірі 500 гривень та 5% від суми позову. Крім цього, за користування платіжною карткою, а саме зняття грошових коштів в банкоматах та пунктах видачі готівки АТ КБ «Приватбанк», вона зобов'язалася сплачувати комісію у розмірі 4% від суми операції.
Їй було видано кредитну картку «Кредитка Універсальна» № НОМЕР_1 , з якої вона використовувала кредитні кошти та погашала кредит. Строк дії кредитної картки «Універсальна», яка була видана на її ім?я, був встановлений до жовтня 2013 року.
В зв'язку зі складними життєвими обставинами, вона не в повному обсязі внесла кошти в рахунок погашення кредиту, тому у неї виникла заборгованість за кредитним договором.
Після закінчення терміну дії картки, нова картка їй не видавалася, розмір кредитного ліміту не збільшувався, кредитні кошти нею не використовувалися, вона лише вносила кошти на погашення відсотків по кредиту.
Випискою по карті № НОМЕР_1 за період з 12 квітня 2010 року по 31 травня 2018 року підтверджується, що останній раз вона скористалася кредитними коштами 27 березня 2013 року. Після цього заборгованість по коштам на картці збільшувалася за рахунок нарахування банком відсотків та штрафів за простроченим кредитом.
Посилаючись на висновки Верховного Суду України, викладені у Постанові від 22 жовтня 2014 року у справі 6- 127-цс14, вважає, що кредитний ліміт після цього не збільшувався, а автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов'язання, отже, продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає. Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов'язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.
З довідки про умови кредитування з використанням кредитної карти від 12 жовтня 2010 року вбачається, що сторони встановили термін щомісячного виконання зобов?язання до 25 числа місяця, наступного за звітним.
Посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові №6-14цс14 від 19 березня 2014 року, зазначила, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.
Термін дії картки № НОМЕР_1 закінчився в останній день жовтня 2013 року, після цієї дати кредитні кошти перестали бути доступними для отримання нею, оскільки нова картка їй не видавалася, кредитний ліміт на картці не збільшувався. Таким чином, в жовтні 2013 року сплинув строк повернення кредиту. Останній платіж на погашення відсотків по кредиту здійснено нею 24 липня 2015 року.
Позовна заява надійшла до суду 11 вересня 2018 року, тобто поза межами строку позовної давності (позовна заява датована 28 серпня 2018 року, як вбачається з платіжного доручення, судовий збір сплачено 30 серпня 2018 року).
Зазначила, що, відповідно до пункту 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, враховуючи положення пункту 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Оскільки, зі спливом позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення вищезазначеної статті застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Звернула увагу суду на той факт, що в анкеті - заяві від 12 квітня 2010 року немає домовленості сторін щодо збільшення строків позовної давності. Окремо, в письмовій формі, договір про збільшення позовної давності між сторонами також не укладався. В анкеті - заяві від 12 квітня 2010 року не ідентифіковано Умови та Правила надання банківських послуг (їх редакція). Таким чином, відсутні докази, що саме ці Умови вона розуміла, як позичальник, підписуючи анкету - заяву від 12 квітня 2010 року, а також те, що Умови містили збільшену позовну давність на момент підписання вказаної заяви, або що у подальшому Умови, зокрема щодо збільшення позовної давності, не змінювались (такі правові позиції щодо застосування статті 259 ЦК України містяться у постановах Верховного суду України у справах № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року. № 6-1926цс 15 від 4 листопада 2015 року, та № 6-2320цс 16 від 22 березня 2017 року).
Зазначила, що не підлягають також стягненню заборгованість за процентами та неустойка за останні три роки, що передували моменту звернення до суду. Зокрема, така позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та від 28 листопада 2018 року (справа № 713/1245/17). В них зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вважає, що АТ КБ «Приватбанк» пред'явив позов після спливу строку позовної давності, тому просила застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позовних вимог повністю у зв?язку із спливом строку позовної давності.
29 січня 2019 року представником позивача до суду подано відповідь на відзив.
Заперечуючи проти аргументів, викладених відповідачем у відзиві, представник позивача зазначила, що відповідач своїм підписом на заяві - анкеті підтвердила факт ознайомлення з Пам?яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку в письмовому вигляді. Вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Відсутність підпису відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що вона ознайомлена у письмовому вигляді та згідна з Умовами та Тарифами, що заява, разом із Умовами та Тарифами, складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами.
Вважає, що сторонами при укладенні договору були обговорені всі істотні умови. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєдналася до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява, разом з Умовами та Тарифами, є договором про надання банківських послуг.
Зазначила, що з виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та факт користування відповідачем грошима, а отже й факт отримання кредитної картки «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.
Вважає, що між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов?язання не виконані та кредитором не прийняті, а тому є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.
