Справа № 148/791/21
Провадження №2/148/459/21
Іменем України
( Заочне )
10 листопада 2021 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Мрочко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (надалі ТОВ "ФК "ЄАПБ") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 27.11.2019 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВЕНТУС УКРАЇНА" (далі ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА") було укладено кредитний договір №1556721.
23.04.2020 між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу №23042020, за умовами якого ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 23.04.2020 до договору факторінгу №23042020 від 23.04.2020 ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 17980 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 2700 грн - заборгованість за відсотками; 10280 грн - заборгованість за пенею.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань ні первісному кредиторові, ні позивачу.
В зв'язку з даними обставинами ТОВ "ФК "ЄАПБ" змушено звернутися до суду з даним позовом. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1556721 в розмірі 17980 грн та понесені судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи наявне клопотання від неї, згідно якого вона просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, день і час судового засідання згідно п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України та через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, відомостей про причини своєї неявки суду не надав, у встановлений судом строк відзив не подав.
За таких обставин, суд ухвалив розглянути справу заочно, за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
В судовому засідання встановлено, що 27.11.2019 між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 було укладено договір №1556721 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, про що свідчить копія даного договору (а.с.4-5). За умовами даного договору ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" зобов'язувалось надати ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов'язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика надана строком на 30 днів.
Відповідно до копії Графіків платежів до договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1556721 від 27.11.2019 (а.с.5) сторони передбачили, що 27.12.2019 відповідач мав сплатити на рахунок ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" загальну суму позики в розмірі 6350 грн, з яких: 5000 грн - сума позики; 1350 грн - сума нарахованих процентів.
Також, 27.11.2019 відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту (а.с.6-7).
23.04.2020 між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу №23042020, про що свідчить його копія (а.с.11-12). За умовами даного договору ТОВ "ФК "ЄАПБ" зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" (ціна продажу) за плату, а ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" відступити ТОВ "ФК "ЄАПБ" право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА". Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників,сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до копії акту прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №23042020 від 23.04.2020, складеного 23.04.2020 (а.с.13) ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" передало, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" прийняло Реєстр Боржників кількістю 6294.
Представник позивача стверджує, що до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №1556721 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 27.11.2019.
Однак, дане твердження не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні з огляду на таке.
Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зміст ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Таким чином, обов'язок по доказуванню позовних вимог і обставин, на які представник позивача посилається в обґрунтування своїх вимог, покладається на нього.
Однак, в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України представником позивача не доведено належними доказами, що 23.04.2020 ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" відступило ТОВ "ФК "ЄАПБ" право грошової вимоги по договору №1556721 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, укладеному з ОСОБА_1 . Наданий представником позивача витяг з Реєстру боржників за договором факторингу №23042020 від 23.04.2020 (а.с.16) суд до уваги не бере, оскільки він не містить підпису та печаток сторін, а тому, відповідно, не може бути належим та допустимим доказом зазначеного.
Інших належних доказів, які б підтверджували переуступку права вимоги саме по договору №1556721 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 27.11.2019, укладеному між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 , представником позивача суду не надано. Як і не надано доказів, які б свідчили про виконання ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" умов договору, зокрема перерахування ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 5000 грн.
Окрім цього, інформація за укладеним 27.11.2019 договором №1556721 відносно позичальника ОСОБА_1 , яка міститься у картці обліку (а.с.17) свідчить про те, що розмір заборгованості по процентам становить 10480 грн, а розмір штрафів - 2500 грн. При цьому, суд звертає увагу представника позивача на те, що остання пред'являє до відповідача вимогу щодо сплати заборгованості за відсотками в розмірі 2700 грн, та заборгованості за пенею в розмірі 10280 грн.
Оцінюючи надані представником позивача докази, суд згідно з положеннями статей 77, 79, 80 ЦПК України вважає ці докази недостатніми, оскільки на їх підставі неможливо встановити дійсні обставини справи та вони не дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.
При цьому, суд бере до уваги й те, що представник позивача на виконання статей 12, 13 ЦПК не вважала за необхідне у відповідний процесуальний спосіб довести обставини, які мають значення для справи і на які вона послалась, як на підставу своїх вимог, безпосередньо у суді, обмежившись матеріалами, доданими до позовної заяви, та клопотаннями про розгляд справи за її відсутністю.
Водночас, в ухвалі про відкриття провадження від 01.06.2021 (а.с.35) представника позивача було зобов'язано надати в судове засідання оригінали документів, доданих до позовної заяви, однак дану вимогу суду представником позивача було проігноровано.
Таким чином, представником позивача не надано суду безаперечних і достатніх доказів, які б доводили обгрунтування позовних вимог, зокрема факту виконання ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" умов договору №1556721 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 27.11.2019 та переуступку ТОВ "ФК "ЄАПБ" права грошової вимоги до ОСОБА_1 за даним договором.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог представника позивача в заявлених нею межах та про відсутність правових підстав для їх задоволення.
Оскільки в задоволення позову відмовлено, тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 549, 551, 1048, 1049, 1050, 1077 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Судові витрати, понесені позивачем, залишити за ним.
Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: