Справа № 357/10861/21
3/357/5515/21
10.11.2021 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Шовкопляс О. П. при секретарі судового засідання Бойко І.О., за участі: прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Шлапацького О.В., правопорушника ОСОБА_1 , розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, працює Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Будинок урочистих подій, директор, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-6 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №660 від 08.09.2021 встановлено, що ОСОБА_1 будучи директором К ПБМР Будинок урочистих подій, являючись суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, згідно з пп. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону та приміткою до ст.172-6КУпАП в порушення вимог ч.1 ст.45 та п.21 Прикінцевих положень Закону, несвоєчасно 01.06.2020року, без поважних причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП .
В суді ОСОБА_1 вину у вчинені даного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, заперечувала. Вказала, що дійсно подала електронну декларацію за 2019 рік 01.06.2020 року, у зв'язку з сімейними обставинами та поганим самопочуттям. Також у неї виникли технічні проблеми з реєстрацією електронного ключа, пояснила що умислу щодо невчасного подання декларації не мала. Вважає, що незначний термін порушення визначеного законодавством строку, наявність об'єктивних перешкод, створює передумови за яких неможливо стверджувати про вчинення корупційного діяння. Також пояснила, що при складанні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП оперуповноважений УСР в Київській області ДСР НП України Ототюк М.В. не надав їй для огляду доручення від НАЗК на проведення перевірки відносно неї та складання протоколу, що свідчить про неправомірність його дій. Вважає, що за вказаних обставин провадження по справі слід закрити.
Прокурор вважає, що причини пропуску невчасного подання декларації ОСОБА_1 є необ'єктивними, особа була обізнана про подання е-декларації та її не подала, повинна була завчасно потурбуватися. Вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Заслухавши позицію сторін, дослідивши матеріали протоколу про адміністративне правопорушення, суд встановив такі обставини.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру декларацій, ОСОБА_1 01.06.2020року о 23:50, подала до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну декларацію про доходи отримані протягом 2019 року.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадянина, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, що визначено ст. 10 КУпАП.
Згідно зі ст.1 ЗУ «Про запобігання корупції » під корупційним правопорушенням розуміється діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та /або цивільно-правову відповідальність. Відповідно до п.9 ст.1 ЗУ «Про запобігання корупції» правопорушення пов'язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 Закону, за яке Законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну чи цивільно-правову відповідальність.
Кодекс України про адміністративне правопорушення визначає, що адміністративне правопорушення по своїм суб'єктивним властивостям - діяння чи бездіяльність, вчинені з певною ціллю і з певних мотивів. Ці органічно зв'язані між собою, взаємозалежні форми психічної активності створюють зміст суб'єктивної сторони правопорушення. Вина це є психічне ставлення особи в формі умислу або необережності до своїх дій і їх наслідкам. Вина - це обов'язкова умова адміністративної відповідальності.
Умисел - це відношення пізнавальної можливості і волі суб'єкта до вчиненого ним діяння. Його обов'язкові елементи, це повне усвідомлення протиправності скоєного діяння в його юридичних і соціально-побутових особливостях, передбачення антигромадських результатів свого діяння (бездіяльності), бажання або усвідомлене допущення настання вказаних наслідків. Відсутність умислу і необережності засвідчують про випадок - такому збігу життєвих обставин, при яких особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати властивостей вчиненого або не передбачала і не могла передбачати наслідків вчиненого діяння. Випадок і вина - це категорії взаємовиключні, а тому вчинення діяння або бездіяльності випадково не є умовою адміністративної відповідальності.
Суб'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-6 КУпАП, характеризував ВССУ в своєму листі від 22.05.2017 року № 223-943/0/4-17 наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу під яким ст.10 КУпАП розуміє вчинення адміністративного правопорушення, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Отже, вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного, корупційного правопорушення, правопорушення пов'язаного з корупцією, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення, яка виходячи із визначення поняття, викладеного в ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», завжди характеризується умисною формою вини, тобто, з врахуванням положень ст.1 цього Закону, сутність правопорушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов'язана щорічно декларувати свої доходи, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети.
Судова палата у кримінальних справах Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка у своєму інформаційному листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією, зазначила, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З пояснень ОСОБА_1 , вбачається, що остання не мала на меті скрити інформацію або уникнути декларування, адже все ж таки з власної ініціативи внесла такі відомості у встановлений законом спосіб, що знайшло своє відображення у щорічній декларації за 2019 рік від 01.06.2020.
Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Таким чином, для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.172-6 КУпАП необхідно встановити той факт, що ОСОБА_1 усвідомлювала суспільну небезпечність неподання щорічної декларації, передбачала неможливість здійснення фінансового контролю з боку держави та бажала настання таких наслідків, або байдуже ставилась до їх настання чи свідомо допускала їх настання.
Проте, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , не містять жодних даних про форму вини останньої, про наявність прямого умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та не містять жодних доказів на підтвердження такого умислу.
Враховуючи усі обставини, викладені вище, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутня суб'єктивна сторона (вина у формі умислу) адміністративного правопорушення та негативні наслідки таких дій, а отже, і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, також відсутній.
Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Поряд з наведеним протокол відносно ОСОБА_1 від 08.09.2021 року складено з порушення вимог ст. 254 КУпАП. Зокрема, такий орган, як Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної Поліції України до суб'єктів, які наділені право перевірки, як декларацій так і змін у майновому стані суб'єктів декларування, не відноситься до такх. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції. Посадовці Національної поліції України відповідно до п.4 розділу ІІ Порядку вправі виключно у випадку встановлення факту неподання декларації, або змін у майновому стані до декларацій суб'єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціальний уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення. Однак, усі обов'язкові дії по проведенню перевірки, після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, тільки співробітники НАЗК вправі на підставі листа отримати пояснення від такої особи і вирішувати питання щодо її притягнення до відповідальності. Незважаючи на це, в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані щодо проведення відповідної перевірки стосовно особи, повідомлення НАЗК про результати такої перевірки управління стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Крім того, в матеріалах справи відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно порушника, повідомлення НАЗК про результати такої перевірки управління стратегічних розслідувань Національної поліції України в Київській області, не отримувало. Враховуючи наведене, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів, що безпосередньо, поза розумним сумнівом вказували б на наявність у ОСОБА_1 умислу (прямого чи непрямого) та відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, на несвоєчасне подання відповідної декларації. Поряд із цим, враховуючи сторін провадження щодо порушення процедури оформлення і складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , суд вважає, що в діях останньої відсутній складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП. Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Таким чином суд доходить висновку про закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись 247, 280, 287, 288 КУпАП, суддя,
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, закрити за відсутності в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її винесення через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
СуддяО. П. Шовкопляс