Зазначила, що в даній справі позивач надав докази, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг, та наказ банку, яким були затвердженні зазначені Умови та Правила надання банківських послуг. Крім того, згідно заяви, відповідач зобов?язалася самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів на сайті Приватбанку, а тому твердження відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, не відповідають дійсним обставинам справи.
Також звернула увагу, що пеня, встановлена пунктом 5.1 оспорюваного договору, не має нічого спільного із будь-якою компенсацією, не є за своєю природою відшкодуванням шкоди, не залежить від розміру шкоди, завданої порушенням умов договору, а є за своєю природою суто мірою по-перше забезпечення зобов?язання, а по-друге, мірою цивільно-правової відповідальності за порушення зобов?язань за договором. Тому, в даному випадку, норма права пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України “Про захист прав споживачів” жодним чином не відноситься до оспорюваного договору і не підлягає застосування до спірних правовідносин.
Щодо строків позовної давності, зазначила, що, відповідно до пункту 1.1.7.31 Умов договору, строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.
Звернула увагу суду на те, що відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов?язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.
Зазначила, що статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов?язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов?язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19 березня 2014 року, справа № 6-14цс14, та 18 червня 2014 року, справа №6-61цс 14, «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору». Відповідно до Правил користування карткою, строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 02/14р. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 08 вересня 2018 року - до спливу строку позовної давності. У зв?язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.
Стосовно строку дії договору та кредитної картки, представник позивача вказала, що платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнт тощо. Згідно Умов обслуговування, банк відкриває Клієнту картковий рахунок - поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці. Вид та строк дії карток визначено в Заяві та в Пам?ятці клієнта.
Вважає, що кредитний договір є чинним, оскільки його дія пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці.
Також звернула увагу, що випискою по рахунку підтверджується факт виконання відповідачем до певного часу належним чином своїх зобов?язань за кредитом, що свідчить про те, що вона знала про умови кредитування та визнавала свої зобов?язання за договором. Тому, посилання відповідача на те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування, не має прийматись судом до уваги.
06 лютого 2019 року відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив, в яких вона зазначила, що твердження позивача про узгодження сторонами збільшення строку позовної давності до 50 років та її ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг є безпідставними. В анкеті - заяві від 12 квітня 2010 року, підписаній нею, єдиною умовою, що притаманна договору, є встановлення бажаного кредитного ліміту - в розмірі 5000 грн. Будь-яких інших умов, в тому числі істотних, які є притаманними договору, в даній анкеті-заяві не вказано. Умови та Правила надання банківських послуг та пам?ятка клієнта їй для ознайомлення не надавалися.
Посилання сторони позивача на те, що в анкеті-заяві зазначено, що вона згідна з тим, що підписана нею анкета-заява, разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять між нею та банком «Договір надання банківських послуг», та те, що вона зазначила, що вона ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, не може бути належним та допустимим доказом того, що вона письмово погодилася на збільшення позовної давності до 50 років. В анкеті - заяві від 12 квітня 2010 року не ідентифіковано редакції (номер, дата прийняття чи затвердження тощо) Умов та Правил надання банківських послуг з якими, за твердженням позивача, вона була ознайомлена. Редакції, в якій були викладені ці Умови та Правила, позивачем не вказано та не надано. Таким чином, відсутні докази, що саме ці Умови та Правила розуміла вона, підписуючи анкету - заяву від 12 квітня 2010 року, а також те, що Умови та Правила містили умови про збільшену позовну давність на момент підписання вказаної заяви, або що в подальшому Умови та Правила, зокрема щодо збільшення позовної давності, не змінювались.
Щодо тверджень позивача про перевипуск кредитної картки, зазначила, що позивачем не надано доказів про те, що вказану перевипущену кредитну картку з № НОМЕР_2 (дата відкриття 20 липня 2010 року) було видано їй і що ця картка взагалі існувала. Позивач не зазначав про вказану картку в позовній заяві, не надав виписку про рух коштів по цій картці. До позовної заяви додано банківську виписку про рух коштів, з якої вбачаться, що всі операції щодо нарахування кредитного ліміту, погашення заборгованості, списання відсотків тощо проводилися банком лише по картці № НОМЕР_1 . Дані наданої позивачем довідки про кредитні картки суперечать даним виписки про рух коштів по кредитній картці ОСОБА_1 самого банку, яка була додана до позовної заяви. Позивачем не надано виписки про рух коштів по перевипущеній картці № НОМЕР_2 (дата відкриття 20 липня 2010 року) та доказів отримання нею вказаної картки.
28 лютого 2019 року представником позивача до суду подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 9 років, позичальник в банк не зверталася за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодилася, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які вона здійснювала. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості, може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, отже між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.
