Справа № 472/692/21
11 листопада 2021 року смт. Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Тустановського А.О.,
за участю секретаря Тарєлкіной Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, Веселинівського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
13.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, Веселинівського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В позовній заяві представник позивача ОСОБА_2 зазначила, що 27 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Остапенко Євгеном Михайлович було вчинено виконавчий напис нотаріуса на кредитному договорі № 3333553 від 10 січня 2021 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . За вказаним виконавчим написом задоволено вимоги відповідача та стягнуто з ОСОБА_1 , за період з 20.06.2021 року по 27.06.2021 року включно, суму у загальному розмірі 32 211 (тридцять дві тисячі двісті одинадцять) гривень 00 копійок.
03 вересня 2021 року на підставі заяви відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та виконавчого напису нотаріуса, державним виконавцем Веселинівського районного відділу ДВС ПМУ МЮ (м. Одеса) Килевник С.В. було відкрите виконавче провадження за № 66691923.
Зважаючи на те, що жодних боргів у ОСОБА_3 не має, вона звернулася до відділу ДВС та ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження, зокрема з виконавчим написом нотаріуса та випискою з рахунка боржника, інші документи, зокрема кредитний договір, в матеріалах справи відсутні.
При детальному вивченні вказаних документів, вважає, що вони є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Зважаючи на викладене, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 15 вересня 2021 року була задоволена заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 27 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 243663 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», місцезнаходження якого: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9А, оф. 203, ідентифікаційний код юридичної особи: 35017877, грошових коштів у сумі 32 211 грн.. Ухвалою суду від 15 вересня 2021 року провадження у справі відкрито, справу призначено до підготовчого судового засідання. За клопотанням позивача витребувано: від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління Активами» документи, на підставі яких приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 27.06.2021 року було вчинено виконавчий напис нотаріуса, зареєстрований в реєстрі за № 243663; від Веселинівського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) матеріали виконавчого провадження № 66691923 та від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича документи та матеріали, на підставі яких вчинявся виконавчий напис № 243663 від 27.06.2021 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Управління Активами" заборгованості в розмірі 32 211 грн..
Ухвалою суду від 01 листопада 2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 11 листопада 2021 року.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились. Від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, шляхом направлення йому рекомендованих листів за адресою місцезнаходження.
21 жовтня 2021 року від відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» надійшла заява про визнання позовних вимог в частині визнання виконавчого напису нотаріусу, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрованого за № 243663 від 27 червня 2021 року таким, що не підлягає виконанню та стягненню з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» судового збору за подання позовної заяви в розмірі 454 грн. (інші 50 відсотків судового збору повертаються позивачу з державного бюджету в порядку ч. 1 ст. 142 ЦПК України), інші вимоги позивача такі як стягнення орієнтовних судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. не визнаються, оскільки не надано відповідного розрахунку, в якому зазначені фактично понесені витрати, фактично витрачений час на кожний окремий вид наданих послуг та/або планові витрати із зазначенням можливого витраченого часу на кожний окремий плановий вид послуг. Це у свою чергу позбавляє ТОВ «Фінансова компанія управління активами» можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, чим порушено вимоги п.1 та ч. 2 ст. 134 ЦПК України. Просить суд розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, зменшити з 5000 грн. до 1907,00 грн.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином шляхом направлення йому рекомендованих листів за адресою його місцезнаходження.
Представник відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. На адресу суду надав документи виконавчого провадження № 66691923.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, заяви сторін, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, та такі, що підлягають задоволенню за наступних підстав.
За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 27 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Остапенко Євгеном Михайлович було вчинено виконавчий напис нотаріуса на кредитному договорі № 3333553 від 10 січня 2021 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . За вказаним виконавчим написом задоволено вимоги відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» та стягнуто з ОСОБА_1 період з 20.06.2021 року по 27.06.2021 року включно суму у загальному розмірі 32 211 (тридцять дві тисячі двісті одинадцять) гривень 00 копійок.
Постановою державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Килевник С.В. від 03.09.2021 року ВП № 66691923 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документа, а саме - виконавчого напису № 243663, виданого 27.06.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 32211,00 грн. (а.с. 15)
Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (далі Закону), перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо: подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (п. 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Як передбачено п. 2.11 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Судом встановлено, що підставою для вчинення виконавчого напису є кредитний договір № 3333553 від 10 січня 2021 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , та Договір факторингу № 2106 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», які відсутні в матеріалах виконавчого провадження.
На підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 р. (далі - Постанова).
Постановою Кабінету Міністрів від 26.11.2014 року №622 Перелік документів доповнено розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" та до нього включений п. 2 в редакції: "Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".
В той же час, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14), залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", зокрема в частині доповнення Переліку новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Також вказаним судовим рішенням зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення. Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 21.03.2017 року № 23. В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін. Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Також у разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пункт 2.2. глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5).
При цьому нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.3 глави 16 розділу ІІ вищевказаного Порядку).
