Справа № 490/6126/17
нп 2-а/490/257/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
про передачу адміністративної справи до іншого суду
12.11.2021 року місто Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Константиновського Г.Б., розглянувши у підготовчому засіданні в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення нарахованих, але невиплачених грошових коштів заробітної плати,
14.07.2017 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення нарахованих, але невиплачених грошових коштів заробітної плати.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чулупа О.С. від 18.07.2017 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом.
На підставі розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва Мізюна Р.І. від 10.02.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 15.02.2021 року справа прийнята до провадження та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання.
В зв'язку з неявкою відповідача, проведення підготовчого засідання неодноразово відкладалося.
Сторони повідомлялися судом про дату час та місце проведення підготовчого засідання. Відповідач свого представника в підготовче засдання не направив, про причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи без його участі суду не надав. За такого підготовче засідання проводиться без участі представника відповідача.
В підготовчому засіданні, судом з'ясовано думку учасників справи щодо можливості продовження розгляду даної справи Центральним районним судом міста Миколаєва як адміністративним судом, враховуючи правила розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, встановлені статтею 20 КАС України.
Представник позивача зазначив, що підстав для передачі справи на рогляд іншого суду не має, вважає що Центральний районний суд міста Миколаєва є тим судом, до юрисдикції якого віднесено розгляд даної справи.
Заслухавши думку представника позивача, ознайомившись з матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вказана справа не підлягає розгляду Центральним районним судом міста Миколаєва, з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Так, позивачем в позовній заяві заявлена вимога про стягнення з відповідача - Військової частини НОМЕР_1 нарахованої але не виплаченої заробітної плати. При цьому, позивач зазначає, що був військовослужбовцем у військовому званні "старший матрос" та проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 та йому було протиправно недоплачено грошове забезпечення.
Пункт 17) частини 1 статті 4 КАС України передбачає, що до публічної служби віднесено також і військову службу.
Таким чином, в даному випадку оскаржуються дії відповідача, які вчинені ним стосовно позивача, під час проходження останнім військової служби, тобто спір стосується питань, які виникли під час проходження позивачем публічної служби.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1).
Таким чином розгляд вказаної справи має відбуватися адміністративним судом у відповідності до КАС України.
В главі 2 КАС України, крім іншого, розмежовано предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність різних адміністративних судів.
При цьому, згідно з частиною 1 статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
уточнення списку виборців;
оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;
оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Натомість частиною 2 статті 20 КАС України встановлено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
При цьому, суд зазначає, що КАС України, в редакції, яка була чинною станом на 14 липня 2017 року - дату звернення з позовом до суду, також не передбачав віднесення розгляду даної категорії справ до юрисдикції місцевого загального суду, як адміністративного суду.
Так, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції, яка була чинною станом на 14 липня 2017 року - дату звернення з позовом до суду) було передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
При цьому, статтею 18 КАС України (в редакції, яка була чинною станом на 14 липня 2017 року - дату зверння з позовом до суду) було встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;
2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті;
6) адміністративні справи щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України;
продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України;
затримання іноземців та осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;
7) адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця щодо виконання рішень органів (посадових осіб), крім судових рішень.
Таким чином, враховуючи предмет спору в даній справі, суб'єктний склад сторін та правила предметної підсудності наведені в статті 20 КАС України, вказана справа предметно не підсудна Центральному районному суду міста Миколаєва, та не була предметно підсудною Центральному районному суду міста Миколаєвані станом на момент звернення з вказаним позовом до суду - 14.07.2017 року.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Зважаючи на викладене, відносно даного спору Центральний районний суд міста Миколаєва не може вважатись «судом, установленим законом» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та вимог КАС України.
Стаття 29 КАС України встановлює правила передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого і наводить перелік умов, коли така передача можлива. В основному підставами для передачі справи є чинники, що впливають на дотримання правил територіальної підсудності. Змістовним підтвердженням цьому є використання в нормах цієї статті характерних формулювань, які вказують на цей виді підсудності, як-от «про обов'язок передати справу за місцем проживання (перебування) відповідача» (пункт 1 частини першої цієї статті); або якщо «…справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду» (пункт 2 частини першої цієї статті); або якщо «…суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду» (пункт 3 частини першої цієї статті); чи якщо «…неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи» (пункт 4 частини першої цієї статті); або ліквідовано, або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу, та однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду (пункти 5, 6 частини першої цієї статті).
Із приписів частини першої статті 30 КАС України випливає, що первинно положення цієї статті спрямовані на недопущення спорів між судами одного інституційного рівня, яким підсудні справи з однаковим предметом спору, і, коли з'являються обставини, що зумовлюють зміну територіальної підсудності. Саме тому, щоб унеможливити пересилання справи з одного суду до іншого з підстави забезпечення дотримання територіальної підсудності, закон встановив заборону. Положення частини другої статті 30 КАС України, які відсилають до положень статті 29 цього Кодексу, посилюють правильність думки про те, що передача справ з одного суду до іншого за підсудністю забороняється з підстав територіальної підсудності.
Розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто неповноважним судом.
Суд ураховує, що відповідно до частини першої статті 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Водночас статті 169-170 КАС України не містять такої підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, як порушення правил предметної підсудності. Главою 2 розділу I КАС України не врегульовано порядку вирішення питань, пов'язаних із алгоритмом дій суду у випадках подання позовної заяви з порушенням правил предметної юрисдикції (підсудності). За приписами речення першого частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином передача справи до належного суду у разі порушення позивачем правил предметної підсудності, грунтується на вимогах процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов'язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом.
Зважаючи на викладене, суд уважає за необхідне застосувати аналогію закону та на підставі пункту 3 частини першої статті 29 КАС України передати справу до компетентного адміністративного суду. Визначаючи територіальну юрисдикцію (підсудність) цього спору, суд виходить із загальних засад визначення підсудності, встановлених статтями 25, 26 КАС України.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для передачі адміністративної справи до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 20, 29, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративну справу №490/6126/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення нарахованих, але невиплачених грошових коштів заробітної плати - передати на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України.
Суддя О.В. Саламатін