Щодо перевипуску кредитних карт, зазначив, що 12 квітня 2010 року ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 , зі строком дії до жовтня 2013 року, що підтверджується довідкою банку по виданим карткам (міститься в матеріалах справи), а також відміткою у відповідному полі анкети-заяви. В подальшому картка перевипускалася. Клієнт ОСОБА_1 , згідно кредитного договору б/н від 12 квітня 2010 року, отримала картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня лютого 2014 року. Оскільки відповідача було ідентифіковано 12 квітня 2010 року, то при перевипуску карток підписання нової анкети не було потрібно, що відповідає п. 2.2. постанови НБУ від 17 грудня 2003 року.
Перевипуск картки - це лише заміна самої картки та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися, в тому числі, і на перевипущеній картці. В розрахунку заборгованості позивачем зазначено заборгованість, що була перенесена на останню перевипущену картку.
11 березня 2019 року відповідачем до суду подані додаткові пояснення, в яких відповідач звернула увагу на те, що позивачем не надано доказів про те, вона отримала перевипущену кредитну картку з № НОМЕР_2 (дата відкриття 20 липня 2010 року), доказів перенесення заборгованості на перевипущену картку та використання нею вказаної картки. Якість доданого до письмових пояснень фото відповідача з карткою не дає змоги ідентифікувати картку за номером. Візуально можна розгледіти тільки дизайн картки, який повністю співпадає з дизайном картки № НОМЕР_1 , що була видана 12 квітня 2010 року. Довідка про випуск банком кредитних карт не підтверджує факту отримання цих карт нею.
Зауважила, що позивач не довів факту пред'явлення позову в межах дії строку позовної давності, тому, керуючись правилами статті 267 ЦК України, просила застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позовних вимог повністю.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено такі фактичні обставини.
12 квітня 2010 року відповідачем ОСОБА_1 підписано анкету - заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, за умовами яких банк зобов?язався надати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості.
Погашення кредиту повинно було відбуватися шляхом сплати щомісячного обов'язкового платежу у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 гривень. Відповідальність за порушення зобов'язань полягала у сплаті штрафу у розмірі 500 гривень та 5% від суми позову. Крім цього, за користування платіжною карткою, а саме: зняття грошових коштів в банкоматах та пунктах видачі готівки, встановлено зобов'язання сплачувати комісію у розмірі 4% від суми операції. Термін щомісячного виконання зобов'язання встановлено до 25 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідач ОСОБА_1 отримала кредитну картку «Кредитка Універсальна» № НОМЕР_1 зі строком дії картки до жовтня 2013 року.
Вказані обставини підтверджуються даними анкети - заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку № 1204150600149254876 від 12 квітня 2010 року (а.с. 72), довідки про умови кредитування з використанням кредитної карти від 12 жовтня 2010 року (а.с. 73), фотокопії кредитної картки «Кредитка Універсальна» № НОМЕР_1 (а.с. 125).
Відповідно до рішення Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519, змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на «Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (а.с. 104-105).
Відповідно до даних довідки, без дати та номеру, наданої АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 , за підписаним нею кредитним договором б/н, було надано кредитні картки № НОМЕР_1 (дата відкриття 12 квітня 2010 року, термін дії 10/2013) та № НОМЕР_2 (дата відкриття 20 липня 2010 року, термін дії 02/2014) (а.с.155).
За даними наданої позивачем довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_1 (картрахунок № НОМЕР_1 від 12 квітня 2010 року), кредитний ліміт збільшувався наступним чином: з 12 квітня 2010 року - 5000,00 грн., 12 квітня 2010 року - 5500,00 грн., 10 серпня 2010 року - 8000,00 грн., 06 січня 2011 року - 10000,00 грн., 25 лютого 2011 року - 13000,00 грн., 09 березня 2011 року - 15000,00 грн., 08 липня 2013 року - 14420,00 грн., 06 листопада 2013 року - 13350,00 грн., 12 лютого 2014 року - 10800,00 грн. (а.с.71).
Позивачем додано до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП_2010-256 (а.с.74-97), та наказ- шаблон № 906 СП-2010-256 від 06 березня 2010 року про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг для ПриватБанку і всіх дочірніх банків. Вказані Умови та правила не містять підпису відповідача. Інформація про введення в дію та розміщення вказаного наказу - шаблону на сайті АТ КБ «Праватбанк» відсутня (а.с. 192-193).
З наданих позивачем виписок по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що по основній карті № НОМЕР_1 видатки станом на 31 травня 2018 року складають 602375,28 грн. (а.с. 55-58, 166-169), станом на 14 січня 2019 року - 768420,93 грн. (а.с. 140-145).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 31 травня 2018 року, заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 10796,46 грн., загальний залишок заборгованості за відсотками, за період з 12 квітня 2010 року по 30 травня 2017 року, становить 101468,50 грн. (а.с. 67-70).
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що в позові належить відмовити повністю.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету.