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та положень ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованості взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Так, як вбачається з матеріалів справи, нотаріусу не було надано засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Суд обґрунтовує свій висновок наступним.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформацію, наведену в первинних документах, систематизують у регістрах синтетичного та аналітичного обліку.
Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити (п. 5.5 Положення № 254): номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (за дебетом або кредитом відповідно); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.
Отже, виписка з рахунку, що міститься в матеріалах справи, не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки не містить усі зазначені вище обов'язкові реквізити, а тому такий документ суд визнає недопустимим.
Тобто, як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису, нотаріусу не було надано належних та достатніх документів, що підтверджують безспірність заборгованості.
Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту та відсотків за користування кредитом у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача. Жодного повідомлення позивачу від нотаріуса не надсилалось.
Документами, які підтверджують безспірність заборгованості, не можуть бути розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості, складені банком. Останні є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на підтвердження факту безспірності заборгованості ТОВ «Фінансова компанія управління активами» мали б надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати.
Належними доказами є первинні облікові документи, оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Постанови правління НБУ № 566, Постанови правління НБУ № 174 - виписки з рахунку, платіжні доручення, меморіальні ордери та інше.
Також, приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Враховуючи викладене, даючи юридичну оцінку поясненням та наданим по справі сторонами доказам, враховуючи те, що заборгованість боржника є спірною із часу звернення відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління з активами» із заявою до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» понесені ним судові витрати, а саме на отримання професійної правничої допомоги.
За договором про надання правничої (правової) допомоги від 03 вересня 2021 року укладеного між адвокатом Губською Юлією Олександрівною та ОСОБА_1 , остання доручила здійснити адвокату представництво і захист зокрема в судах. Відповідно до п. 3.3 даного договору, за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень. Розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом часу. Оплата здійснюється у формі предоплати в момент підписання Договору. Представництво інтересів клієнта в суді становить 500 грн. - 1 (одне) судове засідання.
Відповідно до ст. 19 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру ; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 16.04.2020 року по справі № 727/4597/19 зазначено, що профільний закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату, а оскільки адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність до них не можуть бути застосовані положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 оскільки останні не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку та не поширюється на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката та одночасно доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ ( квитанцію, довідку, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливістю кожної особи отримувати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, визначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v/ Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною другою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 126 ГПК України аналогічний п. 1ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
У п.п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07.11.2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити гонорар згідно із договірними зобов'язаннями.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019 року, постанові від 21.01.2021 року у справі №280/2635/20.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірними як складності справи так і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). До цього ж, розмір витрат на оплату професійної допомоги було визначено за домовленістю сторін у Договорі.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 23/21 від 03.09.2021 року ОСОБА_1 сплатила адвокату Губській Ю.О. 5000 грн. за вказану професійну допомогу.
Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу на підставі поданих представником позивача доказів, суд ураховує те, що ці судові витрати пов'язані з розглядом справи, їх розмір повинен бути обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову (сума заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі складає 32 211 (тридцять дві тисячі двісті одинадцять) гривень 00 копійок). При визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих позивачем доказів, суд також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи).
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача має бути стягнуто на користь позивача витрати пов'язані з правничою допомогою в сумі 5000 грн.
Позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору у відповідності до вимог ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Велика Палата Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 141 ЦПК у випадку задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, зазначила, що судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору (постанова від 20 березня 2019 року у справі № 161/4985/17).
Крім того відповідач ТОВ «Фінансова компанія управління активами» зазначив, що вони вимоги визнають повністю, а саме - визнають в частині визнання виконавчого напису нотаріусу, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрованого за № 243663 від 27 червня 2021 року, таким, що не підлягає виконанню, та стягненню з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» судового збору за подання позовної заяви в розмірі 454 грн. (інші 50 відсотків судового збору повертаються позивачу з державного бюджету в порядку ч.1 ст. 142 ЦПК України), інші вимоги позивача, такі як стягнення орієнтовних судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. визнають частково.
Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України та вважає правильним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 223, 258-259, 268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, Веселинівського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 27 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 243663, яким з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , було стягнуто грошові кошти в сумі 32 211 (тридцять дві тисячі двісті одинадцять ) гривень 00 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (місцезнаходження юридичної особи: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9А, офіс 203, код платника податків згідно з ЄДРПОУ 3517877, п/р НОМЕР_2 відкритий у ПуАТ «КБ «Акордбанк»).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (місцезнаходження юридичної особи: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9А, офіс 203, код платника податків згідно з ЄДРПОУ 3517877, п/р НОМЕР_2 відкритий у ПуАТ «КБ «Акордбанк») на користь держави кошти судового збору в розмірі 454 грн. 00 коп. (чотириста пятдесят чотирі гривні)
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (місцезнаходження юридичної особи: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9А, офіс 203, код платника податків згідно з ЄДРПОУ 3517877, п/р НОМЕР_2 відкритий у ПуАТ «КБ «Акордбанк») на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 листопада 2021 року.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області А.О. Тустановський