11 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 140/7251/21 пров. № А/857/16827/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Сеника Р.П., Шевчук С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 140/7251/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Денисюк Р.С.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
19 липня 2020 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також - ГУПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання дій протиправними щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії з 01.10.2017 по даний час відповідно до ч.3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнання відмови протиправною про проведення перерахунку пенсії відповідно до ст.ст 50. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2011 по 31.09.2017 без обмеження максимального розміру пенсії; зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу з 01.10.2017 відповідно до ч. 3 ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як норми прямої дії та провести обчислення пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням відсотку втрати працездатності 80% за формулою, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та провести перерахунок і виплату заборгованості по пенсії з дня припинення виконання ч.4 ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.07.2011 по 31.09.2017, з врахуванням групи інвалідності та її зміни з врахуванням індексу інфляції та раніше виплачених сум.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 позовну заяву було залишено без руху на підставі положень частин першої, другої статті 169, частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: нової редакції позовної заяви (разом з її копією), у якій обґрунтувати дотримання строку звернення до суду з цим позовом (зокрема, чітко вказати час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів; причини, з яких позивач не звернувся до суду з цим позовом в розумний строк після отримання пенсійних виплат за період, починаючи з 2011 року), або ж уточнити позовні вимоги з урахуванням строку звернення до суду; або заяви про поновлення строку звернення до суду у частині позовних вимог за період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом, у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин пропуску цього строку.
04.08.2021 на виконання вимог ухвали позивачем до суду подано нову редакцію позовної заяви, з ідентичними позовними вимогами, що містяться в первинній позовній заяві. Заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом позивач не подав, проте у позовній заяві зазначив, що строк звернення до суду вважає не пропущеним.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій, відмови протиправними та зобов'язання вчинити дії повернуто позивачеві. Роз'яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Не погодившись із ухвалою про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно з'ясував обставини справи, допустив порушення норм як матеріального так і процесуального права та дійшов до помилкового висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки отримання листів-відповідей відповідача від 14.05.2021 та від 17.05.2021 у відповідь на заяви позивача не змінює момент, з якого ОСОБА_1 повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, а відтак ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Апелянт вважає, що згідно з ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Звертає увагу суду на те, що при виплаті позивачу пенсії починаючи з 01 липня 2011 року по 31.09.2017 року та з 01.10.2017 року по даний час, такий розмір був зменшений з вини відповідача, відтак шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом не підлягає застосуванню, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом №2262-ХІ1 його право, як пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.
Вважає, що при розгляді питання, чи дотримано позивачем строк звернення до суду, суд першої інстанції мав з'ясувати, чи є нарахованою його пенсія на момент подання позову до суду, з врахуванням висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом у справах № 815/1226/18 та 480/1704/19, щодо того, з якого моменту пенсія стає нарахованою.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції, яка зазначена в пункті 3 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Надаючи правову оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права щодо встановлених обставин справи, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Предметом даного спору є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведені перерахунку пенсії позивачу з 01.10.2017 по даний час, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відмови в проведені перерахунку розміру пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2011 по 31.09.2017 без обмеження максимальним розміром пенсії та зобов'язання відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати такої пенсії за вказані періоди.
Позивачем у позовній заяві зазначено, що він 15.04.2021 звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду України у Волинській області та просив здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити йому заборгованість з 01.10.2017 по даний час з подальшим виконанням ч. 3 ст. 59 Закону, без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул та розрахунків.
Відповідач листом від 14.05.2021 повідомив позивача, що Законом 2148 внесено зміни до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких починаючи з 01.10.2017 року особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Також позивач зазначає, що 15.04.2021 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати йому заборгованості по пенсії в період з 01.07.2011 по 31.09.2017 згідно ч. 4 ст. 54, ст.ст. 50, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням групи інвалідності та її зміни, з урахуванням індексу інфляції та раніше виплачених сум.
Проте відповідач листом від 17.05.2021 відмовив у перерахунку розміру пенсії зазначивши, що для проведення перерахунку пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутні підстави.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач 17.07.2021 звернувся до суду із даним адміністративним позовом до суду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач у строк, встановлений ухвалою судді від 26.07.2021 про залишення позовної заяви без руху, не подав заяву про поновлення строку звернення до суду, оскільки позовні вимоги позивача стосуються пенсійних виплат починаючи з 2011 року, суд позбавлений можливості вирішити питання про наявність достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а відтак вважав, що на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169, частини другої статті 123 КАС України даний позов слід повернути позивачеві.
Колегія суддів частково погоджується із такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 статті 168 КАС України встановлено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною 1 статті 118 КАС України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99).
Разом з тим, Європейський суд з прав людини, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
Водночас, тривала пасивна поведінка особи не вказує про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).
Водночас, пенсія є щомісячним періодичним платежем, розмір такої відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Слід додати, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Одночасно протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням наведених приписів законодавства, враховуючи що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, не навів поважності причин пропуску такого та не подав клопотання про його поновлення позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві час для усунення недоліків.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
04.08.2020 позивач на виконання вимог ухвали про залишення адміністративного позову без руху подав до суду адміністративний позов, у якому обґрунтовуючи дотримання строку звернення до суду із даним позовом зазначив, що при виплаті йому пенсії починаючи з 01 липня 2011 року по 31.09.2017 року та з 01.10.2017 року по даний час її розмір був зменшений з вини відповідача та вважав, що шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом не підлягає застосуванню, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом №2262-ХІІ його право, як пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.
Слід зазначити, що судом першої інстанції при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин вірно враховано висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19.
Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що отримання позивачем листів-відповідей відповідача від 14.05.2021 та від 17.05.2021 у відповідь на його заяви не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 3 роки, після отримання пенсії у 2017 році, не вказавши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу не надав належної правової оцінки щодо кожної заявленої позивачем вимоги, а саме не розмежував такі по періодах, у зв'язку із чим повернув адміністративний позов щодо вимог які заявлені в межах строку звернення до суду, оскільки із адміністративного позову встановлюється, що позивач, зокрема, просив здійснити перерахунок пенсії згідно ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити йому заборгованість з 01.10.2017 по даний час з подальшим виконанням ч. 3 ст. 59 Закону.
Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення про повернення позовної заяви позивачу, порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такого судового рішення та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з урахуванням судом висновків у мотивувальній частині постанови.
Керуючись ст. 229, 243, 308, 311, 312, 313, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 140/7251/21 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, з урахуванням висновків у мотивувальній частині постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Р. П. Сеник
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 11 листопада 2021 року