11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 826/5117/17
адміністративне провадження № К/9901/40422/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши матеріали касаційної скарги народного депутата України ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №826/5117/17 за адміністративним позовом народного депутата України VІІІ скликання ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Народний депутат України VІІІ скликання ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Апарату Верховної Ради України про стягнення на його користь 226149,08 грн, з яких: 187213,41 грн - сума недонарахованих і недовиплачених коштів в період з січня 2015 року по березень 2016 року та 38935,67 грн - сума приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) в період з січня 2015 року по січень 2017 року.
08 червня 2017 року позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з Апарату Верховної Ради України на його користь 236544 грн, з яких: 187213,41 грн - сума не донарахованої і недоплаченої заробітної плати в період з січня 2015 року по березень 2016 року, та 49331 грн - сума компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату з урахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) в період з січня 2015 року по квітень 2017 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2017 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, а справу № 826/5117/17 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
01 лютого 2018 року до суду від позивача надійшли пояснення (заява) від 31 січня 2018 року, у яких останній виклав позовні вимоги у наступній редакції:
- визнати протиправними дії Голови Верховної Ради України VІІ скликання О. Турчинова (з 22 лютого по 27 листопада 2014 року) щодо прийняття розпорядження від 20.08.2014 № 581 та Голови Верховної Ради України VІІІ скликання В. Гройсмана (з 27 листопада 2014 року по 14 квітня 2016 року) щодо прийняття розпоряджень від 28.01.2015 № 72 та № 558 від 16.04.2015;
- стягнути з Апарату Верховної Ради України на його користь кошти на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями посадових осіб Верховної Ради України, а саме: 254762,41 грн, з яких: 187213,41 грн - сума недонарахованих і недовиплачених коштів в період з січня 2015 року по березень 2016 року; 67549,00 грн - сума компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату з урахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) в період з січня 2015 року по січень 2018 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року адміністративну справу № 826/5117/17 передано на розгляд до Верховного Суду як суду першої інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 16 листопада 2018 року передав справу № 826/5117/17 на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопала 2019 року позовну заяву народного депутата України VІІІ скликання ОСОБА_1 до Голови Верховної Ради України, Апарату Верховної Ради України в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Голови Верховної Ради України VІІ скликання О. Турчинова (з 22 лютого по 27 листопада 2014 року) щодо прийняття розпорядження від 20.08.2014 № 581 та Голови Верховної Ради України VІІІ скликання В. Гройсмана (з 27 листопада 2014 року по 14 квітня 2016 року) щодо прийняття розпоряджень від 28.01.2015 № 72 та № 558 від 16.04.2015 на підставі статей 122, 123, 183, 240 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без розгляду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивачем 05 листопада 2021 року засобами поштового зв'язку подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 08 листопада 2021 року.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Проте, скаржник не вказує щодо якої норми права (пункту, частини, статті закону або іншого нормативно-правового акта) відсутній висновок Верховного Суду.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу народного депутата України ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №826/5117/17 за адміністративним позовом народного депутата України VІІІ скликання ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя О.А. Губська