Справа № 947/25654/21
Провадження № 2-з/947/1287/21
11.11.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Огренич І.В.
при секретарі - Грабовій Т.П.,
розглянувши у судовому засіданні заяву позивача про забезпечення позову, подану по цивільній справіза позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.
18 жовтня 2021р. позивач надав заяву (в порядку ст. 49 ЦПК України), щодо якої судом не вирішено питання про її прийняття.
22 жовтня 2021р. позивач надав до суду заяву в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 та на домоволодіння АДРЕСА_2 . При цьому позивач посилається на те, що на теперішній час існує вірогідність переоформлення права власності на третіх осіб, що може значно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду. Позивач зазначив, що неприйняття судом зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист його порушених прав та інтересів, а тому він вимушений звернутись до суду з даною заявою.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, надавши оцінку обґрунтованості доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів, суд вважає, що заява позивача в частині накладення арешту на спірну земельну ділянку підлягає задоволенню.
В іншій частині у задоволенні заяви слід відмовити, оскільки судом не вирішено питання щодо прийняття до розгляду заявиОСОБА_1 , яка подана ним в порядку ст. 49 ЦПК України, а тому домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , на яке позивач просить накласти арешт, на теперішній час, не є предметом спору.
При таких обставинах, суд приходить до висновку, що заява позивача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 149,150,153,157 ЦПК України, суд, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), до набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.
В іншій частині заяву залишити без задоволення.
Копію ухвали направити до Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОМР для виконання, сторонам - для відома.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Огренич І. В.