11 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1611/20 пров. № А/857/17056/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шевчук С.М.,
суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В.,
за участі секретаря судового засідання Смолинця А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року (додаткове рішення ухвалене у м. Львів у порядку загального позовного провадження, судом під головуванням судді Сидор Н.Т., повний текст додаткового рішення складено 19 липня 2021 року) у справі № 380/1611/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапка Руслана Георгійовича про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, суд -
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапка Руслана Георгійовича про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії № 4 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» № 31 від 19 грудня 2019 року.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора № 371ц від 27 січня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого наглядового відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру з 29 січня 2020 року.
Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді заступника начальника другого наглядового відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури, з 30 січня 2020 року.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 142 764 (сто сорок дві тисячі сімсот шістдесят чотири) грн 44 коп. без урахування податків, зборів та обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8870 (вісім тисяч вісімсот сімдесят) грн 00 коп. без урахування податків, зборів та обов'язкових платежів.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп.
11 червня 2021 року (згідно поштового відбитку на конверті) представник позивача подав до суду заяву про вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 25000 грн (а.с.146-155, том 4).
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу - задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13500 (тринадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 коп.
У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції Офіс Генерального прокурора звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
На обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що не погоджується з додатковим рішенням суду першої інстанції щодо розміру присуджених витрат на правову допомогу, оскільки дані правовідносини регулюються незначною кількістю нормативно-правових актів, існує певна судова практика. Обсяг доказів, отриманих представником позивача на відповідні запити, є невеликим. Тому складності щодо процесу доказування, чи витребування доказів не виникало. З огляду на викладене, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 13500 грн, зважаючи на категорію складності справи, не є співмірною та не відповідає принципу справедливості. Також вказує, на порушення судом норм процесуального права при винесенні додаткового рішення. Так, на порушення вимог ч. 1 ст. 139 КАС України до закінчення судових дебатів позивачем не заявлялось заяв чи клопотань про необхідність подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та надання для цього п'яти днів після ухвалення рішення по суті. Крім того, на порушення вимог ч. 4 ст. 143 КАС України судом першої інстанції додаткове рішення винесено поза межами строку, передбаченого вказаною статтею, лише 08.07.2021, тобто через тридцять днів після винесення рішення по суті 07.06.2021, замість п'ятнадцяти.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
В судовому засіданні представник відповідача - Офісу Генерального прокурора Цинайко Н.І. надала пояснення та заперечила проти доводів апеляційної скарги.
Позивач та відповідач - Генеральний прокурор Рябошапко Руслан Георгійович були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв'язку та на електронну пошту, зазначену даними учасниками справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.
ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника другого наглядового відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо позачергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113 позивачем було подано заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
За наслідками атестації, наказом Генерального прокурора № 371ц від 27 січня 2020 року позивача звільнено із займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29 січня 2020 року.
Підставою для прийняття оскаржуваного наказу стало рішення № 31 кадрової комісії № 4 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» від 19 грудня 2019 року.
Позивач вважаючи, що рішення про неуспішне проходження прокурором атестації та наказ про звільнення є безпідставними, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19). Враховуючи згадану правову позицію Верховного Суду, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи конкретні обставини справи та зміст виконаних послуг, суд дійшов висновку щодо доцільності зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 13500,00 грн.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Досліджуючи доводи відповідача з приводу завищеного розміру судових витрат, які понесені позивачем на правову допомогу, які присуджені з відповідача на користь позивача, то колегію суддів враховано наступне.
Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не подав клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отож, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також враховувати критерій щодо розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. У зв'язку з вказаним необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи, а також чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно з положеннями статті 9 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05 липня 2012 року № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18), від 30 квітня 2020 року (справа №826/4466/18).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надані суду:
- договір про надання правової допомоги від 09.05.2015, укладений між Адвокатським об'єднанням «Павленко і партнери» (надалі Компанія) та ОСОБА_1 (надалі Клієнт), відповідно до якого Клієнт доручає, а Компанія приймає на себе обов'язок надати представництва інтересів Клієнта в судах про веденні справ в порядку цивільного та адміністративного судочинства, в яких бере участь Клієнт.
- опис послуг, наданих позивачу адвокатами Адвокатського об'єднання «Павленко і партнери» в адміністративній справі № 380/1611/20;
- акт прийому-передачі наданих послуг до Договору від 09.05.2015 про надання правової допомоги від 11.06.2021;
- рахунок № 21 від 10.06.2021;
- квитанцію № 0.0.2156804868.1 від 11.06.2021 про оплату за надання правової допомоги.
- ордер про надання правничої (правової) допомоги від 20.02.2020 серії ВС № 1016643 на підставі Договору про надання правової допомоги від 09.05.2015 у Львівському окружному адміністративному суді.
Відповідно до п. 3.2 Договору за надання правової допомоги, передбаченої предметом цього Договору, Клієнт виплачує Компанії гонорар, розмір якого визначається відповідно до акту наданих послуг, що підписується Сторонами, або на підставі рахунку, виставленого Компанією. В обох випадках для визначення розміру такого гонорару Сторони використовують один чи одночасне поєднання кількох перелічених нижче способів його обчислення: щомісячна плата, яка додатково узгоджується Сторонами в додатку до цього Договору та/або погодинна тарифікація наданих працівниками Компанії послуг та/або гонорар за надану працівниками Компанії індивідуально визначену правову допомогу.
Відповідно до опису послуг, наданих позивачу адвокатами Адвокатського об'єднання «Павленко і партнери» в адміністративній справі № 380/1611/20 адвокат Юхименко Руслана Іванівна та адвокат Талалаєва Олена Юріївна надали позивачу наступні правничі послуги:
1) визначення правової позиції у даній справі та аргументів на підтвердження правової позиції Клієнта як позивача;
2) визначення норм права, які позивач має намір застосувати, та мотивів застосування цих норм права;
3) визначення доказів, якими будуть обґрунтовуватись позовні вимоги позивача до Офісу Генерального прокурора визнання протиправним та скасування рішення № 31 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» кадрової комісії № 4 від 19 грудня 2019 року, визнання протиправним та скасування наказу Генеральної прокуратури України №371ц від 27 січня 2020 року, поновлення позивача в органах прокуратури, поновлення позивача на посаді заступника начальника другого наглядового відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Головного слідчого управління в Офісі Генерального прокурора, або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді заступника начальника другого наглядового відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України в Офісі Генерального прокурора, стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день ухвалення рішення суду чи фактичного поновлення на роботі;
4) підготовка позовної заяви, додатків до позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог, та подання цих документів до Львівського окружного адміністративного суду (справа № 380/1611/20);
5) участь в судових засіданнях Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/1611/20.
Згідно з Актом прийому передачі наданих послуг до Договору від 09.05.2015 про надання правової допомоги при визначенні розміру оплати за правову (правничу) допомогу Сторони керуються п. 3.2 Договору про надання правової допомоги від 09.05.2015, відповідно до якого розмір оплати визначається у вигляді фіксованого гонорару.
Адвокатське об'єднання надало, а Клієнт прийняв наступні правничі послуги:
1) визначення правової позиції у даній справі та аргументів на підтвердження правової позиції Клієнта як позивача;
2) визначення норм права, які позивач має намір застосувати, та мотивів застосування цих норм права;
3) визначення доказів, якими будуть обґрунтовуватись позовні вимоги позивача до Офісу Генерального прокурора визнання протиправним та скасування рішення № 31 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» кадрової комісії № 4 від 19 грудня 2019 року, визнання протиправним та скасування наказу Генеральної прокуратури України №371ц від 27 січня 2020 року, поновлення позивача в органах прокуратури, поновлення позивача на посаді заступника начальника другого наглядового відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Головного слідчого управління в Офісі Генерального прокурора, або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді заступника начальника другого наглядового відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України в Офісі Генерального прокурора, стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день ухвалення рішення суду чи фактичного поновлення на роботі;
4) підготовка позовної заяви, додатків до позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог, та подання цих документів до Львівського окружного адміністративного суду (справа № 380/1611/20);
5) участь в судових засіданнях Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/1611/20, що разом складає фіксовану суму у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок з врахуванням ПДВ.
Згідно з квитанцією № 0.0.2156804868.1 від 11.06.2021 позивач здійснив часткову оплату наданих правничих послуг згідно з виставленим рахунком № 21 від 10.06.2021 у розмірі 13500,00 грн.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, іншими видами правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
В межах розгляду даної справи представником позивача було здійснено представництво та надано інші види правової допомоги (консультації, складання процесуальних документів тощо).
Присуджуючи позивачу частково відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13500 грн, суд першої інстанції виходив з принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи конкретні обставини справи та зміст виконаних послуг. У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що вартість надання таких послуг адвоката в даній категорії справ в заявленій сумі 25000 грн є завищеною, а тому в даному випадку витрати на правову допомогу за надані послуги на правничу допомогу підлягають зменшенню.
Незважаючи на відсутність клопотань відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції все ж таки зменшив витрати позивача на правничу допомогу з власної ініціативи. Вказане зменшення витрат на правову допомогу (з ініціативи суду) позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Досліджуючи доводи скаржника стосовно того, що позивачем до закінчення судових дебатів не заявлялись заява чи клопотання про необхідність подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та надання для цього п'яти днів після ухвалення рішення по суті, то колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом, в позовній заяві позивач зазначив про необхідність присудження витрат на професійну правничу допомогу та інші судові витрати. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, представник позивача 11.06.2021 (згідно поштового відбитку на конверті) звернувся до суду із заявою про винесення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Тобто позивачем дотримано вимоги ч. 7 ст. 139 КАС України щодо п'яти денного строку після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відносно ж доводів скаржника про порушення судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 143 КАС України, згідно яких додаткове рішення винесено поза межами п'ятнадцятиденного строку, після винесення рішення по суті 07.06.2021, то колегія суддів зазначає, що випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції лише за умови, якщо це порушення призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Водночас, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, та не здобуто доказів, які дають підстави для висновку до неправильного вирішення справи судом першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. 134, ст. 139, ст. 252, ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на додаткове рішення залишити без задоволення.
Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі № 380/1611/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 11 листопада 2021 року.