Справа № 357/6942/21
2/357/3398/21
Категорія 17
(ЗАОЧНЕ)
05 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
29.06.2021 представник позивача, адвокат Коннова Ніна Іванівна, звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що 17 травня 2021 приватним виконавцем Сидорчук А.А. на підставі виконавчого напису № 6398, виданого 12.03.2021, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65294815 та 17.05.2021 в рамках даного виконавчого провадження винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, на підставі якої розпочалося стягнення із заробітної плати ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» боргу в сумі 39657,91 грн. Вважає, що виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав. Відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в розділі стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, чітко зазначено, що для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Натомість, як зазначено у виконавчому написі, нотаріус вчинив даний виконавчий напис лише зазначивши, що він вчиняється на підставі документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172. Насправді, конкретні документи нотаріусу не надавалися. Ця обставина підтверджується тим, що насправді позивач кредитний договір №001-09981-24038 від 24.03.2008 не укладав з ПАТ «Дельта Банк», як зазначено в оскаржуваному виконавчому написі, насправді він укладав такий договір з ТОВ «Комерційний банк «Дельта», а тому відомості, які містяться в виконавчому написі не відповідають дійсності. Відповідно і засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, нотаріусу не надавалася, оскільки, з часу, з якого виникла вимога та факт настання кінцевого терміну виконання зобов'язань за кредитним договором №001-09981-240308 від 24.03.2008, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Комерційний банк «Дельта» пройшло вже більше як три роки. Дана обставина також підтверджується претензією фінансової компанії «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 , за № 2-717/ПР/21 від 04.03.2021, в якій зазначається, що кінцевий термін повернення основної заборгованості за кредитним договором № 001-09981-240308 від 24.03.2008 до 22.03.2016. Таким чином, навіть з кінцевого терміну повернення основної заборгованості за кредитним договором № 001-09981-240308 від 24.03.2008 р. пройшло 5 років. Крім цього, в даній претензій зазначено, що 24.03.2008 ніби то між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого за договором №2238/К про відступлення прав вимоги від 07.05.2020 є ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс», був укладений кредитний договір №001-09981-240308 від 24.03.2008. Однак, в дійсності між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» такий договір не укладався, а укладався договір між позивачем та ТОВ «Комерційний банк «Дельта» до якого ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс» не має жодного відношення. Також, при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нотаріус також не перевірив безспірність заборгованості. Так, у виконавчому написі зазначено, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню, становить 39657,91 грн., з урахуванням: заборгованості за сумою кредиту у розмірі 25412,02 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 13120,89 грн. та строкової заборгованості за штрафами у розмірі 1125 грн. Однак, кредитний договір №001-09981-240308 від 24.03.2008 не містить умов щодо сплати позичальником відсотків, штрафів, а тому пред'явлений нотаріусу вищевказаний кредитний договір не може свідчити про безспірність заборгованості. Крім того, позивач отримав вимогу про усунення порушень за кредитним договором 11.03.2021, що підтверджується витягом з сайту Укрпошта, а виконавчий напис нотаріус вчинив 12.03.2021, що об'єктивно позбавило позивача можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення взагалі щодо даної заборгованості. Відповідно до Положення про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вчинення виконавчого напису в разі порушення умов кредитного договору, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих боржнику повідомлень. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в кредитному договорі адресу. Зазначені вище обставини заперечують безспірність суми визначеної банком. У зв'язку з цим, просила визнати виконавчий напис № 6398 від 12.03.2021, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №001-09981-240308 від 24.03.2008 у розмірі 39657,91 грн. та 500,00 грн. вартості вчинення виконавчого напису нотаріуса, таким, що не підлягає виконанню.
01.07.2021 судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
02.08.2021 судом витребувано у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Головкіної Яни Вікторівни належним чином завірену копію матеріалів нотаріальної справи, на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 6398 від 12.03.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 001-09981-240308 від 24.03.2008 року у розмірі 39657,91 грн. та 500,00 грн. вартості вчинення виконавчого напису нотаріуса.
14.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача - адвокат Коннова Ніна Іванівна в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, 18.10.2021 до суду подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, позов просить задовольнити та проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач - ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» повторно свого представника до суду не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв з процесуальних питань та відзив на позов до суду не подав.
Третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, 17.08.2021 подала до суду матеріали на виконання ухвали суду від 02.08.2021, інших заяв з процесуальних питань та письмові пояснення щодо спору до суду не подала.
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила, заяви з процесуальних питань та письмові пояснення щодо спору до суду не подала.
На підставі ст. 280 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, яка полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 12.03.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною вчинено виконавчий напис №6398 (а.с. 8, 41), яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №001-09981-240308 від 24.03.2008, укладеним з ПАТ «Дельта банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору №2238/К про відступлення прав вимоги від 07.05.2020, є ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс». Строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 07.05.2020 по 05.03.2021. Сума заборгованості складає 39657,91 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 25412,02 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 13120,89 грн., строкова заборгованість за штрафами - 1125,00 грн.. За вчинення виконавчого напису, що здійснена стягувачем, підлягає стягненню з боржника - 500,00 грн., загальна сума заборгованості становить 40157,91 грн.
Також, встановлено, що 24.03.2008 між ОСОБА_1 та ТОВ «Комерційний банк «Дельта» було укладено кредитний договір №001-09981-240308 (а.с. 9, 44), відповідно до умов договору банк відкрив держателю поточний картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті гривні, надав в користування платіжну картку шляхом відкриття держателю відновлювальної кредитної лінії на загальну суму30000 грн. та на день укладення цього договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 3000,00 грн. кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі та не потребує підписання додаткових угод.
27.04.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Сидорчуком А.А. було відкрито виконавче провадження №65294815 щодо виконання виконавчого напису №6398, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. від 12.03.2021 на підставі заяви стягувача ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження, копією заяви на вчинення виконавчого напису (а.с. 6, 42). Також, постановою приватного виконавця від 17.05.2021 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 7).
04.03.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» надіслало ОСОБА_1 претензію (а.с. 10, 43), з якої вбачається, що станом на 04.03.2021 у ОСОБА_1 існує заборгованість перед ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Дельта банк» на підставі договору №2238/К про відступлення прав вимоги від 07.05.2020, за кредитним договором №001-09981-240308 від 24.03.2008 у розмірі 39657,91 грн. та запропоновано негайно погасити заборгованість в строк до 09.03.2021. Також, повідомлено, що у разі невиконання таких вимог, справу буде передано до нотаріуса для вчинення виконавчого напису з покладенням на Вас оплати нотаріальних послуг державного мита та інших послуг.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Згідно статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України за №282/20595.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно пункту 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Як передбачено п.3.1., 3.2. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів, при цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість бо інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.01.2018 року справа № 310/9293/15, № 61-154).
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком можуть бути підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Судом враховується, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Таким чином, слід встановити, чи були надані банком нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158цс15.
Відповідно до ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.
Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц).
В постанові Верховного Суду від 23.01.2018 (справа №310/9293/15ц) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 29.03.2019 року у цивільній справі №137/1666/16-ц.
В постанові Верховного суду від 29.01.2019 року у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Так, позивач заперечує наявність заборгованості, у розмірі зазначеному у виконавчому написі та зазначає, що кредитний договір №001-09981-240308 від 24.03.2008 не містить умов щодо сплати позичальником відсотків, штрафів, а тому пред'явлений нотаріусу вищевказаний розмір заборгованості не може свідчити про її безспірність. Також, зазначає, що кредитний договір №001-09981-24038 від 24.03.2008 з ПАТ «Дельта Банк» він не укладав, оскільки був укладений такий договір з ТОВ «Комерційний банк «Дельта». Крім того, з часу виникнення права вимоги та факту настання кінцевого терміну виконання зобов'язань (22.03.2016) за кредитним договором №001-09981-240308 від 24.03.2008, пройшло вже більше як три роки.
Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Я.В. на виконання вимог ухвали суду від 02.08.2021 надала до суду документи, на підставі яких будо вчинено оспорюваний виконавчий напис, зокрема, було надано виписку з рахунку боржника, яку суд оцінює критично виходячи з наступного.
Суд враховує, що позивач заперечує розмір боргу правомірно, оскільки первинні облікові документи, оформлені у порядку визначеному ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», а саме банківська виписка, яка має статус первинного документу, що підтверджено переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5, суду надані не були, а тому і немає підстав вважати, що розмір заборгованості позивача перед банком, а також розмір процентів за користування кредитними коштами, зазначених у виконавчому написі, є безспірним.
Так, за пунктом 62 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №553/1325/14-ц та постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №61-517св18.
Виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц).
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до п. 3.4. Розділу 2, Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. Це право виникає у стягувача з моменту неналежного виконання зобов'язання боржником у визначений договором строк.
Крім того, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором, кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, однак, відповідач нарахував заборгованість за відсотками за період з 07.05.2020 по 05.03.2021, тобто вже після спливу визначеного договором строку кредитування.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно, позивач не вважає таку заборгованість безспірною, а приватним нотаріусом при вчинені виконавчого напису всупереч ст. 88 Закону України «Про нотаріат» не враховано того, що з моменту виникнення права вимоги у стягувача до моменту вчинення виконавчого напису минуло більше ніж три роки.
Разом з тим, суд критично оцінює доводи позивача, що кредитний договір №001-09981-24038 від 24.03.2008 з ПАТ «Дельта Банк» він не укладав, правонаступником усіх прав та обов'язків якого за договором №2238/К про відступлення прав вимоги від 07.05.2020, є ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс», оскільки до суду не надано жодних доказів в підтвердження даних обставин, а згідно відомостей з ЄДРПОУ за кодом юридичної особи ТОВ КБ «Дельта» - 34047020, така особа зареєстрована з 14.02.2006 та на даний час має найменування ПАТ «Дельта банк».
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню».
Крім того, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Також, позивач заперечує отримання ним повідомлення-вимоги про усунення порушень прав банку, яке мало б передувати вчиненому виконавчому напису про стягнення заборгованості в строки передбачені в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, адже, вчинення виконавчого напису в разі порушення умов кредитного договору, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих боржнику повідомлень. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в кредитному договорі адресу.
Як вбачається із наданої письмової претензії від 04.03.2021 вих. №2-717/ПР/21, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс» вимагав від ОСОБА_1 виконати зобов'язання за кредитним договором №001-09981-240308 від 24.03.2008 та сплатити суму боргу по кредитному договору, яка складає 39657,91 грн. негайно в строк до 09.03.2021. Позивача було попереджено, що у разі невиконання зазначеної вище вимоги, стягнення буде звернено на грошові кошти, а справу передано до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Так, позивач отримав вищевказану претензію відповідача про усунення порушень за кредитним договором 11.03.2021, що підтверджується відстеженням пересилання поштового відправлення та конвертом (а.с. 11, 12), а виконавчий напис приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Я.В. вчинила 12.03.2021, зі спливом лише одного дня.
Так, вчинення виконавчого напису нотаріусом після спливу лише восьми днів з моменту надісланої стягувачем претензії - письмової вимоги про усунення порушень та отримання її позивачем за один день до вчинення виконавчого напису, об'єктивно позбавило останнього можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу (повідомленням про порушення основного зобов'язання) чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 01.04.2020 року у справі № 236/2511/17.
Також, слід зазначити, що з тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Я.В. при вчиненні нотаріальної дії керувалася ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за №1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа №826/20084/14), яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11. 2017 року залишена без змін, визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, стверджувати, що нотаріус в день вчинення виконавчого напису - 12.03.2021 керувалася пунктом Переліку, який був законним та чинним, підстав не має.
Крім того, не посвідчений нотаріусом кредитний договір не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку, шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису (правова позиція Верховного суду, що викладена в постановах від 12.03.2020 р. у справі №757/24703/18-ц, від 15.04.2020 р. у справі №158/2157/17).
Також, слід зазначити, що статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, однак, в порушення вищезазначених вимог оскаржуваний виконавчий напис було вчинено на окремому нотаріальному бланку, а не на борговому документі (кредитному договорі).
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідач відзив на позов з належними, допустимими та достатніми доказами в спростування доводів позивача до суду не подав.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір (а.с.1), тому, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908,00 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 39, 50, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 258, 259, 264-265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (місцезнаходження: 09053, м. Київ, вул. Січових стрільців,37/41), треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович (місцезнаходження: 01001, Київська область, м. Біла Церква, вул. Спартаківська,12, офіс 1), приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна (місцезнаходження: 01001, Київська область, м. Обухів, вул. Київська,115,офіс 1), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 6398 від 12 березня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 001-09981-240308 від 24.03.2008 року у розмірі 39657,91 грн. та 500,00 грн. вартості вчинення виконавчого напису нотаріуса, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 12.11.2021.
СуддяО. В. Бондаренко