Судом встановлено, що розмір бажаного кредитного ліміту, порядок та строки його погашення, розмір та порядок сплати процентів за його користування, були викладені у підписаних відповідачем анкеті - заяві про приєднання від 12 квітня 2010 року та довідці про умови кредитування від 12 квітня 2010 року.
Таким чином, сторони передбачили порядок та умови отримання кредитних коштів, погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, розмір відсотків, що підлягає сплаті за користування кредитом.
Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, внаслідок чого станом на 31 травня 2018 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 10796,46 грн. та заборгованість за відсотками, за період з 12 квітня 2010 року по 30 травня 2017 року - у розмірі 101468,50 грн.
Разом з тим, відповідачем заявлено вимогу про застосування спливу позовної давності з урахуванням заперечень щодо письмового погодження умов про збільшення строку позовної давності до 50 років, оскільки вказаний строк не погоджувався під час підписання анкети - заяви, а з Умовами та правилами, на які посилається позивач, її не ознайомлювали. Вказані Умови та правила нею не підписувались.
Посилання відповідача на факт пропуску позивачем позовної давності суд вважає обґрунтованими з таких підстав.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За правилом статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Суд відхиляє доводи та обґрунтування позивача на погодження сторонами умов збільшення строку позовної давності за кредитним договором до 50 років шляхом підписання анкети - заяви, якою відповідач приєдналася до Умов та правил з огляду на наступне.
Вказані позивачем Умови та правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві - анкеті, які безпосередньо підписані останнім. Лише факт письмового погодження (підписання позичальником Умов та правил) може свідчити про прийняття ним запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору та письмового погодження зміни тривалості позовної давності відповідно до правил статті 259 ЦК України.
Суд вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
Без наданих підтверджень про обговорення сторонами та погодження продовження строку позовної давності, відсутність у заяві-анкеті домовленості сторін про збільшення такого строку до 50 років, зазначені банком Умови та правила не можуть розцінюватися як погодження сторонами збільшення тривалості строків позовної давності, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Зазначення в анкеті - заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
За таких обставин, застосуванню підлягають строки позовної давності, встановлені законом, зокрема трьохрічний строк, визначений статтею 257 ЦК України.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання, згідно із частиною 3 статті 254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу» (п. 59 Постанови).
За таких обставин, моментом перебігу позовної давності за вказаним кредитним договором є момент, коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, тобто перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу по кредиту.
Судом встановлено, що відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитної карти від 12 квітня 2010 року, наданої позивачем, сторони встановили термін щомісячного виконання зобов'язання до 25 числа місяця, наступного за звітним. Заява - анкета позичальника від 12 квітня 2010 року не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, останній платіж на погашення за наданим кредитом відповідач здійснила 24 липня 2015 року, тому після припинення відповідачем оплати по кредитному договору, у позивача виникло право на звернення до суду за захистом свої порушених прав в частині невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по кредитному договору.
Безпідставним є посилання позивача на те, що Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою було встановлено те, що дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці, оскільки судом було встановлено, що вони не були підписані ОСОБА_1 , відповідно вони не є частиною кредитного договору б/н від 12 квітня 2010 року, укладеного між банком та ОСОБА_2 . Даних про отримання відповідачем картки № НОМЕР_2 (дата відкриття 20 липня 2010 року з терміном дії до 02/2014) матеріали справи не містять.
Вказане відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Крім того, анкета-заява позичальника від 12 квітня 2010 року не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.
За таких обставин, початок перебігу позовної давності за вказаним кредитним договором визначається з моменту, коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, а саме - з моменту останнього платежу ОСОБА_2 по кредиту, тобто з 24 липня 2015 року.
Станом на 24 серпня 2018 року сплив загальний строк позовної давності. Позовна заява, датована 28 серпня 2018 року, надійшла до суду 11 вересня 2018 року, тобто поза межами строку позовної давності, що є підставою для застосування частини 4 статті 267 ЦПК України.
Відповідач заявила вимогу про застосування строків позовної давності до вимог АТ КБ «Приватбанк», що, відповідно до вимог частини 4 статті 267 ЦК України, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду
На підставі статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт письмового погодження між позивачем та відповідачем умов збільшення строків позовної давності за кредитним договором. Позовну заяву подано поза межами загального трирічного строку позовної давності. Сплив загального строку позовної давності, про застосування якого заявила відповідач, є підставою для застосування частини 4 статті 267 ЦПК України та відмови у позові.
Щодо розподілу судових витрат
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1762 гривні.
Відповідно до правил частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно вказаного правила, судовий збір, сплачений позивачем, поверненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 274, 279-282, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Апеляційна скарга, з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, подається до Миронівського районного суду Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: будинок під номером 1Д, вулиця Грушевського , місто Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .
Суддя підпис Л.О. Капшук
Згідно з оригіналом
Суддя Л.О. Капшук