Справа № 357/13480/21
2-н/357/1240/21
Категорія 5
11 листопада 2021 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 ,-
Заявниця звернулась до суду з вказаною заявою і просила суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Вищезазначену заяву було подано до суду 10.11.2021 року.
Розглянувши подану заяву, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Положення ст. 19 ЦПК України визначають юрисдикцію цивільних справи. Так, ч.3 ст. 19 ЦПК визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Ст. 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті,на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи, або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Однак, в заяві про видачу судового наказу ОСОБА_1 вказує, що дитина знаходяться на її утриманні, проте доказів, які підтверджують знаходження на її утриманні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до заяви про видачу судового наказу не додано.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимогстатті 163 цього Кодексу.
Статтею 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне у видачі судового наказу відмовити, оскільки до заяви про видачу судового наказу не надано документів, що підтверджують перебування на утриманні заявника малолітньої дитини.
А тому керуючись ст.ст. 161, 165, 167 ЦПК України,-
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяБ. І. Кошель