11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 240/4935/18
адміністративне провадження № К/9901/38197/21
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Житомирській області
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року
у справі №240/4935/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу № 200-ОС від 31 серпня 2018 року, наказу № 229-ОС від 28 вересня 2018 року в частині та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу начальника управління Служби безпеки України в Житомирській області від 31 серпня 2018 року № 200-ОС; визнати протиправним та скасувати рішення в частині позбавлення підполковника юстиції ОСОБА_1 премії за вересень 2018 року, викладене у пункті 1 наказу начальника управління Служби безпеки України в Житомирській області від 28 вересня 2018 року № 229-ОС;
- стягнути з управління Служби безпеки України в Житомирській області не нараховані преміювання та надбавки за особливості проходження служби у розмірі 3562,40 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано п. 2 наказу управління Служби безпеки України в Житомирській області "По особовому складу" №200-ОС від 31 серпня 2018 року; визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу управління Служби безпеки України в Житомирській області "По особовому складу" № 229-ОС від 28 вересня 2018 року в частині позбавлення підполковника ОСОБА_1 премії за вересень 2018 року.
Зобов'язано управління Служби безпеки України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за особливості проходження служби та премію, які скасовані згідно з пунктом 2 наказу управління Служби безпеки України в Житомирській області "По особовому складу" № 200-ОС від 31 серпня 2018 року та пункту 1 наказу управління Служби безпеки України в Житомирській області "По особовому складу" № 229-ОС від 28 вересня 2018 року, відповідно до вимог Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 20.04.2018 № 515/ДСК, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.04.2018 за № 512/31964. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Постановою Верховного Суду від 27 травня 2021 року постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу начальника УСБУ в Житомирській області від 28 вересня 2018 року № 229-ОС в частині позбавлення підполковника юстиції ОСОБА_1 премії за вересень 2018 року, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду. В іншій частині постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року залишено без змін.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування п. 2 наказу №200-ОС від 31.08.2018, наказу №229-ОС від 28.09.2018 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування наказу начальника УСБУ в Житомирській області від 28 вересня 2018 року № 229-ОС щодо позбавлення підполковника юстиції ОСОБА_1 премії за вересень 2018 року, залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління Служби безпеки України в Житомирській області звернулось до Верховного Суду із указаною касаційною скаргою.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328 - 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак вірно пославшись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, скаржником не вказано норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, а лише зазначено, що відсутній висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у даному випадку, між військовослужбовцями Служби безпеки України та її регіональними органами, які регулюються Інструкцією №515/ДСК.
Однак, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Також, у касаційній скарзі є посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Управлінням Служби безпеки України в Житомирській області зазначено, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами не враховано правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі №569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі №461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі №820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі №569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі №826/8803/15 щодо дискреційних повноважень відповідно до статті 2 КАС України.
Наявність або відсутність обставин, вказаних у рішенні, у разі його оскарження, має бути перевірена судами під час розгляду справи з метою надання оцінки спірному рішенню на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України. Однак, у касаційній скарзі не наведено жодного аргументу на спростування мотивів, з яких виходив суд апеляційної інстанції вирішуючи цей спір.
Зазначені скаржником норми права, щодо правильного застосування яких, на його думку, судами не враховано правову позицію Верховного Суду, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставитись перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову.
Крім того, скаржник має обгрунтувати, як на його думку, вказана норма мала застосовуватись судами попередніх інстанцій під час винесення оскаржуваних судових рішень.
При цьому, обов'язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Разом з тим, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Проаналізувавши вказані вище постанови Верховного Суду, слід зазначити, що правовідносини між даною справою та вказаними справами не є подібними. Разом з тим, касаційна скарга не містить будь-якого обґрунтування подібності таких правовідносин.
Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зміст касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із оскаржуваними судовими рішеннями та обґрунтуванням такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України, а також посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі №240/4935/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу № 200-ОС від 31 серпня 2018 року, наказу № 229-ОС від 28 вересня 2018 року в частині та стягнення коштів - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська