11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 280/8895/20
адміністративне провадження № К/9901/38392/21
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року
у справі №280/8895/20 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області про визнання дій протиправними,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Прокуратури Дніпропетровської області, в якому просив:
- визнати протиправними дії прокуратури Дніпропетровської області щодо порядку (процедури) проведення службового розслідування за інформацією керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області про отримання тілесних ушкоджень прокурором вказаної прокуратури ОСОБА_2 , оформлення результатів службового розслідування, ініціювання питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_1
- скасувати висновок службового розслідування від 24 червня 2020 року за інформацією керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області про отримання тілесних ушкоджень прокурором вказаної прокуратури ОСОБА_2 ;
- визнати протиправними дії керівника прокуратури Дніпропетровської області по підписанню та затвердженню 24 червня 2020 року висновку службового розслідування за інформацією керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області про отримання тілесних ушкоджень прокурором вказаної прокуратури ОСОБА_2 , зверненню 24 червня 2020 року до Комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів з дисциплінарною скаргою про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року касаційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
23 жовтня 2021 року касаційна скарга ОСОБА_1 повторно надійшла до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункти 1, 3 та 4 частини 4 статті 328 КАС України як на підстави касаційного оскарження.
Посилаючись на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2020 року в справі №640/19574/18, від 27 лютого 2020 року в справі № 0440/7290/18, від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17, від 20 січня 2021 року у справі № 824/505/16-а, від 30 березня 2021 року в справі №812/1706/15, від 30 березня 2021 року в справі № 817/2166/16.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на постанову Верховного Суду, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частину, статтю), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Разом з тим, скаржником не зазначено норму права, яку застосовано судами без урахування висновку Верховного Суду, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах.
Посилаючись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник зазначає, про відсутність висновків Верховного Суду щодо того, що голова комісії зі службового розслідування стає очільником прокуратури та підписує висновок в якості цих двох осіб, хоча конфлікт інтересів є очевидним; формулювання комісією вчиненого службового проступку суперечить його законодавчому визначенню - пунктам 6, 8 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру»; чи може порушення заборон, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року, для закладів громадського харчування утворювати склад дисциплінарного проступку для відвідувача закладу.
Однак, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами не зазначені в тексті рішень пункти 6, 8 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру», відсутнє посилання на них, а предметом дослідження у даній справі було проведення службового розслідування та як наслідок, притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, з посиланням на норми Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 06.12.2017 за №343.
Таким чином, скаржник зазначає в якості підстави касаційного оскарження відсутність висновку Верховного Суду щодо норми права (пункти 6, 8 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру»), які судами в даній справі не застосовувалась, що не може вважатись належним обґрунтуванням касаційної скарги.
Крім того, ОСОБА_1 посилається на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, зазначивши при цьому, що у відповідності до частини 2 та 3 статті 353 КАС України суди майже повністю не дослідили зібрані у справі докази, що вбачається з протоколів судових засідань, а також судом необгрунтовано відхилене клопотання про витребування доказів з прокуратури Дніпропетровської області.
Однак, цей пункт передбачає обов'язок обґрунтування скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 - 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Оскільки, скаржником не обгрунтовані належним чином підстави касаційного оскарження, то суд не може брати до уваги посилання скаржника на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України.
Суд вважає недоведеними підстави касаційного оскарження, зазначені позивачем у касаційній скарзі
У решті зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди відповідача із оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій та посиланням на нормативно-правові акти, що свідчить про формальний підхід скаржника до належного оформлення касаційної скарги в частині обов'язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини 4 статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі №280/8895/20 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області про визнання дій протиправними - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська