Іменем України
10 листопада 2021 року
Київ
справа №9901/72/21
адміністративне провадження № П/9901/72/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Желтобрюх І.Л., Ханової Р.Ф., Шишова О.О., Яковенка М.М.,
секретар судового засідання - Носенко Л.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представників позивача - Стригуна М.А., Дубовика В.Є.,
представника відповідача - Цуцкірідзе І.Л.,
представника третьої особи - Стоцького О.Л.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба судової охорони про визнання протиправним та скасування рішення,
До Верховного Суду, як суду першої інстанції, звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 11 лютого 2021 року №339/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби)».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним, незаконним, а тому підлягає скасуванню. Підставами позову зазначив те, що ВРП розгляд подання Голови служби судової охорони здійснено необ'єктивно, однобоко, крім того, ВРП керувалась нормативно-правовими актами, які не підлягають застосуванню у даних правовідносинах.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що рішення ВРП від 11 лютого 2021 року ухвалено повноважним складом ВРП та підписано всіма членами, які брали участь у його ухваленні. Рішення містить посилання на підстави та мотиви його прийняття.
У судовому засіданні позивач та його представники позов підтримали, просили його задовольнити за викладених у позові підстав. Зазначили, що до складу дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування наказом Голови служби судової охорони від 1 лютого 2021 року № 49, входили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , рапортами яких засвідчено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, що у даному випадку свідчить про потенційний конфлікт інтересів та порушення порядку проведення службового розслідування, а, отже, є підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
Окрім того, у поданні та висновку вказано про те, що ОСОБА_1 не здійснювалися покладені на нього обов'язки у період із вересня 2020 року із посиланням на Посадову інструкцію, затверджену 21 грудня 2020 року, яка не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 здійснено, зокрема, у період перебування його у відпустці (із 14 вересня по 6 жовтня 2020 року).
Відсутність ОСОБА_1 на території центрального органу управління Служби судової охорони, зокрема 3, 4, 22 грудня та 5, 14 січня 2021 року, обумовлена виконанням покладених на нього завдань і обов'язків керівництва. Окрім того, зазначені обставин засвідчені, зокрема рапортами згаданих вище зацікавлених осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак ці обставини помилково не взяті до уваги.
Необґрунтованим є висновок ВРП про перевищення ОСОБА_1 своїх службових повноважень внаслідок ведення 6 жовтня 2020 року з власної ініціативи переговорів із посадовими особами Державного концерну «Антонов» щодо утилізації мазуту, оскільки у цей день він перебував у відпустці, тому зазначена зустріч не була пов'язана з виконанням ним службових обов'язків. Окрім того, щодо питання про утилізацію мазуту вів розмову не він, а інша особа.
Необґрунтованими є посилання в акті службового розслідування, які взяла до уваги і ВРП, на наявність вини ОСОБА_1 внаслідок безпідставної виплати заробітної плати та премії ОСОБА_4 (провідний інспектор відділу матеріально-технічного забезпечення територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області) за період, в якому вона була відсутня на робочому місці, оскільки він не може нести відповідальність за дії співробітників та працівників територіального управління Служби судової охорони, з акта службового розслідування від 18 грудня 2020 року не вбачається висновку про наявність його вини.
Посилання на порушення ОСОБА_1 обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції» та «Про Національну поліцію» внаслідок наявності у нього частки власності у приватній компанії з надання послуг, не могли бути враховані, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення, були відсутні результати перевірки НАЗК з цього питання. При цьому безпідставно не взято до уваги пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності доказів наявності частки власності у приватній компанії. Крім того, листом голова ради директорів компанії «Вест капітал Інкорпорейтід» повідомив про те, що ОСОБА_1 не є власником акцій цієї компанії, ніколи ними не володів, не є засновником або членом ради директорів, не перебуває у трудових відносинах із цією компанією.
Доводи про нездійснення ОСОБА_1 належної організації роботи та контролю за діяльністю структурних підрозділів, спростовуються, на його думку, наданими документами, відповідно до яких на виконання наказу голови Служби від 13 листопада 2019 року №212 «Про призначення співробітників (працівників) центрального органу управління Служби судової охорони експертами груп моніторингу стану та розвитку територіальних управлінь» розіслано п'ять листів начальникам відповідних територіальних управлінь; за результатами діяльності 2020 року було проведено аналіз діяльності територіальних управлінь та підготовлено відповідний виступ на колегію Служби судової охорони, здійснено аналіз діяльності Апарату голови Служби, розроблено тези та графічні матеріали для виступу; відповідно до наказу Служби від 22 грудня 2020 року №700, яким затверджено рішення колегії за результатами діяльності Служби за 2020 рік, відсутня інформація щодо незадовільної роботи ні щодо нього, ні щодо підпорядкованих йому підрозділів; зауваження щодо виконання ним службових обов'язків за 2020 рік відсутні.
Законом України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено лише один вид дисциплінарного стягнення, яке може бути застосоване до співробітника Служби судової охорони - пониження у спеціальному званні на один ступінь (частина шоста статті 164), яке накладається на підставах і в порядку, визначених для поліцейських Дисциплінарним статутом Національної поліції України. При цьому норми цього Дисциплінарного статуту поширюються на співробітників Служби судової охорони тільки у випадках, передбачених статтею 164 цього Закону; діяльність дисциплінарної комісії у Службі судової охорони нормативно не врегульована. Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення ВРП не було закону, який би визначав діяння, що є дисциплінарними правопорушеннями та за які накладаються дисциплінарні стягнення у вигляді звільнення з займаної посади співробітників Служби судової охорони.
Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову повністю та пояснила, що оскаржуване рішення ВРП ухвалено за результатами всебічного дослідження матеріалів, з дотриманням усіх приписів законодавства, повноважним складом та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, мотиви ухвалення такого рішення в повному обсязі зазначені в ньому.
Представник третьої особи Служби судової охорони у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову повністю та зазначив, що не погоджується з твердженнями позивача про існування у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потенційного конфлікту інтересів під час їх участі у роботі дисциплінарної комісії, оскільки, зокрема: вони не були підлеглими позивача; між ними відсутні особисті, сімейні, дружні чи інші позаслужбові взаємовідносини з позивачем; відсутні інші майнові чи немайнові інтереси; обставини відсутності позивача на території центрального органу управління Служби судової охорони 3, 4, 22 грудня 2020 року та 5, 14 січня 2021 року перевірялися ОСОБА_5 , а не ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; зазначені обставин підтверджуються крім рапортів цих осіб, поясненнями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Окрім того, факти відсутності позивача на території центрального органу управління Служби судової охорони не заперечуються і самим позивачем.
Також Служба судової охорони не погоджується з доводами позивача про: непоширення на нього Посадової інструкції, затвердженої 21 грудня 2020 року; «штучність» обставин, викладених у доповідних записках; накладення на нього стягнення у вигляді звільнення з посади, оскільки він був звільнений з посади відповідно до статті 161 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»; неправомірність встановлення фактів його безпідставної відсутності на території центрального органу управління Служби судової охорони; необґрунтованість висновку ВРП із урахуванням встановлення факту перевищення позивачем своїх службових повноважень; неможливість притягнення позивача за вчинені третіми особами порушення, оскільки під час службового розслідування було встановлено його причетність до призначення таких осіб; передчасність висновку про порушення позивачем вимог Закону України «Про запобігання корупції» та «Про Національну поліцію».
Суд, заслухавши пояснення позивача, представників позивача, представника відповідача та представника третьої особи, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень і матеріали судової справи, встановив таке.
Рішенням ВРП від 13 червня 2019 року №1632/0/15-19 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби).
13 червня 2019 року заступник Голови Служби судової охорони (керівник апарату Голови Служби) полковник Служби судової охорони ОСОБА_1 прийняв Присягу співробітника Служби судової охорони.
Згідно із наказом Служби судової охорони від 18 червня 2019 року №29о/с ОСОБА_1 прийнято на службу до Служби судової охорони із 13 червня 2019 року. Цим наказом ОСОБА_1 присвоєно в порядку переатестування спеціальне звання полковника Служби судової охорони.
20 січня 2021 року Голова Служби судової охорони звернувся до ВРП із поданням про звільнення полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 з посади заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби).
Зокрема, у поданні зазначено таке.
У період із 1 вересня 2020 року по 18 січня 2021 року ОСОБА_1 не визначав завдань керівникам та особовому складу структурних підрозділів, які йому підпорядковані, і, відповідно, не здійснював контроль за виконанням завдань, які на них покладені.
ОСОБА_1 не знаходився повний робочий день на території Центрального органу управління Служби судової охорони 3, 4, 22 грудня 2020 року, 5, 14 січня 2021 року.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 за власною ініціативою звернувся до посадових осіб Державного концерну «Укроборонпром» щодо можливості утилізації Службою судової охорони мазуту, який як резервне паливо зберігається на ДП «Антонов». Зазначене не належить до повноважень Служби.
За усною вказівкою ОСОБА_1 посадовою особою Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області на посаду провідного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення призначено ОСОБА_4 , яка з 10 серпня по 1 жовтня 2020 року без поважних причин не з'являлась на роботі, проте за цей період їй виплачено заробітну плату та премію.
Також зазначено, що заступник Голови Служби (керівник апарату Голови Служби) ОСОБА_1 має частку власності у приватній компанії з надання послуг, що є порушенням обмежень, встановлених Законом України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII «Про запобігання корупції» та Законом України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію».
Подання містило висновок, що своїми діями заступник Голови Служби судової охорони (керівник апарату Голови Служби) полковник Служби судової охорони ОСОБА_1 порушив Присягу співробітника Служби судової охорони, дискредитує Службу судової охорони як державний орган у системі правосуддя і підриває авторитет судової влади в цілому.
Рішенням від 28 січня 2021 року №151/0/15-21 ВРП призначила службове розслідування за фактами, викладеними у поданні Голови Служби судової охорони ОСОБА_8 від 18 січня 2021 року, стосовно заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби) ОСОБА_1 ; зобов'язала Голову Служби судової охорони невідкладно відповідно до Закону України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» створити дисциплінарну комісію для проведення службового розслідування за викладеними фактами; у місячний термін надати Вищій раді правосуддя висновок за результатами вказаного службового розслідування; на час проведення службового розслідування та прийняття відповідного рішення відсторонила ОСОБА_1 від виконання обов'язків за посадою заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби).
Приймаючи вказане рішення, Вища рада правосуддя виходила з того, що викладені у поданні факти і додані до нього докази можуть свідчити про наявність у діях заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби) ОСОБА_1 ознак дисциплінарних проступків.
На виконання рішення ВРП Головою Служби 1 лютого 2021 року видані накази №49, №50, якими утворено дисциплінарну комісію із співробітників та працівників центрального органу управління, якій доручено в термін з 1 лютого по 28 лютого 2021 року провести службове розслідування за фактами порушень заступником Голови Служби судової охорони (керівником апарату Голови Служби) полковником Служби судової охорони ОСОБА_1 службової дисципліни та невиконання покладених на нього функціональних обов'язків.
5 лютого 2021 року до ВРП надійшов висновок службового розслідування, в якому встановлено, що викладені у поданні Голови Служби судової охорони ОСОБА_8 факти порушень, допущених заступником Голови цієї Служби ОСОБА_1 , підтвердилися.
Рішенням від 11 лютого 2021 року №339/0/15-21 ВРП задовольнила подання Голови Служби судової охорони ОСОБА_8 від 18 січня 2021 року, звільнила ОСОБА_1 з посади заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби).
При цьому, ВРП виходила з того, що матеріалами службового розслідування зафіксовано, що ОСОБА_1 своїми діями грубо порушив вимоги статей 25, 36 Закону України «Про запобігання корупції», Дисциплінарний статут, Положення про проходження служби та Присягу співробітника Служби судової охорони. Отже, службовим розслідуванням підтверджено вчинення ОСОБА_1 умисних діянь, які дискредитують звання працівника органів Служби, порушують Присягу. Такі дії керівництва служби підривають авторитет державного органу.
Не погоджуючись із законністю цього рішення, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, як суду першої інстанції з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 11 лютого 2021 року №339/0/15-21.
Відповідно до частини першої статті 161 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон №1402-VIII), Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Частинами другою та третьою статті 161 Закону №1402-VIII встановлено, що Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.
Керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя.
Голова Служби судової охорони має заступників, які за його поданням призначаються на посади за результатами відкритого конкурсу і звільняються з посад Вищою радою правосуддя.
До кандидатів на посади співробітників Служби судової охорони застосовуються вимоги, передбачені Законом України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) для кандидатів на службу в поліції. На співробітників Служби судової охорони поширюються обмеження та вимоги, встановлені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон №1700-VII), а також передбачені для поліцейських Законом №580-VIII обмеження, пов'язані зі службою в поліції. Час проходження служби у Службі судової охорони зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах. До стажу служби у Службі судової охорони зараховується стаж служби в поліції (частини перша, третя, четверта статті 163 Закону №1402-VIII).
Також співробітникам Служби судової охорони, окрім грошового забезпечення, визначеного в частинах першій, другій статті 165 Закону №1402-VIII, гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом №580-VIII для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони (частина третя статті 165 Закону №1402-VIII).
Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони визначається у відповідному положенні, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим із Державною судовою адміністрацією України (частина шоста статті 163 Закону №1402-VIII).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2019 року №1052/0/15-19 затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі - Положення №1052/0/15-19), згідно з яким співробітниками Служби є громадяни, які в добровільному порядку прийняті на службу до Служби, склали Присягу співробітника Служби та яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання. Громадяни України, які вперше приймаються на службу, особисто складають та скріплюють власноручним підписом Присягу співробітника Служби. Внутрішній розпорядок, в якому визначено вимоги до організації несення служби, та розпорядок дня в підрозділах встановлюються керівниками (начальниками) центрального органу управління та територіальних підрозділів з урахуванням особливостей діяльності таких підрозділів. Співробітники користуються правами і виконують службові обов'язки відповідно до законодавства та цього Положення (пункти 3, 7, 17 розділу І, пункт 1 розділу ІІ).
За змістом пункту 3 розділу II Положення №1052/0/15-19 службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного співробітника Служби під час виконання службових обов'язків, з-поміж іншого: чесно і сумлінно додержуватися Присяги співробітника Служби, виконувати закони України; демонструвати культурне та чемне спілкування із громадянами, не допускати порушень законодавства; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) інструкцій, наказів керівництва.
За протиправні дії чи бездіяльність під час виконання службових обов'язків співробітники несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 4 розділу ІІ Положення №1052/0/15-19).
За приписами пункту 6 Положення №1052/0/15-19 на співробітників поширюються обмеження та вимоги, встановлені Законом України «Про запобігання корупції», а також передбачені для співробітників Законом України «Про Національну поліцію» обмеження, пов'язані зі службою в поліції.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону №580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Колегія суддів вважає, що за умови відсутності профільного закону і відсилочної норми щодо регулювання відносин про дисциплінарну відповідальність співробітників Служби судової охорони, застосуванню підлягає сукупність норм, що відсилають до інших нормативно-правових актів.
З урахуванням наведених положень Закону №1402-VIII та Положення №1052/0/15-19, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в питаннях застосування дисциплінарних стягнень на співробітників Служби судової охорони поширюється дія Закону України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Закон №2337-VIII), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження та яким затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Статут).
Відповідно до частини першої статті 11 Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно із цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Статуту).
Статут відносить звільнення з посади до видів дисциплінарних стягнень, які застосовуються до поліцейського за вчинення дисциплінарного проступку (пункт 6 частини третьої статті 13).
Відповідно до статті 14 Статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку проводиться службове розслідування. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Враховуючи, що заступник Голови Служби судової охорони (керівник апарату Голови Служби) призначається на посаду і звільняється з посади Вищою радою правосуддя, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок ВРП про те, що службове розслідування відповідно до статті 14 Статуту призначається на підставі її рішення.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (частина перша статті 15 Статуту).
Відповідно до підпунктів 22, 36 пункту 19 Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2019 року №1051/0/15-19 (далі - Положення №1051/0/15-19), Голова Служби утворює комісії з питань, що належать до повноважень Служби; забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання та виявлення корупції, порушень законності, службової дисципліни співробітниками та іншими працівниками Служби.
Голова Служби з питань, що належать до його повноважень, видає накази, розпорядження та доручення, організовує та контролює їх виконання (пункт 20 Положення №1051/0/15-19).
Згідно із частиною першою статті 16 Статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Виходячи із положень вказаних норм, рішенням Вищої ради правосуддя від 28 січня 2021 року №151/0/15-21 за фактами, викладеними у поданні Голови Служби судової охорони ОСОБА_8 від 18 січня 2021 року, призначено службове розслідування стосовно заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби) ОСОБА_1 ; зобов'язано Голову Служби судової охорони невідкладно відповідно до Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» створити дисциплінарну комісію для проведення службового розслідування за викладеними фактами; у місячний термін надати Вищій раді правосуддя висновок за результатами вказаного службового розслідування.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 15 Статуту дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов'язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування.
На виконання рішення Вищої ради правосуддя Головою Служби 1 лютого 2021 року видані накази №49 та №50, якими утворено дисциплінарну комісію із співробітників та працівників центрального органу управління, якій доручено в термін з 1 лютого по 28 лютого 2021 року провести службове розслідування за фактами порушень заступником Голови Служби судової охорони (керівником апарату Голови Служби) полковником Служби судової охорони ОСОБА_1 службової дисципліни та невиконання покладених на нього функціональних обов'язків.
При цьому, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими доводи позивача про потенційний конфлікт інтересів та порушення порядку проведення службового розслідування у зв'язку із тим, що до складу дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування наказом Голови служби судової охорони від 1 лютого 2021 року №49, входили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , рапортами яких засвідчено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.
До такого висновку Суд дійшов з огляду на обставини справи, зокрема, під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Служби судової охорони про визнання протиправним та скасування наказу від 1 лютого 2021 року №49 «Про створення дисциплінарної комісії», встановлення відсутності компетенції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 квітня 2021 року відкрито провадження у справі №640/5939/21 за позовом ОСОБА_1 до Служби судової охорони.
У підготовчому судовому засіданні 7 червня 2021 року судом залучено в якості третьої особи Вищу раду правосуддя.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року зупинено провадження у справі №640/5939/21 до набрання законної сили рішенням суду у справі №9901/72/21 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2021 року №339/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби)».
Отже, обставини правомірності включення до складу дисциплінарної комісії по проведенню службового розслідування, утвореної відповідно до наказу Служби судової охорони від 1 лютого 2021 року №49 співробітників служби, мають досліджуватися Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №640/5939/21.
В свою чергу, у цій справі Верховний Суд перевіряє лише рішення ВРП від 11 лютого 2021 року №339/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби)».
За вказаних обставин, на час прийняття оскаржуваного рішення ВРП та розгляду цієї справи Верховним Судом, наказ від 1 лютого 2021 року №49 «Про створення дисциплінарної комісії» є чинним і в судовому порядку не скасований.
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначені у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2018 року №893 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807; далі - Порядок проведення службового розслідування).
Відповідно до абзацу другого пункту 1 розділу ІІ цього Порядку, підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (пункт 2 розділу VІ Порядку проведення службового розслідування).
З огляду на викладене, Верховний Суд приходить до висновку, що службове розслідування стосовно ОСОБА_1 проведено відповідно до положень Статуту та Порядку проведення службового розслідування і належних та допустимих доказів протилежного позивачем суду в ході судових засідань не надано.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку (пункт 4 розділу V Порядку проведення службового розслідування).
Статтею 1 Статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Статуту).
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Статуту).
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Підпункт 6 частини третьої статті 13 Статуту відносить звільнення з посад до виду дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2019 року №1134/0/15-19 затверджені Умови проведення конкурсу на зайняття вакантної посади заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби), в яких окреслені основні повноваження за цією посадою (далі - Умови).
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Умов до основних повноважень заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби) належить забезпечення координації підрозділів Служби судової охорони, які здійснюють та організовують інформаційно-аналітичну роботу, міжнародне співробітництво, документальне забезпечення, а також здійснення контролю за діяльністю цих підрозділів, забезпечення виконання покладених на них завдань.
Наказом Голови Служби судової охорони від 6 травня 2019 року №19 затверджені положення про структурні підрозділи центрального органу управління Служби судової охорони, зокрема Положення про Управління забезпечення діяльності керівництва апарату Голови Служби судової охорони центрального органу управління Служби судової охорони, Положення про відділ документального забезпечення апарату Голови Служби судової охорони центрального органу управління Служби судової охорони.
Пунктами 1, 3, 5 розділу І Положення про Управління забезпечення діяльності керівництва апарату Голови Служби судової охорони центрального органу управління Служби судової охорони визначено, що це управління є структурним підрозділом апарату Голови Служби судової охорони центрального органу управління Служби судової охорони, начальник цього управління підпорядковується безпосередньо заступнику Голови Служби - керівнику апарату; до складу управління входять структурні підрозділи: відділ забезпечення діяльності керівництва та протоколу, відділ міжнародного співробітництва, прес-служба.
Згідно із пунктами 1, 3 Положення про відділ документального забезпечення апарату Голови Служби судової охорони центрального органу управління Служби судової охорони цей відділ є структурним підрозділом апарату Голови Служби судової охорони центрального органу управління Служби судової охорони, а начальник цього управління підпорядковується безпосередньо заступнику Голови Служби - керівнику апарату.
Також Головою Служби судової охорони 21 грудня 2020 року затверджена Посадова інструкція заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби), якою визначені завдання, обов'язки, права та відповідальність вказаної посадової особи.
Як зазначено у поданні і висновку, у період з 1 вересня 2020 року по 18 січня 2021 року заступник Голови Служби судової охорони (керівник апарату Голови Служби) полковник Служби судової охорони ОСОБА_1 жодних завдань керівникам та особовому складу вказаних вище структурних підрозділів не ставив та, відповідно, контроль за виконанням завдань, покладених на ці структурні підрозділи, не здійснював, а також не здійснював контроль за їх діяльністю.
Вказані факти перевірені ВРП та їм надано належну оцінку в оскаржуваному рішенні.
Так, вказані обставини підтверджуються доданими до висновку копіями доповідних записок від 18 січня 2021 року: начальника відділу міжнародного співробітництва Д.Шелудька, начальника відділу забезпечення діяльності керівництва В.Барановського, начальника відділу забезпечення діяльності керівництва апарату Голови Служби В.Близнюка, заступника начальника відділу забезпечення діяльності керівництва апарату Голови Служби С.Синька. Роботу цих структурних підрозділів та контроль за виконанням ними завдань протягом зазначеного вище періоду організовували і здійснювали їх безпосередні керівники.
Крім того, ОСОБА_1 не здійснював заходи, визначені наказами Служби судової охорони від 30 грудня 2020 року №712 «Про затвердження розпорядку дня в ЦОУ ССО на 2021 рік» та від 2 червня 2020 року №223 «Про затвердження розпорядку дня в ЦОУ ССО на 2020 рік» (зі змінами, внесеними наказом Служби від 22 червня 2020 року №259) як його безпосередні службові обов'язки:
не проводив щоденні наради із підпорядкованими підрозділами центрального органу управління Служби з визначенням їм відповідних завдань;
не здійснював щомісячне підбиття підсумків із підпорядкованими структурними підрозділами центрального органу управління Служби та не визначав їм відповідні завдання на наступний місяць;
не затверджував визначені наказами Служби судової охорони від 19 листопада 2019 року №220 (зі змінами) та від 9 листопада 2020 року №600 «Про затвердження Переліку організаційно-розпорядчих документів, що відпрацьовуються в Службі судової охорони» плани роботи підпорядкованих структурних підрозділів центрального органу управління Служби;
не організовував та не брав участі у розробці нормативно-правових та організаційно-розпорядчих документів Служби за напрямом діяльності;
не організовував та не контролював виконання завдань щодо удосконалення системи моніторингу та контролю за виконавською дисципліною в центральному органі управління Служби та територіальних управліннях Служби відповідно до наказу Служби судової охорони від 12 грудня 2019 року №257 «Про підсумки службової діяльності Служби судової охорони у 2019 році та завдання на 2020 рік»);
не організовував та не контролював виконання завдань щодо запровадження електронного документообігу в центральному органі управління Служби та територіальних управліннях Служби відповідно до наказу Служби від 12 грудня 2019 року;
не організовував та не контролював виконання завдань щодо впровадження автоматизованої системи діловодства в центральному органі управління Служби та територіальних управліннях Служби (наказ Служби від 12 грудня 2019 року №257);
не здійснював заходи щодо організації та координації діяльності територіальних управлінь Служби за напрямами організації документального забезпечення, ведення діловодства, електронного документообігу та архівного зберігання документів, створення, використання та зберігання інформації з обмеженим доступом та проведення заходів міжнародного співробітництва.
Виявлені порушення підтверджуються письмовими поясненнями начальника відділу міжнародного співробітництва Д.Шелудька, начальника відділу забезпечення діяльності керівництва В.Барановського, начальника відділу забезпечення діяльності керівництва апарату Голови Служби В.Близнюка, заступника начальника відділу забезпечення діяльності керівництва апарату Голови Служби С.Синька.
Усього за увесь зазначений період заступник Голови Служби судової охорони (керівник апарату Голови Служби) полковник Служби судової охорони ОСОБА_1 брав опосередковану участь у підготовці заняття зі співробітниками Служби щодо запровадження електронного документообігу в центральному органі управління та територіальних управліннях Служби, організував підготовку лише одного доручення від 4 грудня 2020 року №30/2-2903/20 про надання інформації про результати роботи за напрямом діяльності за 2020 рік, здійснення кураторства за закріпленими територіальними управліннями Служби судової охорони та завдання на наступний рік (порядок денний службової наради центрального органу управління Служби судової охорони на 7 грудня 2020 року), проте безпосередньої участі в підбитті підсумків в центральному органі управління Служби не взяв.
У судовому засіданні ОСОБА_1 також пояснив, що брав участь у підготовці заняття зі співробітниками Служби щодо запровадження електронного документообігу в центральному органі управління та територіальних управліннях Служби.
У письмових поясненнях ВРП ОСОБА_1 підтвердив, що за період із 12 вересня по 3 грудня 2020 року виконував свої посадові обов'язки лише 6 днів, в інший час хворів, про що надав відповідні документи, або перебував у відпустці.
При цьому, в матеріалах службового розслідування наявний наказ за підписом Голови Служби судової охорони від 11 вересня 2020 року №475о/с, згідно із яким на підставі рапорту заступнику Голови Служби ОСОБА_1 надана частина невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2020 рік, тривалістю 23 доби, із 14 вересня по 6 жовтня 2020 року.
У висновку службового розслідування зазначено, що ОСОБА_1 без поважних причин був відсутній на службі у період із 28 по 31 грудня 2020 року та 4 січня 2021 року. 27 грудня 2020 року ОСОБА_1 телефоном повідомив тимчасового виконувача обов'язків начальника медичної служби центрального органу управління Служби судової охорони Андронатія В.Б., що перебуває на самоізоляції, оскільки мав тісний контакт із хворим на СОVID-19.
5 січня 2021 року ОСОБА_1 прибув до Центрального органу управління Служби судової охорони, документів на підтвердження факту його перебування на самоізоляції із 28 грудня 2020 року по 4 січня 2021 року не надав.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року №1301 (далі - Постанова №1236), встановлено, що самоізоляції підлягають особи, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов'язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування (підпункт 1 пункту 7).
Відповідно до пункту 6 Постанови №1236 з метою протидії поширенню COVID-19 та моніторингу самоізоляції використовується електронний сервіс «Вдома» Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - система).
Постановою №1236 визначено, яка інформація про осіб, що потребують самоізоляції, вноситься до системи, ким визначається строк ізоляції, який становить 14 днів, порядок здійснення контролю особи, яка перебуває на самоізоляції.
Отже, Верховний Суд погоджується із висновком ВРП про те, що наведені у висновку службового розслідування відомості щодо невиконання і неналежного виконання ОСОБА_1 обов'язків заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби), що є ознакою дисциплінарного проступку, знайшли своє підтвердження у матеріалах службового розслідування.
Відповідно до підпункту 1 пункту 12 розділу І Положення про проходження служби співробітники вважаються такими, що виконують обов'язки Служби на території центрального органу управління та територіальних підрозділів або в іншому місці служби (занять) протягом службового часу, включаючи перерви, встановлені внутрішнім розпорядком.
Наказами Служби судової охорони від 2 червня 2020 року № 223 (зі змінами) і від 30 грудня 2020 року №712 визначений розпорядок дня центрального органу управління Служби судової охорони на 2020 рік і 2021 рік відповідно.
З висновку службового розслідування вбачається, що 3, 4, 22 грудня 2020 року, 5, 14 січня 2021 року ОСОБА_1 безпідставно не перебував на території центрального органу управління Служби судової охорони.
Відповідно до вказаних вище наказів Служби у центральному органі управління Служби встановлено такий режим робочого часу: понеділок - четвер - початок о 08:00, закінчення о 17:00; п'ятниця - початок о 08:00, закінчення о 15:45; передсвяткові дні - початок о 08:00, закінчення - на годину раніше встановленого часу.
Згідно з поданням Голови Служби від 18 січня 2021 року, що також підтверджено під час проведення службового розслідування, ОСОБА_1 порушив встановлений розпорядок дня щодо перебування у робочий час на території центрального органу управління Служби судової охорони, а саме: 3 грудня 2020 року (четвер) ОСОБА_1 вибув з території центрального органу управління о 9:45 та прибув о 12:50 (був відсутній 3 години 05 хвилин), вибув о 15:45 та більше до місця роботи не повертався (був відсутній 1 годину 15 хвилин); 4 грудня 2020 року (п'ятниця) вибув з території центрального органу управління о 13:41 та прибув о 15:42 (був відсутній 1 годину 53 хвилини); 22 грудня 2020 року (вівторок) вибув з території центрального органу управління о 13:06 та прибув о 15:09 (був відсутній 1 годину 24 хвилини); 5 січня 2021 року (вівторок) вибув з території центрального органу управління об 11:03 та більше до місця роботи не повертався (був відсутній 5 годин 12 хвилин); 14 січня 2021 року (четвер) вибув з території центрального управління о 12:01 та прибув о 16:05 (був відсутній 3 години 34 хвилини); вибув о 16:19 та більше до місця роботи не повертався (був відсутній 41 хвилину).
Вказані факти підтверджуються рапортами начальника відділу оперативно-чергової служби центрального органу управління Служби судової охорони полковника Служби судової охорони ОСОБА_2 , поясненнями провідних спеціалістів (оперативних чергових) відділу оперативно-чергової служби центрального органу управління Служби підполковника Служби ОСОБА_9 , підполковника Служби ОСОБА_6 , старшого лейтенанта Служби ОСОБА_3 , майора Служби ОСОБА_7 , а також роздруківками записів камер відеоспостереження, розміщених на посту пропуску та охорони центрального органу управління Служби судової охорони.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 3, 4 та 22 грудня 2020 року він дійсно не перебував повний день на робочому місці. У цей час, за його словами, він виконував свої обов'язки за межами центрального органу управління, а саме виконував завдання Голови Служби щодо супроводу, розроблення та прийняття законопроекту №3935, проводячи відповідні консультації.
При цьому, ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання своїх службових обов'язків поза місцем розташування центрального органу управління 3, 4 та 22 грудня 2020 року та не зміг зазначити де саме перебував.
Відповідно до підпункту 2 пункту 12 розділу І Положення №1052/0/15-19, під час перебування поза місцем розташування центрального органу управління та територіальних підрозділів, якщо під час такого перебування вони виконують свої службові обов'язки або направлені за наказом відповідного керівника (начальника), співробітники вважаються такими, що виконують обов'язки Служби.
Голова Служби ОСОБА_8 на засіданні Вищої ради правосуддя заперечив пояснення ОСОБА_1 , а також пояснив, що не видавав накази про направлення ОСОБА_1 для виконання службових обов'язків поза місцем розташування центрального органу управління 3, 4 та 22 грудня 2020 року.
Отже, висновком службового розслідування та встановленими обставинами у справі підтверджено, що заступником Голови Служби судової охорони ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок, який полягає в порушенні службової дисципліни.
За матеріалами подання і службового розслідування встановлено, що 6 жовтня 2020 року заступник Голови Служби судової охорони (керівник апарату Голови Служби) полковник Служби судової охорони ОСОБА_1 за власною ініціативою прибув на зустріч із посадовими особами Державного концерну «Укроборонпром», під час якої повідомив про можливість утилізації мазуту, який як резервне паливо знаходиться на ДП «Антонов».
На адресу Служби судової охорони на ім'я Голови Служби 7 жовтня 2020 року надійшов лист Державного концерну «Укроборонпром» із проханням повідомити, чи належить питання, порушене заступником Голови Служби судової охорони (керівником апарату Голови Служби) полковником Служби судової охорони ОСОБА_1 , до повноважень Служби судової охорони.
Як встановлено із запису у книзі реєстрації відвідувачів Державного концерну «Укроборонпром», заступник Голови Служби судової охорони (керівник апарату Голови Служби) полковник Служби судової охорони ОСОБА_1 6 жовтня 2020 року у період із 13:15 до 13:32 прибув на зустріч із начальником управління авіабудування Державного концерну «Укроборонпром» ОСОБА_10 , під час якої запропонував утилізувати мазут, який як резервне паливо знаходиться на ДП «Антонов».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони здійснює підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу (статті 160, 161 Закону №1402-VІ).
Вказані приписи кореспондуються із пунктом 12 Положення №1051/0/15-19, згідно з яким основними завданнями Служби є: підтримання громадського порядку в суді; припинення проявів неповаги до суду; охорона приміщень суду, органів та установ системи правосуддя; виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду; забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу.
Підпунктом 1 пункту 19 Положення №1051/0/15-19 встановлено, що Голова Служби очолює Службу та здійснює керівництво її діяльністю, представляє Службу у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами, несе персональну відповідальність за виконання покладених на неї завдань.
У поясненнях, наданих у судовому засіданні, ОСОБА_1 не заперечував факт спілкування на початку жовтня 2020 року з виконувачем обов'язків директора департаменту Державного концерну «Укроборонпром» ОСОБА_10 , але не з питання утилізації мазуту, а з приводу розміщення підрозділів Служби «на фондах» Державного концерну в місті Києві. Пояснив, що питання утилізації мазуту під час бесіди виникло у представника Концерну до ОСОБА_11 , який був знайомий із ОСОБА_1 і теж був присутній на зустрічі.
Голова Служби судової охорони ОСОБА_8 на засіданні Вищої ради правосуддя зазначив, що ніяких доручень ОСОБА_1 з приводу додаткового розміщення підрозділів Служби не давав, для спілкування до Державного концерну «Укроборонпром» ОСОБА_1 не направляв.
З листа від 7 жовтня 2020 року №UОР 001-10781 за підписом заступника генерального директора з безпеки Державного концерну «Укроборонпром» К.Бушуєва вбачається, що 6 жовтня 2020 року до Концерну за власною ініціативою для зустрічі з посадовою особою прибув ОСОБА_1 . У розмові ОСОБА_1 йшлося про можливість утилізації мазуту, який як резервне паливо знаходиться на ДП «Антонов». Про присутність іншої особи в листі не зазначається (т.4 а.с.111).
У відповіді від 8 жовтня 2020 року №30/2-25/3/20 Голова Служби ОСОБА_8 зазначив, що наказів, розпоряджень, вказівок стосовно порушеного питання не видавав. Повноваження і завдання Служби судової охорони чітко визначені чинним законодавством, звернення ОСОБА_1 до посадових осіб Концерну є його особистою ініціативою і ніяк не пов'язано із виконанням ним своїх службових обов'язків (т.4 а.с.112).
Крім того, як було встановлено, із 14 вересня по 6 жовтня 2020 року ОСОБА_1 перебував у відпустці, тобто 6 жовтня 2020 року він не міг виконувати посадові обов'язки, в тому числі і накази Голови Служби.
Пояснення ОСОБА_11 , які додані до письмових пояснень ОСОБА_1 , не спростовують висновків службового розслідування за вказаним фактом.
Отже, за встановлених вище фактів службового розслідування Верховний Суд погоджується із висновком ВРП, яка дійшла висновку, що ОСОБА_1 перевищив свої службові повноваження, що відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту є дисциплінарним проступком.
Також підставою для призначення службового розслідування в поданні вказаний факт наявності у заступника Голови Служби (керівника апарату Голови Служби) ОСОБА_1 частки власності у приватній компанії з надання послуг, що може свідчити про порушення ним обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції» та «Про Національну поліцію».
Службовим розслідуванням встановлено, що 15 січня 2021 року о 18:00 на телеканалі «Прямий» у програмі «Watchdogs» опубліковано сюжет «Мамкині» лобісти в США», в якому оприлюднено інформацію щодо наявності у заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби) полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 частки власності у компанії «West Capital Inc.», активи якої зосереджені в місті Каспер, штат Вайомінг, та надання ним як лобістом цієї компанії під час проходження служби у Службі судової охорони послуг іншим особам.
Вказана компанія «West Capital Іпс.» зареєстрована 7 березня 2020 року Державним секретарем штату Вайомінг за ідентифікаційним номером 2020-000927339 як акціонерне товариство корпоративного типу та має у складі акціонерів громадянина США ОСОБА_12 , « ІНФОРМАЦІЯ_1 » АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягів з реєстрації.
31 грудня 2020 року компанія «West Capital Inc.», активи якої зосереджені в місті Каспер, штат Вайомінг, зареєстрована як лобіст Офісу Президента України. У подальшому ця компанія оновила свою заявку, вказавши, що працює на Кабінет Міністрів України. Початкова заявка компанії «West Capital Іnс.» зазначає ОСОБА_1 як єдиного лобіста компанії. Згідно з оновленою 4 січня 2021 року заявкою лобістом фірми зазначена ОСОБА_14 .
У заявці про реєстрацію нового клієнта лобіста, поданій 31 грудня 2020 року до відповідного органу Сенату США, клієнта зазначено «Office of the President of Ukraine», Address: 1 Bankova street, а лобіста - « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з номером телефону, ідентичним номеру телефону заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби) полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 .
Також протягом проведення розслідування комісія ознайомилася зі статтею «Нова українська лобістська компанія викликає здивування в Києві», яка опублікована виданням «Форін Лоббі» у мережі інтернет 5 січня 2021 року о 13:39, в якій також підтверджуються вказані вище факти.
Під час розмови із журналістами «Watchdogs» у приміщенні телеканалу «Прямий» ОСОБА_1 показав, як можна увійти до електронної системи американського уряду і вписати будь-чиїм лобістом будь-яку особу.
При цьому він ввів логін і пароль компанії «West Capital Inc.», до якої він нібито не має жодного стосунку, та вніс до американського реєстру заявку, де лобістом Офісу Президента України зазначений журналіст ОСОБА_17. Зазначена заявка знаходилась у реєстрі лише кілька годин та була відхилена системою Сенату, що свідчить про фактичну неможливість будь-якій особі внести будь-кого до реєстру лобістів.
У процесі службового розслідування комісією оглянуто копію електронного листування між лобістською компанією «West Capital Іпс.» («ОСОБА_18» ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та автором статті ОСОБА_15 (« ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_5 ), в якому компанія «West Capital Іnс.» повідомляє про те, що має статус корпорації типу С, акціями компанії володіють 4 особи по 25 % акцій кожен, пан ОСОБА_1 володіє 25 % акцій.
Цей факт підтверджено публічною інформацією та копією реєстраційного документа, доданого до матеріалів перевірки.
У наданих поясненнях у судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив свою причетність до вказаної компанії, посилаючись на те, що не існує документа, який цей факт підтверджує.
Також позивачем надано лист Національного агенства з питань запобігання корупції від 05 травня 2021 року №33-03/29834/21 (т.2 а.с.162), в якому зазначено, що за результатами моніторингу та контролю за виконанням заступником Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби) ОСОБА_1 Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів в період з 20 січня по 01 квітня 2021 року, підстав для вжиття заходів реагування не встановлено.
При цьому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що вказаний моніторинг відбувся лише в період з 20 січня по 01 квітня 2021 року, тоді як оприлюднена інформація щодо наявності у заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби) полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 частки власності у компанії «West Capital Inc.» стосувалася періоду 2020 року та середини січня 2021 року.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.
Згідно із частиною третьою статті 163 Закону №1402-VIII, на співробітників Служби судової охорони поширюються обмеження та вимоги, встановлені Законом №1700-VII, а також передбачені для поліцейських Законом №580-VIII обмеження, пов'язані зі службою в поліції.
Відповідно до статті 66 Закону №580-VIII, поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої.
Згідно зі статтею 25 Закону №1700-VII, якою визначено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, забороняється: займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Отже, будучи посадовою особою державного органу, ОСОБА_1 порушив обмеження та заборони, визначені законодавством для поліцейських і співробітників Служби судової охорони, що свідчить про вчинення ним дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1700-VII, посадові особи юридичних осіб публічного права зобов'язані протягом 30 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом.
З матеріалів службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 вказані вимоги Закону №1700-VII не виконав.
У поданні від 18 січня 2021 року Голова Служби судової охорони, виклавши факти, які підтверджені службовим розслідуванням, просив звільнити ОСОБА_1 з посади заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби), зазначаючи, що він порушив Присягу співробітника Служби, своїми діями дискредитує Службу судової охорони як державний орган у системі правосуддя, підриває авторитет судової влади в цілому.
Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (стаття 1 Статуту).
Порядком проходження служби судової охорони визначені обов'язки співробітника, зокрема чесно і сумлінно додержуватися Присяги співробітника Служби, виконувати закони України; не допускати порушень законодавства; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) інструкцій, наказів керівництва; знати свої функціональні обов'язки, порядок несення служби.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
ВРП за результатами розгляду подання дійшла висновку, що викладені в ньому факти про вчинення заступником Голови Служби судової охорони ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, а саме: порушення службової дисципліни; невиконання та неналежне виконання посадових обов'язків; вчинення дій, які виходять за межі посадових обов'язків; порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для співробітника Служби; вчинення дій, що підривають авторитет Служби, підтвердилися.
Такі висновки ВРП підтверджені і під час розгляду справи у Верховному Суді.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №2337-VIII до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
За вчинення дисциплінарного проступку пунктом 6 частини третьої статті 13 Статуту передбачений такий вид відповідальності, як звільнення з посади, що кореспондується з абзацом другим частини третьої статті 161 Закону №1402-VIII щодо повноважень ВРП.
Відповідно до пункту 7 Положення про проходження служби співробітники, які вперше приймаються на службу, особисто складають та скріплюють власноручним підписом Присягу співробітника Служби такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання співробітника та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Із тексту Присяги вбачається, що в основу поведінки співробітника Служби судової охорони закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, він покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, а й моральну відповідальність за їх виконання.
За вказаного правового врегулювання, Верховний Суд погоджується із висновками ВРП, що порушення Присяги слід розуміти як скоєння службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
За таких обставин звільнення з посади за порушення Присяги має місце тоді, коли службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Отже, один з основних принципів поведінки працівників Служби судової охорони полягає у тому, що службовці повинні завжди виконувати обов'язки, покладені на них законом.
Керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя. Голова Служби судової охорони має заступників, які за його поданням призначаються на посади за результатами відкритого конкурсу і звільняються з посад Вищою радою правосуддя.
Таким чином, вирішуючи питання щодо притягнення конкретного порушника до дисциплінарної відповідальності, ВРП правомірно враховувала правове положення, в якому перебуває цей працівник, оскільки до керівництва служби, на відміну від інших службовців, прикуто більше уваги з боку суспільства.
Дискредитацією є позбавлення довіри до когось, підривання авторитету, приниження гідності певної особи тощо. Дискредитація полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Служби і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим зайняттям посади у Службі.
Матеріалами службового розслідування та судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 своїми діями грубо порушив вимоги статей 25, 36 Закону №1700-VII, Дисциплінарний статут, Положення про проходження служби та Присягу співробітника Служби судової охорони. Отже, службовим розслідуванням підтверджено вчинення ОСОБА_1 умисних діянь, які дискредитують звання працівника органів Служби, порушують Присягу.
Такі дії керівництва служби підривають авторитет державного органу.
Як визначено частиною третьою статті 13 Статуту, можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення зі служби в поліції.
Згідно із частиною третьою статті 161 Закону № 1402-VIII, Голова Служби судової охорони має заступників, які за його поданням призначаються на посади за результатами відкритого конкурсу і звільняються з посад Вищою радою правосуддя.
З урахуванням встановлених обставин, Верховний Суд приходить до висновку про наявність об'єктивних та обґрунтованих підстав у ВРП для задоволення подання Голови Служби судової охорони про звільнення заступника Голови Служби судової охорони (керівника апарату Голови Служби) ОСОБА_1 з посади.
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання в оскаржуваному рішенні ВРП на акт службового розслідування за фактами порушень законодавства співробітниками та працівниками територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області від 18 грудня 2020 року в якому зазначено, що за усною вказівкою ОСОБА_1 посадовою особою Служби судової охорони у Кіровоградській області на посаду провідного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення призначено ОСОБА_4 , яка з 10 серпня по 1 жовтня 2020 року без поважних причин на роботі не з'являлась, проте за цей період їй виплачено заробітну плату та премію.
Верховний Суд враховує, що позивач не є керівником чи посадовою особою Служби судової охорони у Кіровоградській області та не може нести відповідальність за дії співробітників та працівників територіального управління Служби судової охорони.
При цьому, не можна вважати, що доводи ВРП щодо наявності факту вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 не мають правової основи після виключення судом обставини щодо причетності ОСОБА_1 до призначення ОСОБА_4 на посаду провідного інспектора відділу матеріально-технічного забезпечення Служби судової охорони у Кіровоградській області та підставності оплати праці останньої.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За встановлених у цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ВРП відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема таке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно.
А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 38-40, 241-243, 246, 255, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба судової охорони про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2021 року.
Головуючий суддя О.В.Білоус
Судді І.Л.Желтобрюх
Р.Ф.Ханова
О.О.Шишов
М.М.Яковенко