11 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 260/672/19 пров. № А/857/15842/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шевчук С.М.,
суддів - Кухтея Р.В., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Смолинця А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року (рішення ухвалене у м. Ужгород судом у складі головуючого судді Маєцької Н.Д., повний текст складено 07 червня 2021 року) у справі №260/672/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, суд -
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
В травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив:
визнати протиправною бездіяльність (дії) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання та не включення у довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення (перерахунку) йому пенсії щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримав протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;
зобов'язати Закарпатський обласний військовий комісаріат скласти довідку про додаткові види грошового забезпечення для перерахунку пенсії, які він отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцям звільнення з військової служби, яка має містити дані щодо розміру сум про щомісячну додаткову грошову винагороду;
зобов'язати Закарпатський обласний військовий комісаріат подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області довідку про додаткові види грошового забезпечення, які він отримував протягом останніх 24-х місяців перед місяцем звільнення з військової служби, яка має містити дані щодо розміру сум про щомісячну додаткову грошовому винагороду;
визнати протиправною бездіяльність (дії) Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не включення до грошового забезпечення, з якого обчислений розмір пенсії, наступних складових грошового забезпечення, а саме: щомісячної додаткової грошової винагороди;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перерахувати та виплачувати пенсію з 10 грудня 2017 року в розмірі, який обчислений із грошового забезпечення, яке він отримував протягом 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірах, зазначених у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 10 грудня 2017 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії за 12 місяців з дня звернення та подання документів для проведення перерахунку, тобто з 17 квітня 2019 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Закарпатського обласного територіального центру комплектування та підтримки щодо ненадання довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 , із включенням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.
Зобов'язано Закарпатський обласний територіальний центр комплектування та підтримки скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області довідку про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 , які він отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби, із включенням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Закарпатський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно досліджено докази, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що щомісячна грошова винагорода, встановлена Постановою Кабінету Міністрів України № 889 не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, тому вона не може бути включена до грошового забезпечення під час признання пенсії. Зазначає, що щомісячна грошова винагорода у період з грудня 2015 по листопад 2017 року позивачу виплачувалась як доповнення до суми грошового забезпечення та була передбачена в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони в Державному бюджеті України на відповідний рік. З дня звільнення позивача по теперішній час чинне законодавство з зазначених у справі питань не змінювалося, а тому законних підстав включення щомісячної грошової винагороди до складу довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії немає.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв'язку та на електронну пошту, зазначену даними учасниками справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання сторони не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що відповідно до витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 22 листопада 2017 року № 287 майора юстиції ОСОБА_1 , помічника військового комісара з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільненого від займаної посади наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (по особовому складу) від 23 жовтня 2017 року № 207 у запас, виключено із 09 грудня 2017 року із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення.
З 10 грудня 2017 року позивачу призначена пенсія за вислугу років, у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, виданої Закарпатським обласним військовим комісаріатом від 08 грудня 2017 року № 7148, позивачу до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Із грошового атестата серії ЗУ № 050574, виданого Закарпатським обласним військовим комісаріатом вбачається, що на час звільнення позивача з військової служби розмір його грошового забезпечення включав щомісячну додаткову грошову винагороду, яка становила 60% місячного грошового забезпечення.
04 квітня 2019 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою в якій просив надати йому довідку про додаткові види грошового забезпечення за останні 24 місяці для обчислення пенсії, включивши в неї щомісячну грошову винагороду.
Листом від 10 квітня 2019 року № 2111 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивача про те, що оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода не зазначена у статтях 43 та 63 Закону, то вона не може бути урахована ні при призначенні пенсії відповідно до Закону, ні при перерахунку. У зв'язку з цим, надати довідку про додаткові види грошового забезпечення за останні 24 місяці для обчислення пенсії, включивши в неї щомісячну додаткову грошову винагороду законних підстав не має.
Вказаним листом, Закарпатським обласним військовим комісаріатом також надіслано позивачу довідку від 10 квітня 2019 року № 2112 про розмір грошового забезпечення за останні 24 місяці перед звільненням.
17 квітня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою, в якій просив провести на підставі наданої Закарпатським обласним військовим комісаріатом довідки № 2112 від 10.04.2019 року перерахунок призначеної пенсії з 10.12.2017 року та в подальшому виплачувати йому пенсію в розмірі, який обчислити з грошового забезпечення, яке позивач отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби, до складу якого включити щомісячну додаткову грошову винагороду.
Листом від 26 квітня 2019 року № 303/У-99-01 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомило позивача, що індивідуальні перерахунки пенсії, пов'язані з уточненням вислуги років, розміру грошового забезпечення або окремих його видів, здійснюється виключно на підставі документів, поданих цими уповноваженими структурними підрозділами. Таким чином, долучена позивачем довідка не може бути підставою для перегляду грошового забезпечення, з якому йому нараховується пенсія.
Позивач, не погоджуючись із діями відповідачів щодо не включення у довідку про додаткові види грошового забезпечення за останні 24 місяці для обчислення пенсії, щомісячної грошової винагороди та відповідно здійснення перерахунку пенсії на її основі, звернувся до суду за захистом своїх прав.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд виходив з того, що, оскільки позивач у період з грудня 2015 року по 22 листопада 2017 року отримував щомісячну грошову винагороду у розмірі 60 %, така щомісячна додаткова грошова винагорода носить систематичний щомісячний характер, належить до додаткових видів грошового забезпечення відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому підлягає включенню у довідку та врахуванню під час обчислення пенсії позивачу. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не включення до грошового забезпечення, з якого обчислений розмір пенсії щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, в розмірах визначених у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд вважав, що такі є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок може мати місце лише після виконання Закарпатського обласного територіального центру комплектування та підтримки рішення суду в частині складення та направлення нової довідки про грошове забезпечення позивача, після отримання якої у органу пенсійного фонду виникне відповідний обов'язок здійснити перерахунок пенсії.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Рішення в частині відмови в задоволенні позову не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною першою ст.15 Закону № 2011-XII від 20.12.1991 р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Так, частиною третьою ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 06.02.2019 р. у справі № 522/2738/17, при обчисленні пенсії особам, звільненим з військової служби, не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Відповідно до положень постанови КМ України № 889 від 22.09.2010 р. «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (у редакції, чинній на час проходження позивачем служби) щомісячна додаткова грошова винагорода установлюється, зокрема військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):
з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 вказаної постанови).
На виконання пункту 2 цієї постанови та з метою визначення порядку та умов виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди, наказом Міністерства оборони України № 595 від 15.11.2010 р. затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України. За змістом вказаної Інструкції винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Як встановлено під час судового розгляду, позивач під час проходження служби з грудня 2015 року по листопад 2017 року кожного місяця отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМ України № 889 від 22.09.2010 р.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.02.2019 р. у справі № 522/2738/17 зазначила, що факт сплати єдиного внеску має значення для вирішення питання включення до грошового забезпечення для обчислення пенсії його видів з переліку, визначеного ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Тобто, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, та яка носить систематичний, щомісячний характер, включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, за умови нарахування та сплати з такої єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Під час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою від 17.04.2029 р. позивачем було представлено довідку Закарпатського обласного військового комісаріату (№ 2112 від 10.04.2029 р.), зміст якої свідчить про щомісячну виплату позивачу в період з грудня 2015 року по листопад 2017 року (24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням) щомісячної додаткової грошової винагороди (а.с.18-23).
Також зазначена довідка містить відомості про сплату із вказаних сум щомісячної додаткової грошової винагороди позивача єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Із урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов та обґрунтованого висновку про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода носить систематичний щомісячний характер, належить до додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підлягає включенню у довідку та врахуванню під час обчислення пенсії позивачу.
Колегія суддів враховує позицію, яка висловлена Верховним Судом у постановах від 09.11.2020 р. у справі № 822/511/18, від 19.11.2020 р. у справі № 580/2417/19, від 09.06.2021 р. у справі №638/18385/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.
Щодо доводів апелянта про те, що щомісячна грошова винагорода у період з грудня 2015 по листопад 2017 року позивачу виплачувалась як доповнення до суми грошового забезпечення та була передбачена в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони в Державному бюджеті України на відповідний рік, то вказане не спростовує того факту, що така виплачувалась позивачу щомісяця, має систематичний характер та з цього приводу наявні відповідні висновки Верховного Суду, які підлягають врахуванню при вирішенні цього спору.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення названого адміністративного позову.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі № 260/672/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 11 листопада 2021 року.